Ухвала

від 05.05.2023 по справі 2-1595/11

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1595/11

Провадження № 6/345/21/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2023 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарасової Х.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

встановив:

Старший державний виконавець Калуського відділу ДВС Тарасова Х.В. звернулася до суду з даним поданням, мотивуючи його тим, що на її виконанні знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого листа Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 2-1595 від 31.05.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 172177,92 гривень боргу, 2585,65 гривень три проценти річних, 10210,15 гривень пені в розмірі розрахунку індексу інфляції, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

Виконавцем 02.12.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих даних. Копію даної постанови було направлено сторонам виконавчого провадження. Однак жодних дій на виконання вказаних рішень ОСОБА_1 не вчинено, декларацію не подано.

Державним виконавцем направлено на адресу боржника виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, однак боржник на виклик не з`явився та про причини неявки не повідомив, хоча був ознайомлений з постановами про відкриття виконавчого провадження.

Під час виконання судового рішення державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно на праві власності, при цьому він має у власності транспортний засіб, який оголошений у розшук, відомостей про джерела отримання боржником доходу не знайдено, однак він має у банківських установах відкриті рахунки та проводить по них розрахунки. Державний виконавець вказує, що нею було вжито всі заходи примусового виконання рішення суду, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно. Також державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та неодноразово систематично перетинає державний кордон України.

Виконавець зазначає, що ОСОБА_1 добровільно погасити заборгованість у даному виконавчому провадженні не бажає, тому державний виконавець просить суд тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що дане подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів подання вбачається, що на виконанні Калуського відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 2-1595, який був виданий 31.05.2017 на виконання рішення суду від 05.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 172177, 92 гривень боргу, 2585,65 гривень три проценти річних, 10210,15 гривень пені в розмірі розрахунку індексу інфляції, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

Постановою старшого державного виконавця Тарасової Х.В. від 02.12.2021 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на виконання вказаного виконавчого листа.

Також 02.12.2021 державним виконавцем направлено на адресу боржника виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, однак боржник на виклик не з`явився.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2021 старшим державним виконавцем Тарасовою Х.М. 02.12.2021 з метою реального забезпечення виконання рішення суду було винесено постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника, а 06.12.2021 направлено бо банку боржника ОСОБА_1 - АТ КБ «Приватбанк» платіжну вимогу № НОМЕР_1 про примусове списання коштів по виконавчому листу в сумі 206 443,09 гривень.

Також в ході примусового виконання вказаного виконавчого листа встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб, який постановою державного виконавця від 06.12.2021 був оголошений у розшук.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відомості щодо належності ОСОБА_1 на праві власності будь-якого нерухомого майна відсутні.

З відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону вбачається, що ОСОБА_1 за період з 02.12.2021 по 03.05.2023 систематично виїжджає за межі України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного вище виконавчого листа в Калуському МРВ ДВС на підставі постанови старшого державного виконавця від 06.02.2018 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.04.2018 визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Б`єргсков Н.В. від 06.02.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2. Скасовуючи дану постанову суд зазначив, що постанова про відкриття провадження від 06.02.2018 була винесена державним виконавцем неправомірно після спливу строку пред`явлення вказаного виконавчого листа № 2-1595/2011 від 31.05.2017.

При цьому суд звертає увагу, що відомосей про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа № 2-1595/2011 до виконання після постановлення судом вказаної вище ухвали матеріали справи не містять.

Згідно п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Нормою ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Такі обмеження прав громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно роз`яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Разом з тим наявні в матеріалах справи копії документів не вказують на ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Наявність постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця без доказів їх отримання боржником, не можуть підтверджувати хоча б обізнаність останньої про відкрите провадження. Державний виконавець долучає на підтвердження отримання боржником виклику та постанови про відкриття виконавчого провадження долучає копію конверта та перевірку статусу його відстеження, однак на конверті міститься відмітка, що адресат відмовився від отримання, а у перевірці статусу відстеження зазначено, що відправлення отримане за довіреністю, що є суперечливим.

Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні державного виконавця йдеться лише про наявність боргових зобов`язань та що вони не погашені, але ні доводів, ні доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов`язань, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні, так і в матеріалах справи немає. Надані докази свідчать про проведення виконавчих дій з виконання рішення суду від 05.09.2011 по справ № 2-1595/2011, що не є безумовною підставою для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в поданні державного виконавця про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 слід відмовити, так як державним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. ст.12, 441 ЦПК України, суд -

постановив:

В задоволенні подання старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарасової Х.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Головуючий