Постанова

від 04.05.2023 по справі 260/5476/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Маєцька Н.Д.

04 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5476/22 пров. № А/857/4738/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мармуровий кар`єр "Трибушани" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 260/5476/22 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Приватного акціонерного товариства "Мармуровий кар`єр "Трибушани" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

19.12.2023р. позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Мармуровий кар`єр "Трибушани" у якому просив суд:

-стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 47065,15 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Приватного акціонерного товариства "Мармуровий кар`єр "Трибушани" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство Мармуровий кар`єр Трибушани входить до переліку платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За спірний період січень-грудень 2022 року, із змісту розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилалися щомісяця на адресу відповідача підлягає до відшкодування пенсійному органу сума в розмірі - 50 240,94 грн.

Однак, відповідач, належного відшкодування сум, виплачених пільгових пенсій та витрат на їх доставку не здійснив, у зв`язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернувся до суду з позовом про стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі Інструкція № 21-1).

ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- п. «а» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- п. «б»-«з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

п.2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

В абз. 4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно п.«а», п.«б» ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №№ 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р № 36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, установлений Інструкцією № 21-1, яка визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції № 21-1).

Згідно п.6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У п. 6.8 Інструкції № 21-1 визначено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано зобов`язання суб`єктів господарювання здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій їх колишнім працівникам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1, 2 у порядку, визначеному Інструкцією № 21-1.

Разом з тим, при вирішенні справ цієї категорії суду належить перевірити підстави нарахування позивачем спірної заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за кожний період, по кожній особі окремо та наявність у відповідача відповідної заборгованості.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 809/963/17.

Покликання апелянта на те, що надані пенсійним органом до суду докази не підтверджують заявлені ним позовні вимоги, зокрема фактично понесені витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Доводи апелянта про те, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, тобто, на підставі пільгового трудового стажу, набутого до набрання чинності вказаним Законом (01.01.1992р.), відшкодуванню підприємствами-роботодавцями не підлягають, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Крім того, апелянт, викладаючи такі доводи, не надав суду жодних доказів, якими б підтверджувалося, що особи, щодо яких йому нараховано заборгованість з виплати і відшкодування пільгових пенсій, набули трудовий стаж до 01.01.1992р..

При цьому, доводи апелянта про безпідставність включення до списків спірних розрахунків пенсії ОСОБА_1 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки питання наявності у пенсіонерів, щодо яких нараховано заборгованість з виплати і відшкодування пільгових пенсій, права на призначення пенсії на пільгових умовах не є предметом спору у цій справі.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 30.09.2021р. у справі № 803/1766/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає. що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки доказів погашення Приватним акціонерним товариством "Мармуровий кар`єр "Трибушани" заборгованості в добровільному порядку апелянт не надав, а суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мармуровий кар`єр "Трибушани" залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 260/5476/22- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 04.05.2023р.