Рішення

від 04.05.2023 по справі 420/4197/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4197/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 березня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового трудового стажу періоду роботи директором приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи директором приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

ОСОБА_1 ,04.01.1963 року звернувся до Подільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

Після реєстрації заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 154950003908 від 23.01.2023 року у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Підставою для відмови стало не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.04.1997 року по 31.12.2003 року, оскільки неможливо прочитати куди

прийнятий на роботу та не зараховано періоди роботи на території Російської Федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.03.2016 року.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового трудового стажу періоду роботи директором приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з заявленими позовними вимогами вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 154950003908 від 23.01.2023 року позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про відкриття провадження було надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 06.03.2023 року о 19:12 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 28).

Копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про відкриття провадження було надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 06.03.2023 року о 19:12 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 29).

22 березня 2023 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕП/9580/23).

14 квітня 2023 року від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки, виданої ПП «Ентальпія» на підтвердження стажу роботи (вхід. № 11865/23).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 04 травня 2023 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 ,04.01.1963 року звернувся до Подільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

Після реєстрації заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 154950003908 від 23.01.2023 року у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Підставою для відмови стало не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.04.1997 року по 31.12.2003 року, оскільки неможливо прочитати куди

прийнятий на роботу та не зараховано періоди роботи на території Російської Федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.03.2016 року.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового трудового стажу періоду роботи директором приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються таку документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами ст. 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, з дослідженої копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що внесено:

- запис №13 від 02.04.1997 року про прийняття позивача на посаду директора, наказ № 45 к від 02.04.1997 року та запис № 14 від 11.05.2005 року про звільнення за власним бажанням, наказ № 334 від 11.05.2005 року.

Будь які виправлення, дописки чи описки в записах: №13 та № 14 трудової

книжки відсутні. Наявні відповідні печатка та штамп підприємства.

Крім того, судом встановлено, що факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являвся директором приватного підприємства «Ентальпія», підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій - 05.06.1996 року.

Згідно витягу зі статуту приватного підприємства «Ентальпія» посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу Хохрякової О. 15.01.1999 року, реєстр № 77, власник підприємства «Ентальпія» - ОСОБА_1 .

Наказом №45 від 02.04.1997 року директором даного приватного підприємства був призначений ОСОБА_2 , що підтверджується записом № 13 в трудовій книжці, серія НОМЕР_2 від 12.04.1982 року.

З акту перевірки від 13.04.1998 року державного податкового інспектора ДПА у м. Івано-Франківську Зінковської О. вбачається, що перевірка зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів ПП «Ентальпія» проводилася в присутності директора ОСОБА_1 .

З доповнення №1 від 20.04.1999 року до договору №4 від 10.01.1999 року вбачається, що підприємство «Ентальпія» в особі директора ОСОБА_1 та Чернівецької приватної фірми «Інтервал» прийшли до згоди змінити та доповнити п.5 даного договору.

З експертного висновку №20-30/04 від 18.06.1999 року, вбачається, що державним технічним експертом Карпатського експерно-технічного центру Держнаглядохоронпраці ОСОБА_3 в присутності директора ОСОБА_1 на підставі договору №317-4 від 17.06.1999 року було проведено обстеження будівлі складу.

З висновку на початок роботи №5-1/171 від 06.07.1999 року вбачається, що приватному підприємству «Ентальпія», директор ОСОБА_1 , дозволяється почати роботу гуртової торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

З акта контрольної перевірки №65 від 07.07.1999 року, вбачається, що спеціалістом обласного управління Біленькою П. проведено контрольну перевірку приватного підприємства «Ентальпія», директор ОСОБА_1 .

З довідки головного управління статистики в Івано-Франківській області №19-14/8 від 15.06.2004 року вбачається, що директору ПП «Ентальпія» ОСОБА_1 повідомлені індекси інфляції в Україні.

Крім того, позивачем до суду надано довідку, видану ОСОБА_1 приватним підприємством «Ентальпія» від 28.03.2023 року про те, що він дійсно працював на посаді директора з 02.04.1997 року та звільнений за власним бажанням 11.05.2005 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що вищезазначеними доказами позивачем підтверджено факт його роботи на посаді директора приватного підприємства «Ентальпія» у період з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В силу вимог абзацу 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Як судом встановлено, будь яких виправлень, дописок чи описок в записах №13 та №14 трудової книжки позивача відсутні, зазначені дата прийняття на роботу та дата звільнення з роботи, наявні відповідні печатка та штамп підприємства, підпис відповідальної особи та посилання на відповідні накази підприємств. Трудова книжка оформлена згідно вимог законодавства, яке діяло на той час.

Окрім того, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, суд має врахувати також висновки щодо застосування норм права, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №300/816/17, відповідно до якої за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у архівній довідці.

Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність в позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу - 30 років, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та спростовується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 та наданими позивачем доказами, а саме: витягом зі статуту приватного підприємства «Ентальпія», актом перевірки від 13.04.1998 року ДПА у м. Івано-Франківську Зінковської О., доповненням №1 від 20.04.1999 року до договору №4 від 10.01.1999 року, експертним висновком №20-30/04 від 18.06.1999 року, висновком на початок роботи №5-1/171 від 06.07.1999 року, актом контрольної перевірки №65 від 07.07.1999 року, довідкою головного управління статистики в Івано-Франківській області №19-14/8 від, 15.06.2004 року підтверджено, що дійсно позивач працював директором приватного підприємства «Ентальпія» 302.04.1997 року по 11.05.2005 року та довідкою ПП «Ентальпія» від 28.03.2023 року.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що відмовляючи в зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи на посаді директора приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року, відповідач діяв необґрунтовано без урахування всіх обставин по справі.

Згідно з абзацом 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку № 22-1.

Згідно п. 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст. 44 Закону №1058-IV та положень п. 4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.

У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірного періоду.

Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки та наданим позивачем відомостям, що зазначені в наданих до суду доказах.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що після звернення позивача, відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із змісту положень ст. 245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу щодо спірного періоду, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії за № 154950003908 від 23.01.2023 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді директора приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року.

Також суд зазначає, що з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період роботи на посаді директора приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню судом з виходом за їх межі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача у сумі 1073,60 грн., сплачені згідно квитанції № 0.0.2874606988.1 від 23.02.2023 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії за № 154950003908 від 23.01.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи на посаді директора приватного підприємства «Ентальпія» з 02.04.1997 року по 11.05.2005 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов