Рішення

від 27.04.2023 по справі 761/29772/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29772/21

Провадження № 2/761/2579/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами, інфляційних втрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов`язанням,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокатське бюро «Юрченко-Консалт» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» заборгованість за Договорами № 23/18ц від 04.09.2018 p., № 10/19ц від 26.02.2019 p., № 32/19ц від 12.11.2019 р. в сумі 230 000 грн., 3 % річних в сумі 5 235 грн. та інфляційні втрати в сумі 20 348,77 грн. та стягнути судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем були укладені Договори про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі. Станом на теперішній час відповідач ОСОБА_1 повністю не виконала перед Бюро свій грошовий обов`язок зі сплати гонорару адвоката, у зв`язку з чим Бюро звернулось з даним позовом до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

09 вересня 2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.10.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13.10.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

17.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї та клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 19.01.2022 у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження - відмовлено.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається із позовної заяви, між позивачем та відповідачем були укладені Договори про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Керуючись приписами цієї статті закону, сторони погодили фіксований розмір гонорару та умови його виплати.

Виплата адвокатського гонорару здійснюється Клієнтом протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання законної сили рішення суду, або ухвали про укладення мирової угоди або задоволення заяви Клієнта про залишення позову без розгляду. Якщо по справі буде відкрито касаційне провадження, то протягом 10 (десяти) днів після завершення такого провадження.

Щодо Договору № 23/18ц від 04.09.2018 р.

04.09.2018 р. між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт», надалі - Бюро, та ОСОБА_1 був укладений Договір 23/18ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, надалі -Договір-1.

На виконання умов зазначеного Договору-1, зокрема п. 2.1, Бюро склало в інтересах та для захисту інтересів ОСОБА_1 позовну заяву про визнання недійсним договору дарування внаслідок фіктивності, яку було подано до Шевченківського районного суду м. Києва (вх. № 91988 від 21.09.2018 р.).

На виконання процесуальних вимог одразу ж суду надавався попередній розрахунок судових витрат, який був зроблений на підставі п. 4.1-4.3 Договору-1.

До матеріалів позову додавалась копія Договору-1 та ордер Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» КС № 427568.

Позов був прийнятий судом до розгляду та відкрите провадження: справа № 761/36421/18.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2020 р. у справі № 761/36421/18 позов було повністю задоволено.

Рішення набрало законної сили - 07.08.2020 р.

П. 4.3 Договору-1 визначає фіксований розмір гонорару в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта та значення цієї справи для Клієнта.

Тобто, оскільки рішення суду у справі № 761/36421/18 набрало законної сили 07.08.2020 р., то зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати гонорару адвоката, відповідно до умов Договору-1, виникло через 30 діб - з 07.09.2020 р.

Станом на теперішній час відповідач ОСОБА_1 повністю не виконала перед Бюро свій грошовий обов`язок зі сплати гонорару адвоката в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн., який виник у неї з 07.09.2020 р. на підставі п. 4.3 Договору-1.

ОСОБА_1 письмово повідомлялась про наявність заборгованості листом № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р.

Також, згідно розрахунку заборгованості: сума пені: 672 грн., сума інфляційних втрат: 2 585,86 грн.

Разом з тим, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2020 р. у справі № 761/36421/18, зокрема, встановлено, що:

«Представником позивача було надано докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, а відтак суд вважає за необхідне - стягнути судові витрати у розмірі - 25 000 грн.»

«Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням суду встановлено, що позивачем сплачено витрати на правничу допомогу, тому, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога у частині щодо Договору № 23/18ц від 04.09.2018 р. не підлягає задоволенню.

Щодо Договору № 10/19ц від 26.02.2019 р.

26.02.2019 р. між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт» та ОСОБА_1 був укладений Договір 10/19ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, надалі - Договір-2.

На виконання умов зазначеного Договору-2, зокрема п. 2.1, Бюро склало в інтересах та для захисту інтересів ОСОБА_1 позовну заяву про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов`язанням, яку було подано до Шевченківського районного суду м. Києва (вх. № 22689 від 28.02.2019 р.). Ціна позову становила 4 623 740 грн.

На виконання процесуальних вимог одразу ж суду надавався попередній розрахунок судових витрат, який був зроблений на підставі п. 4.1-4.3 Договору-2.

До матеріалів позову додавалась копія Договору-2 та ордер Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» КС № 427603.

Позов був прийнятий судом до розгляду та відкрите провадження: справа № 761/8817/19.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2020 р. у справі № 761/8817/19 позов було задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 915 632 грн. та 426 067 грн.

Стороною ОСОБА_1 було подано апеляцію з вимогою скасування зазначеного рішення та повного задоволення позовних вимог.

10.11.2020 р. ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про відмову від позову.

ОСОБА_1 письмово повідомлялась про наявність заборгованості листом № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р.

Також, згідно розрахунку заборгованості, враховуючи часткове погашення заборгованості: сума пені: 750 +1 493 = 2 243 грн., сума інфляційних втрат: 4 042,27 + 4 543,35 = 8 585,62 грн.

Суд, дослідивши лист № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р., копію меморіального ордеру №ПН352053 від 22.02.2021, зауважує, що згідно листа № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р. у відповідача ОСОБА_1 існує заборгованість за шістьма Договорами та ще чотири договори укладено між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.1 Договору № 10/19ц від 26.02.2019 р., позивачем не зазначено конкретну справу (як, наприклад, п. 2.1 Договору № 32/19ц від 12.11.2019 р. - де зазначено супровід справи №761/26803/19-ц), тобто Позивачем не доведено, чи пов`язані ці витрати тільки з розглядом справи № 761/8817/19, та відповідно, чи не були відшкодовані ці витрати в іншій судовій справі.

Також, суд критично оцінює та не приймає до уваги копію меморіального ордеру №ПН352053 від 22.02.2021, оскільки дану квитанцію сплачено позивачем Юрченком М.С. та не надано жодних доказів на підтвердження сплати цього рахунку саме відповідачем ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається з відзиву, відповідач стверджує, що оригінали договорів на які посилається позивач у неї відсутні. Вона не приймала жодні виконані роботи як і не здійснювала оплати, згідно доданих рахунків позивачем.

Позивачем не надано будь-яких доказів шодо виникнення дій, пов`язаних з виконанням цього договору, а саме: надання професійної правничої допомоги та представництва у процесі.

При цьому, участь у судових засіданнях по справі №761/8817/19 не є виключним доказом щодо надання професійної правничої допомоги в межах виконання даного договору.

Тим більше, під час розгляду вище зазначеної справи, позивач мав право подавати докази щодо оплати правничої допомоги, але судом першої та апеляційної інстанцій також не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Також, до матеріалів позовної заяви не надані акти виконаних робіт та платіжні документи, які мають враховуватися, як належні та допустимі докази підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відсутність таких документів ставить під сумнів, чи є розмір 125 000,00 грн. обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Виходячи з вище наведеного, оскільки позивачем не надано докази, які підтверджують виконання даного Договору, на підставі ст. 141 ЦПК України (із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові від 01 грудня 2021 року справа № 641/7612/16-ц (провадження № 61-15529св21)), суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога у частині щодо Договору № 10/19ц від 26.02.2019 р. не підлягає задоволенню.

Щодо Договору № 32/19ц від 12.11.2019 р.

12.11.2019 р. між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт» та ОСОБА_1 був укладений Договір 32/19ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, надалі - Договір-3.

Відповідно до умов п. 2.1 зазначеного Договору-3, зокрема п. 2.1, Бюро взяло на себе обов`язок з надання Клієнту наступної професійної юридичної/правничої допомоги при розгляді судом цивільної справи № 761/26803/19-ц.

ОСОБА_1 була зазначена у позові у цивільній справі № 761/26803/19 в якості солідарного співвідповідача, а ціна позову становила - 1 500 000 доларів США.

Разом із відзивом на позовну заяву суду надавався попередній розрахунок судових витрат, який був зроблений на підставі п. 4.1-4.2 Договору-3.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2020 р. було прийнято заяву представника позивача про відмову від позову, а провадження по справі № 761/26803/19 було закрито.

Рішення набрало законної сили - 04.09.2020 р. і сторонами не оскаржувалось.

П. 4.2 Договору-3 визначає фіксований розмір гонорару в сумі 100 000 (сто тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта, значення цієї справи для Клієнта, ціну позову.

Станом на теперішній час відповідач ОСОБА_1 не виконала перед Бюро свій грошовий обов`язок зі сплати гонорару адвоката в сумі 100 000 (сто тисяч) грн., який виник у неї з 05.10.2020 р. на підставі п. 4.2 Договору-3, сплативши 22.02.2021 р. лише 10 000 грн. Заборгованість ОСОБА_1 станом на час звернення до суду зі сплати гонорару адвоката згідно умов Договору-3 становить 90 000 грн.

ОСОБА_1 письмово повідомлялась про наявність заборгованості листом № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р.

Також, згідно розрахунку заборгованості, враховуючи часткове погашення заборгованості: сума пені: 1 151 +1 169 = 2 320 грн., сума інфляційних втрат: 5 621,62 + 3 555,67 = 9 177,29 грн.

Суд, дослідивши Договір № 32/19ц від 12.11.2019 р., копію меморіального ордеру №ПН352013 від 22.02.2021, зауважує, що, згідно вище зазначеного договору, виплата адвокатського гонорару здійснюється Клієнтом протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання законної сили рішення суду, або ухвали про укладення мирової угоди або задоволення заяви Клієнта про залишення позову без розгляду. Якщо по справі буде відкрито касаційне провадження, то протягом 10 (десяти) днів після завершення такого провадження.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 була стороною у цивільній справі № 761/26803/19 в якості солідарного співвідповідача.

Згідно п. 4.2 Договору № 32/19ц від 12.11.2019 р., виплата адвокатського гонорару здійснюється Клієнтом протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання законної сили рішення суду, або ухвали про укладення мирової угоди або задоволення заяви Клієнта про залишення позову без розгляду. Якщо по справі буде відкрито касаційне провадження, то протягом 10 (десяти) днів після завершення такого провадження.

Разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2020 р. було прийнято заяву представника позивача про відмову від позову, а провадження по справі № 761/26803/19 було закрито.

Тобто, ОСОБА_1 не подавала заяву про залишення позову без розгляду, що не є підставою для сплати або стягнення адвокатського гонорару.

Також, суд критично оцінює та не приймає до уваги копію меморіального ордеру №ПН352013 від 22.02.2021, оскільки дану квитанцію сплачено позивачем Юрченком М.С. та не надано жодних доказів на підтвердження сплати цього рахунку саме відповідачем ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається з відзиву, відповідач стверджує, що оригінали договорів на які посилається позивач у неї відсутні. Вона не приймала жодні виконані роботи як і не здійснювала оплати, згідно доданих рахунків позивачем.

До матеріалів позовної заяви не надані акти виконаних робіт та платіжні документи, які мають враховуватися, як належні та допустимі докази підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відсутність таких документів ставить під сумнів, чи є розмір 100 000,00 грн. обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Виходячи з вище наведеного, оскільки позивачем не надано докази, які підтверджують виконання даного Договору, на підставі ст. 141 ЦПК України (із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові від 01 грудня 2021 року справа № 641/7612/16-ц (провадження № 61-15529св21)), суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога у частині щодо Договору № 32/19ц від 12.11.2019 р. також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Верховний суд висловив свою позицію стосовно підтвердження витрат на правову допомогу у своєму рішенні від 27.07.2021 по справі №671/1957/20 та зазначив, що відсутність актів виконаних робіт, актів приймання-передачі наданих послуг у матеріалах справи, унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. При цьому слід ураховувати, що наведений в договорі про надання правничої допомоги перелік послуг і квитанція до прибуткового касового ордеру не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).

Оскільки вимога щодо стягнення 3 % річних, та інфляційних втрат є похідною від основної вимоги щодо стягнення заборгованості, в її задоволенні слід також відмовити.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в стягненні заборгованості за договорами є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16, 509, 524, 533-535, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами, інфляційних втрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов`язанням - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: