Рішення

від 05.05.2023 по справі 904/1224/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1224/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 190 317,35грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврометал" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" заборгованість у розмірі 190 317,35грн, з яких:

- основний борг у розмірі 123 400,00грн;

- пеня у розмірі 44 694,47грн;

- 3 % річних у розмірі 2900,75грн;

- інфляційні втрати у розмірі 19 322,13грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №236 від 04 квітня 2022 року в частині повної та своєчасної оплати.

Також, позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 854,77грн та витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 10 000,00грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 справу № 904/1224/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Преображенська, буд. 1, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про відкриття провадження у справі повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 39-42).

Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також ухвалу суду від 13.03.2023 по справі №904/1224/23 в електронному вигляді направлено на електронну адресу відповідача, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Документ доставлено до електронної скриньки 13.03.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 38).

Пунктом 2 ч.6 ст.242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврометал" (постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (покупець, відповідач) укладено договір №236 (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується за замовленням покупця поставити покупцю металопрокат (далі - продукція).

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлену постачальником продукцію (п. 1.2 договору).

Номенклатура, строк та порядок поставки, вартість, порядок оплати, терміни поставки та кількість продукції, що буде поставлятися, на момент укладання даного договору визначені на підставі відповідної специфікації, яка є додатком до договору та його невід`ємною частиною з моменту її підписання та скріплення печатками сторін (п. 1.4 договору).

Згідно п.1.5 договору справжній договір охоплює виключно поставку і передачу продукції.

Постачальник підтверджує, що на момент укладення даного договору він має всі необхідні дозволи та ліцензії, передбачені чинним законодавством України на поставку продукції (п. 1.6 договору).

Якість поставленої продукції повинна відповідати замовленню покупця та підтверджуватись відповідним сертифікатом якості заводу виробника (п. 2.1 договору).

За умовами п. 2.5 договору приймання продукції по якості здійснюється протягом 7-ми робочих днів від дати її отримання. Претензії по якості повинні бути викладені у рекламаційному акті покупця. Рекламаційний акт надсилається постачальнику протягом 3-х робочих днів з дня виявлення неякісної продукції. Постачальник мас право відрядити до покупця свого представника для перевірки рекламації на місці. Сама продукція повинна зберігатися до закінчення перевірки представником постачальника, але не більш 3-х робочих днів з дня отримання виконавцем рекламаційного акту.

Приймання продукції по кількості проводиться згідно накладної в момент передачі постачальником продукції покупцю (п. 2.7 договору).

Датою поставки продукції вважається дата підписання представниками сторін видаткової накладної на постачання даної продукції. Право власності на продукцію, а також усі пов`язані з ним ризики, переходять від постачальника до покупця з моменту передачі даної продукції покупцю за видатковою накладною (п. 2.8, 2.9 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість продукції по даному договору передбачається специфікаціями.

Умови розрахунку за продукцію вказується в специфікаціях на відповідну партію. Розрахунки по даному договору здійснюються в Національній валюті України. В ціну продукції включається ПДВ (п. 4.1-4.3 договору).

За умовами п. 4.5 договору разом з товаром постачальник забезпечує передачу покупцю наступних документів: видаткова накладна; товаро-транспортна накладна; сертифікат якості.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується - порушення договору), винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 5.1 договору).

При затримці платежів з боку покупця, останній (на вимогу постачальника) - виплачує штрафні санкції постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день затримки платежів (п. 5.7 договору).

Згідно п. 8.4 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін та діє до закінчення взаєморозрахунків по виконаним роботам.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку. Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №236 від 04.04.2022 був чинним протягом спірного періоду.

04 квітня 2022 року сторонами підписана Специфікація №1 до договору №236 від 04.04.2022 на поставку: листа 8мм, марка сталі 30MnВ5, формат листів 1500*6000мм, у кількості 47шт, за ціною 84960,00грн/од., загальна вартість 2 256877,44грн з ПДВ (а.с. 15).

Орієнтована вартість металопрокату згідно Специфікації №1 становить 2256 877,44грн з ПДВ (п. 1 Специфікації).

Умови фінансування: 100% передоплата згідно рахунку на протязі одного банківського дня від дати підписання договору та даної специфікації (п. 2.1 специфікації).

Термін поставки всієї партії - 10-14 календарних днів з моменту підписання договору, специфікації та оплати авансу згідно п. 2.1 (п. 3 Специфікації).

Поставка здійснюється на умовах DAP - м. Павлоград, Дніпропетровська обл., згідно Інкотермс 2010 (п. 4 специфікації).

Підписання даної специфікації є підтвердженням розміщення замовлення на вказану продукцію і зобов`язує до виконання всіх умов договору та специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 5 Специфікації).

На виконання умов договору №236 від 04 квітня 2022 року та наведеної вище специфікації, позивач поставив відповідачу продукцію, на загальну суму 1 873 400,00грн, що підтверджується видатковою накладною №88 від 28.04.2022. Видаткова накладна містить посилання на договір №236 від 04.04.2022, специфікацію №1 від 04.04.2022; підписи сторін скріплені печатками підприємств (а.с. 16).

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №83 від 04.04.2022 на суму 1 873 400,00грн (а.с. 17).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" частково розрахувалося за поставлений товар, сплатило на рахунок позивача 1 750 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 23052758 від 07.04.2022 на суму 100 000,00грн;

№ 23052759 від 13.04.2022 на суму 750 000,00грн;

№ 23052762 від 28.04.2022 на суму 900 000,00грн (а.с. 19-21).

Залишок несплаченої суми становить 123 400,00грн (1 873 400,00грн - 1 750 000,00грн).

22.06.20222 на адресу відповідача позивачем направлена претензія №009/2206-2022 з вимогою здійснити оплату у розмірі 123 400,00грн до 24.06.2022 (а.с. 18).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №236 від 04.04.2022 у сумі 123 400,00грн відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 123 400,00грн, пені у розмірі 44 694,47грн, 3 % річних у розмірі 2 900,75грн та інфляційних втрат у розмірі 19 322,13грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 2 Специфікації визначено умови фінансування, а саме: 100% передоплата згідно рахунку на протязі одного банківського дня від дати підписання договору та даної Специфікації.

Договір №236 та Специфікація №1 до нього підписані сторонами 04.04.2022, тож попередня оплата повинна бути сплачена покупцем (відповідачем) не пізніше 05.04.2022.

Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище документами, є таким, що настав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 123 400,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 123 400,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що у разі затримки платежів з боку покупця, останній (на вимогу постачальника) - виплачує штрафні санкції постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день затримки платежів.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 44 694,47грн за загальний період із 28.04.2022 до 07.02.2023 (а.с. 6).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 5.7 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 66 917,35грн) складає 54,2% суми основного боргу.

Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім цього суд враховує часткове погашення відповідачем заборгованості та те, що строк оплати боргу настав вже в період введення воєнного стану.

На підставі викладеного, враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 22 347,24грн (44 694,47грн * 50%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 50%. Подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 900,75грн за період із 28.04.2022 до 07.02.2023 та інфляційні втрати за період із травня 2022 року до січня 2023 року у розмірі 19 322,13грн (а.с. 6, 7 на зворотному боці)

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Разом з тим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін 115,658131 % (з травня 2022 року по січень 2023 року), який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить 115,1% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).

Отже, сума інфляційних втрат складає 18 633,40грн виходячи з наступного розрахунку:

123 400,00грн* 115,1% (сукупний індекс інфляції за травень 2022 року - січень 2023 року) = 142 033,40грн - 123 400,00грн = 18 633,40грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 123 400,00грн, пеня у розмірі 22 347,24грн, 3% річних у розмірі 2 900,75грн та втрати від інфляції 18 633,40грн, а всього 167 281,39грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 854,77грн, що підтверджується платіжним дорученням №8004352157 від 20.02.2023 (а.с. 29). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 844,43грн (189 628,62грн *1,5%).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" про стягнення 190 317,35грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (вул. Преображенська, буд. 1, м. Павлоград, Дніпропетровської області, 51400; ідентифікаційний номер 40440512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал" (вул. Тараса Шевченка, буд. 317, м. Львів, 79032; ідентифікаційний номер 42333463) основний борг у розмірі 123 400 (сто двадцять три тисячі чотириста)грн 00коп., пеню у розмірі 22 347 (двадцять дві тисячі триста сорок сім)грн 24коп., 3% річних у розмірі 2 900 (дві тисячі дев`ятсот)грн 75коп, втрати від інфляції 18 633 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять три)грн 40коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири)грн 33коп., видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано - 05.05.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва