Рішення

від 05.05.2023 по справі 480/6513/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2023 р. Справа № 480/6513/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОДІНФІТ" до Сумської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30.08.2022 ТОВ "БОДІНФІТ" уклало з ТОВ "AON-Transporte" (м. Вуперталь, Німеччина) контракт AR 30/08/22, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує:

- 1 x бувший у використанні тягач DAF, номер на шасі: НОМЕР_1 за ціною 48000,00 євро;

- 1 x бувший у використанні напівпричіп Kogel SN 24, номер на шасі: НОМЕР_2 за ціною 16830,00 євро.

Пунктом 3.1 Контракту встановлено, що платежі за цим Контрактом здійснюються в євро за допомогою банківських переказів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передплати. На підставі платіжного доручення від 05 вересня 2022 року № 177JBKLM9 Покупець оплатив товар, визначений у Контракті.

13.09.2022 позивач подав до митного оформлення митну декларацію та сертифікат відповідності (Certificate of conformity) UA.014.43216-22 від 12.09.2022, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 2260576 від 07.09.2022, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) L 444636 від 07.09.2022, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.09.2022, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 07.09.2022, платіжний документ, що підтверджує вартість товару 177 від 05.09.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 13/09 від 13.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів AR 30/08/2022 від 30.08.2022, договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.08.2017 та копію митної декларації країни відправлення 22DE295687583915Е4 від 07.09.2022. Того ж дня Сумська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319. У зв`язку з цим ТОВ "БОДІНФІТ" подало нову митну декларацію та сплатило ввізне мито за повною ставкою. Зазначає, що фактично підставою неприйняття відповідачем сертифікату з перевезення товару EUR.1 № L 444636 від 07.09.2022 та незастосування його для надання преференційного режиму є зазначення в графі 7 посилання па інвойс № 2260576 від 07.09.2022 замість зазначення напису англійською мовою "ISSUED RETROSPECTIVELY", як це передбачено ст.17 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2011 в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014, тобто подання неправильно заповненого сертифікату з перевезення товару форми EUR.1. Позивач вважає, що такий висновок митного органу не ґрунтується на законі, вважає рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм Митного кодексу України та зазначає, що згідно з вимогами Регіональної конвенції та нормами Митного кодексу України документом, що підтверджує країну походження товару, є сертифікат про перевезення (походження) товару форми EUR.1. У спірних правовідносинах ТОВ "БОДІНФІТ" подало до митного оформлення сертифікат з перевезення товару EUR.1, виданий компетентним органом Федеративної Республіки Німеччина під час здійснення Продавцем товару експорту, який заповнений відповідно до вимог Регіональної конвенції та норм законодавства Федеративної Республіки Німеччина. Відповідно, митний орган не повинен був відмовляти у його прийнятті. У свою чергу, наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару та/або достовірності Сертифікату EUR.1 не є підставою для відмови в його митному оформленні, а є лише підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку. Просив позов задовольнити та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319 від 13.09.2022.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що 13.09.2022 митний брокер подав до відділу митного оформлення "Центральний" митного поста "Суми" митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ UA805020/2022/010054 на товар сідловий тягач DAF 1 шт., тип H4EN3, що був у використанні, шасі: НОМЕР_5 , календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення 2017, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 12902см3, потужність 340кВт, колір білий, двохосьовий, Максимальна дозволена вага 19500 кг, колісна формула 6x2, кількість місць для сидіння 2. Призначений для перевезення напівпричепів. З митною декларацією позивач надав пакет документів, визначених в графі 44 вказаної МД, серед яких сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 07.09.2022 № L 444636, виданий та засвідчений митним органом Федеративної Республіки Німеччина.

За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, у зв`язку порушенням вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного Документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, в частині заповнення граф 34, 36, 44, 47 відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319 від 13.09.2022. Так, під час перевірки наданого до митного оформлення преференційного документу сертифікату з перевезення товару EUR.1 № L 444636 від 07.09.2022, виданого митним органом Федеративної Республіки Німеччина, встановлено, що в графі 7 бланку зазначено посилання на інвойс № 2260576 від 07.09.2022. Проте відповідно до вимог ст. 17 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2011 в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 у графу 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1 зазначається наступний напис англійською мовою: "ISSUED RETROSPECTIVELY", тобто видані пізніше. У зв`язку з цим сертифікат з перевезення товару EUR.1 № L444636 від 07.09.2022 неможливо застосувати для надання преференційного режиму зі сплати ввізного мита до товару за митною декларацією № UA805020/2022/010054 від 13.09.2022 в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 до вищезазначених товарів. У свою чергу, позивач не звертався до митного органу для підтвердження преференційного статусу походження товарів, що ввозяться в Україну відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 з метою відновлення режиму вільної торгівлі. Вважає, що відмовивши позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.08.2022 ТОВ "БОДІНФІТ" уклало з ТОВ "AON-Transporte" (м. Вуперталь, Німеччина) контракт AR 30/08/22, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує:

- 1 x бувший у використанні тягач DAF, номер на шасі: НОМЕР_1 за ціною 48000,00 євро;

- 1 x бувший у використанні напівпричіп Kogel SN 24, номер на шасі: НОМЕР_2 за ціною 16830,00 євро.

Відповідно до п. 3.1 Контракту платежі за цим Контрактом здійснюються в євро за допомогою банківських переказів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передплати. На підставі платіжного доручення від 05 вересня 2022 року № 177JBKLM9 Покупець оплатив товар, визначений у Контракті (а.с.17,19-20).

13.09.2022 позивач подав до митного оформлення митну декларацію та такі документи:

- сертифікат відповідності (Certificate of conformity) UA.014.43216-22 від 12.09.2022;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 2260576 від 07.09.2022;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) L 444636 від 07.09.2022;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.09.2022;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 07.09.2022;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару 177 від 05.09.2022;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару 13/09 від 13.09.2022;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів AR 30/08/2022 від 30.08.2022;

- договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.08.2017;

- копію митної декларації країни відправлення 22DE295687583915Е4 від 07.09.2022 (а.с.10-23).

13.09.2022 Сумська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319 (а.с.9).

У зв`язку з відмовою у митному оформленні 13.09.2022 ТОВ "БОДІНФІТ" подало нову митну декларацію № UA805020/22010073 та сплатило ввізне мито за повною ставкою (а.с.24-26).

Суд вважає, що вказане рішення митного органу суперечить вимогам митного законодавства та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" від 8 листопада 2017 року № 2187-VIII Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання (далі Регіональна конвенція).

Відповідно до ст. 1 Регіональної конвенції ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами.

Поняття "походження товарів" і методи адміністративного співробітництва, що мають відношення до них, викладені в Доповненнях до цієї Конвенції. Зокрема, у Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва.

Відповідно до п. 3 ст. 1 та ст. 2 частини I Загальні положення Регіональної конвенції Федеративна Республіка Німеччина та Україна є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 15 Розділу V "Підтвердження походження" Доповнення І до Регіональної конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21 (1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МЕD"), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Таким чином, згідно з вимогами Регіональної конвенції документом, що підтверджує країну походження товару, є сертифікат з перевезення товару EUR.1.

Вказаним нормам кореспондують положення Митного кодексу України (далі МК України). Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На підставі ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори (ч. 1 ст. 281 МК України).

Частинами першою та другою статті 36 МК України визначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому саттею 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

За змістом положень Митного кодексу України сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження товару.

Таким чином, згідно з вимогами Регіональної конвенції та нормами Митного кодексу України документом, що підтверджує країну походження товару, є сертифікат про перевезення (походження) товару форми EUR.1 (далі Сертифікат EUR.1).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 13.09.2022 ТОВ "БОДІНФІТ" подало до митного оформлення митну декларацію та інші необхідні для митного оформлення товару документи, серед яких сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) L 444636 від 07.09.2022 (а.с.10-23).

Таким чином, позивач подав увесь необхідний пакет документів, зокрема, документ щодо визначення країни походження товару, для безумовного застосування до нього відповідних тарифних преференцій.

В оскаржуваній картці відмови як на підставу неприйняття сертифікату з перевезення товару EUR.1 відповідач вказав на неправильне заповнення графи 7 Сертифікату, а саме зазначення в графі 7 посилання на інвойс № 2260576 від 07.09.2022 замість зазначення напису англійською мовою: "ISSUED RETROSPECTIVELY", як це передбачено cтаттею 17 Доповнення І до Регіональної конвенції. Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що на підставі ст. 16 Розділу V "Підтвердження походження" Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. А в п. 9 зазначеної статті вказано, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Згідно зі статтею 17 Розділу V "Підтвердження походження" Доповнення І до Регіональної конвенції не беручи до уваги положення Статті 16(9) сертифікат з перевезення товару EUR.1 або ЕUR-МЕD може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо:

(а) він не був виданий під час експортування через допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин; або

(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або ЕUR-МЕD був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 може бути виданий пізніше виключно за наявності двох указаних підстав.

Сертифікати з перевезення товару EUR.1 або ЕUR-МЕD, видані пізніше, повинні мати наступний напис англійською мовою: "ISSUED RETROSPECTIVELY" (п. 5 ст. 17 Розділу V "Підтвердження походження" Доповнення І до Регіональної конвенції).

Тобто, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 з написом англійською мовою "ISSUED RETROSPECTIVELY" видається виключно у випадку його видачі після експортування товарів. В інших випадках такий запис не проставляється.

У даному випадку сертифікат з перевезення товару EUR.1 виданий компетентним органом Федеративної Республіки Німеччина під час здійснення Продавцем товару експорту, сертифікат заповнений відповідно до вимог Регіональної конвенції та норм законодавства Федеративної Республіки Німеччина. Відповідно, у ньому не повинно бути напису "ISSUED RETROSPECTIVELY".

Таким чином, сертифікат з перевезення товару EUR.1 заповнено відповідно до вимог Регіональної конвенції, а тому Сумська митниця не повинна була відмовляти в його прийнятті.

Разом з тим, відмовляючи в прийнятті поданого сертифіката з перевезення товару EUR.1, відповідач посилається на положення листа ДМСУ від 27.07.2022 № 15/15-03/7/2620 та вимоги п. 4 ст. 32 Регіональної конвенції. Проте стаття 32 Регіональної конвенції передбачає право митного органу на відмову в прийнятті сертифіката з перевезення товару EUR.1 виключно у разі наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності такого документа, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції та лише після проведення перевірки підтвердження його походження.

Відповідно до п. 4 ст. 32 Розділу VI "Домовленості про Адміністративне співробітництво" Доповнення І до Регіональної конвенції якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

На підставі п. 1 ст. 32 Розділу VI "Домовленості про Адміністративне співробітництво" Доповнення І до Регіональної конвенції подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Таким чином, перевірка проводиться митним органом країни імпорту товару у випадку виникнення сумніву щодо походження товару або достовірності, зокрема у спірних правовідносинах, сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Пунктом 6 статті 32 Розділу VI "Домовленості про Адміністративне співробітництво" Доповнення І до Регіональної конвенції встановлено, що якщо у випадку обгрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, право митного органу країни імпорту на відмову в прийнятті Сертифіката EUR.1 та, відповідно, відмову у наданні права на преференції виникає лише після проведення відповідної перевірки або ненадходження відповіді на запит про перевірку протягом 10 місяців з дати подання запиту.

Вказаним нормам відповідають положення Митного кодексу України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

На підставі п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару та/або достовірності Сертифікату EUR.1 не є підставою для відмови в його митному оформленні, а є підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку.

В оскаржуваній картці відмови відповідач не вказує про наявність сумнівів щодо походження товару та/або достовірності Сертифікату EUR.1, відповідно, не ініціював перевірку підтвердження походження товару та/або достовірності Сертифікату EUR.1, натомість як причину неприйняття сертифікату вказав виключно неправильне заповнення графи 7 Сертифікату. У свою чергу, сертифікат з перевезення товару EUR.1 заповнений відповідно до вимог Регіональної конвенції та мав бути прийнятий Сумською митницею.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що митний орган, маючи в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, який імпортується, неправомірно відмовив позивачу у прийнятті митної декларації та митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, видавши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, не дотримався вимог Митного кодексу України, таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови Сумської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 18.05.2022 укладено Договір про надання правової допомоги (послуг) № 18/05/22 (а.с.33-37). Відповідно до умов договору обсяг погоджених сторонами питань, щодо яких можуть бути або надаються Виконавцем послуги за цим Договором, формулюються у відповідних Додаткових угодах до цього договору. Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги (послуг) № 18/05/22 гонорар адвоката з надання правової допомоги (послуг) в Сумському окружному адміністративному суді у справі за позовом ТОВ ТОВ "БОДІНФІТ" до Сумської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319 від 13.09.2022 складає 20000,00 грн. На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 20000,00 грн надано виписку за рахунками ОСОБА_1 за 03.10.2022 (а.с.38-39,40).

Опис виконаних адвокатом робіт позивачем не надано. У зв`язку з цим з огляду на положення ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 134 КАС України, викладений в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, за яким у разі встановлення у договорі про надання правової допомоги фіксованої суми гонорару надавати детальний опис робіт не потрібно. Так, Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі … грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАС України Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Таким чином, у даному випадку відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не спростовує факт здійснення адвокатом професійної діяльності в інтересах клієнта позивача у справі відповідно до умов Договору, а матеріалами справи підтверджено реальність надання правової допомоги.

При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, зокрема, неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У даному випадку суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений адміністративний позов, вчинено процесуальні дії, безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. При цьому розмір витраченого часу та вартість погоджена сторонами у договорі та не спростована відповідачем.

Позивач документально підтвердив, що він сплатив кошти на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним. У свою чергу, відповідач всупереч вимогам ч. 7 ст. 134 КАС України не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці 22481,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат, зокрема: 2481,00 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.7) та 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОДІНФІТ" (40000, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 17, оф. 3, код ЄДРПОУ 39874336) до Сумської митниці (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 44017631) про визнання протиправною та скасування картки відмови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319 від 13.09.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОДІНФІТ" 22481,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах