Рішення

від 28.04.2023 по справі 760/9189/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/9189/22

2/760/2819/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль 14-17» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

26.07.2022 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Магістраль 14-17» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовується тим, що між сторонами 25.10.2021 року було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю нерухоме майно у користування за плату, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а орендар приймає вказане майно у користування, зобов`язується використовувати його в цілях, визначених цим договором, та здійснювати внесення орендної плати в порядку та на умовах, передбачених договором.

За користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату у наступному розмірі: за користування нежилим приміщенням в період з 25.10.2021 року по 30.11.2021 року орендна плата становить 33 709,68 грн., з 01.12.2021 року - 27 500 грн. в місяць (без ПДВ).

У вартість орендної плати не включені витрати на комунальні платежі із використання електроенергії, води, опалення, обслуговування прибудинкової території.

Крім сплати орендної плати орендар зобов`язується відшкодувати орендодавцю його витрати за фактично спожиті орендарем комунальні, охоронні та телекомунікаційні послуги. Додатково орендар сплачує на користь орендодавця винагороду у розмірі 5 % від суми компенсації витрат.

Нежиле приміщення передається орендарю строком на 12 календарних місяців, починаючи з дати фактичного передання нежилого приміщення згідно акту приймання-передачі.

25.10.2021 року між позивачем та відповідачем відповідно до умов договору було підписано відповідний акт приймання-передачі нежилого приміщення.

Орендодавець постійно належним чином виконував умови договору, а орендар до січня 2022 року регулярно оплачував відповідні послуги .

Однак, починаючи з січня 2022 року відповідач почав ухилятися від сплати компенсації витрат на комунальні платежі за січень та лютий 2022 року, а також не сплатив орендну плату за лютий 2022 року.

Загальна сума заборгованості по договору становить 52 448,84 грн., з яких: оплата за оренду нежилого приміщення за договором - 27 500 грн.; компенсація витрат на комунальні платежі за договором - 24 948,84 грн.

Враховуючи викладене, сторона позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 52 448,84 грн. та судові витрати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи електронною поштою, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.07.2022 року (справа № 761/14537/15), є належним повідомленням, відзив у встановлені судом строки не подав.

Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися. Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, наявними у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 25.10.2021 року між ТОВ «Магістраль 14-17» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець передає орендарю нерухоме майно у користування за плату, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а орендар приймає вказане майно у користування, зобов`язується використовувати його в цілях, визначених цим договором, та здійснювати внесення орендної плати в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

§ 1 Глави 58 ЦК України регламентує загальні положення про найм (оренду).

Так, відповідно до ст. 759 цього Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, яка вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762).

За положенням ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795).

У відповідності до акту приймання-передачі нежилого приміщення від 25.10.2021 року, відповідачу було передано в строкове платне користування частину нежилого приміщення, яке має наступні характеристики: загальна проща - 104,1 кв.м.; розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та визначено також п. 1.2. укладеного між сторонами договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору нежиле приміщення передається Орендарю строком на 12 календарних місяців, починаючи з дати фактичного передання приміщення згідно Акту приймання-передачі.

Розділ 4 укладеного між сторонами договору встановлює порядок здійснення розрахунків.

Так, за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату у наступному розмірі: за користування нежилим приміщенням в період з 25.10.2021 року по 30.11.2021 року орендна плата становить 33 709,68 грн., з 01.12.2021 року - 27 500 грн. в місяць (без ПДВ), щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця на підставі виставлених рахунків.

У вартість орендної плати не включені витрати на комунальні платежі із використання електроенергії, води, опалення, обслуговування прибудинкової території.

Крім сплати орендної плати, орендар зобов`язується відшкодувати орендодавцю його витрати за фактично спожиті орендарем комунальні, охоронні та телекомунікаційні послуги не пізніше 20 числа кожного календарного місяця на підставі виставлених рахунків згідно з діючими тарифами, у безспірному порядку шляхом здійснення безготівкового перерахування коштів на умовах авансування на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку. Орендодавець на письмову вимогу орендаря зобов`язується надати документи або розрахунки, що підтверджують розмір спожитих орендарем комунальних, охоронних та телекомунікаційних послуг. Додатково орендар сплачує на користь орендодавця винагороду у розмірі 5 % від суми компенсації витрат в безспірному порядку в день сплати компенсації витрат.

У відповідності до п. 3.4. Договору Орендар зобов`язаний, зокрема: здійснювати сплату орендної плати в порядку та на умовах, передбачених цим Договором; на підставі виставлених Орендодавцем рахунків за власний рахунок здійснювати оплату комунальних послуг у встановлених строк.

Однак, за доводами сторони позивача, починаючи з січня 2022 року відповідач почав ухилятися від сплати компенсації витрат на комунальні платежі за січень та лютий 2022 року, а також не сплатив орендну плату за лютий 2022 року.

Загальна сума заборгованості по договору становить 52 448,84 грн., з яких: оплата за оренду нежилого приміщення за договором - 27 500 грн.; компенсація витрат на комунальні платежі за договором - 24 948,84 грн.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 27 500 грн., який погоджений сторонами договору, ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

В той же час, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача компенсації витрат на комунальні платежі за січень та лютий 2022 року в сумі 24 948,84 грн. є недоведеними, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження як нарахування таких витрат безпосередньо надавачами таких послуг, так і понесення їх позивачем.

Саме платіжні документи надавачів комунальних послуг є первинними та можуть підтверджувати нарахування плати за житлово-комунальні послуги згідно діючих тарифів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

За правилами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Якщо стороною заявлено суму витрат, яка не є співмірною з наведеними вище критеріями, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на послуги адвоката разом з позовом представником були надані: копія договору про надання правничої допомоги від № 31/08/21 від 31.08.2021 року, рахунок на оплату № 01 від 11.07.2022 року, копії платіжних доручень № 424 від 12.07.2022 року на суму 2000 грн. та № 435 від 22.07.2022 року на суму 1000 грн., копію ордеру серії АА № 1186594 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно наданих документів, а також попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, який міститься в змісту позовної заяви, вбачається, що розмір витрати на професійну правничу допомогу складає 3000 грн. за підготовку та подання позовної заяви.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу у заявленому розмірі є обґрунтованим.

При цьому, за змістом ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто, оскільки заявлені позовні вимоги позивача були задоволенні частково, на основі визначених чинним процесуальним законодавством норм, витрати на правничу допомогу також мають бути задоволені пропорційно.

Так, заявлений розмір позовних вимог складав 52 448,84 грн. За результатами розгляду справи вирішено стягнути відповідача кошті у розмірі 27 500 грн. Тобто у відсотковому відношенні заявлений розмір позовних вимог зменшений на 47,57 % (різниця від 100/52 448,84 х 27 500).

Таким чином, з урахування викладеного, суд приходить до висновку, що стягненню відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1572,90 грн. (3000 - 47,57 %).

З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1300,78 грн. (2481-47,57 %).

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 207, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 625, 759, 762, 763, 793, 795 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль 14-17» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль 14-17» (м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 38515782) за договором оренди нежилого приміщення від 25 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати орендної плати за лютий 2022 року у розмірі 27 500 грн., а також судовий збір - 1300,78 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 1572,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: