Ухвала

від 04.05.2023 по справі 160/9219/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 травня 2023 року

м. Київ

справа №160/9219/22

адміністративне провадження № К/990/14595/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 160/9219/22 за позовом Департаменту інформаційних технологій Дніпровської міської ради до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Консалтинг», про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівель,

УСТАНОВИВ:

Департамент інформаційних технологій Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі UA-2021-12-30-010484-c, за предметом закупівлі «Послуга з постачання програмного забезпечення у вигляді ліцензій», оприлюднений в системі Prozorro 18.02.2022.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі UA-2021-12-30-010484-c, за предметом закупівлі «Послуга з постачання програмного забезпечення у вигляді ліцензій», оприлюднений в системі Prozorro 18.02.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 160/9219/22 було повернуто особі, яка її подала.

24 квітня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Державної аудиторської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі №160/9219/22.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в судах першої та апеляційної інстанції є значна кількість судових справ про оскарження висновків органів державного фінансового контролю, в яких надається правова оцінка аналогічним порушенням вимог законодавства у сфері закупівель та при цьому наразі немає правової позиції Верховного Суду щодо тлумачення вимог пункту 2 частини 2 статті 16 Закону № 922 стосовного того, чи може вважатися достатнім підтвердження відповідності кваліфікаційному критерію щодо надання підтвердних документів стосовно працівників відповідної кваліфікації лише на одного працівника з наданого переліку.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з скаржника з прийнятим судами попередніх інстанцій рішенням. Водночас у касаційній скарзі не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. При цьому, з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, скаржник самостійно посилається на правові позиції Верховного Суду, які за його твердженням, викладені у подібних правовідносинах.

Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових прав є суперечливими та необґрунтованими.

Суд зазначає, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України (а саме: пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного, клопотання скаржника про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою Судом не вирішується.

Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної аудиторської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 160/9219/22.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко