Рішення
від 04.05.2023 по справі 910/5254/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2023Справа № 910/5254/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А, м. Київ, 02002)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Білдінг» ( вул. Калинова, буд. 68, м. Дніпро, 49087)

про стягнення 336 266,14 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний блюз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Білдінг" про стягнення 336 266,14 грн., а саме 290 228,70 грн. основного боргу, 5 502,36 грн. процентів річних та 40 535,08 грн. втрат від інфляції, а також витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 15 900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як співвласником багатоквартирного будинку за адресою м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15А обов`язків з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внеску на охорону та платежів за опалення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію суду від позивача 27.07.2022 року надійшла заява б/н від 21.07.2022 року про усунення недоліків, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5254/22, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою суду від 01.08.2022 року зобов`язано позивача надати суду письмові пояснення щодо обставин оприлюднення та повідомлення відповідача про розрахунок платежу та нарахувань за спожиту теплову енергію, а також про розмір щомісячних внесків на утримання будинку та організацію охорони за спірний період для кожного нежитлового приміщення, з наданням відповідних письмових доказів.

Так, на виконання ухвали суду від 01.08.2022 року через канцелярію суду 18.08.2022 року від позивача надійшли письмові пояснення від 17.08.2022 року з доказами їх надсилання на адресу відповідача.

В свою чергу, засобами електронного зв`язку суду 23.08.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 23.08.2022 року, у якому останній вказує на те, що після звернення позивача до суду з позовом відповідачем було погашено основну суму боргу та здійснено оплату за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 290 228,70 грн., що підтверджується доданими до відзиву копіями платіжних доручень, у зв`язку з чим відповідач просить провадження у справі закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Водночас, за змістом відзиву на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних заперечує з посиланням на постанову КМ України від 05.03.2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", а також зазначає про те, що оскільки позивач не надсилав на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, то обов`язок у Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Білдінг" по їх оплаті відсутній, а строк виконання зобов`язання на момент звернення позивача з позовом не настав.

Крім того, у поданому суду відзиві відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у сумі 15 900,00 грн., оскільки такий розмір витрат є неспівмірним із складністю цієї справи та розміром позовних вимог, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу на 2 000,00 грн. Відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами залучений до матеріалів справи.

Разом з цим, 01.09.2022 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 30.08.2022 року, в якій позивач зазначає про те, що дія постанови КМ України від 05.03.2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" стосується умов нарахування та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за житлово-комунальні послуги населенням, а тому її дія на відповідача не розповсюджується, та вказує встановлення рішенням загальних зборів ОСББ строків оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території та інших платежів, а також порядок надання рахунків на оплату власникам приміщень. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Також, 05.09.2022 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення №162 від 30.08.2022 року, за змістом яких позивач зазначає про сплату після відкриття провадження у справі №910/5254/22 відповідачем суми основного боргу у розмірі 290 228,70 грн., у зв`язку з чим просить суд провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 290 228,70 грн. закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, решту позовних вимог про стягнення з відповідача суми процентів річних, інфляційних втрат та витрат на правову допомогу задовольнити.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду на час розгляду справи не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечення на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект Білдінг» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У відповідності до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За змістом статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Як встановлено судом, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 1 розділу II Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (далі - Статут), затвердженого загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз», оформленого протоколом від 12.12.2019 року, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Поряд із цим відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект Білдінг» є власником нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А, загальною площею 2 118,2 кв.м., у багатоквартирному будинку, де створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз», а саме:

нежитлове приміщення №605, загальною площею 182,3 кв.м., вбудовані в житловий будинок в літер. "А", в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві, з 18.03.2021 року, що підтверджується витягом №303190569 від 21.06.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи;

нежитлове приміщення №617, загальною площею 312,2 кв.м., вбудовані в житловий будинок в літер. "А", в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві, з 18.03.2021 року, що підтверджується витягом №303187764 від 21.06.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи;

нежитлове приміщення №635, загальною площею 361,4 кв.м., вбудовані в житловий будинок в літер, "А", в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві, з 18.03.2021 року, що підтверджується витягом №303205548 від 21.06.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи;

нежитлове приміщення №636, загальною площею 896,9 кв.м., вбудовані в житловий будинок в літер. "А", в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві, з 18.03.2021 року, що підтверджується витягом №303188179 від 21.06.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи;

нежитлове приміщення №637, загальною площею 365,4 кв.м., вбудовані в житловий будинок в літер "А", в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві, з 18.03.2021 року, що підтверджується витягом №303221496 від 21.06.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи.

Статтею 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Таким чином, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та відповідно обов`язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними, зокрема, через об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, створене в цьому будинку.

Визначення порядку управління багатоквартирним будинком, тобто вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так, статтею 1 цього Закону визначено терміни:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

5) співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

7) управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

8) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

9) частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).

У відповідності до статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина 6 статті 10 вказаного Закону).

Згідно з частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Типовий статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 238 від 23.09.2015 року, та містить загальні положення, які мають бути відображені у ньому, форма складення та зміст статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є вичерпним щодо положень, викладених у ньому, а може бути конкретизований та доповнений, проте не повинен суперечити загальним вимогам.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу ІІІ Статуту вищим органом управління об`єднання є загальні збори, які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. До виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або зведення господарських споруд.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз», оформленим протоколом від 14.12.2020 року, затверджено щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна для співвласників будинку 15-А по вул. Ованеса Туманяна в м. Києві у наступних розмірах: 7,00 грн./кв.м загальної площі житлового приміщення та 9,00 грн./кв.м загальної площі нежитлового приміщення.

Крім того, за наслідками проведеного письмового опитування членів ОСББ «Лазурний блюз», що проходило в період з 21 по 29 травня 2015 року, протоколом засідання правління ОСББ «Лазурний блюз» від 30.05.2015 року прийнято рішення затвердити щомісячний внесок на організацію цілодобової охорони прибудинкової території (надалі «Внесок на охорону») у розмірі 150,00 грн. з квартири або нежитлового приміщення з подальшим зменшенням внеску для житлових приміщень по мірі зростання кількості власників приміщень. Внесок на охорону підлягає оплаті протягом місяця з моменту нарахування.

В подальшому протоколом засідання правління ОСББ «Лазурний блюз» від 10.10.2015 року прийнято рішення встановити з 01.11.2015 року розмір внеску на організацію цілодобової охорони прибудинкової території у розмірі 100,00 грн.

В свою чергу, рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз», оформленим протоколом від 26.11.2019 року, на правління ОСББ «Лазурний блюз» покладено обов`язок щодо організації опалення будинку в опалювальному сезоні 2019/2020 та погоджено підписання головою правління ОСББ «Лазурний блюз» договорів із суб`єктами господарювання щодо забезпечення початку опалювального сезону 2019/2020. Також вказаним рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 26.11.2019 року було затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов`язковий для всіх співвласників «Платіж за опалення будинку», який нараховується і сплачується відповідно до вказаної методики (далі - Методика).

У відповідності до пункту 3 вказаної Методики «Платіж за опалення будинку» - це обов`язковий платіж у розумінні цього терміну, встановленого Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Розмір платежу за опалення будинку, порядок його нарахування і строки оплати встановлюються Методикою. Одиниця вимірювання платежу - грн./Гкал.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

За приписами статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку визначені статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також статтею 15 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до яких співвласники зобов`язані, в тому числі, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Частинами 2, 3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Аналогічні положення містить статті 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", які також встановлюють, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків та платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а також звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки.

Відповідно до частини 6 статті 22 вище зазначеного Закону для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

За приписами статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 6 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Оскільки, як стверджує ОСББ «Лазурний блюз», ТОВ «Проект Білдінг» як співвласником майна у будинку, управління та утримання якого здійснює ОСББ, не виконувались зобов`язання зі своєчасної оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також внесків на охорону та платежів за опалення будинку, у відповідача станом на 31.05.2022 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 290 228,70 грн. за період 18.03.2021 року - 31.05.2022 року, а саме: по житловому приміщенню № 605 - в сумі 25 878,50 грн., № 617 - 46661,21 грн., № 635- 49173,06 грн., № 636 - 118 822,61 грн., № 637 - 49 693,32 грн.

У зв`язку з несплатою заборгованості та з метою досудового врегулювання спору ОСББ листом №120 від 17.02.2022 року звернулось до відповідача з претензією №01/2022 щодо погашення суми основної заборгованості, що станом на 17.02.2022 року складала 210 973,50 грн.

Факт надсилання вказаної претензії на адресу відповідача, копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджується копією фіскального чеку від 17.02.2022 року.

Проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи той факт, що ТОВ «Проект Білдінг» є власником нежитлових приміщень в будинку 15-А по вул. Ованеса Туманяна в м. Києві, що останнім не заперечувалось, вважаючи, що в порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та всупереч рішенням Загальних зборів співвласників ОСББ «Лазурний блюз», оформлених протоколами від 26.11.2019 року та від 14.12.2020 року, та протоколам правління ОСББ «Лазурний блюз» від 30.05.2015 року та від 10.10.2015 року ТОВ «Проект Білдінг» не виконуються зобов`язання зі сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внесків на охорону, а також платежів за опалення будинку, у останнього утворилась заборгованість перед ОСББ у сумі 290 228,70 грн., про стягнення якої позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статті 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Водночас, доказів визнання недійсними та/або скасування, а також оскарження відповідачем або будь-якою іншою особою рішень Загальних зборів співвласників ОСББ «Лазурний блюз», оформлених протоколами від 26.11.2019 року та від 14.12.2020 року, а також рішень правління ОСББ «Лазурний блюз», оформлених протоколами від 30.05.2015 року та від 10.10.2015 року, суду не надано.

Відтак, вищевказані рішення загальних зборів ОСББ про встановлення тарифів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій підлягають виконанню як об`єднанням, так і співвласниками будинку.

Окрім цього судом встановлено, що керуючись затвердженими тарифами, ОСББ і здійснювало нарахування за надані послуги відповідачу. Тарифи нечинними не визнавались, відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а так само не надано доказів щодо неотримання таких послуг.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 року у справі № 641/7403/16-ц.

В свою чергу, згідно матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після звернення позивача до суду 27.06.2022 року з позовною заявою (згідно дати оформлення поштового відправлення №0214101372367) та відкриття провадження у справі ухвалою Господарського суду міста Києва 01.08.2022 року було здійснено перерахування на рахунок позивача грошових коштів у загальному розмірі 290 228,70 грн., а саме: платіжним дорученням № 59 від 17.08.2022 року на суму 25 878,50 грн., платіжним дорученням № 60 від 17.08.2022 року на суму 46 661,21 грн., платіжним дорученням № 61 від 17.08.2022 року на суму 49 173,06 грн., платіжним дорученням № 62 від 17.08.2022 року на суму 118 822,61 грн., платіжним дорученням № 63 від 17.08.2022 року на суму 49 693,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 290 228,70 грн., отже борг зі сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внесків на охорону, а також платежів за опалення будинку, заборгованість зі сплати якого, зокрема, є підставою для звернення з даним позовом до суду, була погашена відповідачем шляхом перерахування позивачеві відповідної суми після відкриття провадження у справі №910/5254/22 ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 року, що також позивачем не заперечувалось, відповідно, на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення 290 228,70 грн. основного боргу відсутній.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що сплата грошових коштів здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі та на момент розгляду справи предмет спору у вказаній частині відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 290 228,70 грн. основного боргу підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також звертає увагу, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внесків на охорону, а також платежів за опалення будинку, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 5 502,36 грн. процентів річних за період 18.03.2021 - 31.05.2022 року та втрати від інфляції в сумі 40 535,08 грн. за період березень 2021 року - травень 2022 року, які позивач просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині 3% річних та інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів річних та інфляційних втрат відповідач посилався на те, що оскільки позивач не направляв відповідачу ані рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, ані вимог щодо їх оплати, строк виконання зобов`язання з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внесків на охорону, а також платежів за опалення будинку перед позивачем не настав.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховується пеня, інфляційні втрати та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз», оформленим протоколом від 26.01.2021 року, затвердженні Правила користування та утримання спільного майна багатоквартирного будинку «Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом ЖК «Лазурний блюз», розташованого у місті Києві по вулиці Ованеса Туманяна, 15-А (надалі-Правила).

У відповідності до пункту 1.7 даних Правил правила доступні для ознайомлення в робочий час для усіх осіб, зазначених в пункті 1.6., а також розміщені у місцях загального користування у секціях будинку, а саме на інформаційному стенді в кожній секції будинку, в тому числі і у секції нежитлових приміщення, вбудованих в житловий будинок в літер." А", в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві.

У Розділі 3 згаданих Правил визначені обов`язки власника приміщення та осіб, які користуються спільним майном об`єднання.

Згідно з пунктом 3.6. Правил визначено, що власник приміщення та особи, які користуються спільним майном, особисто, через представника, або через електронну пошту не пізніше другого дня місяця, наступного за розрахунковим місяцем, передавати до бухгалтерії Об`єднання достовірні відомості про показники приладів обліку, кількість осіб, які користувались приміщенням в розрахунковому місяці.

Згідно з пунктом 3.7. Правил встановлено обов`язок власникам не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, сплачувати у повному обсязі вартість спожитих житлово-комунальних послуг, платежі і внески, встановлені статутними органами Об`єднання, вартість управління та утримання спільного чайна (у тому числі щомісячний внесок співвласника на утримання спільного майна). Несвоєчасна сплата внесків та інших платежів, встановлених законодавством та статутними органами Об`єднання, наявність іншої заборгованості власника приміщення перед Об`єднанням вважається добровільною відмовою (без подання про це письмової заяви) власника приміщення від технічної можливості користуватись внутрішньо-будинковими інженерними мережами і системами, ліфтами, іншим спільним майном Об`єднання.

Також, у відповідності до пункту 9.5. Правил визначено, що квитанції (рахунки) для сплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг та сплати інших внесків і платежів, з реквізитами Об`єднання, прізвищем, ім`ям та по-батькові співвласника, номером особового рахунку, призначенням внесків і платежів, періодом та сумою до сплати доставляються щомісячно у поштові скриньки за адресою будинку та вважаються надісланими Об`єднанням власнику приміщення, якщо вони вкладені до поштової скриньки власника приміщення у будинку. Надсилання квитанцій (рахунку) власникам для сплати платежів та внесків у спеціальних книгах (журналах) не обліковується.

У відповідності до пункту 9.6. Правил повідомлення (нагадування, попередження тощо) Об`єднанням про неподання власником приміщення відомостей, на підставі яких здійснюються розрахунки платежів і внесків, а також про несвоєчасну сплату платежів і внесків власнику не надсилаються.

Відповідно до пункту 5 Статуту ОСББ «Лазурний Блюз» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Як зазначає позивач у відповіді на відзив на позовну заяву, у відповідності до пункту 9.5. Правил ОСББ «Лазурний Блюз» щомісячно протягом спірного періоду з 18 березня 2021 року по 31 травня 2022 року формувались квитанції (рахунки) для сплати внесків і платежів, з реквізитами Об`єднання, прізвищем, ім`ям та по-батькові співвласника, номером особового рахунку, призначенням внесків і платежів, періодом та сумою до сплати та щомісячно доставлялись у поштові скриньки власникам приміщень, у тому числі відповідачу, за адресою вул. Ованеса Туманяна, 15-А у м. Києві.

При цьому суд приймає до уваги умови пункту 9.5. вищезгаданих Правил, згідно яких надсилання квитанцій (рахунку) власникам для сплати платежів та внесків у спеціальних книгах (журналах) не обліковується.

Наразі, обов`язок ОСББ щодо надсилання рахунків на оплату житлово-комунальних послуг до поштових скринь власників приміщень рекомендованим листом з повідомленням про вручення або простим листом Статутом ОСББ «Лазурний Блюз» та Правилами користування та утримання спільного майна багатоквартирного будинку ЖК «Лазурний блюз», а також чинним законодавством не передбачено.

Отже, суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 254, 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 3.7 Правил користування та утримання спільного майна багатоквартирного будинку «Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом ЖК «Лазурний блюз» відповідач мав сплачувати у повному обсязі встановлені статутними органами ОСББ вартість внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внесків на охорону, а також платежів за опалення будинку не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, відтак граничний строк оплати та початок періоду прострочення визначено з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, умов Статуту та рішень загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз».

Поряд із цим посилання відповідача на те, що розрахунок інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих позивачем за період 18.03.2021 - 31.05.2022 року на суму основної заборгованості здійснено без урахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до пункту 1 цієї постанови заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Тобто, дія вказаної постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект Білдінг", яке є юридичною особою, не поширюється.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних витрат та процентів річних судом встановлено, що їх розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 40 535,08 грн. та 5 502,36 грн. процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, зважаючи на сплату відповідачем основної суми боргу в розмірі 290 228,70 грн., у зв`язку з чим провадження у справі у відповідній частині закрито, суд доходить висновку, що вимоги позивача в решті позовних вимог підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 900,00 грн. суд зазначає, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, в поданій суду позовній заяві № 15/2 від 23.06.2022 року позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очкує понести у зв`язку з розглядом справи, який складає 15 900,00 грн., та надано відповідні докази на підтвердження їх розгляду.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Суд наголошує, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Окрім цього чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечується розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення позивачем в сумі 15 900,00 грн., з підстав невідповідності їх розміру складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та ціні позову.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правничої допомоги №12-05/40 від 20.06.2022 року, копію акту приймання-передавання наданих послуг №1 від 23.06.2022 року на суму 15 900,00 грн., а також копію платіжного доручення №419 від 21.06.2022 року.

Поряд із цим до матеріалів справи позивачем додано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1192668 від 23.06.2022 року адвокату Подоляко Нелі Петрівні, виданого адвокатським об`єднанням «Захист 24», а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4314 від 21.12.2010 року на ім`я адвоката Подоляко Нелі Петрівні.

Наразі, як підтверджується матеріалами справи, представництво інтересів Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» під час розгляду справи № 910/5254/22 здійснювалось адвокатським об`єднанням «Захист 24» в особі адвоката Подоляко Н.П., якою було підготовано і подано від імені ОСББ позов № 15/2 від 23.06.2022 року, заяву б/н від 21.07.2022 року на усунення недоліків позовної заяви, письмові пояснення б/н від 17.08.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2022 року, додаткові пояснення № 162 від 30.08.2022 року, відповідь на відзив б/н від 30.08.2022 року.

За твердженням позивача, загальна сума понесених Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 9105254/22, склала 15 900,00 грн.

Так, як встановлено судом за матеріалами справи, що між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об`єднанням «Захист 24» (адвокатське об`єднання за договором) укладено Договір про надання правничої допомоги №12-05/40 від 20.06.2022 року (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого адвокатське об`єднання приймає на себе доручення (завдання) іншої сторони - клієнта про надання клієнту правничої (правової) допомоги, передбаченої пунктом 1.2 договору, в інтересах клієнта на умовах, передбачених договором, а інша сторона - клієнт - зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) адвокатському об`єднанню за надану правничу (правову) допомогу, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору попередня вартість гонорару (винагороди за правничу допомогу), що надається згідно з цим договором складає 15 900,00 грн. Конкретні види правничої допомоги, їх розцінки і об`єм фіксуються сторонами у Акті приймання-передавання послуг.

Згідно з пунктом 3.2.2 Договору клієнт зобов`язується оплачувати правничу допомогу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвокатського об`єднання у наступних розмірах і строки (терміни), 15 900,00 грн. протягом трьох днів з моменту підписання даного договору.

Вказаний Договір про надання правничої допомоги підписаний представником позивача та адвокатським об`єднанням та засвідчений печаткою клієнта.

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатським об`єднанням на виконання умов Договору про надання правничої (правової) допомоги № 12-05/40 від 20.06.2022 року було погоджено та підписано Акт приймання-передавання наданих послуг №1 від 23.06.2022 року, за змістом якого адвокатським об`єднанням було надано, а клієнтом прийнято наступну правову допомогу:

1) правовий аналіз наданої клієнтом документації щодо заборгованості власника приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок в літер. «А», нежитлові приміщення №№ 605, 617, 635, 636, 637, що розташовані в будинку 15-А но вулиці О. Туманяна в м. Києві перед ОСББ «Лазурний блюз» та можливостей судового захисту. Отримання витягів з ЄДР про підтвердження права власності.

Кількість годин - 2 години, вартість послуги складає - 3 900,00 грн.

2) підготовка та подача позовної заяви для звернення з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості з власника приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок в літер. "А", нежитлові приміщення №№ 605, 617, 635, 636, 637, що розташовані в будинку 15-А до вулиці О.Туманяна в м. Києві.

Кількість годин - 5 годин, вартість послуги складає - 12 000,00 грн.

Вказаний акт підписаний повноважним представником ОСББ Лазурний Блюз» (клієнта) та головою адвокатського об`єднання «Захист 24» Полодяко Н.П. без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правничої допомоги за Договором.

Окрім цього позивачем на підтвердження факту оплати правової допомоги за Договором надано суду копію платіжного доручення №419 від 21.06.2022 року на оплату послуг правової допомоги по договору №12-05/40 від 20.06.22 року на суму 15 900,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/5254/22 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Адвокатського об`єднання «Захист 24» Полодяко Н.В. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія АА №1192668 від 23.06.2022 року, який подавав заяви по суті справи та документи.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі № 910/5254/22 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім цього згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем у поданому клопотанні викладені заперечення щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх обсягу та вартості, та наголошувалось на необґрунтованості заявлених до стягнення сум.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру. Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі Акт приймання-передавання наданих послуг №1 від 23.06.2022 року на суму 15900,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зокрема, суд зазначає про включення до складу наданих адвокатом послуг аналізу наданої клієнтом документації щодо заборгованості власника приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок в літер. «А», нежитлові приміщення №№ 605, 617, 635, 636, 637, що розташовані в будинку 15-А по вулиці О. Туманяна в м. Києві перед ОСББ «Лазурний блюз» та можливостей судового захисту, тривалістю 2 години і вартістю 3900,00 грн. отримання витягів з ЄДР про підтвердження права власності, які, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви. При цьому всі вчинені дії адвоката фактично мають результатом створення єдиного процесуального документу - позовної заяви, у зв`язку з чим, на переконання суду, комплекс цих робіт має за мету один результат - юридичну послугу з підготовки і написання позову у даній справі.

Окремо судом враховано обставини залишення позовної заяви без руху згідно ст. 174 ГПК України ухвалою від 11.07.2022 року у зв`язку з наявністю недоліків та необхідність витребування у позивача ухвалою суду від 01.08.2022 року додаткових пояснень щодо обставин оприлюдення та повідомлення відповідача про розрахунок платежу та нарахувань за спожиту теплову енергію, а також про розмір щомісячних внесків на утримання будинку та організацію охорони за спірний період для кожного нежитлового приміщення, необхідних для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Суд зазначає, що до складу витрат позивача на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, включено послугу - правовий аналіз наданої клієнтом документації щодо заборгованості власника приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок в літер. «А», нежитлові приміщення №№ 605, 617, 635, 636, 637, що розташовані в будинку 15-А но вулиці О. Туманяна в м. Києві перед ОСББ «Лазурний блюз» та можливостей судового захисту. Отримання витягів з ЄДР про підтвердження права власності. Всього нараховано до сплати за вказані послуги, на які адвокатом згідно розрахунку витрачено 2 години 3 900,00 грн.

В той же час, оцінюючи співмірність наданих послуг із заявленою вартістю та враховуючи здійснений адвокатом попередній аналіз господарських правовідносин сторін тривалістю 2 години та вартістю 3 900,00 грн., суд зазначає, що підготовка позовної заяви, яка визначена стороною позивача як окремий вид послуги адвоката вартістю 12 000,00 грн., не потребувала окремого додаткового аналізу наданої позивачем документації, отже вартість заявлених до стягнення з відповідача адвокатських витрат за підготовку позову завищена.

Так, судом прийнято до уваги, що предмет доказування у справі № 910/5254/22 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим, судом враховано обсяг проведених представником позивача робіт з підготовки та опрацювання позовних матеріалів і наданих доказів, а також обсяг та зміст підготованих адвокатом документів у справі, як процесуального характеру, так і заяв по суті спору, та встановлено завищення загальної вартості послуг з аналізу наданої позивачем документації щодо заборгованості відповідача та підготовки позовної заяви.

Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та розмір заявлених позовних вимог у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи № 910/5254/22 процесуальних документів, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 7950,00 грн. від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як вказано в колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 року у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 року у справі № 910/7520/20.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір вимог відповідачем не було сплачено в добровільному порядку.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/5254/22 в частині позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Білдінг» про стягнення основного боргу в сумі 290 228,70 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Білдінг» ( вул. Калинова, буд. 68, м. Дніпро, 49087, код ЄДРПОУ 40479120) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 38576494) 5 502 (п`ять тисяч п`ятсот дві) грн. 36 коп. процентів річних, 40 535 (сорок тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 7950 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 5 043 (п`ять тисяч сорок три) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон

Дата ухвалення рішення04.05.2023
Оприлюднено08.05.2023
Номер документу110678429
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 336 266,14 грн

Судовий реєстр по справі —910/5254/22

Ухвала від 20.09.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 11.09.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 24.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 03.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Рішення від 04.05.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 01.08.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 10.07.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні