Постанова

від 05.05.2023 по справі 120/3251/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3251/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

05 травня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області та товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0075580713 від 30.08.2021; визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №7561/02-32-07-13/03733654 від 30.08.2021.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0075580713 від 30.08.2021 з податку на додану вартість в частині нарахування обов`язкового платежу в сумі 140 135 грн. та штрафних санкцій в розмірі 35034 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Позивач подав до суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати судове рішення у частині, якою відмовлено у задоволенні позову, та ухвали у ній нове рішення про задоволення вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням у частині задоволених вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати у цій частині рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ "Яланецьке" зареєстроване Бершадською районною державною адміністрацією 24.08.1991 за №185, взято на податковий облік в органах державної податкової служби ГУ ДПС у Вінницькій області, податковий номер платника податків 03733654.

На підставі наказу №2025к від 25.06.2021 та направлень від 29.06.2021 №2462, №2464, №2465 та від 30.06.2021 №2526, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Яланецьке" за період діяльності з 01.10.2019 по 29.06.2021 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 29.06.2021 з метою правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт № 6775/02-32-07-13/03733654 від 19.07.2021 щодо порушень ТОВ Яланецьке. Зокрема:

- п. п. 14.1.266. п. 14.1 ст. 14, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 п. 198.5. ст. 198, п. 199.1 ст. 199, статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 151 563 грн., в тому числі в грудні 2019 року в сумі 140 934 грн. в травні 2020 року - 9 627 грн. та грудні 2020 року в сумі 1 002 грн.;

- п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, ст. 1, ст. 15, ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального зберігання пального без наявних ліцензій.

Не погоджуючись із Актом перевірки, позивачем 05 серпня 2021 року було подано до контролюючого органу заперечення на акт перевірки.

Листом №21257/6/02-32-07-13-13 від 25.08.2021 податковий орган повідомив позивача про те, що заперечення задоволено частково, а висновки наведені у акті №6775/02-32-07-13/03733654 від 19.07.2021 викладено у новій редакції.

За наслідками проведеної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийняті спірні рішення, а саме, податкове повідомлення-рішення №0075580713 від 30.08.2021 з податку на додану вартість в загальній сумі 189 454,00 грн та рішення про застосування фінансових санкцій №7561/02-32-07-13/03733654 від 30.08.2021 в сумі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковими повідомленням-рішенням та рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач, в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 56 ПК України, подав скаргу № 299 від 15.09.2021 до Державної податкової служби України.

Рішенням №3419/6/99-00-06-01-05-06 від 22.02.2022 ДПС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0075580713 від 30.08.2021 та рішення про застосування про застосування фінансових санкцій №7561/02-32-07-13/03733654 від 30.08.2021, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного

законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу п. 198.3 ст. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звіз ного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

За змістом п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України).

Разом з тим, п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 5 статті І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-X1V (далі - Закон № 996-X1V) встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після п закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-XIV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

- придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності;

- наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ);

- наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем проведено перевірку позивача за період діяльності з 01.10.2019 по 29.06.2021 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 29.06.2021 з метою правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт № 6775/02-32-07-13/03733654 від 19.07.2021 щодо порушень ТОВ «Яланецьке». Так, зокрема, вказано, що в порушення п. п. 14.1.266. п. 14.1 ст. 14, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 п. 198.5. ст. 198, п. 199.1 ст. 199, статті 200 Податкового кодексу України товариством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 151 563 грн.

Відповідно до Акту перевірки встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад місяць 2019 у сумі 94486грн, що складається із безпідставно, на думку податкового органу, включеного до податкового кредиту ПДВ в сумі 92 898грн по розрахунках з ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору оренди від 01.09.2019; суми віднесеного до податкового кредиту за листопад 2019 ПДВ у розмірі 1588 грн, яка була відображена двічі в податковій декларації з ПДВ, поданій 20.12.2019.

В грудні 2019 року до податкового кредиту податкової декларації включено ПДВ в сумі 47 237 грн. по взаємовідносинах з МПП "Фірма Гарант" відповідно до податкової накладної №7 від 01.12.2019. Однак, відповідно до наданих до перевірки документів та картки рахунку 631 по контрагенту МПП «Фірма Гарант» встановлено, що першою подією при постачанні товарів надання послуг є 22.11.2019 отримання послуг по оренді техніки по даних бухгалтерського обліку відображено проведенням Д трах 23 "Виробництво" Кт рах 63 "Рахунки з постачальниками та підрядниками" 236 183,35 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 47 237 грн. Відтак, на думку податкового органу податкова накладна не відповідає вимогам п. 187.1 ст. 187 ПК, МПП "Фірма Гарант" не вірно визначило дату першої події.

Також перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.10.2019 по 29.06.2021 встановлено заниження зобов`язань в сумі 9 840 грн., чим порушено п. 198.5 статті 198 та п. 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою всього на суму 9 840 грн., у тому числі жовтень 2019 року - 6 432 грн.; грудень 2019 - 1 734грн; січень 2020 - 672 грн.; та грудень 2020 - 1002 грн.

За результатами проведеної перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0075580713 від 30.08.2021 з податку на додану вартість, яким позивачу нараховано обов`язкового платежу в сумі 151 563 грн та штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків від обов`язкового платежу, що становить 37 891грн.

Позивач наводить аргументи щодо протиправності податкового повідомлення-рішення в частині взаємовідносин товариства з ФОП ОСОБА_1 та МПП "Фірма Гарант", що відповідно до умов договору від 01.09.2019, актів виконаних робіт, умов договору від 28.10.2019, актів виконаних робіт, розмір ПДВ становить 140 135грн. - (92 898грн. +47 237 грн.).

Стосовно іншої частини встановлених порушень на суму ПДВ 11 428 грн., що відображено в Акті перевірки, та відповідно нараховано у спірному рішенні, мотивів позивачем не наведено.

Надаючи оцінку аргументам позивача, слід виходити з наступного.

Так, 01 вересня 2019 року між ТОВ «ЯЛАНЕЦЬКЕ» (Орендар за умовами Договору) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець за умовами Договору) було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки №01/09-19 (надалі - Договір оренди) (а.с. 109-115).

За умовами п. 1.1. Договору, орендодавець взяв на себе зобов`язання передати орендарю в строкове платне користування сільськогосподарську техніку для здійснення сільськогосподарської діяльності орендаря та забезпечити своїми силами її керування за завданням орендаря. Визначення техніки, що передається в оренду її вид та перелік відображаються у додатках до договору оренди.

За умовами п. 1.5. Договору оренди, керування технікою, що передається у користування орендареві за цим договором здійснюється силами орендаря або орендодавця, що визначається у додатках.

За умовами п. 2.1. Договору оренди, приймання-передача техніки здійснюється повноважними представниками сторін за Актом приймання передачі.

01 вересня 2019 року між орендарем та орендодавцем було укладено додаток №1 до договору оренди за умовами якого, Орендодавець передав у користування Товариству комбайн class lexion 560 та комбайн class lexion 600, визначено розмір орендної плати та інші умови оренди техніки. На виконання вимог п. 2.1. Договору, між сторонами підписано Акт приймання-передачі техніки в оренду (а.с. 116-117).

Додатково, з метою визначення членів екіпажу, які керуватимуть орендованою технікою, між сторонами 20.09.2019 року було укладено Додаток №2 до Договору, за умовами якого сторони визначили техніку, яку передано в оренду та вказано членів екіпажу.

01 листопада 2019 року між орендарем та орендодавцем підписано акт приймання-передачі (повернення техніки з оренди).

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди, загальна сума орендної плати за цим договором сторони визначили як суму орендної плати зазначеної у всіх актах приймання-передачі наданих послуг оренди техніки, що будуть підписання протягом дії цього договору та встановлюються виходячи з інтенсивності використання техніки.

01 листопада 2019 року між сторонами складено Акт надання послуг №6 (а.с. 120). За умовами Акту, орендодавцем надано орендареві послуги з оренди техніки з екпіпажем, вартість таких послуг складає 557 392,50 грн. з ПДВ.(сума ПДВ складає 92 898,75 грн).

01 листопада 2019 року орендарем складено та зареєстровано податкову накладну №1.

Позивачем здійснено розрахунок за оренду техніки з екіпажем ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №5955 від 03.12.219 року.

Тому, є обґрунтованими доводи позивача, що, викладені обставини та первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують правомірність складення ФОП ОСОБА_1 податкової накладної від 01.11.2019 року, з вказанням виду послуг "оренда комбайна з екіпажем", оскільки остання складена на підставі Акту надання послуг №6 від 01.11.2019, Додатку №2 до договору оренди від 20.09.2019 та акту приймання-передачі (повернення техніки з оренди).

Тобто, саме на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит, який задекларовано у податковій декларації за листопад 2019 року, поданій до контролюючого органу 20.12.2019 року.

Щодо доводів відповідача, що Додаткові угоди до даного договору до перевірки не надавались, то вони є безпідставними, з огляду на те, що такі докази подавалися до скарги на податкове повідомлення-рішення, поданої в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 56 ПК України, у якій у додатках 9-16 вказані акти приймання-передачі, акт надання послуг №6.

Враховуючи викладене, висновки в Акті перевірки щодо безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 92 898 гривень по розрахунках з ФОП ОСОБА_1 , не підтверджуються матеріалами справи, а відтак податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується взаємовідносин із контрагентом МПП "Фірма Гарант", то відповідно до Акту перевірки зазначено, що в грудні 2019 року до податкового кредиту податкової декларації за грудень 2019 року включено ПДВ в сумі 47 237 грн. з МПП Фірма Гарант по податковій накладній №7 від 01.12.2019. Відповідно до наданих до перевірки документів та картки рахунку 631 по контрагенту МПП Фірма Гарант встановлено, що першою подією при постачанні товарів наданих послуг є 22.11.2019. Відтак, податкова накладна не відповідає вимогам п. 187.1 ст. 187 ПК, МПП «Фірма Гарант» не вірно визначило дату першої події.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 жовтня 2019 року між позивачем (Орендар за умовами Договору) та МПП «Фірма Гарант» (Орендодавець за умовами Договору) було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки №25.

За умовами п. 1.1. Договору, орендодавець взяв на себе зобов`язання передати орендарю в строкове платне користування сільськогосподарську техніку для здійснення сільськогосподарської діяльності орендаря та забезпечити своїми силами її керування за завданням орендаря. Визначення техніки, що передається в оренду її вид та перелік відображаються у додатках до договору оренди.

За умовами п. 1.5. Договору оренди керування технікою, що передається у користування орендареві за цим договором здійснюється силами орендаря або орендодавця, що визначається у додатках.

За умовами п. 2.1. Договору оренди, приймання-передача техніки здійснюється повноважними представниками сторін за Актом приймання передачі.

28 жовтня 2019 року між орендарем та орендодавцем було укладено додаток №1 до договору оренди за умовами якого, Орендодавець передав у користування орендарю трактор JOEIN DEER 8345R та плуг JOHN DEER 3810, визначено розмір орендної плати та інші умови оренди техніки. На виконання вимог п. 2.1. Договору, між сторонами підписано Акт приймання-передачі техніки в оренду від 29.10.2019.

01 грудня 2019 року між орендарем та орендодавцем підписано акт приймання-передачі (повернення техніки з оренди).

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди, загальна сума орендної плати за цим договором сторони визначили як суму орендної плати зазначеної у всіх актах приймання-передачі наданих послуг оренди техніки, що будуть підписання протягом дії цього договору та встановлюються виходячи з інтенсивності використання техніки.

01 грудня 2019 року між сторонами складено Акт надання послуг №36. За умовами Акту, орендодавцем надано орендареві послуги з оренди сільськогосподарської техніки, вартість послуг складає 283 420 грн. з ПДВ (сума ПДВ - 47236,67 грн).

01 грудня 2019 року орендарем складено та зареєстровано податкову накладну №7.

Позивачем у повному обсязі проведено оплату на надані МПП "Фірма Гарант" послуги з оренди сільськогосподарської техніки у сумі 283 420,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5969 від 04.12.2019.

З приводу доводів відповідача, що податкова накладна не відповідає вимогам п. 187.1 ст. 187 ПК через не вірне зазначення дати першої події, то вони є безпідставними, з огляду на таке.

В силу п. 187.1 ст. 187 ПК, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до матеріалів справи датою надання послуг є 01.12.2019, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) №36. Цією ж датою сформована податкова накладна №7, що зареєстрована в ЄРПН.

З приводу того, що, відповідно до наданих до перевірки документів та картки рахунку 631 по контрагенту МПП "Фірма Гарант" встановлено, що першою подією при постачанні товарів надання послуг є 22.11.2019 отримання послуг по оренді техніки по даних бухгалтерського обліку відображено проведенням Дт рах 23 "Виробництво" Кт рах 63 "Рахунки з постачальниками та підрядниками" 236 183,35 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 47 237 грн., як зазначено в Акті перевірки, то вони є необґрунтованими, оскільки податкові накладні є документом, який надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Питання того, що отримання послуг по оренді техніки по даних бухгалтерського обліку відображено 22.11.2019 проведенням Дт рах 23 "Виробництво" Кт рах 63 "Рахунки з постачальниками та підрядниками", то позивач вказує, що це є помилкою, відповідальність за яку передбачена за порушення правил ведення бухгалтерського обліку, а не відповідальністю у виді донарахування податкових зобов`язань, з чим погоджується суд. До того ж, документами податкового обліку не підтверджується, що перша подія відбулася 22.11.2019.

Натомість належними та допустимими доказами доводиться, що послуги з оренди сільськогосподарської техніки на суму 283 420,00 грн. (із них сума ПДВ - 47236,67 грн) отримані 01.12.2019, про що складено Акт надання послуг №36 та сформована і зареєстрована податкова накладна №7. Оплата проведена в повному обсязі 04.12.2019.

Відтак, наявність у позивача зареєстрованих податкових накладних є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

З оглягу на викладене, є протиправним донарахований податковим органом податку на додану вартість в сумі 47237 грн.

Водночас, визначаючись щодо спірного рішення слід звернути увагу, що податковим повідомленням-рішенням №0075580713 від 30.08.2021 з податку на додану вартість, яке позивач просить скасувати повністю, позивачу нараховано обов`язкового платежу в сумі 151 563 грн та штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків від обов`язкового платежу, що становить 37891 грн.

Позивачем заперечується розмір ПДВ на суму 140 135 грн. - (92 898 грн. + 47 237 грн.).

Щодо іншої частини встановлених порушень на суму ПДВ 11 428 грн., що відображено в Акті перевірки, та відповідно нараховано у спірному рішенні, мотивів позивачем не наведено.

Таким чином, оскільки, суд дійшов висновку про протиправність донарахованого обов`язкового платежу в сумі 140 135 грн., то протиправним є нарахування штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків від обов`язкового платежу, що становить 35034 грн.

Інша частина податкового повідомлення-рішення не підлягає скасуванню з підстав того, що висновки Акту перевірки в іншій частині позивачем не заперечувались, а відтак, йому оцінка судом не надавалась.

Слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю, якщо неможливо виокремити відповідні суми із загальних донарахованих. Однак, в даному випадку, оскільки можна виокремити, ідентифікувати, визначену оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суму грошового зобов`язання з ПДВ та штрафних санкцій, яка визначена контролюючим органом правомірно, а яка протиправно, то спірне податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

Відтак, виходячи з тієї суми, яка протиправно донарахована позивачу, про що суд дійшов висновку у рішенні, та суми яка належить до сплати (правомірно визначені грошові зобов`язання), податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню а саме: в частині нарахування обов`язкового платежу в сумі 140 135 грн. та штрафних санкцій в розмірі 35034 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за №7561/02-32-07-13/03733654 від 30.08.2021 в сумі 500 000,00 грн, слід виходити з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі по тексту - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: "Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії".

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону № 481/95-ВР, за приписами якої до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.

За змістом статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У відповідності до частини 22 статті 18 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Тобто, суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС.

В силу ст. 1 Закону № 481/95-ВР, під місцем зберігання пального, розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

За приписами підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

В свою чергу, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні, а відтак, у разі дотримання платником податку вказаних умов відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Відповідно до матеріалів справи, 18.03.2020 позивач вперше звернувся із заявою щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та платіжним дорученням до ГУ ДПС у Вінницькій області. Таку заяву зареєстровано 23.03.2020 за №9735/10/02-32.

Крім того, 18.03.2020 позивачем подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП, відповідного до якого найменуванням об`єкта оподаткування зазначено земельну ділянку. Вказане повідомлення надійшло до податкового органу 18.03.2020, про що свідчить квитанція №2.

27.03.2020 позивачем подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП, відповідного до якого найменуванням об`єкта оподаткування зазначено земельну ділянку. Вказане повідомлення надійшло до податкового органу 27.03.2020, про що свідчить квитанція №1.

01.04.2020 позивачем подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП, відповідного до якого найменуванням об`єкта оподаткування зазначено паливний склад. Вказане повідомлення надійшло до податкового органу 01.04.2020, про що свідчить квитанція №1.

31.03.2022 позивач вдруге звернувся із заявою щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до ГУ ДПС у Вінницькій області. Таку заяву зареєстровано 13.04.2020 за №11549/10.

Розпорядженням Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.04.2020 за №69-р відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального суб`єкту господарювання ТОВ "Яланецьке", за заявою від 23.03.2020, у зв`язку із не зазначенням фактичного місцезнаходження ємкостей, що використовуються для зберігання пального (не подано звіт 20-ОПП).

16.04.2020 позивачем подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП, відповідного до якого найменуванням об`єкта оподаткування зазначено паливний склад. Вказане повідомлення надійшло до податкового органу 16.04.2020, про що свідчить квитанція №1.

Розпорядженням Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.04.2020 за №80-р відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального суб`єкту господарювання ТОВ "Яланецьке", за заявою від 13.04.2020, у зв`язку із не зазначенням фактичного місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (не подано звіт 20-ОПП).

З матеріалів справи встановлено, що в поданих повідомленнях за формою 20-ОПП від 18.03.2020 та 27.03.2020 в графі 4 "найменування об`єкта оподаткування" зазначено земельну ділянку, тоді як позивач мав зазначити де саме провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального (акцизний склад).

Тобто, заяви позивача щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 18.03.2020 та 31.03.2020 подані з порушенням вимог діючого законодавства.

Разом з тим, позивач лише 01.04.2020 та 16.04.2020 в поданих повідомленнях за формою 20-ОПП в графі 4 змінив "найменування об`єкта оподаткування", а саме земельну ділянку на паливний склад. Вказана обставина не заперечується представником відповідача.

10.06.2020, після оскарження вищевказаних розпоряджень в адміністративному порядку до ДПС України, позивач втретє звернувся із заявою щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до ГУ ДПС у Вінницькій області. За результатами розгляду якої позивачем отримано ліцензію на зберігання пального, за реєстраційним номером 02020414202001521 від 10.06.2020, згідно із ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

В силу ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Отже, саме з 10.06.2020 позивач мав право здійснювати ліцензійну діяльність, зокрема, зі зберігання пального.

Втім, як свідчать матеріали справи, позивач 06.04.2020, не маючи відповідної ліцензії, отримав від ТОВ "Альянс Енерго Трейд" бензин моторний в кількості 5970 л. на суму 108 749,50 грн. Злив пального здійснювався за адресою: с. Яланець, Бершадського району, Вінницької області, вул. Шкільна, 75. Факт реалізації пального підтверджується акцизною накладною №523 від 06.04.2020.

Згідно даних бухгалтерського обліку дана операція відображена проведенням Дт рах. 203 "Пальне" Кт рах. 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" на суму 90624,60 грн та Дт рах. 64 "Розрахунки з бюджетом" Кт рах. 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" на суму 18 124,92 грн, що підтверджується податковою накладною № 449 від 06.04.2020, виписаною та зареєстрованою ТОВ "Альянс Енерго Трейд" на адресу ТОВ "Яланецьке".

Беручи до уваги викладене позивач здійснював зберігання пального в періоді з 06.04.2020 по 10.06.2020 (дата отримання ліцензії) без ліцензії на зберігання пального.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області та товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.