Постанова

від 10.07.2023 по справі 921/525/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Справа № 921/525/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача Бернацька О.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon)

від відповідача (скаржника) Руда М.Г. (в режимі відеоконференції у Лановецькому районному суді Тернопільської області)

розглянувши апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради, вих.01-06/229 від 25 травня 2023 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 квітня 2023 року (підписане 05.05.2023), суддя Гевко В.Л.

у справі № 921/525/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради, м. Ланівці, Тернопільська область

про стягнення заборгованості у сумі 382 219,70 грн.

в с т а н о в и в :

21.10.2022 року (через поштове відділення зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради про стягнення заборгованості у сумі 382219,70 грн, з яких: 289861,18 грн основний борг, 34606,66 грн пеня, 5064,96 грн 3% річних, 52686,90 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Публічного типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині оплати за спожитий природний газ в обсязі 17154,63 куб. м., за періоди: з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 21.11.2021 та з 01.04.2022 по 02.04.2022 на загальну суму 289861,18 грн, на яку позивачем нараховано пеню згідно умов типового договору, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем з жовтня 2021 року автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Відповідно, спожитий природний газ віднесений до обсягів, поставлених позивачем.

Позивачем стверджено, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечено доводи позивача в частині нарахування пені, інфляційний втрат та 3% річних, мотивуючи тим, що заборгованість виникла не звини відповідача. Крім того, договору про постачання природного газу між позивачем та відповідачем не було укладено в письмовій формі, відтак, на думку відповідача пеня не підлягає до задоволення.

Разом з тим, з жовтня 2021 по грудень 2022 (включно) був чинний договір постачання природного газу від 03.11.2021 № 18-1036/21-БО-Т, який був укладений позивачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 у справі № 921/525/22 позовні вимоги задоволено, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 382219,70 грн, з яких: 289861,18 грн основний борг, 34606,66 грн пеня, 5064,96 грн 3% річних та 52686,90 грн інфляційні втрати. Також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 5733,30 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з постачання природного газу на підставі типового договору про постачання природного газу, який є публічним. Щодо підписання в обов`язковому порядку такого договору зі сторони відповідача, судом встановлено, що останній не потребував підписання зі сторони відповідача, так, як відповідача з 1 листопада 2021 року було автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільна компанія «Нафтогаз України», у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу. Відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем, тобто, закріплення споживачів за постачальником «останньої надії» відбувається автоматично.

Суд першої інстанції приймаючи рішення встановив, що відповідач з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 21.11.2021 та з 01.04.2022 по 02.04.2022 був закріплений в інформаційній платформі за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та за вказаний період, отримав природний газ в обсязі 17154,63 м3, на загальну суму 289861,18 грн, який несплачений відповідачем на момент звернення позивача до суду.

Щодо нарахування пені суд дійшов висновку, що така підлягає до задоволення, оскільки між сторонами виникли правовідносини на підставі типового договору про постачання природного газу п. 4.5 якого визначено право постачальника нараховувати пеню у разі порушення споживачем строків сплати за поставлений природній газ. Відтак, судом було здійснено перевірку нарахованої пені, яка судом визнана правомірною та вірно обрахованою, а тому підлягала до задоволення в повному обсязі.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних суд прийшов до висновку, що такі нараховано правомірно відповідно до ст. 625 ЦК України, відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх задоволення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідачем Відділом освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради подано апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення суду в тій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

1)відповідач є неприбутковою бюджетною установою, відтак, для сплати за поставку природного газу відповідачу необхідно отримати письмову форму договору, завіреного печаткою позивача;

2)сума поставленого природного газу перевищує 200000,00 грн, а тому позивачу слід було провести із відповідачем переговорну процедуру закупівлі;

3)у спірний період з жовтня 2021 по грудень 2022 (включно) був чинний договір постачання природного газу від 03.11.2021 № 18-1036/21-БО-Т, який був укладений між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;

4)подані позивачем рахунки на оплату відповідачу скеровані з порушенням їх строку, а саме, рахунок за листопад 2021 скерований відповідачу у січні 2022 року;

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на апеляційну скаргу подано відзив, в якому позивач заперечує доводи відповідача зазначивши, що згідно п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Разом з тим, такий договір з підписом позивача було скеровано на адресу відповідача.

Щодо переговорної процедури закупівлі, позивач зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, який є публічним. Разом з тим, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем відповідача автоматично включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії».

Крім того, договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Щодо договору відповідача з іншим постачальником, позивач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази постачання природного газу відповідачу іншим постачальником за договором в період з 29.10.2021 по 21.11.2021 та з 01.04.2022 по 02.04.2022. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у зазначений вище період.

Щодо несвоєчасного направлення рахунків на адресу відповідача, позивач зазначив, що згідно п. 4.3 типового договору рахунки надсилались на електронну адресу відповідача, однак, останнім направлення таких рахунків на електронну адресу проігноровано, що слугувало підставою для надсилання таких рахунків на поштову адресу відповідача.

З урахуванням викладеного у відзиві, позивач вважає, що відповідач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей, відповідно прийнявши переданий природній газ, отримавши рахунки від позивача, відповідач фактично підтвердив, що типовий договір укладено, а тому за неналежне виконання умов спірного договору в частині оплати за поставлений природній газ, позивачем нараховано пеню відповідно до умов спірного договору, інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/525/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Якімець Г.Г. Введено до складу судової колегії суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради вих. № 01-06/229 від 25 травня 2023 року на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 квітня 2023 року у справі № 921/525/22.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.06.2023 справу призначено до розгляду на 10.07.2023.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення суду першої в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних і прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який немає права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 № 1236.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відділ освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради (далі відповідач, споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погоджено Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС код споживача або ЕІС код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є прибутковими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу , за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 1 листопада 2021 року по 30 січня 2022 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 14.09.2022 № ТОВВИХ-22-9851 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015MVF200C; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015MVF200C, наданими позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету Нафтогазу на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

У зв`язку з наведеним позивач зазначає, що між ним та відповідачем виникли правовідносини за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» (надалі договір), який є публічним та не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до п.1.1. договору, Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2501 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п.4.5 договору).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п.11.1 договору).

На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлялись споживачу відповідні рахунки на оплату (природного газу), а саме: №26564 за жовтень 2021 року на суму 16615,22 грн; №31392 за листопад 2021 року на суму 270980,64 грн та №15685 за квітень 2022 року на суму 2265,34 грн.

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ на інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як стверджує позивач, нарахування вартості спожитого споживачем природного газу ним здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price та довідку без номера від 07.02.2022.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості спожитого природного газу, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 289861,18 грн, який відповідач не заперечує.

У зв`язку з порушенням строків оплати, відповідно до п. 4.5 договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 34606,66 грн.

Також, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 5064,96 грн та інфляційні втрати у сумі 52686,90 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Натомість відповідач заперечує нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в даному випадку слід з`ясувати правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, які апелянтом не визнаються та оскаржуються в апеляційному порядку.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Як зазначено вище, правовідносини з постачання природного газу постачальником «останньої надії» та споживачем виникли на підставі типового договору про постачання природного газу, на підставі якого позивачем було поставлено відповідачу природній газ за період з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 21.11.2021 та з 01.04.2022 по 02.04.2022 в об`ємі 17154,63 тис. куб. м на загальну суму 289 861,18 грн., які відповідачем, як зазначено вище, не заперечуються.

Щодо тверджень апелянта, що відповідач є неприбутковою бюджетною установою, відтак, для сплати за поставку природного газу відповідачу необхідно отримати письмову форму договору, завіреного печаткою позивача, судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Разом з тим, відповідач в своїй апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що підпунктом 5 пункту 5.1 договору визначено, що споживач має право вимагати від постачальника надання письмової форми цього договору, завіреної печаткою (за наявності) постачальника, однак, як встановлено судовою колегією, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з відповідною письмовою заявою про надання письмової форми спірного договору із печаткою (за наявності).

Не заслуговують на увагу судової колегії і доводи апелянта, що укладаючи спірний договір потрібно було провести публічну процедуру закупівлі, так як сума спірного договору перевищує 200000,00 грн, виходячи з того, що ч. 4 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

За вимогами Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на умовах Типового договору.

Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 2 Розділу VI Правил постачання природного газу, за договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Як уже зазначалось вище, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Отже, Позивач не вибирає споживачів, а закріплення споживачів за постачальником «останньої надії» відбувається автоматично.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Окрім того, згідно з пунктом 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Прийнявши переданий газ, отримавши рахунки від позивача (які має сплатити відповідно до Типового договору), відповідач фактично підтвердив, що Типовий договір укладений, тим більше, що відповідач не оскаржує поставку природного газу та визнає основну заборгованість.

Отже, в даному випадку, норми ЗУ «Про публічні закупівлі» не розповсюджують свою дію на відносини з укладення договорів, які автоматично укладаються з ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як з постачальником «останньої надії».

За вказаних обставин, посилання відповідача на норми Закону України "Про публічні закупівлі" не спростовують наведених вище обставин щодо фактичного споживання газу та, як наслідок, укладення договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, слідує, що між сторонами укладено договір постачання природного газу, як між Постачальником "останньої надії" та Споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Позивачем виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 21.11.2021 та з 01.04.2022 по 02.04.2022, поставлено відповідачу природний газ в обсязі 17 154,63 куб. м. на загальну суму 289 861,18 грн.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 договору).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Отже у відповідача виник обов`язок здійснити оплату вартості отриманого газу у встановлений договором строк, однак, останній не сплатив кошти за поставлений природній газ, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 289861,18 грн, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу та статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

В даному випадку, пунктом 4.5. спірного договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки відповідачем не оплачено вартість спожитого природного газу, на підставі положень ст.ст. 546-551 ЦК України, ст. ст. 217-230 ГК України та п. 4.5. договору позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 34606,66 грн, яка судовою колегією перевірена та підлягає до задоволення.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у сумі 52686,90 грн та 3% річних 5064,96 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати спожитого природного газу, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано, та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 5064,96 грн та інфляційні втрати у сумі 52686,90 грн, відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Судовою колегією перевірено розрахунок нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, відтак, судова колегія вважає такі нарахування вірними, а тому в тій частині вимоги підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Щодо тверджень апелянта про те, що у спірний період з жовтня 2021 по грудень 2022 (включно) був чинний договір постачання природного газу від 03.11.2021 № 18-1036/21-БО-Т, укладений відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», колегія суддів такі до уваги не приймає, оскільки, відповідачем на підтвердження своїх доводів не подано до суду доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, поставки природного газу іншим постачальником та тим більше, доказів такої оплати за поставлений природній газ.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, порушення зі сторони відповідача умов спірного договору та правомірне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга не підлягає залишенню.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем судова колегія покладає на останнього, так як у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, оскільки, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст.76, 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 року у справі №921/525/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, охорони здоров`я та соціальної політики Лановецької міської ради без задоволення.

Матеріали справи №921/525/22 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 17 липня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.