Рішення

від 04.05.2023 по справі 420/1275/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1275/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є-Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є-Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області та Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області № 332748 від 05.12.2022 р. про застосування до ТОВ «Прімор`є-Транс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2023 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з посиланням на постанову Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17, з тих підстав, по суті, що: які саме «інші документи, передбачені законодавством» є документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів та й яким саме законодавством, у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не зазначено; отже законодавець, не зазначаючи конкретно, які ж саме інші документи, передбачені законодавством водій зобов`язаний мати при перевезенні та пред`являти уповноваженим особам для перевірки, не поклав на водія/перевізника такий обов`язок; оскільки позивач в даному випадку здійснював внутрішнє перевезення, то не мав законодавчого обов`язку по встановленню та експлуатації тахографа, а отже і обов`язків по його перевірки та адаптації; до того ж авто позивача взагалі не обладнано тахографом, так як постійно виконує саме внутрішні перевезення; автомобільним перевізником позивач не був, так як автомобіль було передано в користування іншій особі, що не суперечить діючому законодавству тощо.

Копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів доставлено до електронних кабінетів відповідачів, з урахуванням часу доставки, 24.01.2023 року, копію ухвали суду від 30.01.2023 року, з урахуванням часу доставки, 01.02.2023 року, про що свідчать автоматично сформовані довідки про доставку електронного листа. (а.с.30-31зв.)

Станом на дату вирішення справи відзиви на позовну заяву або заяви про продовження встановленого судом процесуального строку для їх подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідачів до суду не надійшли.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

03.11.2022 року о 07:58 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Єгоровим С.О. проведено перевірку за місцем перевірки: а/д М-05 (км 452+811): «Вантажні перевезення», транспортного засобу:

марка MAN/JANMIL

номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2

серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4

що належить: ТОВ «Прімор`є-Транс», м. Одеса, вул. Катерининська, 85.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 346900 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.11.2022 року (а.с.16), в якому зазначено, зокрема:

водій ОСОБА_1

документ, що посвідчує особу водія, п.в., НОМЕР_5 , Любашівське МРЕВ, 20.10.2001 р.

номер дорожнього листа .

У даному акті також зазначено, що під час перевірки виявлено порушення:

- перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до т/з, чим порушив вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»;

- у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з.

Зазначений акт підписаний посадовою особою, що провела перевірку, та водієм транспортного засобу із поясненнями останнього про причини порушень: «Не знав про відсутність».

05 грудня 2022 року начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Прімор`є-Транс», місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 93, кв. 18, код згідно з ЄДРПОУ 39331445, ураховуючи те, що ТОВ «Прімор`є-Транс» допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт: 03.11.22 р., а/д М-05 Київ Одеса 452км+811 (підстава: Акт від 03.11.22 р. № 346900), відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 332748 (а.с.17), якою постановлено стягнути з ТОВ «Прімор`є-Транс» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області № 332748 від 05.12.2022 р. про застосування до ТОВ «Прімор`є-Транс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн., позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.12-15, 18-23):

- Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача;

- наказу ТОВ «Прімор`є-Транс» від 24.05.2017 р. № 22/ОК «Про призначення директора»;

- товарно-транспортної накладної № РО-2 від 3 листопада 2022 р., згідно зі змістом якої, зокрема:

автомобіль MAN НОМЕР_1

причіп/напівпричіп НОМЕР_2

вид перевезень автомобільний

автомобільний перевізник: ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_6 )

водій ОСОБА_1 ;

- наказу (розпорядження) ТОВ «Прімор`є-Транс» № 4/ОК від 28 липня 2022 р. про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 29.07.2022 на посаду водія автотранспортних засобів;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, марка, тип JANMIL загальний напівпричіп самоскид, повна маса 34000, маса без навантаження 6600, згідно з яким власником транспортного засобу є ТОВ «Прімор`є-Транс», м. Одеса, вул. Катерининська, 85;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, марка, тип MAN загальний вантажний сідловий тягач-Е, повна маса 19000, маса без навантаження 7625, згідно з яким власником транспортного засобу є ТОВ «Прімор`є-Транс», м. Одеса, вул. Катерининська, 85;

- індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 , виданого перевізником ТОВ «Прімор`є-Транс», обліковий період: жовтень-листопад 2022 року, відповідно до записів якої, зокрема, від 03.11 MAN TGA 18.430 НОМЕР_1 Любашівка Ізмаїл.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III); Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі Правила № 363); Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241 (далі Інструкція № 385); Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106 (далі Положення № 340).

Частиною 14 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до вимог ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв;

- внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 п. 11.1 глави 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з абз. 27 глави 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з п. 1.4 Інструкції № 385, у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні, зокрема:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом;

- ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально об лаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання (далі - Перелік).

Відповідно до п. 2.7. Інструкції № 385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктом 3.1. Інструкції № 385 встановлено, що виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Так, щодо обґрунтування позовних вимог із посиланням на те, що: які саме «інші документи, передбачені законодавством» є документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів та й яким саме законодавством, у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не зазначено; отже законодавець, не зазначаючи конкретно, які ж саме інші документи, передбачені законодавством водій зобов`язаний мати при перевезенні та пред`являти уповноваженим особам для перевірки, не поклав на водія/перевізника такий обов`язок, слід зазначити таке.

Як наведено судом вище, відповідно до вимог ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, наведена позиція позивача фактично (об`єктивно) не відповідає змісту статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, в частині, що для автомобільного перевізника та для водія документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є також інші документи, передбачені законодавством.

Таким іншим документом, передбаченим законодавством, в даному випадку Інструкцією № 385, є протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, один примірник якого, згідно з п. 2.7. Інструкції № 385, знаходиться у саме у перевізника, та який, згідно з п. 3.3 Інструкції № 385, має мати при собі водій транспортного засобу, обладнаного тахографом.

Відповідно, наведена позиція позивача також фактично (об`єктивно) не відповідає змісту Інструкції № 385, як спеціального законодавства, яким передбачені, зокрема, інші документи для автомобільного перевізника та для водія.

Щодо обґрунтування позовних вимог із посиланням на те, що: оскільки позивач в даному випадку здійснював внутрішнє перевезення, то не мав законодавчого обов`язку по встановленню та експлуатації тахографа, а отже і обов`язків по його перевірки та адаптації; до того ж авто позивача взагалі не обладнано тахографом, так як постійно виконує саме внутрішні перевезення, слід зазначити таке.

Відповідно п.п. 1.1-1.3 розділу І Інструкції № 385 цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 6.1 та п. 6.3 розділу VI Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Як встановлено судом вище, зокрема:

- відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, марка, тип JANMIL загальний напівпричіп самоскид, повна маса 34000, маса без навантаження 6600, власником транспортного засобу є ТОВ «Прімор`є-Транс», м. Одеса, вул. Катерининська, 85;

- відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, марка, тип MAN загальний вантажний сідловий тягач-Е, повна маса 19000, маса без навантаження 7625, власником транспортного засобу є ТОВ «Прімор`є-Транс», м. Одеса, вул. Катерининська, 85;

- згідно зі змістом акту перевірки № 346900 від 03.11.2022 року, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, індивідуальна контрольна книжка водія, в тому числі копія якої додана позивачем до позову, на момент проведення перевірки була відсутня. При цьому зазначений акт підписаний, зокрема, водієм транспортного засобу із поясненнями останнього про причини порушень лише та виключно: «Не знав про відсутність». Разом з тим, адміністративно-господарські штрафи за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III до автомобільних перевізників застосовуються саме за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Отже, наведена позиція позивача є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Щодо обґрунтування позовних вимог із посиланням на те, що: автомобільним перевізником позивач не був, так як автомобіль було передано в користування іншій особі, що не суперечить діючому законодавству тощо слід зазначити таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Прімор`є-Транс» зареєстроване як юридична особа з основним видом діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно зі змістом позовної заяви та вищенаведених доданих до неї документів, позивачем не зазначено жодних конкретних доводів та не додано жодних доказів на їх підтвердження щодо передачі транспортних засобів, власником яких є позивач згідно зі свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, СХХ 453573, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та СХХ 898537, реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо яких відповідачем проведено перевірку та встановлено вищенаведене порушення, у законодавчо встановленому порядку (наприклад, договір оренди транспортного засобу тощо).

За наведених обставин, а також з урахуванням того, що адміністративно-господарські штрафи за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III до автомобільних перевізників застосовуються саме за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, суд не бере до уваги додану до позовної заяви копію товарно-транспортної накладної № РО-2 від 3 листопада 2022 р., згідно зі змістом якої, зокрема: автомобіль MAN НОМЕР_1 ; причіп/напівпричіп НОМЕР_2 ; автомобільний перевізник: ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_6 ).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- наявними у матеріалах справи документами відповідачем доказана правомірність оскаржуваної постанови, прийняття її відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області № 332748 від 05.12.2022 р. про застосування до ТОВ «Прімор`є-Транс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. немає, отже немає підстав для задоволення позову повністю.

Виходячи з висновків суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383) до 30 червня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу періодичного навчання суддів; часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є-Транс» (місцезнаходження: вул. Велика Арнаутська, буд. 93, кв. 18, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи: 39331445) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (місцезнаходження: вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) та Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код юридичної особи: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.