ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/88/23
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г.,
розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд (02125, м. Київ, вул. В. Шимановського, буд. 2/1, оф. 623)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка (09831, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Дібрівка, Тетіївська ТГ, вул. Степова, буд. 23А)
про стягнення 77045,09 грн.
СУТЬ СПОРУ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідротехбуд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за №б/н від 30.12.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дібрівка» про стягнення основної заборгованості у розмірі 41530,00 грн, пені у розмірі 20910,00 грн., 3% річних у розмірі 2017,33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12587,76 грн., що разом складають 77045,09 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2023 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротехбуд» залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
25.01.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
10.02.2023 на адресу суду від позивача надійшов лист із долученими до нього документами, а саме копіями претензії, договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт та платіжного доручення.
31.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка зазначає, що затримка з виплатою суми основного боргу була пов`язана з широкомасштабним вторгненням російської федерації на територію України, однак відповідачем було вжито заходи погашення суми основного боргу у розмірі 41530, 00 грн.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про долучення до матеріалів відзиву заяви про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, яку він просив суд розглянути.
31.03.2023 на адресу суду від відповідача разом з відзивом на позовну заяву надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки та штрафних санкцій та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що відповідно до ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю в один рік, водночас жодних правочинів про збільшення позовної давності між сторонами укладено не було, а з 18.05.2021 позивач довідався про порушення свого права.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 04.05.2023.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка (далі відповідач, Замовник) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд (далі позивач, Підрядник), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за умовами Договору підряду №1/14-12 від 14.12.2020.
Так, 14.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка, що в подальшому іменуються Сторони, було укладено Договір підряду №1/14-12 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе виконання робіт по бурінню однієї пошуково-розвідувальної свердловини на території Замовника, за адресою: 09831, Київська обл., Тетіївський р-н., с. Дібрівка, територія ТОВ «АГРО-ДІБРІВКА». Найменування об?єкту: «Буріння однієї пошуково-розвідувальної свердловини на території Замовника, за адресою: 09831, Київська обл., Тетіївський р-н., с. Дібрівка, територія ТОВ «АГРО-ДІБРІВКА».
Згідно з п. 2.1. Договору Підрядник зобов`язаний виконати роботи в відповідності до діючих ДБН, СНиП, державних стандартів і технічних умов, за переліком, відповідно до локального кошторису на будівельні роботи №6-1-1, який є додатком №1 до даного договору.
Пунктами 3.1., 3.4., 3.6. Договору Замовник зобов`язаний внести аванс до початку роботи у розмірі 70% від загальної вартості робіт за даним Договором, встановленої в п. 4.1. Договору, в сумі: 108570, 00 грн. (Сто вісім тисяч п?ятсот сімдесят грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 18 095,00 грн. Замовник зобов?язаний бути присутнім при здачі робіт, прийняти роботу у Підрядника за фактом виконаних робіт, що оформлюється відповідним Актом приймання-передачі виконаних робіт. Обов`язок по складанню Акту приймання-передачі виконаних робіт покладається на Підрядника. Замовник зобов`язаний сплатити повністю за виконані роботи, керуючись фактичним обсягом робіт, встановленим Актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт.
Вартість здійснюваних робіт визначається на підставі Договірної Ціни, яка є додатком №1 до даного договору і складає: 155100 грн. 00 коп. (Сто п?ятдесят п`ять тисяч сто грн. 00 коп.), у т. ч. ПДВ 20% - 25850,00 грн. (п. 4.1. Договору).
У ході виконання робіт можлива зміна вартості робіт, виходячи із фактичного обсягу виконаних робіт (фактичної глибини пробуреної свердловини) (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. п. 4.8., 4.9., 4.10. Договору всі додаткові роботи і витрати оформлюються додатковою угодою до даного договору. Остаточний розрахунок Замовника з Підрядником здійснюється протягом 5 (п?яти) робочих днів після закінчення робіт та підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт. Здавання-прийняття виконаних робіт оформлюється Актом прийому-передачі виконаних робіт, що підписується уповноваженими особами Підрядника і Замовника.
Пунктом 7.4. Договору встановлено, що у випадку порушення Замовником термінів оплати, Замовник зобов?язаний виплатити Підряднику пеню у розмірі 0,1% суми договору за кожний прострочений день за кожний календарний день прострочення виконання зобов?язань, але не більше 10% від суми договору.
Згідно з п. п. 11.1., 11.2. Договору він набирає чинності з моменту його підписання. Дія Договору завершується « 31» грудня 2021 року, але в будь-якому разі, після виконання Сторонами всіх зобов?язань по ньому.
Разом з тим, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка було підписано Додаток №1 до Договору - Договірна ціна та Додаток №1 до Договору «Локальний кошторис на будівельні роботи №6-1-1».
21.12.2020 між Сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору (далі Додаткова угода №1), відповідно до п. 3 якої Сторони домовилися, що вартість виконуваних додаткових робіт визначається на підставі локального кошторису на додаткові будівельні роботи №1, який є додатком №2 до даної додаткової угоди і складає 15000,00 грн. (П`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПІДВ 20% - 2500,00 грн.
Пунктом 4. Додаткової угоди №1 Сторони домовилися підпункт 4.1. Договору викласти у наступній редакції: вартість здійснюваних робіт визначається на підставі локального кошторису №6-1-1, і договірної ціни, які є додатком №l до даного договору і складає 170100,00 грн. (Сто сімдесят тисяч сто грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% - 28350,00 грн.
Згідно з п. 6. Додаткової угоди №1 вона є невід?ємною частиною Договору підряду №1/14-12 від "14" грудня 2020 р. і є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Замовником і Підрядником.
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка було підписано Додаток №1 до Додаткової угоди №1 - Локальний кошторис на будівельні роботи №6-1-1 та Додаток №2 до Додаткової угоди №1 «Локальний кошторис на будівельні роботи №2».
20.04.2021 між Сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до Договору (далі Додаткова угода №2), відповідно до п. 3 якої Сторони домовилися, що вартість виконуваних додаткових робіт за цією Додатковою угодою №2 визначається на підставі локального кошторису на додаткові будівельні роботи №3, який є додатком №3 до даної додаткової угоди і Договору, і складає 39000,00 грн. (Тридцять дев?ять тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% - 6500, 00 грн.
Пунктом 7. Додаткової угоди №2 Сторони домовилися підпункт 4.1. Договору викласти у наступній редакції: вартість здійснюваних робіт визначається на підставі локального кошторису №6-1-1, і договірної ціни, які є додатком №1 до даного договору і складає 209100, 00 грн. (Двісті дев?ять тисяч сто грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% - 34 850,00 грн.
Ця додаткова угода №2 від 20 квітня 2021 р. є невід?ємною частиною Договору підряду №1/14-12 від "14" грудня 2020 р. і є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Замовником і Підрядником (п. 10 Додаткової угоди №2).
Разом з тим, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка було підписано Додаток №1 до Додаткової угоди №2 - Локальний кошторис на будівельні роботи №6-1-1 та Додаток №3 до Додаткової угоди №2 «Локальний кошторис на додаткові будівельні роботи №3».
Між Сторонами також було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2021 року, згідно якої вартість виконаних будівельних робіт становить 209100,00 грн.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив виконані та прийняті роботи, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 41530, 00 грн.
Так, на виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 209100,00 грн., а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2021 року, який підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень та скріплений печатками підприємств.
Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткові оплати вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 167570, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, а саме:
- платіжним дорученням №412 від 17.12.2020 на суму 108570, 00 грн.;
- платіжним дорученням №837 від 21.04.2021 на суму 39000, 00 грн.;
- платіжним дорученням №459 від 03.06.2021 на суму 20000, 00 грн.
З урахуванням вказаних часткових оплат заборгованість за виконані будівельні роботи складає 41530,00 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №1 від 16.08.2021, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором.
Позивач зазначив, що вказану вище претензію направив відповідачу на його електронну адресу, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи роздруківку з електронної пошти позивача.
Разом з тим, позивач також вказав, що відповідачу ним поштовим відправленням та засобами електронного зв`язку було направлено претензією вих. №1 від 01.09.2021, однак докази направлення такої претензії у позивача не збереглись.
Відповіді на претензії не надано, заборгованість не погашена.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 41530,00 грн. в примусовому порядку.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами був укладений договір будівельного підряду. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здачі та приймання робіт, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 875 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
Згідно із ч. 1 ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.
Частиною 2 ст. 319 ГК України передбачено, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 838 ЦК України.
Частиною 3 ст. 875 ЦК України встановлено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частина 1 ст. 854 ЦК України визначає порядок оплати роботи за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Порядок оплати виконаних робіт визначений в Договорі підряду №1/14-12 від 14.12.2020, про що сторони диспозитивно домовилися в п. 4.9. Договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок Замовника з Підрядником здійснюється протягом 5 (п?яти) робочих днів після закінчення робіт та підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 209100, 00 грн., а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується підписаним між ними Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року форми №КБ-2в від 11.05.2021.
Таким чином, з урахуванням умов п. 4.9. Договору строк оплати виконаних робіт за вказаним Актом приймання виконаних будівельних будівельних робіт настав 18.05.2021, прострочка виникла з 19.05.2021.
Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткові оплати вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 167570, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням вказаних часткових оплат заборгованість за виконані будівельні роботи складає 41530, 00 грн.
Втім, відповідач обов`язок зі сплати вартості виконаних будівельних робіт у встановлений Договором строк в повному обсязі не виконав, заборгованість в сумі 41530, 00 грн. не сплатив.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів відзиву на позовну заяву, 14.02.2023 відповідачем було сплачено на користь позивача 41530,00 грн., на підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію платіжної інструкції №220 від 14.02.2023 на суму 41530,00 грн. У призначенні платежу зазначено: «Оплата за виконані роботи згідно акта звірки станом на 10.02.2023 року у т.ч. ПДВ 20% - 6921, 67 грн.».
Однак, в матеріалах справи відсутній акт звірки станом на 10.02.2023.
Позивач відомостей щодо оплати боргу до суду не надав, клопотань з цього приводу не заявив.
Відтак, оскільки позивачем до стягнення заявлено борг за виконані роботи у сумі 41530, 00 грн., суд дійшов висновку, що наявні підстави для прийняття вказаної інструкції в якості доказів оплати відповідачем основної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що оплата боргу у розмірі 41530, 00 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Оскільки відповідачем погашено суму заборгованості за виконані позивачем роботи згідно умов Договору, провадження у справі №911/88/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 41530, 00 грн. слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Як свідчать матеріали справи, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач довів факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором.
Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Як вказано вище, строк оплати виконаних позивачем за умовами Договору робіт настав 18.05.2021, прострочка виникла з 19.05.2021.
З матеріалів справи вбачається, що позов в даній справі поданий позивачем до суду в поштовому конверті (зданий на пошту згідно штемпеля відділення поштового зв`язку) 30.12.2022.
Частиною ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, строк позовної давності в один рік для вимоги про стягнення пені становить з 19.05.2021 по 19.05.2022.
Однак, згідно із п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язки з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві га перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" (в редакції постанови № 215 від 16.03.2020) з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 № 383 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої карантин на території України продовжено до 30 червня 2023 р.
При цьому, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.
Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 18 серпня 2023 року.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності для вимоги про стягнення пені.
Пунктами 3.4., 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» визначено, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України), до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Отже, строк позовної давності в три роки для вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат становить з 19.05.2021 по 19.05.2024.
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності для вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10% від суми Договору, що становить 20910, 00 грн.
Так, умовами п 7.4. Договору встановлено, що у випадку порушення Замовником термінів оплати, Замовник зобов?язаний виплатити Підряднику пеню у розмірі 0,1% суми договору за кожний прострочений день за кожний календарний день прострочення виконання зобов?язань, але не більше 10% від суми договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 20910, 00 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу три проценти річних за період з 19.05.2021 по 30.12.2022 в сумі 2017, 33 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем вартості виконаних робіт, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за період з 19.05.2021 по 30.12.2022 відповідає приписам статті ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2017, 33 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач за прострочення виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 19.05.2021 по 30.12.2022 в сумі 12587, 76 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 12587, 76 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за умовами Договору підряду №1/14-12 від 14.12.2020. Натомість, відповідач заявлених до нього вимог не спростував.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на зміст наведеної норми, враховуючи, що спір у даній справі зумовлений порушенням відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за умовами Договору підряду №1/14-12 від 14.12.2020, суд дійшов висновку, що за рахунок останнього позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.
Щодо поданих позивачем до суду доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З долучених документів до листа позивача, що надійшов до суду 10.02.2023, вбачається, що позивачем надано суду докази понесених останнім витрат на професійну правничу у розмірі 5000, 00 грн.
При цьому, в тексті позовної заяви позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 10000,00 грн. та що докази понесення судових витрат будуть подані позивачем до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав копію Договору про надання правової допомоги від 17.02.2022, укладеного між Адвокатом Сомок Оленою Анатоліївною (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд (далі - Замовник).
Відповідно до п. п. 1. Договору про надання правової допомоги Замовник доручає, а Адвокат бере на себе зобов?язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним Договором.
Згідно з п. 2.1. Договору про надання правової допомоги Адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи:
- надання юридичної консультації Замовнику з питання стягнення заборгованості за договором підряду,
- підготовка, складання та подання позовної заяви до господарського суду Київської області у справі за позовом ТОВ «Гідротехбуд» до ТОВ «Агро-Дібрівка» про стягнення заборгованості за договором підряду №l/14-12 від 14.12.2020,
- складання та подання процесуальних документів до господарського суду Київської області у справі за позовом ТОВ «Гідротехбуд» до ТОВ «Агро-Дібрівка» про стягнення заборгованості за договором підряду №1/14-12 від 14.12.2020,
- участь у судових засіданнях господарського суду Київської області у справі за позовом ТОВ «Гідротехбуд» до ТОВ «Агро-Дібрівка» про стягнення заборгованості за договором підряду №l/14-12 від 14.12.2020.
Пунктом 4. Договору про надання правової допомоги встановлено, що за роботу, виконану Адвокатом у справі за позовом ТОВ «Гідротехбуд» до ТОВ «Агро-Дібрівка» про стягнення заборгованості за договором підряду №l/14-12 від 14.12.2020, Замовник сплачує винагороду:
4.1.1. За надання юридичної консультації, підготовку, складання, подання позовної заяви до господарського суду Київської області, складання процесуальних документів - сплачується винагорода з розрахунку 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 коп. за 1 годину витраченого Адвокатом часу.
4.1.2. За участь у судових засіданнях господарського суду Київської області у справі - 5000,00 (п?ять тисяч) гривень 00 копійок.
На підтвердження обсягу та вартості виконаних Адвокатом за даним договором робіт складається Акт виконаних робіт (п. 4.3. Договору про надання правової допомоги).
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один тиждень (розділ 5 Договору про надання правової допомоги).
В матеріалах справи міститься ордер серія ВМ №1025705 від 23.02.2022, виданий на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд на ім`я адвоката Сомок Олени Анатоліївни.
До Договору про надання правової допомоги позивач надав підписаний ним з Адвокатом Акт виконаних робіт від 01.02.2023, за яким вартість наданих послуг Адвоката склала 5000, 00 грн.
В якості підтвердження оплати Адвокату 5000,00 грн. позивач надав копію платіжного доручення №931 від 21.02.2022.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи доведення позивачем факту надання послуг з правничої допомоги, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, 247-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ
1. Провадження у справі №911/88/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 41530, 00 грн. закрити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Дібрівка (09831, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Дібрівка, Тетіївська ТГ, вул.Степова, буд. 23А, код ЄДРПОУ 31970357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехбуд (02125, м. Київ, вул. В. Шимановського, буд. 2/1, оф. 623, код ЄДРПОУ 32222521) пеню в сумі 20910 (двадцять тисяч дев`ятсот десять) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 2017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 33 коп., інфляційні втрати в сумі 12587 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн. 76 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 04.05.2023.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 04.05.2023 |
Оприлюднено | 08.05.2023 |
Номер документу | 110668068 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду |
Господарське
Господарський суд Київської області
Смірнов О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні