Постанова

від 19.07.2023 по справі 160/5132/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/5132/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року (головуючий суддя Юхно І.В.)

в адміністративній справі №160/5132/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до відповідача Комунального підприємства "Дніпровська міська студія телебачення" Дніпровської міської ради про стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 41 345,80 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.

11.04.2023 копію зазначеної ухвали отримано представником позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Тобто, строк для усунення недоліків з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України, встановлений до 21.04.2023.

14.04.2023 від позивача до суду першої надійшло клопотання про усунення недоліків (а.с.13), та заява про поновлення строку звернення до суду (а.с.14).

До клопотання додано копію платіжної інструкції від 12.04.2023 №6 на суму 2684грн.

В заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновити його. Посилався на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 у справі №160/9779/22 (яким стягнуто з КП «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 211 809,13 грн.) видано виконавчий лист від 17.10.2022. Відповідач у справі №160/9779/22 сплатив адміністративно-господарські санкції за зазначеним рішенням суду лише 15.12.2022, тому нарахування пенсі за 2021 рік було здійснено станом на 15.12.2022 за період з 16.04.2022 по 15.12.2022 у розмірі 41 345,80грн. Вважає, що без порушення строку звернення до суду звернувся 13.03.2023 з позовом про стягнення пені за порушення термінів сплати санкцій за 2021 рік у розмірі 41 345,80грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради про стягнення пені у розмірі 41 345,80грн. повернуто позивачу.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем пропущено встановлений ст.122 КАС України 3-х місячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом про стягнення пені, при цьому не знайшов правових підстав для визнання наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними. Отже, у встановлений судом строк, а саме: до 21.04.2023 включно, позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви, то позов підлягає поверненню.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що позивачем не пропущено 3-місячний строк звернення до суду.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що стягнення адміністративних санкцій та пені за порушення строків їх сплати у судовому порядку здійснюється в межах строків звернення, встановлених ст. 122 КАС України, про що неодноразово зазначалося у рішеннях Верховного Суду.

Розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 26.04.2023 року, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється 3-місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 6 статті 121 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Проте, стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків їх сплати в судовому порядку здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 122 КАС України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03.02.2015 року по справі № 820/10328/13-а, що неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17.

При цьому, необхідно враховувати, що Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ передбачає два види санкцій:

адміністративно-господарська санкція, що є сумою середньої річної заробітної плати відповідного роботодавця, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою інвалідом;

інший вид відповідальності публічно-правового характеру у формі пені, що обчислюється, виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму адміністративно-господарська санкція.

До другого виду відповідальності публічно-правового характеру у формі пені застосовуються положення статті 250 ГК України. Зокрема, це слідує зі змісту частини 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ, в якій йдеться про незастосування статті 250 ГК України саме до адміністративно-господарських санкцій, визначених цим Законом.

Також слід зазначити, що строки, визначені в статті 250 ГК України, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків.

Слід взяти до уваги, що в рішенні Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 року №7-рп/2001 зазначено, що притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави.

При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.

За своєю юридичною природою несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій це правопорушення, яке носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).

Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У зв`язку з цим, при застосуванні статті 250 ГК України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення.

Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.03.2008 року по справі № 21-2343во07.

Зі змісту статті 250 ГК України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 1 статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 27.05.2014 року по справі № 21-126а14 та від 04.11.2014 року по справі № 21-466а14.

Так, відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення позовних вимог, тобто з дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі відповідного рішення суду про її стягнення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься в постановах від 06.02.2018 року по справі № 811/2242/15, від 27.02.2018 року по справі №2а-6589/09/1570, від 20.03.2018 року по справі №803/1397/17, від 11.04.2018 у справі №804/401/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджується, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося 08.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради, в якому просив суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 211 809,13 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 у справі №160/9779/22 вищевказану позовну заяву задоволено у повному обсязі, а саме:

- стягнуто з Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 19149153) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд. 52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 211 809,13 грн.

Вищеозначене судове рішення набрало законної сили 11.10.2022 та на його виконання 14.10.2022 Дніпропетровським адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі №160/9779/22.

За таких обставин, перебіг встановленого статтею 122 КАС України 3-місячного строку звернення до суду із позовом про стягнення пені за порушення термінів слати адміністративно-господарських санкцій почався саме 11.10.2022, з огляду на набрання в цей день законної сили судовим рішенням, на підставі якого у судовому порядку може бути заявлено вимогу про стягнення пені.

Проте, з позовом про стягнення пені у розмірі 41 345,80 грн. позивач звернувся лише 13.03.2023 (дата направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку). Тобто, понад 5 місяців після дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі відповідного рішення суду про її стягнення.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пропущено законодавчо встановлений строк звернення до суду та про відсутність правових підстав для визнання наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними.

Отже, у встановлений судом строк, а саме: до 21.04.2023 включно, позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви, при цьому не знайдено підстав поважності пропуску строку звернення позивача до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 26.04.2023 позивач не виконав вимоги ухвали суду в повному обсязі, при цьому не встановлено поважності пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 26.04.2023 року про повернення позову не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.07.2023 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова