Рішення

від 20.04.2023 по справі 921/525/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/525/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

до відповідача: Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради, 47402, Тернопільська обл., Лановецький р-н., м. Ланівці, вул. Незалежності. буд. 20 А

про стягнення заборгованості у сумі 382 219 грн 70 коп. з яких: 289 861 грн 18 коп. основний борг, 34 606 грн 66 коп. пеня, 5 064 грн 96 коп. три проценти річних, 52 686 грн 90 коп. інфляційні втрати.

За участі представників:

Позивача: не з`явився.

Відповідача: Руда Марія Геннадіївна, довіреність без номера від 28.11.2022 (дійсна до 27.11.2023), наказ №157-К від 09.08.2021; положення про відділ; посадова інструкція юрисконсульта (присутній при видаленні суду в нарадчу кімнату);

Cуть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради, про стягнення заборгованість у сумі 382 219 грн 70 коп. з яких: 289 861 грн 18 коп. основний борг, 34 606 грн 66 коп. пеня, 5 064 грн 96 коп. три проценти річних, 52 686 грн 90 коп. інфляційні втрати.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022, для розгляду справи №921/525/22 визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 29.11.2022 о 12 год. 00 хв.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.

У судовому засіданні 27.12.2022, судом продовжено строк підготовчого провадження до 31.01.2023, закрито підготовче провадження з 31.01.2023 та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2023 о 10 год. 50 хв., яке в порядку частини 5 статті 216 ГПК України, неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 20.04.2023.

Позивач участі повноважного представника у судовому засіданні 20.04.2023 не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань суду не надав.

Присутня у призначеному судовому засіданні 20.04.2023, представниця відповідача, позовних вимог не визнає, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Судом, у судовому засіданні 20.04.2023, після виходу з нарадчої кімнати, оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій позовній заяві №119/07-17572-2022 від 19.10.2022 (вх. №590 від 25.10.2022), відповіді на відзив №б/н від б/д (вх. №8564 від 15.12.2022), поясненнях №б/н від б/д (вх. №793 від 31.01.2023), позивач, посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитого природного газу відповідно до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

З приводу цього ним зазначено, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем з жовтня 2021 року автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Відповідно, спожитий природний газ віднесений до обсягів, поставлених позивачем.

Позивачем стверджено, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом.

Посилаючись на пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу позивач вказує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог ст. ст. 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Позивач стверджує, що з 29.10.2021 по 02.04.2022 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 17 154,63 куб. м. на загальну суму 289 861,18 грн: 0,989 тис.куб. м. газу у жовтні 2021 року на суму 16 615,20 грн; 16 129,80 тис. куб. м. газу у листопаді 2021 року на суму 270 980,64 грн; 35,83 тис. куб. м. газу з 01.04.2022 по 02.04.2022 на суму 2 265,34 грн.

У свою чергу відповідачем не здійснено оплату вартості спожитого газу в розмірі 289 861,18 грн.

За твердженням ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», станом на момент звернення до суду з позовом, борг відповідача склав 289 861,18 грн.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, на підставі п. 4.5 договору та ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 34 606,66 грн пені, 5 064,96 грн 3% річних та 52 686,90 грн інфляційних нарахувань.

Заперечення відповідача.

Відповідач - відділ освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради у Відзиві на позовну заяву № 01-06/472 від 23.11.2022 (вх.№ 8175 від 05.12.2022); Запереченнях на відповідь на відзив № 01-06/528 від 20.12.2022 (вх.№ 8810 від 26.12.2022) та Поясненнях № 01-06/56 від 07.02.2023 (вх.№ 1272 від 14.02.2023) в частині основного боргу в сумі 289 861,18 грн не заперечує, в частині сплати пені 34 606 грн 66 коп.,трьох процентів річних 5 064грн 96грн., та інфляційних витрат 52 686грн 90коп. просить в задоволенні позову в цій частині відмовити. Вважає, нарахування компенсаційних витрат недоцільним, оскільки така заборгованість виникла не з його вини, так як:

- типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" мав би бути укладений у письмовій формі, оскільки, згідно підпункту 5 пункту 5.1. Договору, передбачено, що Споживач має право вимагати від Постачальника надання письмової форми цього Договору, завіреної печаткою (за наявності) Постачальника.

- 03.11.2021 року між відділом освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» був укладений договір № 18-1036/21-БО-Т постачання природного газу з жовтня 2021 року по грудень 2022 року(включно).

Вважає, що зобов`язання позивача перед Відділом освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради припинились, у зв`язку з укладенням договору з новим постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та включенням цієї інформації до Реєстру.

Крім цього, на думку відповідача, для укладення Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» необхідно було провести переговорну процедуру закупівлі, оскільки сума договору перевищує 200 тисяч гривень. Відтак, саме, не проведення переговорної процедури та несвоєчасне надання документів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для оплати фактично спожитого природного газу, призвело до виникнення заборгованості Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради у розмірі 382 219,70грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Простанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який немає права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020р. № 1236.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

-Відділ освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погоджено Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС код споживача або ЕІС код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є прибутковими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу , за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Як зазначає позивач, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 1 листопада 2021 року по 30 січня 2022 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів , поставлених позивачем.

Факт включення Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 14.09.2022 № ТОВВИХ-22-9851 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015MVF200C; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015MVF200C, наданими позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету Нафтогазу на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії»(п.1.1. Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п.4.5 Договору).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п.11.1 Договору).

На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлялись Споживачу відповідні рахунки на оплату (природного газу), а саме: №26564 за жовтень 2021 року на суму 16 615,22 грн; №31392 за листопад 2021 року на суму 270 980,64 грн та №15685 за квітень 2022 року на суму 2 265,34 грн.

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як стверджує позивач, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу ним здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price та довідку без номера від 07.02.2022.

Як зазначив позивач, останнім виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з жовтня по грудень 2021 року поставлено відповідачу природний газ, в обсязі 17 154,63 тис. куб. м. на загальну суму 289 861,18 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 14.09.2022 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00015MVF200C був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК» Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В) у періоди з 29.10.2021 по 21.11.2021 та з 19.03.2022 по 02.04.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку).

Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00015MVF200C у вказані періоди та внесений в влокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В), становить: з 29.10.2021 по 31.10.2021 989,00 куб.м.; з 01.11.2021 по 21.11.2021 16 129,80куб.м.; з 19.03.2022 по 31.03.2022 0,00куб.м.; з 01.04.2022 02.04.2022 35,83 куб.м.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості спожитого природного газу , у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 289 861,18 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), про що свідчить обґрунтований розрахунок ціни позову

У зв"язку з порушенням строків оплати, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 34 606,66 грн.

Також, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 5 064,96грн та інфляційні втрати в розмірі 52 686,90грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням договору на постачання природного газу, який за правовою природою є договором поставки та які регулюються положеннями Закону України «Про ринок природного газу».

Норми права, які застосовував суд.

Мотивована оцінка судом.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за №2501.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України (Позивач /Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (стаття 1 Закону України "Про ринок природного газу").

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 №809 і від 9 грудня 2020 №1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України за №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відділ освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01 жовтня 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом, наданими позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету Нафтогазу на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" зазначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, між сторонами укладено договір постачання природного газу, як між Постачальником "останньої надії" та Споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ /оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).

На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлялись Споживачу відповідні рахунки на оплату (природного газу), а саме: №26564 за жовтень 2021 року на суму 16 615,20 грн, №31392 за листопад 2021 року на суму 270 817,64 грн та №15685 за квітень 2022 року на суму 2265,34 грн.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу Постачальником здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з 29.10.2021 по 02.04.2022 року, поставлено відповідачу природний газ, в обсязі 17 154,63 куб. м. на загальну суму 289 861,18 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 14.09.2022 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що споживач Відділ освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради має присвоєний ЕІС-код 56XS00015MVF200C, в період з 29.10.2021 по 21.11.2021 та з 19.03.2022 по 02.04.2022 був закріплений за Постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а обсяг спожитого Споживачем природного газу становить, з 29.10.2021 по 21.10.2021- 989,00 м3, з 01.11.2021 по 21.11.2021 16 128,80 м3, з 19.03.2022 по 31.03.2022 0,00м3; та з 01.04.2022 по 02.04.2022-35,83 м3.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" Споживач зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Отже у відповідача виник обов`язок здійснити оплату вартості отриманого газу у встановлений договором строк.

Матеріали справи свідчать, що з 29.10.2021 по 02.04.2022 позивачем поставлено відповідачу природного газу в обсязі 17 154,63 тис. куб. м. на загальну суму 289 861,18 грн.

Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 289 861,18грн.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Розглянувши заперечення відповідача, суд розцінює їх критично та відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України « Про ринок природного газу» постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо)( ч.1 ст.633 ЦК України).

За вимогами Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на умовах Типового договору.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р.,постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачем на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п.2 Розділу VI Правил постачання природного газу, за договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах). А споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

З огляду на наведене вище, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільна компанія «Нафтогаз України», і , відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Тобто,закріплення споживачів за постачальником «останньої надії» відбувається автоматично.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р., договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статтей 205,633,634,641, 642, Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Як випливає з наведеного, укладення Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує проведення процедури закупівлі відповідно до вищезазначеного Закону.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Крім цього, згідно з пунктом 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межа їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладенням угод та короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу. У тому числі для їх подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій , передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Тому, оскільки, Відповідач з 29.10.2021 по 21.11.2021 та з 19.03.2022 по 02.04.2022 був закріплений в інформаційній платформі за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та за період з 29.10.2021 по 02.04.2022, отримав природний газ в обсязі 17 154,63 м3, чим фактично підтвердив, що Типовий договір укладений.

Укладений між сторонами публічний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань. А саме майново-господарських зобов`язання згідно статтей 173,174. 175 ГК України, статтей 11,202,509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України обов`язковим сторонами до виконання.

З наведеного випливає, що обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, відповідачем не спростовані.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки вартість спожитого природного газу не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі правочину, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості у розмірі 289 861,18 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 34 606,66 грн, суд зазначає таке.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу та статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки відповідачем не оплачено вартість спожитого природного газу, на підставі положень ст.ст. 546-551 ЦК України, ст. ст. 217-230 ГК України та умов договору позивачем нараховано пеню у розмірі 34 606,66 грн.

Судом, перевірено розрахунок пені та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 34 606,66грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 5 064,96 грн, суд встановив таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати спожитого природного газу , у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5 064,96 грн, відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Судом, перевірено розрахунок 3% річних та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 5 064,96 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 52 686,90 грн, суд встановив таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

У зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості послуг з постачання природного газу, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 52 686,90 грн.

Судом, перевірено розрахунок інфляційних втрат та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 52 686,90грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 5 733,30 грн.

Відповідно до частин 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 5 733,30 грн покладається на відповідача у справі та підлягає стягненню в користь позивача.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України -382 219 грн 70 коп. з яких: 289 861 грн 18 коп. основний борг, 34 606 грн 66 коп. пеня, 5 064 грн 96 коп. три проценти річних, 52 686 грн 90 коп. інфляційні втрати.

3. Судові витрати покласти на Відділ освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради.

4. Стягнути з Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - 5733 (п`ять тисяч сімсот триста три) грн 30 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 (код ЄДРПОУ 40121452);

Відповідач: Відділ освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради, 47402, Тернопільська обл., Лановецький р-н., м. Ланівці, вул. Незалежності. буд. 20 А (код ЄДРПОУ 41823542).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення буде складено на протязі десяти робочих днів з дня ухвалення скороченої частини рішення. Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.

Повне рішення складено 05.05.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко