Рішення
від 20.04.2023 по справі 904/673/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023м. ДніпроСправа № 904/673/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства освіти і науки України , м. Київ

позивача-2: Національного технічного університету "Дніпровська політехніка", м. Дніпро

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018", м. Дніпро

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, скасування наказу та зобов`язання повернути майно

Представники:

від прокуратури: Лейченко О.В., прокурор;

від позивача - 1: не з`явився;

від позивача -2: Бабенко Н.В., представник;

від відповідача - 1: Конох Я.В., представник;

від відповідача - 2 не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 17.02.2022 № 04/53-1415ВИХ-22 в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, позивача-2: Національного технічного університету "Дніпровська політехніка", в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7368-3207 від 29.09.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018" повернути державне майно, що перебуває в управлінні Міністерства освіти та науки України, - підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, в господарське відання балансоутримувачу - Національному технічному університету "Дніпровська політехніка";

- скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 10.08.2021 "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу", яким підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м. за адресою м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 включено до Переліку першого типу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюваний договір оренди укладено без погодження з органом управління державним майном - Міністерством освіти і науки України та балансоутримувачем державного майна - Національним технічним університетом "Дніпровська політехніка", в господарському віданні якого перебуває вказане майно. Укладання спірного договору та винесення оскаржуваного наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях здійснено за участі неуповноваженої юридичної особи - Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, яка на момент укладання угоди знаходилась в процедурі припинення шляхом приєднання та не являлась балансоутримувачнем майна, та за участі не уповноваженої посадової особи вказаної юридичної особи, що ліквідується. Крім того, оспорюваний правочин укладено, а оскаржуваний наказ від 10.08.2021 винесено з метою використання орендованого майна освітнього закладу, не пов`язаною з навчально-виховним процесом. Вищенаведене свідчить про порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України як органу управління державним майном та Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" як органу, в господарському віданні та на балансі якого перебуває державне майно, та порушення забезпечення належного освітньо-виховного процесу студентів навчального закладу, що є порушенням вимог законодавства, чинного на момент укладення цього договору та підставою для визнання його недійсним відповідно до положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 10.08.2021 та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, доведено до відома сторін, що про дату та час розгляду справи буде повідомлено додатковою ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2022 підготовче засідання по справі призначене на 05.07.2022.

04.07.2022 через систему "Електронний суд" та 06.07.2022 відповідачем-1 -Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (відповідач-1) до суду подано відзив на позовну заяву від 04.07.2023 № б/н, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що:

- Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код ЄДРПОУ 25006848) (надалі - ДРІДУ НАДУ) припинив свою діяльність лише 11.10.2021 на підставі рішення щодо реорганізації, тобто, договір оренди від 29.09.2021 №12/7368-3207 укладено в межах визначних законодавством строків;

- роботу по укладанню договору оренди, від прийняття рішення щодо включення об`єктів оренди до переліку першого типу, оголошення аукціону, затвердження протоколу аукціону до підписання договору оренди було проведено до 11.10.2021, в період, коли юридичну особу ДРІДУ НАДУ не було припинено;

- в матеріалах орендної справи Регіонального управління не міститься жодних належних і допустимих доказів, що свідчать про відсутність у Серьогіна С.М. необхідного обсягу цивільної дієздатності, як підстави для визнання правочину недійсним.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2022 підготовче засідання відкладене на 28.07.2022, у зв`язку із неявкою позивача-1 та відповідача-2 та ненаданням витребуваних судом документів.

06.07.2020 відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018" подав до суду відзив на позовну заяву без номеру та без дати, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що:

- спірний договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності укладено у повній відповідності з вимогами законодавства України, оскільки строк для надання погодження або відмови у погоджені органу управління сплинув 20.07.2021, а лист Міністерства освіти і науки України щодо непогодження включення до переліку першого типу об`єкта оренди було направлено на адресу університету лише 11.08.2021;

- робота по укладанню договору була проведена до 11.10.2021, тобто в період коли юридичну особу - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України не було припинено;

- метою укладання договору оренди було використання об`єкта оренди в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018", в тому числі в наукових цілях, проте об`єкт оренди жодного дня не використовувався у зв`язку з тим, що представниками Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" були протиправно вчинені перешкоди у користуванні.

21.07.2022 на адресу суду надійшла відповідь позивача-2 Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" на відзив відповідача-1, в якій вказує на безпідставність доводів відповідача-1 та наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог прокурора. Зазначає, що відповідачем-1 при укладанні оскаржуваного договору оренди не дотримано положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо перевірки статусу майна, його власника і осіб, уповноважених на розпорядження цим майном, його балансової належності. Оскаржуваний договір було укладено з не уповноваженою юридичною особою та не уповноваженою посадовою особою такої юридичної особи; а також без з`ясування вартості майна, що є предметом оренди, що стало наслідком заниження розміру орендної плати за договором.

26.07.2022 позивач-2 Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" надав до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначив, що:

- твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018" про те, що строк для надання погодження або відмови у погодженні органу управління сплинув 20.07.2021 не відповідають дійсності, оскільки відповідачем-2 пораховані календарні, а не робочі дні;

- ані ліквідаційна комісія Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, ані Серьогін С.М., що діяв від імені директора Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, не мали жодних повноважень щодо вирішення питання передачі спірного майна в оренду;

- Міністерство освіти і науки України листом від 11.08.2021 повідомило ДРІДУ НАДУ про ненадання дозволу на укладання договору оренди вказано майна;

- про факт перебування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в процедурі припинення та передачу майна, що є предметом оренди, на баланс іншої юридичної особи листом Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" від 20.09.2021 №07-05/661 повідомлено відповідача-1 (вх.№16/076/07684 від 21.09.2021).

27.07.2022 прокурор подав до суду відповідь на відзив відповідча-1 від 15.07.2022 № 15/4-404ВМХ-22, в якій зазначає, що доводи, наведені відповідачем-1 у відзиві не відповідають дійсним обставинам справи та є такими, що суперечать вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та іншим законам та нормативно-правовим актам України з огляду на те, що відповідач-1 не дотримався положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо перевірки статусу майна, його власника і уповноважених щодо розпорядженням ним осіб та його балансової належності; оскаржуваний договір укладено з не уповноваженою юридичною особою та не уповноваженою посадовою особою такої юридичної особи; оскаржуваний договір укладено без з`ясування вартості майна, що є предметом оренди, що стало наслідком зниження розміру орендної плати за договором

Підготовче засідання призначене на 28.07.2022 не відбулося, у зв`язку із чим ухвалою господарського суду від 02.08.2022 підготовче засідання у справі призначене на 18.08.2022.

10.08.2022 відповідач-1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надав до суду заперечення на відповідь на відзив прокурора, в яких, зокрема, зазначив, що:

- відповідно до п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2019 № 157-IX, обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів. Отже, дії Регіонального відділення спрямовані на передачу вказаних об`єктів в оренду відповідають приписам чинного законодавства;

- позовна заява не містить посилань на норми законодавства, які на думку прокуратури, порушило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях або Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018";

- необхідності в переоцінці об`єкта оренди не було з огляду на те, що залишкова вартість об`єкта оренди склала більше 10 відсотків його первісної балансової вартості;

- ні прокуратурою, ні позивачами не надано належні підтверджуючи документи бухгалтерського обліку та звітності, що підтверджують вартість майна, яка зазначена у довідці Національного технічного університету "Дніпровська політехніка".

10.08.2022 на адресу суду надійшли пояснення позивача-1 - Міністерства освіти і науки України від 04.08.2022 № 14.1/211-22, в яких просить суд позовну заяву Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра задовольнити в повному обсязі, справу розглядати за відсутності представника Міністерства освіти і науки України та зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства з огляду на таке:

- з моменту винесення Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.03.2021 №316 "Про реорганізацію закладів освіти" повноваження щодо управління справами Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України перейшли до ліквідаційної комісії вказаної установи, створеної вищевказаним наказом Міністерства освіти і науки України;

- Національному технічному університету "Дніпровська політехніка" 25.06.2021 за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу передано об`єкти, розташовані за адресою: вул. Гоголя, 29 в м. Дніпрі;

- державне майно за адресою вул. Гоголя, 29 в м. Дніпрі 29.09.2021 відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2021 №12/7368-3207, укладеного за результатами аукціону, передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018";

- спірний договір оренди укладено без погодження з органом управління державним майном - Міністерством освіти і науки України та балансоутримувачем державного майна - Національним технічним університетом "Дніпровська політехніка";

- не використання навчальним закладом спірних приміщень для навчального (освітнього) процесу на надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітнім процесом;

- об`єкт оренди передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018", яке за своїми видами діяльності не здійснює діяльності, пов`язаної з освітнім процесом та з наданням спортивних послуг;

- спірний договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності укладено на 5 років, що значно перевищує строк ліквідаційної процедури Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, що свідчить про порушення інтересів держави в собі Міністерства освіти і науки України, як органу управління державним майном.

16.08.2022 від позивача-2 Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" надійшли письмові пояснення від 16.08.2022 № 18-03/43, в яких просив суд прийняти до уваги, що за відсутності повноцінних бомбосховищ університет має використовувати для укриття учасників освітнього процесу під час повітряної тривоги підвальні приміщення освітнього корпусу № 12 по вул.. Гоголя, 29, проте, на даний час не має такої можливості, оскільки більша частина підвальних приміщень незаконно передана в оренду ТОВ «Добра справа 2018».

Ухвалою господарського суду від 18.08.2022 підготовче засідання по справі відкладене на 22.09.2022.

30.08.2022 позивач 2 - Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" подав до суду додаткові письмові пояснення щодо легітимності акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДРІДУ НАДУ до управління позивача-2 від 25.06.2021.

12.09.2022 прокурор подав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив:

- скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях №12/02-273 ВДПо від 10.08.2021 "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу", яким підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м. за адресою м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 включено до Переліку першого типу.

Необхідність зміни предмету позову в частині позовної вимоги про скасування Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях обґрунтовує доповненням реквізитів вказаного наказу його індексом (обліковим номером ) №12/02-273 ВДПо.

15.09.2022 позивач-2 - Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" подав до суду додаткові письмові пояснення щодо порядку укладання спірного договору оренди, повноважень посадових осіб балансоутримувача, підстав визнання недійсним оскаржуваного договору оренди тощо.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 11.10.2022.

26.09.2022 прокурор подав до суду пояснення від 22.09.2022 № 15/4-549ВИХ-22.

Судове засідання, призначене на 11.10.2022 не відбулося, у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу, через що задля безпеки учасників судового процесу у Господарському суді Дніпропетровської області запроваджено дистанційний режим роботи, про що сторін повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2022 судове засідання призначене на 10.11.2022.

08.11.2022 відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018" подав до суду письмові пояснення з приводу відсутності доказів на підтвердження повноважень представника позивача-2 Бабенка М.В. та з приводу заперечень щодо предмету позову, які будуть оголошені в якості вступного слова, в яких зазначив, що:

- прокурором не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивачів права власності, господарського відання, оперативного управління щодо спірного майна, у зв`язку із чим не доведено суду факту наявності у позивачів майнових прав на спірне майно, які можуть бути захищені у судовому порядку шляхом оскарження договору оренди особами, які не є сторонами договору;

- відповідач-2, вчинивши усі дії, які від нього вимагались та у межах процедур, встановлених законодавством України, набувши право на користування орендованим державним майном в порядку електронного аукціону, не може нести негативні наслідки, у зв`язку із можливими допущеними помилками чи з можливими порушеннями процедури прийняття рішення органами влади, які діють у межах правового поля;

- оскільки матеріали справи не містять жодного іншого доказу, аніж копія листа ДРІДУ НАДУ від 10.06.2021 № 03-10-2-233 «Про внесення до Переліку першого типу», то останнім 40-м днем для надання відповіді (відмови) Міністерства освіти і науки України на даний лист є 09.08.2021, в той час як прокурор зазначає, що нібито відмова позивача-1 датована 11.08.2021і надійшла до ДРІДУ НАДУ тільки 27.08.2021, що свідчить про «мовчазну згоду» уповноваженого органу управління, яка застосовується до спірних правовідносин на підставі ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що спірне майно перебувало на балансі позивача-2 з 25.06.2021 дати погодження акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу, а не з 11.10.2021 дати припинення юридичної особи ДРІДУ НАДУ;

- прокурором не надано жодного доказу на підтвердження обмежень повноважень заступника голови ліквідаційної комісії Серьогіна С.М. діяти від імені ДРІДУ НАДУ в процесі реорганізації в частині розпорядження майном від імені балансоутримувача;

- спір про оскарження рішення у формі наказу суб`єкта владних повноважень відповідача-1 є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;

- прокурором не зазначено конкретної підстави, передбаченої ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яку повинен був застосувати суб`єкт владних повноважень для відмови у включенні спірного майна до Переліку, що свідчить про необґрунтованість позовної вимоги про визнання наказу протиправним.

Того ж дня відповідач-2 подав до суду:

- заяву про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, в обґрунтування якого зазначив про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача-2, оскільки останній не є суб`єктом владних повноважень;

- заяву про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах Міністерства освіти і науки України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, в обґрунтування якого зазначив про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача-1, оскільки останній не є власником спірного майна, яким за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно є Державне управління справами.

09.11.2022 через систему «Електронний суд» відповідач-1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надав до суду додаткові пояснення від 09.11.2022 № б/н, в яких підтримав доводи відповідача-2, викладені у письмових поясненнях з приводу заперечень щодо предмету позову, які будуть оголошені в якості вступного слова.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2022 судом застосовані розумні строки для розгляду справи по суті та судове засідання відкладене на 14.12.2022.

08.12.2022 позивач-2 - Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" подав до суду заперечення на додаткові пояснення відповідача-1 та відповідача-2 від 08.12.2022 № 17-03/81, в яких на спростування доводів відповідачів зазначив, зокрема, таке:

- право власності Міністерства освіти та науки України та право господарського відання НТУ «Дніпровська політехніка» щодо спірного об`єкту нерухомості виникло на підставі Указу Президента України «Про впорядкування використання об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами» № 487/2020 від 05.11.2020, Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання реорганізації закладів освіти» № 147-р від 24.02.2021, Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію закладів освіти» № 316 від 16.03.2021. Сам, факт передачі такого майна Міністерства освіти та науки України зафіксовано в Акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (вул. Гоголя, 29 в м. Дніпрі), відповідно до якого вказане майно передано з управління Державного управління справами до сфери управління Міністерства освіти і науки (акт затверджено Міністром освіти і науки України 06.01.2021). Факт передачі такого майна НТУ «Дніпровська політехніка» зафіксовано в Акті від 25.06.2021 приймання-передачі цілісного майнового комплексу (включаючи з правами та обов`язками юридичної особи) Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України до управління Національним технічним університетом «Дніпровська політехніка». При цьому відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності;

- на підставі спірного наказу відповідача-1 виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер, і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що свідчить про помилковість доводів відповідача-2 щодо розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства;

- про наявність «мовчазної згоди» не може бути мови, оскільки саму процедуру інформування уповноваженого органу управління - Міністерства освіти і науки України не було здійснено у законний спосіб; лист-відповідь, яким Міністерство освіти і науки України сповіщає про не надання дозволу на укладення договору оренди спірного майна містить цифрову позначку часу підписання вказаного листа цифровим підписом -09.08.2021, отже відповідь уповноваженим органом управління надана в межах 40-денного терміну, визначеного ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

09.12.2022 на електронну адресу суду та 13.12.2022 через канцелярію суду надійшли заперечення прокурора проти додаткових пояснень відповідача-1 та відповідача-2, в яких зазначив, що доводи відповідачів не відповідають нормам чинного законодавства,існуючий практиці Верховного Суду з подібних питань, а тому не спростовують правомірність та законність позовних вимог, заявлених прокурором. Навів доводи в обґрунтування заперечень. Крім того, просив суд долучити до матеріалів справи в якості доказу лист Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра від 05.01.2022 № 04/53-46вих-22 та відповідь Державного управління справами від 26.01.2022 № 01-12/16/241/22 та поновити строк для подання вказаних доказів до суду.

Того ж дня на електронну адресу суду надійшли заперечення прокурора проти клопотань відповідача-2 про залишення позову прокурора без розгляду.

13.12.2022 відповідач-1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надав до суду пояснення щодо додаткових пояснень відповідача-2 та заяв відповідача-2 про залишення позову прокурора без розгляду, в яких погодився та повністю підтримав позицію відповідача-2.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2022 судове засідання відкладене на 24.01.2023.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2023 судове засідання відкладене на 09.02.2023.

06.02.2023 відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Добра справа 2018» надав до суду заяву (для заключного слова) про допустимість/недопустимість доказів від 03.02.2023 № б/н.

У судовому засіданні 09.02.2023 оголошено перерву до 07.03.2023.

07.03.2023 судове засідання не відбулося через перебування судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 20.03.2023 розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні на 28.03.2023.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2023 судове засідання відкладене на 20.04.2023.

У призначене судове засідання 20.04.2023 позивач - 1 та відповідач -2 явку повноважних представників не забезпечили.

Відповідач-2 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи від 18.04.2023 № б/н, в якій просив відкласти розгляд справи, призначений на 28.03.2023, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача-2 адвоката Пащенко В.І. в іншому судовому процесі.

Розглянувши заяву відповідача-2 про відкладення розгляду справи від 18.04.2023 № б/н, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Згідно із 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

Таким чином, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідач-2, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Відтак, суд не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє у задоволенні заявленого клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення позивача-1 та відповідача-2 про час та місце проведення судового засідання по розгляду справи, зважаючи на клопотання про розгляд справи без участі представника позивача-1, викладене у поясненнях Міністерства освіти і науки України від 04.08.2022 № 14.1/211-22, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для прийняття рішення, господарський суд вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників позивача-1 та відповідача-2.

У судовому засіданні 20.04.2023 прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, просили позов задовольнити; представник відповідача-1 проти задоволення вимог прокурора заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-1, відповідача-1, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України від 05.11.2020 №487/2020 "Про впорядкування використання об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами" (надалі - Указ №487/2020) постановлено: - погодитися з пропозицію Кабінету Міністрів України та Державного управління справами щодо передачі Національної академії державного управління при Президентові України (разом з Дніпропетровським, Львівським, Одеським, Харківським регіональними інститутами державного управління) до сфери управління Міністерства освіти і науки України; - Кабінету Міністрів України та Державному управлінню справами забезпечити передачу в установленому порядку зазначених об`єктів державної власності, до сфери управління Міністерства освіти і науки України; - забезпечити збереження наукового, науково-педагогічного, освітнього потенціалу Національної академії державного управління при Президентові України, її матеріально-технічної бази.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2021 №147-р "Деякі питання реорганізації закладів освіти" погоджено пропозицію Міністерства освіти і науки щодо реорганізації шляхом приєднання до Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" (код згідно з ЄДРПОУ 02070743) Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код згідно з ЄДРПОУ 25006848).

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.03.2021 №316 "Про реорганізацію закладів освіти" (надалі - Наказ №316) наказано:

- реорганізувати, у тому числі, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код згідно з ЄДРПОУ 25006848) шляхом приєднання до Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" (код згідно з ЄДРПОУ 02070743) як структурного підрозділу (абзац 2 пункту 1);

- установити, що Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та використовує к своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані цьому закладу освіти до переоформлення ліцензії в установленому законодавством порядку (підпункт 2 пункту 2);

- створити комісію з реорганізації Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у складі згідно з додатком (підпункт 2 пункту 4);

- установити, що відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення комісій до них переходять повноваження щодо управління справами, у тому числі, Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, повноваження керівників закладів освіти припиняються (пункт 6).

- комісіям здійснити інвентаризацію майна, у тому числі Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та після закінчення строку для пред`явлення (заявлення) вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог скласти передавальні акти державного майна, у тому числі Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (підпункти 8, 9 пункту 8).

Відповідно до додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.03.2021 №316 визначено Склад комісії з реорганізації Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України", головою комісії є Трегуб Микола Володимирович - проректор з науково-педагогічної, навчально-виховної роботи та перспективного розвитку Національного технічного університету "Дніпровська політехніка", заступником голови комісії є Серьогін Сергій Михайлович - директор Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Безхмарне небо" б/н та б/д, спрямовану начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вх.№11/04856 від 02.06.2021), заявник просить розглянути питання включення до Переліку першого типу нерухомого державного майна підвал корпусу № 1 загальною площею 342,7 кв.м. розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, що обліковується на балансі ДРІДУ НАДУ при Президентові України.

Також Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у листі від 10.06.2021 №03-10-2-223 "Про внесення об`єкта до Переліку першого типу" за підписом директора інституту Серьогіна С.М. та головного бухгалтера Лисакової Л.І., спрямованому позивачу-1 - Міністерству освіти і науки України, пропонує внести об`єкт (підвал будівлі корпус № 1, корисна площа 270,1 кв.м., площа загального користування 342,7 кв.м, інвентарний номер 10310008, балансова вартість 64 335 грн 25 коп., розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29) до Переліку першого типу нерухомого державного майна.

Відповідно до Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу (включаючи з правами та обов`язками юридичної особи) Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код ЄДРПОУ 25006848) до управління Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" (код ЄДРПОУ 02070743), затвердженого Міністерством освіти і науки України 25.06.2021 (надалі Акт приймання-передачі), комісією встановлено, що до складу цілісного майнового комплексу, що передається, належить, у тому числі, будівля навчального комплексу № 1, літ. А-4, інвентарний №10310006.

Акт приймання-передачі містить пропозиції комісії - передати цілісний майновий комплекс (включаючи з правами та обов`язками юридичної особи) Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код ЄДРПОУ 25006848) до управління Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" (код ЄДРПОУ 02070743).

З Акту приймання-передачі вбачається, що разом з об`єктами державного майна передається технічна та правовстановлююча документація.

Відповідно до листа Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України від 21.07.2021 №03-10-2-272, підписаного заступником директора Пасічником В., спрямованого відповідачу-1, надана інформація про об`єкти для включення до Переліку першого типу, у тому числі щодо підвалу будівлі корпусу № 1, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 та повідомлено, що пропозиції щодо погодження уповноваженим органом управління, про намір ввести вищезазначений об`єкт до Переліку першого типу нерухомого держаного майна направлені до Міністерства освіти і науки України; погодження органом управління буде надано додатково.

Згідно з листом Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України від 10.08.2021 №03-10-2-275, підписаного директором Серьогіним С., спрямованого відповідачу-1, надана інформація, що листами від 10.06.2021 №03-10-2-220, №03-10-2-221, №03-10 2-222, №03-10-223, №03-10-224 Міністерству освіти і науки України 11 червня 2021 року направлені нарочно пропозиції на внесення об`єктів до Переліку першого типу нерухомого державного майна та просить вважати отримання мовчазної згоди від уповноваженого органу управління на внесення об`єктів до переліку Першого типу нерухомого державного майна посилаючись на те, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна" відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління балансоутримувача.

Наказом відповідача-1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях №12/02-273 ВДПо від 10.08.2021 "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу" наказано включити об`єкт оренди державного нерухомого майна, нежитлове приміщення (підвал корпусу № 1) загальною площею 342,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 до Переліку Першого типу.

Матеріали справи місять перелік нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні нежитлового приміщення (підвал будівлі корпусу №1), розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 (Перелік першого типу).

Міністерством освіти і науки у листі від 11.08.2021 № 1/11-5946 "Про укладення договорів оренди", спрямованому Дніпропетровському регіональному інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, повідомлено про ненадання дозволу на укладання договорів оренди майна, у тому числі підвалу будівлі корпусу №1, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 (т. 2, а.с. 141).

В матеріалах справи міститься заява відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018" від 06.09.2021 на участь в аукціоні щодо оренди державного та комунального майна, відповідно до якої потенційний орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018" висловлює своє бажання взяти участь в електронному аукціоні: LLE001-UA-20210813-24086 щодо оренди «підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, що перебуває на балансі ДРІДУ НАДУ при Президентові України".

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210813-24086, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 13.09.2021 № 12/7368-3207-ОД, переможцем електронного аукціону є відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018".

Позивач-2 - Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" у листі від 20.09.2021 №07-05/661, спрямованому відповідачу-1 - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомляє про те, що: - відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 11.08.2021 не надано дозволу на укладання договорів оренди нерухомого майна, у тому числі підвального приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29; - з НТУ "Дніпровська політехніка" не погоджувалися жодні дії щодо надання зазначеного майна в оренду, хоча, відповідно до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України до Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" від 25.06.2021 саме НТУ "Дніпровська політехніка" прийняла цілісний майновий комплекс і несе відповідальність за його використання; - зазначені у запиті об`єкти нерухомого майна використовуються в основній статутній - освітній діяльності НТУ "Дніпровська політехніка" і надання в оренду не відповідає стратегічним напрямам діяльності університету і суперечить чинному законодавству України.

Вказаний лист отриманий відповідачем-1 21.09.2021 (вх.№16/07684).

29.09.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7368-3207 (надалі - договір оренди), відповідно до змінюваних умов (надалі - умови) якого передбачено, що:

- об`єктом оренди є нерухоме майно - підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, що перебуває на балансі Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" (пункт 4.1);

- процедура, в результаті якої майно отримано в оренду - аукціон (пункт 5.1);

- балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача - 10 722 грн 54 коп. (пункт 6.1);

- цільове призначення майна майно може бути використане за будь-яким цільовим призначення як виключення, передбачене абзацом 10 пункту 29 Порядку (пункт 7.1);

- цей договір укладено на 5 років з 29.09.2021 до 28.09.2026 включно (пункт 12.1).

Відповідно до розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди цей договір укладається між орендарем і орендодавцем відповідно до пункту 81 Порядку (Порядок передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483) без участі балансоутримувача через відмову останнього від участі у договорі, що підтверджується листуванням або відповідним актом.

Згідно з пунктом 1.1. розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.

Пунктом 1.2. розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди передбачено, що майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна.

За змістом пункту 12.1. розділу ІІ незмінюваних умов договору оренди його укладено на строк, визначений у пункті 12 умов; перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором; цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню); строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

На виконання умов договору оренди сторонами 29.09.2021 підписаний акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, що перебуває на балансі Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

У подальшому відповідачем-1 на адресу позивача-2 спрямовано лист від 06.10.2021 №16-02-05997 "Щодо укладення договорів оренди", у якому повідомляє про те, що: - на підставі заяв потенційного орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Безхмарне небо" від 02.06.2021 щодо включення до переліку першого типу нерухомого державного майна, що належить до державної власності, в тому числі підвального приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, прийнято рішення про включення вищезазначеного потенційного об`єкту оренди до переліку Першого типу та 17.08.2021 оголошено аукціон LLE001-UA-20210813-24086; - враховуючи дату отримання листа НТУ "Дніпровська політехніка" (вхідний від 21.09.2021 за №16/07684) відповідно до вимог Закону про оренду та Порядку в частині визначення термінів для прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду, оголошення аукціону та підписання договору оренди у Регіонального відділення відсутні правові підстави для скасування рішення про включення потенційного об`єкту оренди до переліку першого типу, відміни або скасування результатів аукціону, відмови у підписанні договору оренди.

Позивач-2 у листі від 11.10.2021 №18-03/21 спрямованому Міністру освіти і науки України Сергію Шкарлету, повідомляє, що питання надання в оренду об`єктів ДРІДУ НАДУ на рівні комісії з реорганізації не розглядалися, але не зважаючи на це, 29.09.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добра справа 2018" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7368-3207.

Також позивачем-2 у листі від 29.10.2021 №18-03/28 запропоновано відповідачу-1 переглянути позицію щодо можливості передачі в оренду державного майна - підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, у зв`язку з тим, що це суперечить пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №438 від 03.06.2020. Підвальне приміщення будівлі корпусу № 1, де розташовані основні комунікаційні вузли господарської інфраструктури, які активно експлуатуються та потребують постійного доступу для проведення поточних робіт з обслуговування та ремонту, постійно використовується для забезпечення основної статутної діяльності НТУ «Дніпровська політехніка».

Відповідно до довідки позивача - 2 від 30.12.2021 № 19/640 підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., адреса: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 знаходиться у державній власності та обліковується на балансі Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" з балансовою (переоціненою) вартістю 2 339 914,48 грн.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 03.02.2022) 11.10.2021 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України припинено, а правонаступником зазначено Національний технічний університет "Дніпровська політехніка".

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 11.02.2022 №299199154) власником комплексу будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 29 є Державне управління справами, код ЄДРПОУ 00037256.

Прокурор вважає, що відповідач-1 безпідставно включив спірне нерухоме майно до переліку першого типу та відповідачі-1, -2 не мали права укладати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2021 №12/7368-3207, що і є причиною спору.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рн/99 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у судовому порядку, забезпечення раціонального використання землі.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора, такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра листом № 04/53-45вих-22 від 05.01.2022 повідомлено Міністерство освіти і науки України про виявленні порушення при укладенні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7368-3207 від 29.09.2021. У цьому листі прокурор просив повідомити про вжитті Міністерством заходи на усунення порушень, у тому числі щодо припинення зобов`язальних відносин за вказаним договором.

У листі від 03.02.2022 № 1/1850-22 позивач-1 повідомив Правобережну окружну прокуратуру міста Дніпра, що Міністерством такі заходи прийняті не були, відтак вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурора дотримані.

Отже, у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді. Більш того, таке звернення прокурора до суду спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державного майна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, відповідача-1, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо скасування наказу від 10.08.2021 №12/02-273 ВДПо "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу"

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Перелік першого типу - Перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: - прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; - внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; - прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; - опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; - розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; - проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.

За результатами розгляду заяви (крім випадків, передбачених абзацом п`ятим частини другої статті 6 цього Закону) балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень: - рішення про намір передачі майна в оренду; - рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

У разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень: - рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління; - рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

Про прийняте рішення балансоутримувач повідомляє заявника та орендодавця протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

У разі включення об`єкта до відповідного Переліку за заявою іншої особи, яка подана раніше, балансоутримувач інформує заявника та орендодавця про таке включення.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є: - неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із частиною другою статті 3 цього Закону; - обґрунтовані власні потреби уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреби іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині; - неможливість використання об`єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком передачі майна в оренду; - встановлена рішенням орендодавця невідповідність заявника вимогам, передбаченим статтею 15 цього Закону, або подання недостовірної чи неповної інформації щодо діяльності заявника, який звернувся із заявою про оренду об`єкта без проведення аукціону, або недоцільність включення майна до Переліку другого типу, визначена орендодавцем згідно з Порядком передачі майна в оренду; - скасування рішення про включення об`єкта до відповідного Переліку згідно з вимогами цього Закону; - встановлена рішенням уповноваженого органу управління недоцільність передачі в оренду єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства; - наявність об`єкта в переліку об`єктів, що підлягають приватизації;

- подання заяви лише щодо частини об`єкта, якщо відповідно до рішення балансоутримувача або орендодавця передача в оренду частини об`єкта видається недоцільною; - рішення щодо об`єкта про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.

У разі відмови у включенні майна до Переліку з причин, зазначених у пунктах 3 і 8 частини першої цієї статті, балансоутримувач повідомляє ініціатора оренди щодо підстав та причин такої відмови, та у випадку усунення ініціатором оренди таких підстав, подає клопотання про внесення об`єкта до Переліку відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Рішення про виключення майна з Переліків може бути прийнято не пізніше: - дня, що передує дню проведення аукціону, якщо майно включено до Переліку першого типу; - дня, що передує дню укладення договору оренди, якщо майно включено до Переліку другого типу.

Зазначені положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" кореспондуються з положеннями Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483 (далі - Порядок №483).

Пунктом 29 Порядку №483 встановлено, що не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди: - майно закладів охорони здоров`я; - майно закладів освіти; - об`єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту); - нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів; - майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу; - майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Тому суд не погоджується із твердженнями відповідачів про правомірність включення до Переліку першого типу об`єкту оренди державного нерухомого майна, нежитлове приміщення (підвал корпусу № 1) загальною площею 342,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29.

Отже, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 10.08.2021 №12/02-273 ВДПо "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу" видано з порушенням процедури, встановленої статтею 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

При цьому, господарський суд відхиляє заперечення відповідача-2, що позовна вимога прокурора про скасування вищевказаного наказу відповідача-1 має розглядатись в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке

Держава в особі відповідних органів, які діють у межах їхньої компетенції встановленої законом, може брати участь у судових процесах, в тому числі як позивач, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, передусім, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів. У випадку, коли держава вступає у цивільні чи господарські правовідносини, вона має на меті задоволення приватного інтересу і цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цих правовідносин.

Метою участі держави в особі відповідних органів в адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто, вступаючи у такі відносини, держава захищає інтереси невизначеного кола осіб і діє через органи як суб`єкт владних повноважень. Як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах Держава в особі відповідних органів, які діють у межах їхньої компетенції встановленої законом, може брати участь у судових процесах, в тому числі як позивач, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, передусім, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів. У випадку, коли держава вступає у цивільні чи господарські правовідносини, вона має на меті задоволення приватного інтересу і цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цих правовідносин. Метою участі держави в особі відповідних органів в адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто, вступаючи у такі відносини, держава захищає інтереси невизначеного кола осіб і діє через органи як суб`єкт владних повноважень.

Як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

В даному випадку метою віднесення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу є наступна передача його в оренду. Тобто виносячи оспорюваний наказ відповідач-1 здійснював саме господарську компетенцію.

Таким чином, спір про оскарження наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 10.08.2021 №12/02-273 ВДПо "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу" має розглядатись саме за правилами господарського судочинства.

Щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2021 №12/7368-3207.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи; до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частинах 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону України "Про освіту" освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 30 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство освіти та науки не надавало згоди орендодавцю (відповідачу-1) на передачу в оренду державного майна - підвального приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29.

Доводи відповідачів про наявну мовчазну згоду Міністерства освіти і науки України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

Лист Міністерства освіти і науки України про відмову у погодженні передачі майна в оренду підписано цифровим підписом 09.08.2021, вихідний номер зареєстровано 11.08.2021 за № 1/11-5946 (т. 2, а.с. 141).

Звернення ДРІДУ НАДУ до Міністерства про надання згоди на передачу спірного майна в оренду датовано 10.06.2021 (лист від 10.06.2021 № 03-10-2-223), доказів отримання цієї заяви до матеріалів справи не надано.

Визначаючи дату отримання суд виходить із вимог Наказу Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 173/24950 від 28.01.2014

Так, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становить Д+3, пріоритетної - Д+2.

Виходячи з таких строків датою отримання Міністерством освіти і науки України заяви від 10.06.2021 є 14.06.2021 перший робочій день після вихідних.

З урахуванням строків, встановлених частиною 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" для надання відмови у погодженні передачі майна в оренду (40 робочих днів) останнім днем такої відмови є 11.08.2021. При цьому суд враховує, не тільки вихідні, а і святкові дні, а саме 21.06.2021 День Святої Трійці та 28.06.2021 День Конституції.

Зазначене спростовує доводи відповідачів про ненадання відмови у погодженні передачі спірного майна в оренду у встановлені Законом строки.

Отже, виходячи з зазначеного, підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, що знаходиться на балансі Національного технічного університету Дніпровська політехніка та перебуває в його господарському віданні, що становить матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не може використовуватися не за освітнім призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов`язаної із навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.

Тому господарський суд не погоджується з твердженнями відповідачів про правомірність укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2021 №12/7368-3207 щодо передачі в оренду державного нерухомого майна нежитлового приміщення (підвального приміщення будівлі корпусу № 1) площею 342,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29

З урахуванням викладеного, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2021 №12/7368-3207 підлягає визнанню недійсним у зв`язку з тим, що не відповідає вимогам закону.

Щодо повернення державного майна

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави; у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом (стаття 208 Господарського кодексу України).

Тлумачення статті 216 Цивільного кодексу України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину іншій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 Цивільного кодексу України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

У зв`язку з визнанням недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2021 №12/7368-3207, підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 підлягає поверненню в господарське відання балансоутримувачу - Національному технічному університету "Дніпровська політехніка" (ідентифікаційний код 02070743).

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача-2 про те, що спірне майно згідно з Інформацією з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано за Державним управлінням справами, у зв`язку із чим його передача Національному технічному університету "Дніпровська політехніка" є безпідставною, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. (постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Як встановлено судом вище 26.01.2021 на виконання Указу Президента України від 05.11.2020 №487/2020 "Про впорядкування використання об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами", цілісний майновий комплекс Дніпропетровського регіонального інституту державного управління при Президентові України передано з управління Державного управління справами до сфери управління Міністерства освіти і науки України за актом приймання передачі, затвердженим Міністром освіти і науки України. Разом з актом приймання передачі були передані технічна та бухгалтерська документація.

25.06.2021 комісією з реорганізації складено Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу (включаючи з правами та обов`язками юридичної особи) Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код ЄДРПОУ 25006848) до управління Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" (код ЄДРПОУ 02070743), який затверджено Міністерством освіти і науки України.

Таким чином, право власності Міністерства освіти та науки України та право господарського відання Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» щодо спірного об`єкту нерухомості виникло на підставі Указу Президента України «Про впорядкування використання об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами» № 487/2020 від 05.11.2020, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання реорганізації закладів освіти» № 147-р від 24.02.2021, Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію закладів освіти» № 316 від 16.03.2021.

Згідно з інформацією, що міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.10.2021 внесено запис про реєстрацію припинення юридичної особи Дніпропетровського регіонального інституту державного управління при Президентові України.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що балансоутримувачем спірного майна є Національний технічний університет "Дніпровська політехніка"; відсутність державної реєстрації права власності за Міністерством освіти та науки на майно не позбавляє особу права користування та володіння таким майном.

Вказані обставини підтверджуються також листом Державного управління справами від 26.01.2022 № 01-12/16/241/22 (т. 4, а.с. 43-44).

З урахуванням вищевикладеного, заява відповідача-2 про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах Міністерства освіти і науки України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку доводам відповідача-2 про надмірне втручання держави у право користування спірним майном, як частини права власності у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає про таке.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

В даному випадку, наслідки недійсного правочині визначені статтею 216 Цивільного кодексу України і є чітким, а наслідки застосування передбачуваними для сторін договору, який визнано в судовому порядку недійсним.

Що стосується справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними із втручанням у право, в даному випадку користування спірним майном, як складової права власності, то такий баланс зберігається за рахунок можливої участі відповідача-2 у конкурсі на отримання такого майна в оренду.

Більш того, не є правомірним володіння майном на підставі договору, який визнано недійсним.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах Національного технічного університету "Дніпровська політехніка".

Положеннями частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи покладено обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто органи державної влади і їх посадові особи повинні дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України:

1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

При вирішенні цієї справи господарським судом враховані наступні висновки Верховного Суду в застосуванні норм права при розгляді позову прокурора, який пред`явлений в інтересах держави в особі державного підприємства, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Частина 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява №42454/02, §35))

Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (провадження №12-20гс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

В даному випадку, Національний технічний університет Дніпровська політехніка є державним навчальним закладом, тому прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на викладене, позов прокурора в частині позовних вимог від імені Національного технічного університету Дніпровська політехніка підлягає залишенню без розгляду, а заява відповідача-2 про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Отже, дослідивши надані сторонами докази по справі, господарський суд доходить висновку, що надані прокурором та позивачами докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачами під час розгляду даної справи.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За встановлених судом обставин, позов прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки позовні вимоги в частині вимог від імені Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" слід залишити без розгляду.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати Дніпропетровської обласної прокуратури зі сплати судового збору покладаються порівну на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині позовних вимог від імені Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" залишити без розгляду.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7368-3207 від 29.09.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018".

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018" (49101, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 1/9, кв. 903, код ЄДРПОУ 42319793) повернути державне майно, що перебуває в управлінні Міністерства освіти та науки України, - підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, в господарське відання балансоутримувачу - Національному технічному університету "Дніпровська політехніка" (49004, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 19, код ЄДРПОУ 02070743).

Скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 12/02-273 ВДПо від 10.08.2021 "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу", яким підвальне приміщення будівлі корпусу № 1 площею 342,7 кв.м. за адресою м. Дніпро, вул. Гоголя, 29 включено до Переліку першого типу.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 3 721 грн 50 коп. (три тисячі сімсот двадцять одну грн 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра Справа 2018" (49101, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 1/9, кв. 903, код ЄДРПОУ 42319793) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 3 721 грн 50 коп. (три тисячі сімсот двадцять одну грн 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.05.2023

Суддя І.А. Рудь


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	20.04.2023
Оприлюднено	08.05.2023
Номер документу	110667494
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди

Березкіна Олена Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.04.2023 по справі 904/673/22ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/673/22

Рішення
від 20.04.2023 по справі 904/673/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ