Рішення

від 26.04.2023 по справі 910/2648/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2023Справа № 910/2648/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ОСОБА_1

до відповідача МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Товариство з обмеженою відповідальністю «Зокема-Україна»

про визнання протиправними та скасування наказу та висновку,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ про визнання протиправним та скасування наказу МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ №508/5 від 15.02.2022, прийнятого на підставі висновку центральної колегії МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ від 03.02.2022; визнання протиправним та скасування вказаного Висновку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, приймаючи спірний наказ та висновок, діяв всупереч вимогам законодавства, зокрема, із суттєвим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128.

22.02.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Учасників справи було повідомлено, що питання про визначення дати, часу та місця підготовчого засідання буде вирішено виходячи з відсутності загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду.

03.06.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.06.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 учасників справи повідомлено про призначення підготовчого засідання на 26.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 учасників справи повідомлено, що призначене на 26.09.2022 судове засідання не відбудеться у зв`язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України та призначено підготовче засідання на 17.10.2022.

17.10.2022 через електронний суд надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

17.10.2022 через електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зокема-Україна» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.10.2022 через електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зокема-Україна» надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 учасників справи повідомлено, що підготовче засідання, яке було призначене на 17.10.2022 не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному та підготовче засідання призначено на 30.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зокема-Україна» та відкладено підготовче засідання на 18.01.2023.

17.01.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зокема-Україна» надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 відкладено підготовче засідання на 15.02.2023.

23.01.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зокема-Україна» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

09.02.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зокема-Україна» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 повідомлено сторін, що судові засідання по справам №904/9580/21, №910/3422/22, №910/2648/21 та №920/337/22 призначені на 15.02.2023 не відбулись у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва, призначено розгляд справи на 23.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2023.

позовних вимог та просив відмовити в позові повністю.

Представники учасників справи у судове засідання 26.04.2023 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. При цьому судом враховані клопотання, заперечення, уточнення та пояснення учасників справи, що надавалися під час провадження у даній справі.

Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись з позовною заявою до суду, ОСОБА_1 зазначив, що він є власником нежитлових приміщень з АДРЕСА_1 , загальною площею 536,5 кв.м. (далі - нежитлові приміщення), на підтвердження чого послався на Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане 08.10.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавською С.В., індексний номер: 45315588, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу: 45315688 від 08.10.2015 року, що виданий державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавською С.В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 745383980000, номер запису про право власності 11523510, а також рішення Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2020 у справі № 757/51501/19-ц.

Судом встановлено, що предметом розгляду у справі № 757/51501/19-ц є позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Цільова Комерція», Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморгідробуд» про визнання недійсними довіреності та іпотечного договору, скасування рішень державного реєстратора та записів про право власності, витребування майна. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2020 у справі № 757/51501/19-ц, яке набрало законної сили, серед іншого було витребувано із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Цільова Комерція» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 , загальною площею 536,5 кв.м, які були предметом іпотечного договору № 2505 від 04.10.2018, а також договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1 від 08.01.2019, укладеного між ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Цільова Комерція», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., шляхом передачі приміщень в натурі ОСОБА_1 .

У свою чергу, позивач зазначає, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 256567777 від 14.05.2021 він дізнався про те, що стосовно нежитлових приміщень з АДРЕСА_1 , загальною площею 536,5 кв.м. проведено державну реєстрацію за ТОВ «Чорноморгідробуд» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57919260 від 28.04.2021 приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.

Крім того, позивач зазначає, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 262827764 від 23.06.2021 він дізнався, що стосовно нежитлових приміщень з АДРЕСА_1 , загальною площею 536,5 кв.м. проведено державну реєстрацію з ТОВ «Чорноморгідробуд» на ТОВ «Зокема-Україна» (третя особа у справі) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42639035 від 23.06.2021 приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Дмитровою Т.А. Підставою проведення державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 23.06.2021, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дмитровою Т.А.

В цій частині позивач наголошує на тому, що договір купівлі-продажу від 23.06.2021, на його думку, укладений між ТОВ «Чорноморгідробуд» на ТОВ «Зокема-Україна» та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дмитровою Т.А., є недійсним, оскільки ТОВ «Чорноморгідробуд» не мало законного права звертати стягнення на предмет іпотеки (враховуючи, що іпотечний правочин визнано недійсним відповідно до Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2020 у справі № 757/51501/19-ц), а відтак ТОВ «Чорноморгідробуд» не мало право в подальшому відчужувати нежитлові приміщення на користь ТОВ «Зокема-Україна», оскільки право власності на ці приміщення належали саме позивачу.

Разом з цим судом встановлено, що рішенням від 16.07.2021 № 59313931 приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. було скасовано право власності ТОВ «Зокема-Україна» на спірні нежитлові приміщення. Рішенням від 16.07.2021 № 59314857 вказаним нотаріусом зареєстровано право власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 . Рішенням від 20.07.2021 № 59356998 тим самим нотаріусом зареєстровано право оренди на нежитлові приміщення за ОСОБА_3 .

Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.Я. було прийнято низку рішень щодо спірних нежитлових приміщень, зокрема, від 20.07.2021 №59373350 та № 59373167 щодо реєстрації іпотеки на нежитлові приміщення та заборону відчужувати; від 30.09.2021 № 60698906, № 60699248 щодо припинення оренди за ОСОБА_3 та реєстрації права оренди за ОСОБА_3 ; від 19.10.2021 № 61003783 щодо реєстрації права суборенди на нежитлові приміщення за ТОВ «ГФ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Зокема-Україна» було подано скаргу до Міністерства юстиції України від 26.07.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2021 за № СК-543-21, з доповненнями до неї, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за № СК-905-21, поверненої для повторного розгляду дорученням Мін`юсту від 21.01.2022 № 27/1/48-22.

У поданій скарзі ТОВ «Зокема-Україна», зокрема, просило скасувати низку вищезазначених рішень про державну реєстрацію, що вчинялися приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та Заєць О.Я.

Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерстві юстиції від 03.02.2022 (далі - Висновок) рекомендовано задовольнити скаргу ТОВ «Зокема-Україна» в повному обсязі.

Наказом Міністерства юстиції України №508/5 від 15.02.2022 (далі - Наказ) скаргу ТОВ «Зокема-Україна» було задоволено. Скасовано рішення від 16.07.2021 № 59313931, від 16.07.2021 № 59314857, від 20.07.2021 № 59356998, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. Також скасовано рішення від 20.07.2021 №59373350 та № 59373167, від 30.09.2021 № 60698906, № 60699248, від 19.10.2021 № 61003783, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О.Я. Також Наказом застосовані відповідні заходи реагування у вигляді тимчасового блокування приватним нотаріусам доступу до Державного реєстру прав строком на 1 місяць.

Вказуючи на те, що відповідач, приймаючи спірний Наказ та Висновок, діяв всупереч вимогам законодавства, зокрема, із суттєвим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати оспорювані Наказ та Висновок.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем спірного Наказу, далі - Закон) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У ст. 7 Закону зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Пунктом 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (у редакції, чинній на момент ухвалення Наказу, далі - Порядок № 1128) визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Суд зазначає, що у Висновку викладені мотиви рішення, з яких однозначно вбачаються обґрунтовані підстави задоволення скарги третьої особи та скасування окремих рішень державної реєстрації. Зокрема, Центральною колегією було встановлено, що під час прийняття оскаржуваних рішень приватними нотаріусами Михайленком С.А. та Заєць О.Я. було порушено черговість розгляду заяв, оскільки в державному реєстрі прав була раніше зареєстрована заява про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення від 02.07.2021 № 46545527 (п. 19 Висновку). Встановивши хронологію прийняття оспорюваних рішень та констатуючи відповідні порушення кожного з них (пункти 14, 16, 21, 22, 23, 25 Висновку) Центральна колегія також наголосила, що вищезазначені рішення підлягають скасуванню як похідні від прийнятих з порушенням вимог законодавства (п. 26 Висновку).

В цій частині суд зауважує, що згідно зі статтею 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону в разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Пунктами 13, 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 встановлено, що у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймає рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше. У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Черговість розгляду заяв застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Враховуючи наведені приписи, суд зазначає про обґрунтованість доводів відповідача в частині наявності підстав для задоволення скарги третьої особи, скасування оспорюваних рішень приватних нотаріусів та застосування відповідних заходів реагування у вигляді тимчасового блокування приватним нотаріусам доступу до Державного реєстру прав строком на 1 місяць.

Щодо тверджень позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Судом встановлено, що на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-03-lyutogo-2022-roku було надано оголошення, що « 03 лютого 2022 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Запрошуються скаржники/їх представники, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарг:

на 09 год. 00 хв. Розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОКЕМА-УКРАЇНА" від 26.07.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2021 за № СК-543-21, з доповненнями до неї, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за № СК-905-21, поверненої для повторного розгляду дорученням Мін`юсту від 21.01.2022 № 27/1/48-22. Тип об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1.

Суб`єкт оскарження: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Олена Ярославівна. Заінтересована сторона:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧОРНОМОРГІДРОБУД" код: 36610868

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦІЛЬОВА КОМЕРЦІЯ" код: 35405979

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕДІС УКРАЇНА" (30622532)

ОСОБА_3

Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інновація Розвиток» (33494873)

ОСОБА_1

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГФ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП» (42960519)».

Таким чином, відповідач здійснив заходи щодо завчасного запрошення зацікавлених осіб до участі у розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Водночас суд підкреслює, що неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Враховуючи викладені обставини, суд зазначає, що доводи позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд скарги по суті спростовуються належними доказами, а тому не можуть слугувати законною підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ухвалюючи оспорюваний Наказ №508/5 від 15.02.2022, при цьому приймаючи до уваги сукупність істотних обставин та мотивів, що були встановлені центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у Висновку від 03.02.2022, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тоді як фактів порушення оспорюваними актами власних прав позивачем доведено не було.

Окремо суд зауважує, що питання встановлення правомірності підстав набуття права власності на нежитлові приміщення не належить до предмета доказування у даній справі, враховуючи, що предметом конкретного спору є правомірність дій центрального органу виконавчої влади, що вчинялися у межах наданих йому дискреційних повноважень при розгляді окремої скарги, а також зважаючи на існування інших судових спорів, зокрема, між позивачем та третьою особою, предмет доказування яких безпосередньо пов`язаний із встановленням права власності на спірні нежитлові приміщення.

Інші доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час встановлення судом істотних обставин справи. Водночас суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказу та висновку - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2023.

Суддя І.В. Приходько