Рішення

від 04.11.2022 по справі 160/7312/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року Справа № 160/7312/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) від 30.03.2021 року №387-6/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 »;

- стягнути з Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) гривень.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 17 лютого 2021 року за допомогою засобів електронного зв`язку, з наступним направленням 27 лютого 2021 року оригіналів документів засобами поштового зв`язку, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 21.8452 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21.8452 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1367, яка розташована на території Межиріцької сільської ради, до якого додавалися всі необхідні документи, проте, на дату звернення позивача з цим позовом до суду відповідач так і не розглянув зазначене клопотання позивача, чим допустив протиправну бездіяльність, при цьому, 30 березня 2021 року на 6 сесії Межиріцької сільської ради було прийнято оскаржуване рішення №387-6/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 » , яким надано гр. України ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради, вирішено сформувати вказану земельну ділянку шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 21,8452 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1367. За твердженням представника позивача, відповідач, безпідставно не розглянувши клопотання позивача, розглядає клопотання інших осіб стосовно земельної ділянки, на яку позивач претендує у своєму клопотанні, при цьому, позивач, як учасник бойових дій, згідно з п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для городництва. Отже, позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушує його першочергове право на відведення земельної ділянки для городництва.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належним чином засвідчених копій оскаржуваного рішення Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) від 30.03.2021 року №387-6/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 » для суду та відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 12 травня 2021 року позивачем 25.05.2021р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7312/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 30.07.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

19.07.2021 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову у справі №160/7312/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від.20 липня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі №160/7312/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 зупинено провадження у справі №160/7312/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №160/5217/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/7312/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення та продовжити розгляд справи №160/7312/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та отримана його представником за довіреністю Савінкіною У.П. 09.07.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в ухвалі від 17.11.2022 у справі №560/5541/20, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

При цьому, станом на 04.11.2022 року відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, від нього до суду не надходили будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати відзив на позовну заяву в більш пізній термін.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 лютого 2021 року за допомогою засобів електронного зв`язку, з наступним направленням 27 лютого 2021 року оригіналів документів засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 звернувся до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області з клопотанням, в якому, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельної ділянки для городництва, відповідно до ст.ст. 12, 36, 116, 122, 123 Земельного кодексу України, просив відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, площею 21,8452 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,8452 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1367, яка розташована за межами населеного пункту, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

До вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 додано копії наступних документів: паспорту, РНОКПП, посвідчення учасника бойових дій, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та її розмір.

Вказане клопотання зареєстроване відповідачем 18.02.2021р. за №426.

Доказів розгляду вказаного клопотання ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

При цьому, 30 березня 2021 року на 6 сесії Межиріцької сільської ради було прийнято рішення №387-6/VІІ Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 , яким надано гр. України ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради, вирішено сформувати вказану земельну ділянку шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 21,8452 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1367.

Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, вважаючи його незаконним та протиправним, а також прийнятим безпідставно без відповідного розгляду клопотання позивача, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пунктів «а» - «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 36 Земельного кодексу України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша статті 118 ЗК України).

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (частина четверта статті 118 ЗК України).

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У свою чергу, порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульовано статтею 124 ЗК України.

Так, ч.1 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому, ч.3 ст.124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до абз.16 ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам для сінокосіння і випасання худоби, для городництва встановлюється статтею 123 ЗК України.

За приписами абз.1-6 ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з абз.1-2 ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абзацом першим частини 3 статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд зауважує, що у постанові від 30.05.2018 року у справі №826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

З вищенаведеного слідує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідача обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Відповідач може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав визначених законом.

Так з аналізу спірного рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №387-6/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 » встановлено, що гр. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальноъ власності Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради.

При цьому, жодного рішення щодо передачі гр. ОСОБА_2 у користування чи у власність земельної ділянки, на яку розроблявся проект, органом місцевого самоврядування не приймалось.

Крім того, судом наголошується, що предметом цієї справи не є оскарження бездіяльності відповідача щодо порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2021р. стосовно надання позивачеві дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду для городництва. Це питання було предметом спору у справі №160/5217/21.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №160/5217/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради (про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Межиріцької сільської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 21,8452 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,8452 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1367, розташованої на території Межиріцької сільської ради (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада), та зобов`язано Межиріцьку сільську раду у встановленому законом порядку розглянути направлене 27.02.2021 засобами поштового зв`язку клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва орієнтовною площею 8452 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,8452 га кадастровий номер 1223582300:01:001:1367, розташованої на території Межиріцької сільської ради (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада), а в іншій частині позовних вимог - відмовлено. У задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу також відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 року у справі №160/5217/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №160/5217/21 скасовано в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині прийнято нову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Межиріцької сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №160/5217/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії набрало законної сили 21.10.2021 року.

Отже, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження неправомірних дій відповідача в частині не здійснення розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки, та такі обставини в силу приписів ст.78 КАС України не підлягають доказуванню у цій справі.

Разом з тим, щодо спірного в цій справі рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №387-6/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 » у суду відсутні підстави вважати, що таке рішення прийнято протиправно, оскільки з наданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити, чи були у Межиріцької сільської підстави, визначені ст.118 Земельного кодексу України, для прийняття іншого рішення щодо поданого ОСОБА_2 клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, водночас, позивачем доказів існування таких підстав не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Крім того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані "відведення" та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із наданням такого дозволу іншій особі.

У постанові Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі №320/1177/19 також вказано про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками. Стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстав, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку. Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що сільська рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення сільської ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Отже, надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам не позбавляє позивача права на самостійне звернення до органу виконавчої влади для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Доводи позивача щодо унеможливлення реалізації права на одержання земельної ділянки в оренду, не є підставою для задоволення позову, оскільки право позивача на одержання землі в оренду для городництва не виключається.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові Великою Палатою Верховного Суду від 02.02.2021 №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Досліджуючи принцип правової визначеності у вказаних правовідносинах, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти лише в рамках, наданих йому законодавством повноважень.

У цій справі позивачем не доведено, які, чим саме та яким чином оскаржуваним рішенням відповідача порушені його права. Не підтверджено позивачем й того, що дійсно існують певні перешкоди для реалізації ним особистих немайнових чи майнових прав.

Суд наголошує, що право позивача не порушується наданням сільською радою іншій особі право дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади.

Таким чином, суд вважає рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №387-6/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 » є таким, що прийнято правомірно.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України, зокрема, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а, отже, про відсутність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948, місцезнаходження: пров. Виконкомівський, 1, с. Межиріч, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51473) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова