Рішення

від 28.04.2023 по справі 752/17500/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17500/22

Провадження № 2/752/3049/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 квітня 2023 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Київ у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Гладибороди Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мкарсделівері» про стягнення збитків внаслідок неналежного виконання договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду та просить стягнути із ТОВ «Мкарсделівері» на її користь матеріальні збитки, які вона понесла внаслідок неналежного виконання договору доручення № 2020-03-30-01 від 30.03.2021 у розмірі 81 580 грн. та 13 980 грн. винагороди, сплаченої Товариству з обмеженою відповідальністю «Мкарсделівері», у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову зазначає, що між нею та відповідачем був укладений договір доручення, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався вчинити дії щодо купівлі-продажу (поставки) бувшого у використанні автомобіля/техніки, або нового автомобіля/техніки, що продаються із страхових аукціонів після дорожньо-транспортної пригоди, інших страхових випадків на території США, а також у будь-яких інших продавців Товару, із метою їх придбання і доставки ОСОБА_1 у строк 90 днів з моменту придбання Товару на території США та отримання винагороди за вказані послуги в сумі 1 000 доларів США. Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання виконав в поза встановлений умовами договору строк, через це позивач зазнала матеріальних збитків, які виразились у сплаті 750 доларів США за зміну коносаменту (місця призначення товару) з порту Одеса (Україна) на порт у Румунії, 1530 доларів США за автовоз, який доставив автомобіль із Румунії до України та 13 000 грн. за час простою автовоза на державному кордоні Румунії з Україною, що разом становить суму у грошовому еквіваленті у розмірі 81580 грн. У порядку ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» просила також стягнути з відповідача 500 доларів США, що еквівалентно становить грошову суму в розмірі 13980 грн., оскільки у зв`язку із неналежним виконанням умов договору позивач, як споживач, має право на зменшення ціни, тобто винагороди, яка була визначена сторонами договору доручення в розмірі 1000 доларів США. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 10 000 грн., оскільки в останньої виникла роздратованість, постійні переживання та турботи, а також необхідність звертатися до суду з метою захисту порушених прав.

Ухвалою судді від 06.12.2022 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.03.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яким представник відповідача заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані належними доказами та, разом із тим, порушення у виконанні умов договору відповідачем відсутні з огляду на наступне.

Дійсно, як зазначалось позивачем, між сторонами був укладений договір доручення № 2020-03-30-01 від 30.03.2021р. Відповідно до п. 5.4. договору повірений не несе відповідальність за строки доставки та розмитнення товару. Повірений не несе відповідальності перед довірителем щодо взаємовідносин довірителя і третіх осіб (перевізники, страхові компанії, тощо), включаючи взаємну відповідальність і взаємні претензії у процесі і внаслідок надання даних послуг, здійснюються без участі повіреного, оскільки відповідальність за невиконання, неналежне виконання зобов`язань в даному випадку несе та сторона, яка надає дані послуги (перевізники, страхові компанії тощо) (п. 5.5. договору). Тобто, укладаючи договір та погоджуючи його умови, позивач та відповідач погодили, що останній, як повірений, не несе будь-якої відповідальності, в тому числі й фінансової, щодо строків доставки товару, а всі розбіжності та суперечки будуть відбуватись без участі відповідача між позивачем, як довірителем, та надавачами послуг, такими як зокрема перевізники. Відповідач у даному випадку за договором не виступає як продавець товару або перевізник, а є довіреною особою, яка діє виключно в інтересах позивача, тому будь-яка відповідальність за строки доставки товару покладається на надавачів послуг у сфері перевезення (доставки) товару, що й передбачено умовами договору. Більше того, 24 лютого 2022 року почалась повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, що унеможливило роботу порту в місті Одеса, куди й мав прибути Товар, що, у свою чергу, є форс-мажорною обставиною згідно розділу 6 Договору, та відповідно сторони Договору не відмовились від його виконання, що й стало підставою для сплати Позивачем додаткових витрат саме компаніям, які займаються перевезенням (доставкою) Товару, пов`язаних із доставкою Товару на територію України альтернативними маршрутами.

Інших клопотань з процесуальних питань чи заяв по суті позову на адресу суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.03.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Мкарсделівері» був укладений договір доручення № 2020-03-30-01, відповідно до якого повірений (відповідач), діючи від імені та за рахунок довірителя (позивача) зобов`язується вчинити дії щодо купівлі-продажу (поставки) бувшого у використанні автомобіля/техніки або нового автомобіля/ техніки (товар), що продаються із страхових аукціонів після дорожньо-транспортної пригоди, інших страхових випадків на території США, а також у будь-яких інших продавців товару, із метою їх придбання і доставки довірителю у строк 90 днів з моменту придбання товару на території США та отримання коштів відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору.

Відповідно до п. 2.3.1. договору повірений зобов`язаний надати довірителю інформацію щодо можливих варіантів придбання товару на території США, в тому числі щодо сплати всіх необхідних платежів, що виникають на території США (податків, комісійних платежів, вартості доставки у порт відправлення та вартості поміщення товару у контейнер) та доставки контейнера до порту м. Одеса (Україна); щодо експедирування в порту м. Одеса (Україна) в будь-яке місце призначення на території України.

П. 2.3.2. встановлює обов`язок повіреного, діючи за рахунок довірителя та в його інтересах, укласти договір купівлі продажу (поставки) із продавцем.

Матеріалами справи не підтверджений факт придбання відповідачем в інтересах позивача товару, однак сторони зазначену обставину не заперечують.

Згідно з п. 2.3.3. договору повірений має здійснити від імені та за рахунок довірителя всі необхідні юридично значимі дії необхідні для доставки товару у порт відправлення та для доставки товару у порт Одеси (в тому числі, у разі необхідності, укласти від імені, за рахунок та в інтересах довірителя договори перевезення, страхування тощо).

Крім того, п. 5.4. встановлено, що повірений не несе відповідальності за строки доставки та розмитнення товару.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

За положеннями ст. 1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як посилається позивач, затримка в доставленні придбаного відповідачем в інтересах позивача товару, тобто автомобіля, відбулась через бездіяльність відповідача, однак, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, з яких вбачається порушення умов договору з боку відповідача.

Поряд із цим, необхідно зазначити, що в порядку ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, однак у договорі доручення сторони дійшли згоди про те, що відповідач, як повірений, не несе будь-якої відповідальності щодо строків доставки товару, а всі розбіжності та суперечки будуть відбуватись без участі відповідача між позивачем, як довірителем, та надавачами послуг, такими як, зокрема, перевізники, що виходить із тлумачення п.п. 5.4. 5.5. даного договору.

Відповідач у даному випадку за договором не виступає як продавець товару або перевізник, а є довіреною особою, яка діє виключно в інтересах позивача, тому будь-яка відповідальність за строки доставки товару покладається на надавачів послуг у сфері перевезення (доставки) товару, що й передбачено умовами договору.

Необхідно зазначити, що із клопотанням про витребування доказів позивач до суду не зверталась, наприклад, із клопотанням про витребування копії усіх договорів, які укладались відповідачем в інтересах позивача з метою здійснення доставки товару до України після купівлі автомобілю на території США.

Поряд із цим, під час дії договору, позивач не зверталась на адресу відповідача з будь-якими претензіями, які б засвідчували факт, що в певний момент відповідач зволікає чи утримається від виконання зобов`язань встановлених умовами договору доручення № 2020-03-30-01.

Тобто, під час розгляду справи не встановлено порушення зобов`язань та/або неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 500 доларів США (13980 грн.), як суми, яка оцінена позивачем у якості зменшення ціни виконаної роботи в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів» задоволенню не підлягає.

Відносно вимоги позивача про відшкодування додаткових витрат суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та неможливістю здійснення обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності, робіт, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, морські порти України з початку повномасштабного вторгнення працюють обмежено, а тому, цілком логічним є те, що між сторонами існував процес домовленості про зміну пункту призначення товару із обумовленого у договорі порту в м. Одеса до іншого та вирішення альтернативного способу доставки товару з торгівельного порту іншої країни на територію України, що по суті і не заперечується сторонами.

Однак, як на доказ сплати коштів за зміну коносаменту з порту Одеса в порт Румунії, позивач надає копію квитанції № С655-ККС8-4МА9-М38Х АТ «Універсал Банк» від 05 квітня 2022 року, з якої вбачається, що вказана грошова сума була сплачена ОСОБА_2 , тобто не позивачем у справі, на рахунок у АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 із зазначенням призначення платежу: «Переказ особистих коштів», а тому, навіть, якщо допустити, що між позивачем та відповідачем існувала усна домовленість про зміну умов договору (що не суперечить договору та закону), то і належним виконанням даної домовленості був доказ, який би засвідчував, що саме позивачем здійснювався переказ (як наслідок виконання стороною договору домовленостей зі зміни його умов), а не іншою особою.

Поряд із цим, відсутні докази, що перекази здійснювались на рахунок директора ТОВ ««Мкарсделівері» Рички Т.В., як про це зазначає позивач.

Інші долучені до позовної заяви квитанції з аналогічних міркувань наведених вище не обґрунтовують обставини, описані позивачем у поданій позовній заяві.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що при укладенні договору доручення на придбання та транспортування автомобіля №ЧВ-18/11-02 сторонами були погоджені всі істотні умови договору, а саме порядок передання транспортного засобу, форс-мажорні обставини, відповідальність сторін за порушення договору, строк виконання договору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

У статті 1167 ЦК України зазначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Позивачем обґрунтовано завдану моральну шкоду внаслідок неналежного виконання договору доручення відповідачем. Оскільки судом при розгляді справи не встановлено даної обставини, а позивачем не надано інших доказів завдання моральної шкоди, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Суд, також враховує ту обставину, що тривалість виконання послуги з доставки автомобіля, спричинені об`єктивними обставинами, зокрема, введенням воєнного стану на території України і такі обставини в жодній мірі не залежали від волі відповідача.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то все понесені судові витрати ОСОБА_1 , зокрема, сплата судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в порядку п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Разом із тим, представником відповідача заявлений попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 8000 грн., про що суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Як встановлено судом, відповідач скористався своїм правом на отримання професійної правничої допомоги адвоката шляхом укладення із Адвокатським об`єднанням «ЕН ТІ ЕМ - ПАРТНЕРС» договору про надання правової допомоги № 5/23-N від 03 березня 2023 року.

Відповідно до Додатку №1 від 03 березня 2023 року до вказаного договору, АО «ЕН ТІ ЕМ -ПАРТНЕРС» взяло на себе зобов`язання ознайомитись з матеріалами цивільної справи № 752/17500/22 в Голосіївському районному суді міста Києва, а також підготувати та подати до Голосіївського районного суду міста Києва на замовлення відповідача відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення збитків внаслідок неналежного виконання договору у справі № 752/17500/22, а Відповідач зобов`язався оплатити надані послуги адвокатського об`єднання в розмірі 8 000,00 грн.

Свої зобов`язання згідно умов договору № 5/23-N від 03 березня 2023 року та Додатку №1 від 03 березня 2023 року сторони вказаного договору виконали, адвокат адвокатського об`єднання ознайомився з матеріалами цивільної справи № 752/17500/22 в Голосіївському районному суді міста Києва, а також підготував та подав до Голосіївського районного суду міста Києва на замовлення відповідача відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення збитків внаслідок неналежного виконання договору у справі № 752/17500/22, а відповідач в обумовлений строк здійснив оплату вказаної правової допомоги (ознайомлення з матеріалами справи та підготовку відзиву на позовну заяву) на користь адвокатського об`єднання у розмірі 8 000,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на відсутність заперечень позивача щодо витрат на правову допомогу, заявлений розмір витрат підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мкарсделівері» про стягнення збитків внаслідок неналежного виконання договору відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мкарсделівері» понесені останнім судові витрати в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мкарсделівері», код ЄДРПУО 42994003, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172, оф.614.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 28.04.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська