Постанова

від 04.05.2023 по справі 761/10333/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3581/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 року місто Київ

справа №761/10333/22

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року про передачу справи за підсудністю, постановлену під головуванням судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель Буд», Обслуговуючого кооперативу «Наш Дім» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив:

стягнути солідарно з ТОВ «Капітель Буд» та ОК «Наш Дім» на його користь сплачені за договором забезпечення зобов`язань кошти у розмірі 400610 грн. та пеню в розмірі 439469, 17 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 переданона розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог посилався на те, щосуд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач, обґрунтовує звернення саме до Шевченківського районного суду міста Києва з посиланням на вимоги ч.1 ст.30 ЦПК України, оскільки майно знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Магістральна.

Вказував, що судом першої інстанції, вибірково взято до уваги обставини викладені в позовній заяві, проігноровано той факт, що предметом розгляду у даній справі є питання виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 в місті Києві (основний договір) на забезпечення умов виконання якого сторонами було укладено договір забезпечення (похідний від основного). Тобто, спір стосується саме нерухомого майна і невиконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, місцем виконання якого є саме вул. Магістральна, яка територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва.

Зазначав, що постановляючи ухвалу про передачу справи за територіальною підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, суд першої інстанції не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року в справі №911/2390/18.

Посилався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що одночасно з позовними вимогами про стягнення коштів з підстав невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири, заявлено вимоги про стягнення пені в порядку дії Закону України «Про захист прав споживача» та проігноровано цивільне процесуальне законодавство, яким встановлено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, суд не звернув уваги на той факт що місцем виконання договору є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; місцем реєстрації та проживання позивача є адреса: АДРЕСА_2 , обидві зазначені адреси відносяться до Шевченківського району міста Києва.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передаючи дану справу на розгляд до Печерськогорайонного суду міста Києва, суд першої інстанції виходивз того, що правовідносини між сторонамиполягають у стягненні коштів сплачених за договором про забезпечення виконання зобов`язань та штрафних санкцій по ньому, а тому у даній справі виникли договірні правовідносини, а не правовідносини щодо нерухомого майна, у зв`язку з чим, вимоги ч.1 ст.30 ЦПК України щодо виключної підсудності застосуванню не підлягають.

Колегія суддів непогоджується з таким висновкомсуду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язкуз нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Частиною 3 статті 30 ЦПК України визначено, що позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред`являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів:ТОВ «Капітель Буд», ОК «Наш Дім» про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08 вересня 2015 року між ним та ТОВ «Капітель Буд» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.2 вказаного договору сторони встановили, що виконання зобов`язання щодо укладення та нотаріального посвідчення основного договору, яке встановлене п.1.1 розділу 1 попереднього договору повинне бути забезпечене. Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов`язання сторони визначають в окремому договорі про забезпечення виконання зобов`язань.

Вказував, що 08 вересня 2015 року на виконання п.1.2 попереднього договору між ним та ТОВ «Капітель Буд» будо укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань, згідно умов якого розмір грошових коштів, які сплачуються відповідно до умов цього договору, як забезпечення виконання зобов`язань становить 400610 грн.

Позивач зазначав, що він належним чином виконав свої зобов`язання за попереднім договором та договором про забезпечення виконання зобов`язань, сплативши грошові кошти у розмірі 400610 грн., однак житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у визначений попереднім договором строк не було введено в експлуатацію, будівництво об`єкту не завершено, його право власності на квартиру не зареєстровано, чим порушені його права, а тому просив стягнути з відповідачів суму, яка була сплачена ним за договором про забезпечення виконання зобов`язань та проценти за користування коштами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є повернення грошових коштів, які були сплачені за договором забезпечення виконання зобов`язань щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що хоча квартира за адресою: АДРЕСА_1 і не виступає безпосереднім об`єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором її стосуються, а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

З попереднього договору купівлі-продажу квартири вбачається, що квартира знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним розподілом відноситься до Шевченківського району міста Києва, а отже дана справа підлягає розгляду Шевченківським районним судом міста Києва.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з даним позовом посилався як на норми статті 30 ЦПК України, так і на положення Закону України «Про захист прав споживачів» та просив стягнути солідарно з відповідачів сплачені за договором забезпечення зобов`язань кошти у розмірі 400610 грн. та пеню в розмірі 439469, 17 грн.

А відтак висновок суду першої інстанції щодо непідсудності справи Шевченківському районному суду міста Києває помилковим.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року скасувати, справу направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: