Постанова

від 13.11.2023 по справі 480/6513/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 р. Справа № 480/6513/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 05.05.23 у справі № 480/6513/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бодінфіт»

до Сумської митниці

про визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бодінфіт» (далі по тексту - ТОВ «Бодінфіт», позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просило суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000319 від 13.09.2022 року;

- судові витрати покласти на Сумську митницю.

В обґрунтування заявлених вимог посилалося на протиправність оспорюваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак наявності правових підстав для визнання її протиправною та скасування.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 року адміністративний позов ТОВ «Бодінфіт» до Сумської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови - задоволено.

Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319 від 13.09.2022.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь ТОВ «Бодінфіт» 22481,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Сумська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд першої інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Бодінфіт» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що Сумська митниця, керуючись нормою частини 2 статті 19 Конституції України, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України з питань державної митної справи, а наведені у позовній заяві помилкові та безпідставні доводи спростовуються нормами Регіональної конвенції про пан - євро - середземноморські преференційні правила походження та Митного кодексу України. Зазначає, що під час перевірки наданого до митного оформлення преференційного документу, а саме сертифікату з перевезення товару EUR.1 № L444636 від 07.09.2022, виданого митним органом Федеративної Республіки Німеччина, встановлено що в графі 7 бланку зазначено посилання на інвойс №2260576 від 07.09.2022. Проте відповідно до вимог ст.17 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2011 в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 у графі 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1 зазначається наступний напис англійською мовою: ISSUED RETROSPECTIVELY", тобто видані пізніше. Відповідно до листа ДМС України від 27.07.2022 №15/15-03/7/2620 та вимог п.4 ст.32 Регіональної конвенції, якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь - яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Враховуючи вищезазначене, сертифікат з перевезення товару EUR.1 №L 444636 від 07.09.2022 неможливо застосувати для надання преференційного режиму зі сплати ввізного мита до товару по МД №UA805020/2022/010054 від 13.09.2022 в рамках «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014». Посилається на порушення судом першої інстанції процесуального права. Вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000319 від 13.09.2022 року. Крім того, просить звернути увагу на те, що Сумським окружним адміністративним судом задоволено витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Зазначена сума є неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг). Окрім цього, дана справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що значно зменшило обсяг роботи представника позивача по даній справі. Вважає судове рішення незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при його винесенні. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення полягає у неправильному тлумаченні судом положень закону, а саме ст.ст. 4, 43, 280, 318, 334, 336 МК України. Порушення норм процесуального права полягає у ненаданні судом першої інстанції належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 9, 90, ч.3 ст.242, ч.4 ст.246 КАС України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що скарга відповідача є необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції таке, що ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 30 серпня 2022 року між ТОВ «Бодінфіт» (далі - Покупець) та TOB «AON-Transporte» (м. Вуперталь, Німеччіна), (далі - Продавець) укладено Контракт AR 30/08/22 (далі - Контракт). За умовами визначеними п.1.1. Контракту, Продавець продає, а Покупець покупає: 1 х бувший у використанні тягач DAF, номер на шасі: НОМЕР_1 по ціні 48 000,00 евро; 1 х бувший у користуванні напівпричіп Kogel SN 24 номер на шасі НОМЕР_2 по ціні 16 830,00 євро (а.с. 19 20).

13.09.2022 року з метою митного оформлення зазначеного товару, ТОВ «Бодінфіт» до Сумської митниці подано митну декларацію №UA805020/2022/010055 від 13.09.22р. (а.с. 10).

Разом із декларацією ТОВ «Бодінфіт» подано до Сумської митниці наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2260577 від 07.09.22р. (а.с.11); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1) L 444637 від 07.09.22р. (а.с.12); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 283145134 від 07.09.22р. (а.с.13); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.09.22р. (а.с.14); платіжний доручення №178 від 05.09.22р. (а.с.17); довідка про транспортні витрати №13/09 від 13.09.22р. (а.с.18); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів AR 30/08/22 від 30.08.22р. (а.с. 19 20); договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.08.2017р. (а.с. 21 - 22); копія митної декларації країни відправлення 22DE295687584303E1 від 07.09.22р. (а.с. 23).

13.09.2022 Сумською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000320 (а.с. 9).

Зазначена картка відмови обґрунтована тим, що: «...митним органом відмовлено в митному оформленні товару у зв`язку з порушенням вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №651, в частині заповнення граф 34, 36, 44, 47. При перевірці наданого преференційного документу, а саме сертифікату з перевезення товару EUR.l №L 444637 від 07.09.22, виданого митним органом Федеративної Республіки Німеччина встановлено, що в графі 7 бланку зазначено посилання на інвойс №2260577 від 07.09.22. Проте, відповідно до вимог ст.17 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2011 в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 (далі - Регіональна конвенція) у графі 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1 зазначається наступний напис англійською мовою: «ISSUED RETROSPECTIVELY», тобто видані пізніше. Відповідно до листа ДМСУ від 27.07.2022р. №15/15-03/7/2620 та вимог п.4 cт.32 Регіональної конвенції, якщо митні органи договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Враховуючи вищезазначене, сертифікат з перевезення товару EUR.l №L 444637 від 07.09.22 неможливо застосувати для надання преференційного режиму зі сплати ввізного мита до товару №1 по МД №UA 805020/2022/010055 від 13.09.2022 в рамках «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014» до вищезазначених товарів. Для відновлення режиму вільної торгівля в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 по вищевказаному товару, Сумська митниця Держмитслужби рекомендує ТОВ «Бодінфіт» звернутися із належним листом та належними документами щодо підтвердження преференційного статусу походження товарів, що ввозяться в Україну згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 з метою відновлення режиму вільної торгівлі».

Позивач, вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000319 від 13.09.2022 року, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1, 2, ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Частинами 4, 5 ст.280 МК України передбачено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 ст.281 МК України, визначено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Частинами 1 та 2 ст.36 МК України, встановлено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно ч.1-3 ст.44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частинами 1-5 ст.45 МК України визначено, що разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Відповідно до ст.48 МК України, митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

У разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» №2187-VІІІ від 08.11.2017р., Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набрала чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання (01.02.2018р.) (далі по тексту - Регіональна конвенція).

Відповідно до ст.1 частини І Загальні положення, ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються відповідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними сторонами.

Поняття «походження товарів» і методи адміністративного співробітництва, що мають відношення до них, викладені в Доповненнях до цієї Конвенції.

Так, у Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва.

Відповідно до п.3 ст.1 та ст.2 частини І Загальні положення Регіональної конвенції, Федеративна Республіка Німеччина та Україна є Договірними Сторонами в розумінні положень Конвенції.

Згідно ст.15 Розділу V «Підтвердження походження» Доповнення І до Регіональної конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження, зокрема, Сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III а.

Згідно ст. 16 Розділу V «Підтвердження походження» Доповнення І до Регіональної конвенції, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (п.1 ст.16)

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (п.3 ст.16).

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню (п.7 ст.16).

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару (п.9 ст.16)

Разом з тим, згідно ст.17 Розділу V «Підтвердження походження» Доповнення 1 Регіональної конвенції, не беручи до уваги положення Статті 16(9) сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо:

(a) він не був виданий під час експортування через допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин; або

(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR- MED був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин (п.1 ст.17).

Для застосування пункту 1 і 2 експортер у своїй заявці повинен вказати місце і дату експортування товарів, яких стосується сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, і пояснити причини свого прохання (п.3 ст.17).

Митні органи можуть видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED пізніше лише після підтвердження того, що інформація, надана експортером у заяві, збігається з інформацією у відповідному файлі (п.4 ст.17).

Сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, видані пізніше, повинні мати наступний напис англійською мовою: «ISSUED RETROSPECTIVELY» (п.5 ст.17).

Напис, зазначений у пункті 5 цієї статті, має бути вставлений у графу 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED (п.6 ст.17).

Таким чином, виходячи із вищезазначених норм, сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається митними органами й передається експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару, а пізніше сертифікат з перевезення товару EUR.1 може бути виданий лише у виключних випадках, зазначених в ст.17 Регіональної конвенції.

При цьому, саме сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, що були видані пізніше, повинні мати напис англійською мовою: «ISSUED RETROSPECTIVELY».

Тобто, напис англійською мовою: «ISSUED RETROSPECTIVELY» у графі 7 Сертифікату з перевезення товару EUR.1 здійснюється виключно у випадку його видачі після експортування товарів, в інших випадках такий запис не проставляється.

Аналогічні положення містяться і в наказі Міністерства фінансів України від 02.03.2021 р.№139 «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» (далі по тексту - Порядок 139).

Відповідно до п.3 Розділу ІІ Порядку №139, графи 1, 2, 4, 5, 8, 9, 12 сертифіката EUR.1 або EUR-MED та графа 7 сертифіката EUR-MED є обов`язковими для заповнення експортером на лицьовому боці сертифіката. Графи 3, 6, 10 сертифіката EUR.1 або EUR-MED заповнюються за бажанням експортера на лицьовому боці сертифіката.

Пунктом 4 Розділу ІІ Порядку №139 визначено, що графи 7 (у випадках, визначених розділами IV-VI цього Порядку), 11 заповнює посадова особа митниці на лицьовому боці сертифіката EUR.1 або EUR-MED. Також цим же Розділом Порядку №139 встановлено, що «Графа 7 Ремарки», у випадках, встановлених розділами IV, V цього Порядку, до графи сертифіката EUR.1 або EUR-MED посадова особа митниці вносить записи «ISSUED RETROSPECTIVELY», «DUPLICATE».

Відповідно до п. 1. Розділу IV Порядку №139, Сертифікат EUR.1 або EUR-MED може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними в пункті 3 розділу ІІІ цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат: не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Таким чином, як і в нормах Регіональної конвенції, так і в нормах національного законодавства - Порядку №139, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 з написом англійською мовою: «ISSUED RETROSPECTIVELY» видається виключно у випадку його видачі після експортування товарів.

Як встановлено з матеріалів даної справи, 13.09.2022 ТОВ «Бодінфіт» подав до митного оформлення митну декларацію та наступні документи: сертифікат відповідності (Certificate of conformity) UA.014.43216-22 від 12.09.2022; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 2260576 від 07.09.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) L 444636 від 07.09.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 07.09.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 07.09.2022; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 177 від 05.09.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 13/09 від 13.09.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів AR 30/08/2022 від 30.08.2022; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.08.2017; копію митної декларації країни відправлення 22DE295687583915Е4 від 07.09.2022.

Отже, позивач подав необхідний пакет документів для митного оформлення, зокрема, документ щодо визначення країни походження товару, для застосування до нього відповідних тарифних преференцій.

Так, в оскаржуваній картці відмови, як на підставу неприйняття сертифікату з перевезення товару EUR.1, митний орган вказав на неправильне заповнення графи 7 Сертифікату, а саме зазначення в графі 7 посилання на інвойс № 2260576 від 07.09.2022 замість зазначення напису англійською мовою: "ISSUED RETROSPECTIVELY", як це передбачено cтаттею 17 Доповнення І до Регіональної конвенції.

Разом з тим, з огляду на вказане вже вище, колегія суддів не погоджується з доводами митного органу, оскільки сертифікат з перевезення товару EUR.1 з написом англійською мовою "ISSUED RETROSPECTIVELY" видається виключно у випадку його видачі після експортування товарів. В інших випадках такий запис не проставляється.

В даному випадку у спірних правовідносинах сертифікат з перевезення товару EUR.1, виданий компетентним органом Федеративної Республіки Німеччина під час здійснення продавцем товару експорту, а сам сертифікат заповнений відповідно до вимог Регіональної конвенції та норм законодавства Федеративної Республіки Німеччина. Відповідно, у ньому не повинно бути напису "ISSUED RETROSPECTIVELY".

Відтак, митний орган не повинен був відмовляти у прийнятті вказаного сертифікату з перевезення товару EUR.1.

При цьому, відмовляючи в прийнятті поданого сертифіката з перевезення товару EUR.1, відповідач посилається на положення листа ДМС України від 27.07.2022 № 15/15-03/7/2620 та вимоги п.4 ст.32 Регіональної конвенції, однак колегія суддів зазначає, що ст.32 Регіональної конвенції передбачає право митного органу на відмову в прийнятті сертифіката з перевезення товару EUR.1 виключно у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності такого документа, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції та лише після проведення перевірки підтвердження його походження.

Згідно п.4 ст.32 Розділу VI "Домовленості про Адміністративне співробітництво" Доповнення І до Регіональної конвенції якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

На підставі п.1 ст.32 Розділу VI "Домовленості про Адміністративне співробітництво" Доповнення І до Регіональної конвенції подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Отже, перевірка проводиться митним органом країни імпорту товару у випадку виникнення сумніву щодо походження товару або достовірності, зокрема у спірних правовідносинах, сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Пунктом 6 статті 32 Розділу VI "Домовленості про Адміністративне співробітництво" Доповнення І до Регіональної конвенції встановлено, що якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відтак, право митного органу країни імпорту на відмову в прийнятті Сертифіката EUR.1 та, відповідно, відмову у наданні права на преференції виникає лише після проведення відповідної перевірки або ненадходження відповіді на запит про перевірку протягом 10 місяців з дати подання запиту.

Зазначеним нормам відповідають положення МК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до п.п.4,5 ч.1 ст.289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

На підставі п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

З огляду на наведене вище, наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару та/або достовірності Сертифікату EUR.1 не є підставою для відмови в його митному оформленні, а є підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку.

В оскаржуваній картці відмови відповідач не зазначає про наявність сумнівів щодо походження товару та/або достовірності Сертифікату EUR.1, відповідно, останній не ініціював перевірку підтвердження походження товару та/або достовірності Сертифікату EUR.1, натомість як причину неприйняття сертифікату вказав неправильне заповнення графи 7 Сертифікату.

У свою чергу, як вже зазначалося вище, сертифікат з перевезення товару EUR.1 заповнений відповідно до вимог Регіональної конвенції та мав бути прийнятий Сумською митницею.

Відтак, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 № L 444636 від 07.09.2022 неможливо застосувати для надання преференційного режиму зі сплати ввізного мита до товару по МД №UA805020/2022/010054 від 13.09.2022 в рамках «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014», є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, маючи в наявності необхідні документи для визначення митної вартості товару, який імпортується, неправомірно відмовив позивачу у прийнятті митної декларації та митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та видав оспорювану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000319 від 13.09.2022 року.

Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного висновку, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, та всупереч вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000319 від 13.09.2022.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування оспрюваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги, які стосуються вирішення судом першої інстанції стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., а саме те, що зазначена сума є неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також те, що дана справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що значно зменшило обсяг роботи представника позивача по даній справі, то колегія суддів відхиляє наведені доводи, як необґрунтовані, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

При розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Тобто, виключно за наявності заперечень сторони, за рахунок якої заявник просить відшкодувати витрати на правничу допомогу, суд може зменшити розмір таких витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 02.08.2023 у справі № 200/9848/20-а.

Оскільки, позивачем було документально підтверджено витрати на професійну правничу допомогу, а відповідач всупереч вимогам ч.7 ст.134 КАС України не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, наведені доводи апеляційної скарги спростовуються зазначеним вище.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що полягає у неправильному тлумаченні судом першої інстанції положень закону, а саме ст. ст. 4, 43, 280, 318, 334, 336 МК України, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у ненаданні судом належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 9, 90, ч.3 ст.242, ч.4 ст.246 КАС України, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не знайшли підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність свого рішення (картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000319 від 13.09.2022 року), яке є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 у справі №480/6513/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський