Ухвала

від 03.05.2023 по справі 907/226/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"03" травня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/226/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву Приватного підприємства ТоросГруп, с. Лісне Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Медтекс Контрол, Уилмингтон, Делавэр, США

про стягнення заборгованості на суму 1 365 203,31 грн.

За участю представників:

від позивача - Кізік Анна Миколаївна, ордер серія АІ № 1227465 від 15 квітня 2022 року - в режимі відеоконференції

від відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 46 665,80 доларів США, що еквівалентно сумі 1 365 203,31 грн. за укладеним Контрактом №200114 від 14.01.2020 року та Додатковою угодою №2 від 07.02.2022 року, посилаючись положення ст. 526, 527, 530, 536, 610, 693 Цивільного Кодексу України, ст. 179, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.12, 20, 27, 123, 162, 163, 164, 171 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи № 907/226/22 визначено суддю Ушак І.Г.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 08.03.2023 року №02-02/15/23 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №907/226/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 р. справу № 907/226/22 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 13.03.2023 р. прийнято справу № 907/226/22 до провадження. Розгляд прийнято здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 квітня 2023 р.

Ухвалою суду від 0504.2023 заяву (за вх.№02.3.1-02/2438/23) від 04.04.2023 року представника ПП ТоросГруп, Кізік А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Представник позивача навів пояснення та просить суд розглянути раніше подану ним заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідач в засідання суду 05.04.2023 року не з`явився.

Ухвалою суду від 05.04.2023 року, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, підготовче засідання відкладено на 03 травня 2023.

Сторони своїх повноважних представників у засідання суду не направили, пояснень щодо причин відсутності повноважних представників суду не надали.

Аналізуючи позовну заяву та додані до неї документи, суд констатує наступне.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з відносин виконання укладеного Контракту № 200114 від 14.01.2020 року та додатковою угодою до Контракту від 07.02.2022 року № 2, одним із учасників якого є іноземний суб`єкт господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю Медтекс Контрол, Уилмингтон, Делавэр, місцем реєстрації якого є місто Уилмингтон штату Делавер США.

Розділ ІХ Господарського процесуального кодексу України регламентує здійснення провадження у справах за участю іноземних осіб.

Згідно статті 365 Господарського процесуального кодексу України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За змістом частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно статті 4-1 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України. Угода про вибір суду не може передбачати зміну виключної підсудності справи з іноземним елементом судам України. Недійсність правочину, складовою частиною якого є угода про вибір суду, не тягне за собою недійсність угоди про вибір суду.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Дослідивши матеріали поданої позовної заяви, а саме Контракт по поставці товару № 200114 від 14.01.2020 року, суд встановив, що всі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, сторони вирішують шляхом переговорів (п.11.1).

Відповідно до пункту 11.2. Договору сторони узгодили, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, сторона чиї інтереси порушені має право звернутись до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово- промисловій палаті України.

Позивачем приєднано до матеріалів справи Додаткову угоду №2 від 07.02.2022 до Контракту №200114 від 14.01.2020, за умовами якої сторони визначали що всі спори, які виникають у зв`язку з цим Контрактом, передаються на вирішення Господарського суду Закарпатської області (п.11.2 додаткової угоди № 2 до Контракту від 07.02.2022 року).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не у повному обсязі виконано вимоги суду щодо надання суду доказів правосуб`єктності відповідача, що полягає у наступному.

Відомості про іноземну юридичну особу, визначену відповідачем у справі, відсутні у національному публічному доступі.

Згідно до п. 2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України),

На виконання вимоги відповідно до ч. 2 ст.80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст.365 цього Кодексу іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

В силу приписів статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.1 ) У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін (ч.2).

Згідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно до ч. 2 ст.164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною 2 статті 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» на вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно ч .8 ст.91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, подані позивачем копії Установчої угоди та Заява засновника таким доказами у визначенні чинного законодавства не є. Окрім того, умовами Установчого договору засновником відповідача зазначено, що зареєстрованим агентом товариства, якому вручатимуться будь-які документи, які стосуються Товариства (Відповідача у справі), є компанія «ЛІГЕЛІНК КОРПОРЕЙТ СЕРВІСЕЗ ІНК».

Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що оскільки відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання (Італія), тому до правовідносин щодо повідомлення іноземної сторони про розгляд справи, необхідно застосовувати положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року (надалі - Конвенція), учасниками яких є Україна та Сполучені Штати Америки.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19 жовтня 2000 року № 2052-III Верховна Рада України постановила про приєднання від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага (далі Конвенція, Конвенція 1965 року), з наступними заявами та застереженнями: до статті 10 Конвенції: Україна не використовуватиме на своїй території способів передачі судових документів, передбачених статтею 10 Конвенції, а саме: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

При цьому, відповідно до статті 12 Конвенції, вручення судових документів, отриманих від Договірної Держави, не потребує оплати або відшкодування зборів або витрат в зв`язку з врученням, здійсненим запитуваною Державою. Але, передбачено, що запитуючий орган сплачує або відшкодовує витрати, що виникли в зв`язку з: a) виконанням роботи судовим працівником або особою, компетентною відповідно до закону запитуваної Держави, b) використанням особливого способу вручення.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 04.10.2004 року № 25а-84-04 згідно з вимогами статті 21 Конвенції Центральним органом, який має право отримувати прохання про вручення на території США судових та позасудових документів є Департамент юстиції США. Однак, згідно з повідомленням від 1 жовтня 2002, розміщеним на офіційному сайті Гаазької конференції (www.hcch.net), Департамент юстиції США вирішив передати виконання своїх повноважень відповідно до статті 2 Конвенції. У повідомленні від 15.04.2003 року Департамент юстиції США проінформував Постійне Бюро Гаазької конференції про закінчення процедури передачі вказаних повноважень і укладення договору з компанією Міжнародне вручення процесуальних документів, який набув чинності з 01.06.2003 року строком на 5 років. Відповідно до положень цього договору запитуваний орган за вручення документів має сплатити 95 доларів США.

Згідно з повідомленням, яке міститься на офіційному сайті Гаазької конференції з січня 2009 року Центральним органом США підписано новий контракт з компанією Міжнародне вручення процесуальних документів строком дії на 6 років, до 29.01.2015 року (на тих же умовах, що і попередній). Тобто плата за здійснення вручення на новий строк також складає 95 доларів США. Реквізити для оплати вказаної суми, також розміщенні на згадуваному у цьому листі, офіційному сайті Гаазької конференції.

Крім того, суд зауважує на те, що сторони уклали контракт №200114 від 14.01.2020 та визначили свої права та обов`язки у англомовній та російськомовній редакціях (п.12.6. контракту), тоді як згідно з частиною 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов`язання додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме позивачем не надано виконання умов поставки товару, передбачених вимогами Розділу 3 Контракту, що полягає у наступному.

Так, відповідно до Розділу 3 Контракту сторонами узгоджено, що отримувачем товару є не відповідач у справі, а компанія Global Trade Link Inc.При цьому, з поставкою товару за Контрактом Продавець приєднує наступні документи: інвойс, пакувальний лист, паспорт якості та транспорту накладну (CMR, консамент, авіанакладну).

Згідно пункту 3.1 Контракту, покупець отримує товар від транспортної компанії за кількістю місць та ваги вантажу, вказаних у супровідних документах (транспортної накладної, вантажно-митної декларації країни Продавця).

Позивачем у підтвердження передачі товару приєднано до позовної заяви Декларації Форми МД-2, яка за своєю суттю є письмовою заявою встановленої форми, яка подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна митна декларація) і містить відомості про товари й транспортних засобах, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, в який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування й сплати податків, зборів та інших платежів.

Натомість, умовами Контракту передбачено складення CMR міжнародної автомобільної накладної, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

При цьому, з наданих позивачем документів не можливо встановити достовірність отримання товару відповідачем у порядку, передбаченому вимогами Контракту.

З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що після усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Керуючись статтями 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Приватного підприємства ТоросГруп, с. Лісне Київської області- без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання:

- докази правосуб`єктності відповідача (належним чином засвідчені витяги з торгівельного (банківського, судового) реєстру країни (або інші докази правового статусу)), з офіційним перекладом на українську мову;

- докази стосовно отримання товару відповідачем у порядку, визначеному умовами Контракту;

- письмове пояснення стосовно застосування до розгляду справи вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/

Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Ремецькі О.Ф.