Постанова

від 03.05.2023 по справі 646/1749/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/1749/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1111/23Головуючий у 1-й інстанції Шелест І.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 25 травня 2021 року (часухвалення судовогорішення незазначений,дата виготовленняповного текстусудового рішення 10червня 2021року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Енерго-Інвест Груп» про звернення стягнення на предмет застави за договором застави автотранспортного засобу (майнової поруки), третя особа: ОСОБА_2 ,

та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Енерго-Інвест Груп» до ОСОБА_3 про припинення дії договору застави автотранспортного засобу (майнової поруки), третя особа: ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, після уточнення позовних вимог остаточно просив ухвалити рішення, яким звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки МАЗ, моделі 53366, 2000 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 і автомобіль типу Автокран більше 20Т-С, марки КрАЗ, моделі 65101 КС4574А (V=14860), 1994 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , колір бежевий, шляхом продажу з прилюдних торгів зі встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інститут незалежної оцінки», з урахуванням ціни предмету застави, визначеної згідно Звіту про незалежну оцінку вартості рухомого майна від 19.03.2018 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інститут незалежної оцінки», що становить для автомобіля МАЗ 53366 - 124 100,00 грн, для автомобіля КРАЗ 65101 КС4574А - 510 800,00 грн.

В обґрунтування позову вказував, що 09.08.2013 між позивачем та відповідачем укладений договір застави автотранспортного засобу (майнова порука), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мірошниченко Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №3026, в забезпечення вимог позивача як заставодержателя щодо сплати позичальником третьою особою ОСОБА_2 , суми отриманої позики та всіх додаткових платіжних зобов`язань позивачу за умовами договору позики від 08.08.2013. Внаслідок часткового виконання боржником своїх зобов`язань договір позики було змінено - договір застави автотранспортного засобу (майнова порука) викладено в новій редакції з урахуванням зменшення заставної вартості, залишено у заставі: автомобіль марки МАЗ моделі 53366, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль типу Автокран більше 20Т-С, марки КРАЗ, моделі 65101 КС4574А (V=14860), 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Судовими рішеннями у цивільній справі №646/3774/14-ц задоволений частково його позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 08.08.2013, а саме стягнуто на його користь 822 791,34 грн, проте рішення суду залишається невиконаним, адже у межах виконавчого провадження встановлено, що за боржником об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів, відкритих рахунків у банківських/фінансових установах не зареєстровано, боржник також не має офіційного місця працевлаштування.

У травні 2016 року ПрАТ "Енерго-Інвест Груп" пред`явило зустрічний позов, після уточнення заявлених вимог остаточно просило ухвалити рішення, яким припинити дію договору застави автотранспортного засобу (майнової поруки) від 09.08.2013, посвідченого приватним нотаріусом Мірошниченко Т.П., реєстровий номер №3026 від 25.10.2015.

Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що апеляційним судом Харківської області у цивільній справі №646/3774/14-ц визначений інший спосіб захисту прав ОСОБА_4 щодо отримання грошових коштів за договором позики, а саме шляхом стягнення суми боргу із позикодавця ОСОБА_2 . Крім того, боргові зобов`язання повністю погашені. Тому, зобов`язання, які виникли на підставі договору застави автотранспортного засобу (майнової поруки), укладеного між ПрАТ "Енерго-Інвест Груп" та ОСОБА_4 , припинили свою дію.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «Енерго-Інвест Груп» про звернення стягнення на предмет застави за договором застави автотранспортного засобу (майнової поруки) задоволені.

Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль маркиМАЗ моделі 53366, 2000 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_5 , автомобіль типу Автокран більше 20Т-С, марки КРАЗ, моделі 65101 КС4574А (V=14860),1994 року випуску, колір бежевий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_6 , в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 08.08.2013 року у розмірі: 822 791,34 грн, яка складається з суми заборгованості 259 200,00 грн, проценти в розмірі 36% на рік від суми неповернутої позики у розмірі 152 195, 67 грн, штрафні санкції, передбачені п.7 договору позики, у сумі 411 395,67 грн, шляхом продажу вказаних автомобілів на прилюдних торгах, у тому числі в формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Стягнутo ПрАТ «Енерго-Інвест Груп», код ЕДРПОУ 34388886, на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судвого збору по справі в сумі в сумі 551, 00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Енерго-Інвест Груп» до ОСОБА_3 про припинення дії договору застави автотранспортного засобу (майнової поруки) відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі адвокат Коваль Ф.Ф., представник ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що оскаржуване рішення суперечить ст.55 та 129 Конституції України, ст.82 ч.4, ч.5, ч.7 ЦПК України та преюдиційним фактам, встановленим в судовому порядку у справі № 646/2201/17-ц між тими ж сторонами за тими ж обставинами у межах розгляду якої рішенням від 24.01.2018 Червонозаводського районного суду ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вимог про стягнення неіснуючої заборгованості за рахунок нерухомого майна сім`ї ОСОБА_2 , тому ОСОБА_3 повторно заявив безпідставний позов про звернення стягнення на рухоме майно.

Звертається увага на відсутність заборгованості у ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 за договором від 08.08.2013 року, що підтверджується прямими доказами у справі, які суд першої інстанції не дослідив, зокрема матеріалами кримінального провадження щодо шахрайських дій ОСОБА_3 , у межах якого проведена судова економічна експертиза, висновки якої спростовують заяви ОСОБА_3 про існування заборгованості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.01.2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом ПрезидентаУкраїнивід18.04.2022року№259/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїнивід17.05.2022року№341/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 05.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2013 між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 324 000, 00 грн, що еквівалентно 40 000, 00 доларів США, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Мірошниченко Т.П. та зареєстровано в реєстрі за №3020.

09.08.2013між ОСОБА_3 та ЗАТ«ЕНЕРГО-ІНВЕСТГРУП»в особі ОСОБА_6 ,що діялана підставідовіреності,реєстровий №3023,укладено договірзастави автотранспортногозасобу (майновапорука),який посвідченоприватним нотаріусомХМНО МірошниченкоТ.П.та зареєстрованов реєстріза №3026.Договір заставиукладено зметою забезпеченнявимог заставодержателя( ОСОБА_3 )щодо сплатиборжником ( ОСОБА_2 )суми отриманоїпозики урозмірі 324000,00грн,що задомовленістю сторінстановила еквівалент40000,00 доларів США та всіх додаткових платіжних зобов`язань, (в тому числі процентів, штрафних санкцій у випадку прострочення повернення позики та збитків) за умовами договору позики від 08 серпня 2013 року.

Згідно до умов договору ЗАТ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ ГРУП" передано ОСОБА_3 у заставу предмет застави, а саме: автомобіль марки МАЗ моделі 53366,2000 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_5 , автомобіль типу Автокран більше 20Т-С, марки КРАЗ, моделі 65101 КС4574А (V=14860), 1994 року випуску, колір бежевий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_6 , автомобіль типу легковий універсал В, марки MITSUBISHI, моделі PAJERO WAGON 3,5 АТ, 2004 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_7 реєстраційний № НОМЕР_8 (т.1 а.с.6-7).

В подальшому ЗАТ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ ГРУП" змінило назву на ПрАТ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ ГРУП".

28.09.2013 між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 укладено договір №1 про внесення змін до договору позики грошей від 08.08.2013, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мірошниченко Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №5138. Відповідно п.1 договору внесені зміни в договір позики від 08.08.2013, а саме змінено розмір позики, яку за домовленістю сторін зменшено до еквіваленту 32 000,00 доларів США.

28.09.2013 між ОСОБА_3 і ПрАТ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ ГРУП" укладено договір №1 про внесення змін до договору застави автотранспортного засобу (майнова порука), який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Мірошниченко Т.П. та зареєстровано в реєстрі за №5139, згідно якого виключено з опису автомобіль типу легковий універсал В, марки MITSUBISHI, моделі PAJERO WAGON 3,5 АТ,2004 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_7 реєстраційний № НОМЕР_8 ; зменшено заставну вартість предмету застави до 121 500,00 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.06.2015 у справі 646/3774/14-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 : проценти за користування грошовими коштами за договором позики від 21.05.2010, за період з 18.04.2011 до 24.06.2015, у розмірі 49 983,64 грн, за прострочення виконання грошового зобов`язання 3 % річних за договором позики від 21.05.2010, за період з 18.04.2011 р. до 24.06.2015 року, у розмірі 18 743,86 грн; суму боргу за договором позики від08.08.2013 у розмірі 259 200,00 грн; за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 08.08.2013 року інфляційні втрати, за період з 09.11.2013 до 24.06.2015 у розмірі 196 780,26 грн; за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 08.08.2013 - 3 % річних за період з 09.11.2013 до 24.06.2015 у розмірі 12 633,34 грн; за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 08.08.2013 року - неустойку за період з 09.11.2013 до 24.06.2015 у розмірі 768 528,00 грн. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.07.2015 у справі 646/3774/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 проценти від суми неповернутої позики за договором позики від 08.08.2013 за період з 08.08.2013 року по 24.06.2015 року у розмірі 152 195,67 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року у справі 646/3774/14-ц задоволені частково апеляційній скарги ОСОБА_2 :

рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.06.2015 скасоване у частині задоволених вимог про стягнення із ОСОБА_2 трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання за договором позики від 21 травня 2010 року, процентів за користування грошовими коштами за договором від 21 травня 2010 року за період з 18 квітня 2011 року по 24 червня 2015 року, у сумі 49983,64 грн.

позовні вимогипро стягненняборгу задоговором позикивід 08.08.2013 задоволені частково : стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 08.08.2013 у розмірі суми заборгованості 259 200,00 грн, проценти в розмірі 36% на рік від суми неповернутої позики у розмірі 152 195,67 грн, штрафні санкції, передбачені п.7 договору позики, у сумі 411 395,67 грн, а всього 822 791,34 грн.

В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.06.2015 та додаткове рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17 липня 2015 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції сторонами не оскаржене.

18.12.2015 постановою державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчих листів, виданих у справі 646/3774/14-ц.

Як вбачається з відповіді Червонозаводського ВДВС ХМУЮ, судове рішення у справі№ 646/3774/14-ц не виконано. В ході примусового виконання державним виконавцем були здійснені заходи з розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ і організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна, органів Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України. Згідно відповіді з Пенсійного фонду України №1014585286 від 18.12.2015 року встановлено, що боржник не має офіційного місця працевлаштування. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців №130183943 від 15.01.2016 року встановлено, що за боржником об`єктів нерухомого майна не зареєстровано. Згідно витягу з БД "АМТІ" встановлено, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані. Згідно відповіді з Державної податкової служби України від 21.12.2015 року №1014593361 встановлено, що у боржника відсутні відкриті рахунки в установах банку та інших фінансових установах.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що розписки були складені ОСОБА_3 до укладання договору позики. Крім того, у розписках зазначено, що ОСОБА_3 у вказаний період дійсно отримував від ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок оплати по кредитному договору № СМ SME-701|96|2008 від 25.03.2008, а з квитанцій, наданих позивачем за зустрічним позовом, підтверджується факт внесення отриманих ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів на рахунок АТ «ОТП БАНК».

Надані договори купівлі - продажу корпоративних прав, розписки ОСОБА_3 , квитанції про внесення отриманих за розписками грошових коштів в рахунок погашення боргу за кредитним договором, укладеним з АТ «ОТП БАНК» не є належними доказами на підтвердження виконання умов договору позики від 08.08.2013, за яким ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 324000 грн. із строком повернення до 08.11.2014.

До договору позики від 08.08.2013 були внесені зміни, відповідно до яких сума позики складає 259 200, 00 грн. Тобто, часткове погашення боргу враховано у додатковій угоді до договору позики і у рішеннях Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.06.2015 та апеляційного суду Харківської області від 24.11.2015 у справі № 646/3774/ц, відповідно до яких розмір заборгованості за договором позики склав 259 200 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ ГРУП" суд першої інстанції виходив з того, що позиція позивача за зустрічним позовом не ґрунтується на вимогах закону і не свідчить про припинення зобов`язання, забезпеченого заставою у спосіб, визначений законом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням наведених вимог закону.

Частиною першою статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (стаття 608 ЦК України).

Відповідно до статті 1Закону України«Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Підстави припинення застави визначенні у статті 28Закону України«Про заставу» відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 593 ЦК України.

У пункті 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року (справа № 522/1528/15-ц) викладений правовий висновок про те, що «… саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 361/7543/17) та від 18 вересня 2018 року (справа № 921/107/15-г/16) викладений правовий висновок про те, що «Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством».

У справі, що переглядається, відповідач і третя особа за первісним позовом, заперечуючи проти вимоги про звернення стягнення на заставлені автомобілі, посилалися на судові рішення у справі № 646/3774/14-ц, якими із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнута заборгованість за договором позики від 08 серпня 2013 року.

Як слідує із матеріалів справи, рішення суду у справі № 646/3774/14-ц ОСОБА_2 не виконане.

Договір застави від 08 серпня 2013 року із змінами (т.1 а.с.72-77) не містить положень, які б пов`язували припинення застави із набранням законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості за договором позики із боржника на користь кредитора.

Отже, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими наведені доводи (заперечення) відповідача за первісним позовом (заставодавця) і третьої особи (боржника).

Не є преюдиційним у розумінні ст.82 ЦПК України рішення суду у цивільній справі № 646/2201/17 (т.2 а.с.4-8), оскільки у межах розгляду зазначеної цивільної судом не встановлені обставини щодо припинення (виконання) ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики від 08 серпня 2013 року та/або ж рішення суду у цивільній справі № 646/3774/14-ц.

Предметом позову у справі № 646/2201/17 є вимога про визнання недійсними договорів дарування, згідно яких ОСОБА_2 27 березня 2014 року подарував своїй дочці належні йому квартири.

У справі № 646/2201/17 суд першої інстанції, відмовляючи у позові, керувався тим, що у межах розгляду справи № 646/3774/14-ц у порядку забезпечення позову арешт на квартири, які були відчужені ОСОБА_2 своїй дочці, не був накладений, тому відсутні підстави вважати, що спірні договори дарування були вчинені з метою уникнення виконання боргових зобов`язань перед ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України дав належну оцінку поданим у справу розпискам, квитанціям, договорам купівлі-продажу і дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені письмові доказів не підтверджують припинення зобов`язання за договором позики від 08 серпня 2013 року шляхом зарахування зустрічних вимог, оскільки зазначені документи стосуються інших правовідносин, що виникли раніше укладеного договору позики. Такий висновок узгоджується, зокрема із обставинами встановленими судом і викладеними судом висновками у рішенні по справі № 630/678/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 08 серпня 2013 року.

Матеріали кримінального провадження, на яке зроблене посилання в апеляційній скарзі, за відсутності остаточного рішення також не можуть бути преюдиційними у розмінні ст.82 ЦПК України.

У висновку експерта №8041 від 01 липня 2021 року (т.3 а.с.173-188) за результатами дослідженням документів, що стосуються укладення і виконання договору позики від 08 серпня 2013 року, зазначено, що вони (документи) «не можуть бути оцінені як документи, що підтверджують виникнення зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 , оскільки зміст господарських операцій про це не свідчить».

Експерт остаточно пов`язує свій висновок про наявність грошових зобов`язань у ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 виключно у випадку, що суд надані на дослідження документи оцінить як документи, що свідчать про існування таких зобов`язань.

Зміст такого висновку експерта суперечить встановленим у справі обставинам, зокрема тим, що встановлені судовими рішеннями в інших справах, а тому не може бути прийнятий судом.

Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Отже, в апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2023 року.

ГоловуючийсуддяО.А.Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М.Триголов