Постанова

від 04.05.2023 по справі 400/1156/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 400/1156/19

касаційне провадження № К/9901/2457/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (головуючий суддя - Брагар В.С.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (головуючий суддя - Шевчук О.А.; судді - Бойко А.В., Федусик А.Г.)

у справі № 400/1156/19

за позовом Приватного підприємства «СП Кліматехніка»

до Головного управління ДПС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Приватне підприємство «СП Кліматехніка» (далі - ПП «СП Кліматехніка», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївський області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2019 року № 00019331401, № 000193341401, № 00019351401.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки. Зокрема, засновник (учасник) та посадова (службова) особа ПП «СП Кліматехніка» Терських Н.С. не була обізнана про проведення перевірки, при проведенні перевірки була відсутня, з повідомленнями про проведення планової перевірки, наказом про призначення та продовження строків перевірки, а також направленнями на перевірку не ознайомлювалась та їх не отримувала, жодних пояснень та первинних бухгалтерських документів під час перевірки контролюючому органу не надавала, з актом перевірки не ознайомлювалась та заперечень на нього не подавала. Крім того, позивач посилається на помилковість висновків, викладених у акті перевірки, оскільки підприємство мало всі підстави для включення сум до складу податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з підприємствами-контрагентами, які належним чином підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку до початку її проведення не вручалися уповноваженим особам позивача, які мають право на отримання таких документів, а відтак висновки акта перевірки не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, що обумовлює їх протиправність. При цьому, суд першої інстанції не досліджував зміст виявлених контролюючим органом порушень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, оскільки матеріалами справи підтверджена обізнаність директора ПП «СП Кліматехніка» Терських Н.С. про проведення перевірки. П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепт Інфо» (далі - ТОВ «Концепт Інфо»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігас Трейд» (далі - ТОВ «Лігас Трейд»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорнес» (далі - ТОВ «Дорнес»), підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними. При цьому, апеляційний суд погодився з позицією відповідача про непідтвердження первинними документами витрат на виплату заробітної плати працівникам підприємства та відрахування на соціальні заходи за 2015 рік, а також з тим, що платником не надано первинних документів щодо взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайніт» (далі - ТОВ «Лайніт»), які за поясненнями позивача втрачені та відновити їх неможливо. Проте, зазначивши, що суд не може перебирати на себе функцію податкового органу та самостійно визначати податкові зобов`язання й суму штрафних санкцій, апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Миколаївський області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не вжито заходів, визначених законом, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів з власної ініціативи. При цьому, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Миколаївський області.

25 травня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СП Кліматехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, у тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 23 січня 2019 року № 114/14-29-14-01/30976735.

Відповідно до висновків названого акта перевірку відповідачем встановлені порушення:

пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.3, пункту 44.7 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 443 274,00 грн;

пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.7 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування у рядку 04 Декларації «Об`єкт оподаткування»: за I квартал 2018 року на суму 151 095,00 грн; за І півріччя 2018 року на суму 166 518,00 грн, за II квартал 2018 року на 15 243,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до порушення пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 487 325,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: відсутність у платника паспортів якості, сертифікатів відповідності або інших документів, які б надали можливість встановити походження придбаного товару; відсутність документів, які підтверджують транспортування товару; відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2019 року:

№ 00019331401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 511 007,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 408 806,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 102 201,50 грн;

№ 00019341401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 609 156,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 487 325,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 121 831,25 грн;

№ 00019351401, яким підприємству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2018 року на 151 095,00 грн та за І півріччя 2018 року на 166 518,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не перевірено судом апеляційної інстанції й фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.

Не досліджено судом і технічну можливість контрагентів платника виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При цьому не перевірено, якими силами та засобами здійснювалося перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей від постачальників до покупця.

Суд вважає недоречним твердження апеляційного суду, щодо неможливості самостійного вирахування збільшеної суми грошового зобов`язання та нарахованої суми штрафних санкцій щодо окремого контрагента, оскільки суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості витребувати такий розрахунок у податкового органу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова