Постанова

від 05.05.2023 по справі 918/711/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року Справа № 918/711/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія ПРІМАВЕРА" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22 (повний текст складено 17 листопада 2022 року, суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробниче підприємство "КОБЗАР" (вул. Курчатова, 18А, м. Рівне, Рівненський район, Рівненська область, 33018, код ЄДРПОУ 41064495)

до Приватного підприємства "Компанія "Прімавера" (вул. Петра Могили, 28, м.Рівне, Рівненський район, Рівненська область, 33001, код ЄДРПОУ 35539161)

про стягнення заборгованості в сумі 52184,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробниче підприємство "КОБЗАР" до Приватного підприємства "Компанія "Прімавера" про стягнення заборгованості в сумі 52184,67 грн.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Прімавера" (вул. Петра Могили, 28, м. Рівне, Рівненський район, Рівненська область, 33001, код ЄДРПОУ 35539161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробниче підприємство "КОБЗАР" (вул. Курчатова, 18А, м. Рівне, Рівненський район, Рівненська область, 33018, код ЄДРПОУ 41064495) основний борг - 33008,00 грн, інфляційні збитки - 12025,04 грн, 3% річних - 2908,31 грн та 2481,00 судового збору. Відмовлено в задоволенні стягнення пені у розмірі 4243,32 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство "Компанія "ПРІМАВЕРА" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк для апеляційного оскарження, скасувати повністю рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22 про часткове задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт звертає увагу суду, що Приватне підприємство "КОМПАНІЯ "ПРІМАВЕРА" не отримувало від позивача та суду претензії, позовної заяви чи будь-яких інших матеріалів по справі. Як наслідок, справа судом розглянута без участі відповідача, а тому він не зміг захистити на належному рівні свої інтереси в суді. Скаржник повідомляє, що під час телефонної розмови із працівницею суду Гусевич Іриною (секретар судового засідання) представник ПП "КОМПАНІЯ "ПРІМАВЕРА" Войтович Микола вказав, що відповідач не отримував жодних документів від позивача та матеріалів справи від суду і що відповідач буде подавати клопотання про відкладення розгляду справи до ознайомлення з її матеріалами. Зокрема, в своєму клопотанні під вих. № 1114-01 від 14 листопада 2022 року ПП "КОМПАНІЄЮ "ПРІМАВЕРА" чітко зазначено, що з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробниче підприємство "КОБЗАР" та іншими матеріалами справи ознайомлення заплановане з 21 по 25 листопада 2022 року у робочі години Господарського суду Рівненської області за адресою вул. Набережна, 26-А, м. Рівне. Із-за відсутності електроенергії працівники суду 25 листопада 2022 року не надали доступ до матеріалів справи. За заявою відповідача від 25 листопада 2022 року директор ПП "КОМПАНІЯ "ПРІМАВЕРА" Войтович Микола ознайомився з матеріалами справи і отримав копію рішення по справі №918/711/22 07 грудня 2022 року, про що є відмітка у матеріалах справи. Таким чином, на переконання апелянта суд прийняв рішення по справі без ознайомлення відповідача з матеріалами справи та без його участі у розгляді справи.

Скаржник стверджує, що жодних документів на підтвердження про надсилання відповідачем замовлень та на підтвердження про прийняття позивачем до виконання замовлень ТОВ "РВП "КОБЗАР" до суду не надано. Кошти в розмірі 1000,00 грн. (інформація про які зазначена в матеріалах справи), перераховані відповідачем для ТОВ "РВП "КОБЗАР" згідно іншого рахунку - №СФ-0000342 від 30 вересня 2019 року, тобто ніяким чином не стосуються видаткової накладної №РН-0000228 від 30 жовтня 2019 року на суму 34008,00 грн., яка є предметом цього спору. Згідно цього рахунку була виписана інша видаткова накладна №РН-0000229 від 30 вересня 2019 року на суму 6000,00 грн. Уся сума по ній згідно домовленостей між сторонами була повністю оплачена наперед 30 вересня 2019 року (платіжна інструкція №112). А видаткова накладна №РН-0000228 від 30 жовтня 2019 року на суму 34008,00 грн. виписана на підставі рахунку №СФ-0000375 від 30 жовтня 2019 року (зазначено на накладній серед доданих позивачем документів матеріалів справи). 1000,00 грн. була надлишково перерахована ТОВ "РВП "КОБЗАР", але ці надлишкові кошти понад суму 6000,00 грн. позивач не повернув для ПП "КОМПАНІЯ "ПРІМАВЕРА" до цього часу.

Крім того, апелянт зазначає, що судом у рішенні наведено дані, що 17 серпня 2022 року позивач направив відповідачу претензію, однак вона була повернена назад без вручення. Проте, жодного документу на підтвердження направлення претензії ТОВ "РВП "КОБЗАР" до суду не надало.

Апелянт стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробниче підприємство "КОБЗАР" та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ "ПРІМАВЕРА" не укладалося договору з встановленим строком (терміном) виконання зобов`язання по оплаті за видатковою накладною №РН-0000228 від 30 жовтня 2019 року. Також термін виконання зобов`язання не зазначений і у видатковій накладній №РН-0000228 від 30 жовтня 2019 року. Відтак, боржник ПП "КОМПАНІЯ "ПРІМАВЕРА", мав виконати зобов`язання по оплаті у строк, встановлений законом. Зазначене доводить, що судом першої інстанції незаконно стягнуто із відповідача інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, адже згідно частини 2 статті 613 виконання зобов`язання має бути відстрочене на час прострочення кредитора, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних може здійснюватися лише після закінчення семиденного строку від дня пред`явлення вимоги позивачем передбаченої частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Листом №918/711/22/100/23 від 06 січня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

09 січня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/711/22.

11 січня 2023 року від ТОВ "РВП "Кобзар" надійшли заперечення на клопотання (заяву) у яких останній просить постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги ПП "Компанія "Прімавера" і залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22 без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 січня 2023 року у справі №918/711/22 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія ПРІМАВЕРА" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 3405 грн. та подання доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

Як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, скаржником ухвалу про залишення скарги без руху отримано 15 лютого 2023 року.

28 лютого 2023 року від ПП "Компанія "Прімавера" надійшли додаткові докази до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22, а саме докази сплати судового збору та докази направлення копії апеляційної скарги позивачу (згідно відмітки поштового штемпеля на конверті вказані докази здані до поштового відділення 24 лютого 2023 року).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2023 року у справі №918/711/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Компанія ПРІМАВЕРА" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

До апеляційної скарги ПП "Компанія "Прімавера" додано не посвідчені копії видаткової накладної №РН-0000229 від 30 вересня 2019 року на суму 6000 грн, платіжної інструкції №112 від 30 вересня 2019 року на суму 6000 грн та платіжної інструкції №325 від 30 грудня 2021 року на суму 1000 грн.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заявником не обгрунтовано неможливість подання даних доказів до суду першої інстанції, а тому вони не беруться до уваги колегією суддів.

Крім того, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.26 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01 липня 2020 року №144. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 липня 2018 року у справі №904/8549/17).

Враховуючи викладене, колегією суддів не приймаються до уваги надані апелянтом докази, оскільки вони взагалі не засвідчені.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Компанія ПРІМАВЕРА" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Сторонам було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробниче підприємство "КОБЗАР" виготовило і відвантажило Приватному підприємству "КОМПАНІЯ "ПРІМАВЕРА" наклейки в кількості 52 штуки на загальну суму 34008,00 (тридцять чотири тисячі вісім) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000228 від 30 жовтня 2019 року /а.с. 9/.

Видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем щодо поставки Товару у повному обсязі.

Відповідач здійснив часткову оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №325 від 30 грудня 2021 року на суму 1000,00 грн.

Судами встановлено, що у відповідача виник борг перед позивачем за поставлений Товар у розмірі 33008,00 грн.

Відповідач борг не сплатив.

Станом на 15 листопада 2022 року заборгованість відповідача по оплаті поставленого товару становила 33008,00 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов`язання, позивач нарахував 4243,32 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення. Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 12025,04 грн. інфляційних втрат та 2908,31 грн. - три відсотки річних.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. За частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку-фактури на оплату товару та його безпосередня оплата, отримання товару свідчать про їх бажання для настання відповідних правових наслідків. Вказаним спростовуються доводи апелянта про те, що договір між сторонами не укладався.

У силу вимог частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 662, статтею 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У свою чергу, за частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України).

У частині 1 статті 665 Цивільного кодексу України врегульовано, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, на виконання яких позивач здійснив поставку товару, однак відповідач здійснив часткову оплату товару, у зв`язку з чим в останнього виникло право вимагати повернення суми заборгованості за поставлений товар.

У силу вимог частин 1, 6, 7 статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами із фактичних обставин справи встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 33008,00 грн. обгрунтовано задоволена місцевим судом.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції у рішенні наведено дані, що 17 серпня 2022 року позивач направив відповідачу претензію, яка була повернена назад без вручення, однак жодного документу на підтвердження направлення претензії ТОВ "РВП "КОБЗАР" до суду не надало. З досліджено колегією суддів вбачається, що матеріали справи не містять жодної претензії. Відтак, обставина щодо наявності такої претензії є недоведеною.

Водночас, безпідставними є доводи ПП "Компанія "ПРІМАВЕРА" про відсутність обов`язку оплачувати отриманий товар з огляду на відсутність претензії та доказів її отримання відповідачем, а відтак неможливості визначення строку виконання зобов`язання у порядку статті 530 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частини першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Наявна у матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000228 від 30 жовтня 2019 року, як первинний бухгалтерський документ, фіксує дату, зміст здійсненої господарської операції щодо поставки товару та містить всі обов`язкові реквізити, що є підставою для здійснення розрахунків відповідачем за поставлену позивачем продукцію.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки правовідносини між сторонами у справі виникли з договору купівлі-продажу укладеному у спрощений спосіб, безпідставним є посилання апелянта на відсутність обов`язку оплати отриманих наклейок через ненастання строку виконання такого зобов`язання (такий обов`язок виник негайно після отримання товару).

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 2908,31 грн.- 3% річних, 12025,04 грн. інфляційних втрат.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Колегією суддів перевірено здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 4243,32 грн.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, укладена сторонами угода є спрощена форма договору та не містить положень, якими б сторони визначили розмір та базу нарахування пені.

Так, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України за порушення грошових зобов`язань встановлюються штрафні санкції у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначаються певним законодавчим актом.

У даному випадку судами встановлено, що договір (видаткова накладна) не містить умови про нарахування пені, спеціальний закон, який визначав би розмір та порядок стягнення пені в разі неналежного виконання зобов`язань з оплати наданих послуг також відсутній, а норми Господарського кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не є нормою законодавства, яка встановлює розмір та базу сплати пені, тобто є загальною нормою права, що передбачає лише порядок її визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №904/4156/18.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені на суму 4243,32 грн. обгрунтовано відхилені місцевим господарським судом.

Щодо доводів Приватного підприємства "Компанія "ПРІМАВЕРА" про розгляд справи у суді першої інстанції без участі відповідача, який не отримував ні претензії, ні позовної заяви, ні інших матеріалів справи та не був ознайомлений із матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з ЄДРПОУ, юридичною адресою ПП "Компанія "ПРІМАВЕРА" є: 33001, Рівненська область, м.Рівне, вул.Петра Могили, 28. Вказана адреса також вказана в процесуальних документах ПП "Компанія "ПРІМАВЕРА".

На виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2022 року у справі №918/711/22 про залишення позовної заяви ТОВ "РВП "КОБЗАР" без руху, позивачем було надано поштову накладну №3301200404085 від 15 вересня 2022 року та опис вкладення, з яких вбачається, що на адресу відповідача було направлено позовну заяву та додано до неї документи.

Провадження у справі було відкрито Господарським судом Рівненської області 19 вересня 2022 року та призначено дату судового засідання на 18 жовтня 2022 року. Ухвала про відкриття провадження була направлена відповідачу на зазначену вище адресу та була повернута з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

18 жовтня 2022 року від ПП "Компанія "ПРІМАВЕРА" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання після завершення воєнного стану в Україні (в клопотанні зазначена та ж сама адреса ПП "Компанія "ПРІМАВЕРА").

Ухвалою від 18 жовтня 2022 року у справі №918/711/22 розгляд справи було відкладено на 15 листопада 2022 року. Ухвала направлена рекомендованим листом та повернута з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, в матеріалах справи наявна телефонограма секретаря судового засідання від 19 жовтня 2022 року з якої вбачається, що представник ПП "Компанія "Прімавера" Войтович Микола повідомлений за номером телефону НОМЕР_1 про судове засідання 15 листопада 2022 року.

15 листопада 2022 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання після завершення воєнного стану в Україні.

Частиною восьмою статті 120 ГПК України встановлено, якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Натомість частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 6 статті 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з частиною 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Враховуючи викладене, ПП "Компанія "ПРІМАВЕРА" була належним чином повідомлена про всі судові засідання у Господарському суду Рівненської області при розгляді справи №918/711/22.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому пунктом 2 частини 2 статті 42 ГПК України визначено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. В рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Враховуючи викладене, відповідачу було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи, забезпечити явку свого представника в судове засідання, надати докази на спростування обставин справи, подати відзив на позовну заяву.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").

Відповідно до частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач ПП "Компанія "Прімавера" був належним чином повідомлений про судові засіданні у Господарському суді Рівненської області однак відзиву на позовну заяву не подав.

Колегія суддів з урахуванням норм частини четвертої статті 165 ГПК України враховуючи, що відповідачем не подавався відзив на позовну заяву, не заявлялось про незгоду з позовними вимогами, отже доводи апеляційної скарги ПП "Компанія "ПРІМАВЕРА" відхиляються як такі, що не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №916/1714/20 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія ПРІМАВЕРА" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі №918/711/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №918/711/22 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "05" травня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.