Постанова

від 23.10.2023 по справі 420/4197/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4197/23

Головуючий І інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 04.05.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

01.03.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Рівненській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови йому у зарахуванні до страхового трудового стажу періоду роботи з 02.04.1997р. по 11.05.2005р. на посаді директора ПП «Ентальпія»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати йому до страхового стажу період роботи директором ПП «Ентальпія» з 02.04.1997р. по 11.05.2005р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача період роботи в ПП «Ентальпія» та відмовлено у призначенні пенсії, спираючись на те, що за доданими документами неможливо встановити куди був прийнятий на роботу, а також не зараховано періоди роботи на території Російської Федерації згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.03.2016р. З огляду на вказане, ГУ ПФУ в Рівненській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, що, на його переконання, є протиправним та порушує право на гідне пенсійне забезпечення, передбачене чинним законодавством.

ГУ ПФУ в Одеській області, у свою чергу, надало до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнало та просило відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 23.01.2023р. за № 154950003908. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді директора ПП «Ентальпія» з 02.04.1997р. по 11.05.2005р. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі - 1073,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представники ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Рівненській області подали апеляційні скарги.

У своїх апеляційних скаргах відповідачі, посилаючись на те, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та неповного з`ясування судом обставин цієї справи, просили скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2023р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 вказане вище рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржив.

Ухвалами судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023р. та від 07.06.2023р. дані апеляційні скарги - залишені без руху.

21.06.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Разом із тим, з огляду на те, що недоліки апеляційної скарги ГУ ПФУ в Рівненській області не були усунуті у встановлений судом строк, П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.06.2023р. повернув її апелянту.

28.07.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області, у якому ОСОБА_1 заперечував стосовно її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

ГУ ПФУ в Рівненській області, належним чином повідомлене про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 16.01.2023р. звернувся до Подільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення «пенсії за віком» відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

Після реєстрації заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області.

23.01.2023р. ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №154950003908, у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу - 30 років. Підставою для відмови став факт не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.04.1997р. по 31.12.2003р. через «неможливість прочитати» куди був прийнятий ОСОБА_1 на роботу, а також періоду його роботи на території Російської Федерації згідно з 2-ю трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.03.2016р.

Вважаючи такі дії ГУ ПФУ в Рівненській області в частині відмови у зарахуванні до його страхового трудового стажу періоду роботи на посаді директора ПП «Ентальпія» з 02.04.1997р. по 11.05.2005р., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення ГУ ПФУ в Рівненській області.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

Частиною 1 ст.9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено ч.4 цієї статті, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим же Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017р. Починаючи з 01.01.2018р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. - не менше 28 років та з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. - не менше 29 років;

Так, як встановлено з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Рівненській області не було зараховано позивачу період його роботи з 02.04.1997р. по 31.12.2003р. нібито через «неможливість прочитати» куди саме був прийнятий ОСОБА_1 на роботу, а також період його роботи на території Російської Федерації згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.03.2016р., оскільки з 01.01.2023р. російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Вказаним нормам відповідає також п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637), за приписами якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.

Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У свою чергу, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.

Так, як чітко вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 12.04.1982р., а саме з запису №13 від 02.04.1997р., позивач з ОСОБА_1 з 02.04.1997р. був прийнятий на посаду директора ПП «Ентальпія» м.Івано-Франківськ (наказ від 02.04.1997р. №45к), а 11.05.2005р. - був звільнений з цієї посади «за власним бажанням», про що свідчить запис №14 від 11.05.2005р. (наказ від 11.05.2005р. №334).

При цьому, одночасно слід зазначити, що вказані вище записи є достатньо «чіткими» та цілком «розбірливими». Також, під цими записами стоїть підпис відповідної посадової особи підприємства та гербова печатка ПП «Ентальпія» (а.с.41).

Отже, за таких обставин, не зрозуміло, як працівники ГУ ПФУ в Рівненській області не змогли «прочитати» ці записи та встановити куди саме був прийнятий Чебан на роботу, та з яких саме підстав не було зарахувало період його роботи на посаді директора ПП «Ентальпія» з 02.04.1997р. по 31.12.2003р. (не зрозуміло де відповідач взяв цю дату), хоча, як вже зазначалося вище, останній свою 1-у каденцію пропрацював на посаді директора ПП «Ентальпія» з 02.04.1997р. по 11.05.2005р., а після чого з 12.05.2005р. повторно був прийнятий на роботу в ПП «Ентальпія» на посаду директора.

Не має відповідей на ці запитання і в оскаржуваному рішенні пенсійного органу, яке взагалі не можливо назвати мотивованим і обгрунтованим.

Так, як слідує зі змісту наступних записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 12.04.1982р., в ній маються такі записи: №15, згідно з якого, позивач 12.05.2005р. знову був прийнятий на посаду директора ПП «Ентальпія» (наказ №15к від 15.05.2005р.), а 17.06.2013р. (запис №16) знову був звільнений з посади (роботи) «за власним бажанням» (наказ №30к від 17.06.2005р.).

Однак, необхідно звернути увагу на той факт, що даний період роботи позивача, т.б. з 12.05.2005р. по 17.06.2013р., на посаді директора ПП «Ентальпія», без будь-яких застережень, був зарахований пенсійним органом до стажу роботи.

Таким чином, у світлі доводів учасників справи, суд апеляційної інстанції підкреслює та звертає увагу на те, що усі записи у трудовій книжці про спірний період роботи скріплені печаткою підприємства, не мають будь-яких дефектів та з них чітко і достовірно можливо встановити стаж роботи позивача. Пенсійним же органом, у свою чергу, не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що ці дані трудової книжки (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом іншого судового розгляду.

Жодного спростування вищевказаних висновків відповідачем під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.

При цьому, з обсягу встановлених судом попередньої інстанції обставин беззаперечно слідує, що позивач ОСОБА_1 дійсно працював директором ПП «Ентальпія», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (ідентифікаційний код: 13644288, дата внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій: 05.06.1996р.), витягом зі статуту ПП «Ентальпія», що посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу Хохряковою О.В. 15.01.1999р. (зареєстровано в реєстрі за №77), актом перевірки від 13.04.1998р. державного податкового інспектора ДПА у м. Івано-Франківську, доповнення від 20.04.1999р. №1 до договору від 10.01.1999р. №4, висновком від 18.06.1999р. за №20-30/04, актом контрольної перевірки від 07.07.1999р. №65, а також довідкою ГУ Статистики в Івано-Франківській області від 15.06.2004р. за №19-14/8.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пенсійним органом, в даному випадку, було протиправно не зараховано період роботи ОСОБА_1 на посаді директора ПП «Ентальпія» у період з 02.04.1997р. по 11.05.2005р. до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірний період роботи ОСОБА_1 є належним чином підтвердженим трудовою книжкою та іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а отже будь-яких правових підстав для неврахування його до страхового стажу не має.

Жодних належних і допустимих доказів зворотного, як уже зазначалося вище, відповідачами до суду 1-ї та 2-ї інстанцій надано не було та матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі пенсійного органу.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 23.10.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко