ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6885/24 Справа № 2-1595/11 Головуючий у першій інстанції: Решетнік М.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро питання про закриття апеляційного провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Бабушкінської райради м. Дніпропетровська, треті особи - Кооператив колективних гаражів «Автолюбитель-3», Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради, про визнання права власності,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення виконкому Бабушкінської райради м.Дніпропетровська №396 від 19 червня 2001 року він був прийнятий в члени ККГ «Автолюбитель-3» та на нього переоформлений гараж № НОМЕР_1 , який розташований в ККГ «Автолюбитель-3» по вул. Героїв Сталінграду, 47б в м.Дніпропетровську . В жовтні 2009 року він звернувся із заявою до КП «ДМБТІ» про реєстрацію права власності на вищевказаний гараж. Рішенням реєстратора КП «ДМБТІ» від 04 грудня 2009 року позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з тим, що попередній власник вказаного гаражу повинен був оформити своє право власності на гараж, після чого провести його відчуження у встановленому законом порядку. Тому позивач просив визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Автолюбитель-3» по вул.Героїв Сталінграду, 27-б у м. Дніпропетровську .
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 07 травня 2012 року про виправлення описки, визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж № НОМЕР_1 , який розташований в Кооперативі колективних гаражів «Автолюбитель-3» по вул.Героїв Сталінграду, 27-б в м.Дніпропетровську (а.с. 57-58,63).
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2012 року визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 20,9 кв.м., який складається з приміщення гаражу площею 23,8 кв.м., погрібу площею 4,6 кв.м., оглядової ями площею 2,6 кв.м., та розташований в Кооперативі колективних гаражів «Автолюбитель-3» по вул. Героїв Сталінграду, 27-б в м.Дніпропетровську (а.с. 74).
З таким рішенням не погодився ОСОБА_1 , якого не було залучено до участі у справі, та у травні 2024 року звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково, визнати його позивачем у справі, визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного гаражу в порядку спадкування, в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину гаражу рішення залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не залучив його до участі у справі як заінтересовану особу, справу розглянуто з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що він претендує на вказане вище майно, зокрема, в порядку спадкування.
Детально дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно рішення виконкому Жовтневої райради №38 від 12 січня 1972 року було дозволено громадянину ОСОБА_3 купити індивідуальний гараж № НОМЕР_2 в кооперативі «Автолюбитель-3» (а.с.46).
Рішенням виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська №396 від 19.06.2001 гараж №3032 в Автогаражному кооперативі «Автолюбитель-3» по вулиці Героїв Сталінграду, 27-б в м.Дніпропетровську було переоформлено з ОСОБА_3 на позивача (а.с.12).
Згідно довідки ККГ «Автолюбитель-3» батьком позивача ОСОБА_3 було сплачено в повному обсязі пайовий внесок та ОСОБА_2 заборгованості немає (а.с.55).
Місцевим судом також встановлено, що спірний гараж розташований в АГК «Автолюбитель-3». Останньому за рішенням виконкому Жовтневої райради м.Дніпропетровська від 24.02.1966 було дозволено саме будівництво гаражів на відповідній території, тобто АГК є належним землекористувачем.
Судом апеляційної інстанції також установлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв`язку з чим відкрилась спадщина на належне йому майно.
Згідно повної копії спадкової справи №486/2000, заведеної П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулись 28.10.2000 позивач ОСОБА_2 (син спадкодавця) та ОСОБА_4 (дружина спадкодавця та мати позивача).
Враховуючи, що спадщина після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась до набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року (01.01.2004 року), спірні правовідносини регулюються нормами ЦК 1963 року, у редакції, чинній на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої ст. 524 ЦК 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перші статті 529 ЦК 1963 року).
Положенням статті 548 цього Кодексу встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
За змістом статті 549 ЦК 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлового - будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика або іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння майном.
Доказом вступу спадкоємця в управління чи володіння майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №631/1153/13-ц (провадження №61-26750св18).
У заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину від 28.10.2000 зазначено, зокрема, що факт прийняття спадщини підтверджується також наявністю ощадної книжки та технічного паспорту на руках у спадкоємців.
У вказаній вище спадковій справі міститься довідка від 31.05.2000, відповідно до якої ОСОБА_4 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_2 ; її чоловік ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований до моменту смерті 05.04.2000 за даною адресою.
28 жовтня 2000 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори позивачу та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями в рівних частинах, видане свідоцтво про право на спадщину за законом №3-5415, зокрема, на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_2 та автомобіль марки ВАЗ-2101, 1971 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Також 24 квітня 2014 року між ОСОБА_4 та позивачем був укладений договір про розподіл спадкового майна, що посвідчений державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим №1-421, за умовами якого у власність ОСОБА_4 переходять вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться у ПАТ державний ощадний банк України, а у власність позивача переходить земельна ділянка площею 0,0999 га, для ведення садівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до умов вказаного вище договору, державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори позивачу та ОСОБА_4 видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.2014 №1-424 та №1-427.
Згідно змісту вказаної вище спадкової справи №486/2000 після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво щодо спадкування пайових накопичень чи гаражу № НОМЕР_1 , який розташований в Кооперативі колективних гаражів «Автолюбитель-3» по вул. Героїв Сталінграду, 27-б в м.Дніпропетровську не видавалось.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржене особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є апелянт, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Отже, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року (справа №591/1506/14-ц).
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Згідно змісту апеляційної скарги, батько позивача та апелянта - ОСОБА_3 володів та користувався спірним гаражем, але за життя не оформив право власності на нього. Після смерті батька позивач, апелянт та їхня матір ОСОБА_4 спільно користувались цим гаражем і вважали його спільною власністю. 28.11.2023 апелянт звернувся із заявою про прийняття його в члени гаражного кооперативу, адже гараж під номером НОМЕР_1 залишився після смерті його батька, який був членом даного кооперативу. Однак отримав відмову.
Згідно листа Кооперативу колективних гаражів «Автолюбитель-3» №12/24 від 05.08.2024, ОСОБА_3 був членом ККГ «Автолюбитель-3»; за ним значився гараж № НОМЕР_1 , рік побудови 1966, пайовий внесок сплачено у повному обсязі, по членським внескам заборгованість відсутня.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.10.1945, що підтверджується копією посвідки про шлюб № НОМЕР_4 .
За змістом довідки Кооперативу колективних гаражів «Автолюбитель-3» від 14.05.2010, на підставі рішення Бабушкінського виконкому №396 від 19.06.2001 на ім`я позивача дійсно переоформлений гараж № НОМЕР_1 , що належав його батькові ОСОБА_3 , так як його дружина ОСОБА_4 на підставі заяви в правлінні кооперативу від 20.05.2001 відмовилась від переоформлення гаражу на своє ім`я на користь сина (позивача); протокол зборів правління від 31.05.2001 №41 (а.с. 47).
Згідно повної копії спадкової справи №486/2000, заведеної П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , апелянт спадщину після свого батька не прийняв. Спадкоємцями, які прийняли спадщину, є позивач та ОСОБА_4 .
У червні 2001 року позивача було прийнято у члени ККГ «Автолюбитель-3» та за згодою ОСОБА_4 (дружини та спадкоємиці ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) переоформлено гараж № НОМЕР_1 з ОСОБА_3 на позивача ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська №396 від 19.06.2001 та довідкою ККГ «Автолюбитель-3» від 14.05.2010.
Позивач право апелянта на вказаний вище гараж не визнає, факт прийняття апелянтом спадщини після смерті батька позивач заперечує.
Будь-яких доказів прийняття апелянтом спадщини після батька, доказів фактичного користування апелянтом спірним гаражем після смерті батька чи одержання апелянтом у володіння, користування, власність іншого майна батька - суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.
Місце проживання апелянта зареєстроване за адресою по АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 10.07.2024 №686248 (а.с. 122).
Згідно пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду, на час відкриття спадщини після батька у 2000 році він з батьком не проживав, мешкав у місті Києві, заяву про прийняття спадщини після батька нотаріусу не подавав.
Усні пояснення апелянта ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду, що він приїжджав до матері у м. Дніпро кілька разів на рік (два - п`ять разів), мати давала йому консервацію, яка зберігалась у гаражі - не є належним, допустимим доказом фактичного вступу у володіння спадковим майном для підтвердження факту прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд звертає увагу, що апелянт дати таких візитів до матері не конкретизував, не зазначив про свої приїзди у місто Дніпро протягом шести місяців з дня відкриття спадщини батька.
Викладене вище підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції від 11 вересня 2024 року.
Доказів оспорювання апелянтом вказаних вище свідоцтв про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що видані позивачу та матері ОСОБА_4 , доказів встановлення в судовому порядку факту прийняття спадщини, встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після батька, тощо - апеляційному суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що мати позивача та апелянта у справі - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 10.04.2021 Центральним районним у місті Дніпрі відділом ДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 86).
22 січня 2022 року державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Хохлову А.С. видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за реєстровим №3-61 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 (а.с. 87).
Згідно змісту вказаного вище свідоцтва, спадкоємцем 1/4 частини квартири АДРЕСА_5 є позивач ОСОБА_2 .
Також ОСОБА_1 22 січня 2022 року державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за реєстровим №3-63 на 1/2 частку у спадщині, яка складається із грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться на відкритих у банках рахунках (а.с. 88).
Встановлено, що на час відкриття спадщини після ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона не була членом ККГ «Автолюбитель-3», доказів реєстрації за ОСОБА_4 у встановленому законом порядку права власності на гараж № НОМЕР_1 в ККГ «Автолюбитель-3» - суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.
Більше того, за життя ОСОБА_4 з її згоди на користь сина ОСОБА_2 (позивача), який звернувся до ККГ «Автолюбитель-3» щодо членства в кооперативі, був переоформлений спірний гараж № НОМЕР_1 ; викладене підтверджується зазначеними вище доказами. Суду не надано доказів, що за життя ОСОБА_4 оспорювала право позивача на спірний гараж чи вимагала визнання за нею права на цей гараж.
Виходячи з викладеного, встановивши, що апелянт заяву про прийняття спадщини після батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріусу не подавав, разом з ним на час відкриття спадщини не проживав та не був зареєстрований, що визнано ОСОБА_1 в судовому засіданні, доказів прийняття спадщини після батька шляхом фактичного вступу у володіння майном спадкодавця апелянт суду не надав; приймаючи до уваги недоведеність віднесення до спадкової маси після ОСОБА_4 (матері позивача та апелянта), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , права на спірний гараж чи пайові внески (їх частину), - колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права (спадкові) апелянта.
В описовій, мотивувальній та резолютивній частинах вказаного вище рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , тому підстави вважати, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки даної особи, відсутні.
У постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №911/2635/17; від 17 травня 2018 року у справі №904/5618/17; від 01 серпня 2019 року по справі №412/1277/2012, від 25 листопада 2020 року у справі №663/227/13-ц викладено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
З огляду на викладене, не доведено, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та інтереси особи, яка звертається із даною скаргою, тоді як наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту та за відсутності яких захист не здійснюється.
За таких обставин, оскільки рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , він не відноситься до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі. Тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 362 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційне провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Бабушкінської райради м. Дніпропетровська, треті особи - Кооператив колективних гаражів «Автолюбитель-3», Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради, про визнання права власності - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2024 |
Оприлюднено | 25.09.2024 |
Номер документу | 121807235 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Красвітна Т. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні