Постанова

від 05.04.2023 по справі 911/1695/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. Справа№ 911/1695/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Руденко М.А.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Набок Ю.В.

від позивача-1: не з`явились

від позивача-2: не з`явились

від відповідача: Богдан О.О.

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022

у справі № 911/1695/21 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Ковалівської сільської ради

2. Державної екологічної інспекції Столичного округу

до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення 791736,76 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Ковалівської сільської ради, Державної екологічної інспекції Столичного округу звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» про стягнення 791 736,76 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу.

В обґрунтуванні позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем положень Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Лісового кодексу України, яке полягає у незаконній порубці лісу з червня 2019 року на земельній ділянці площею 0,3 га в кварталі 1 виділі 9 ділянці 2 (GPS координати 50.0985235.30.2146829), яка перебуває в постійному користуванні відповідача, що привело до заподіяння збитків державі в розмірі заявленої до стягнення суми.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.08.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» на користь Ковалівської сільської ради 791 736 грн 76 коп. шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу. Стягнуто з Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» на користь Київської обласної прокуратури 11 876 грн 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України та доведення прокурором усього складу цивільного правопорушення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/1695/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, апелент зазначає, що:

- земельна ділянка, на якій було встановлено факт вирубки дерев, загальною площею 0,3 га, в кварталі № 1 виділ № 9 (GPS координати 50.0985235.30.2146829) має полезахисну лісову смугу, яка не є лісовою ділянкою, що виділялась відповідачу в користування, а тому він не може мати статусу постійного лісокористувача та нести відповідальність за нормами Лісового кодексу України;

- місцевий господарський суд не прийняв до уваги те, що відповідач в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 246 КК України не визнано потерпілим;

- суд помилково виходив із свого переконання про те, що відповідач як постійний лісокористувач має нести відповідальність без встановлення його вини і за будь-яких обставин;

- в порушення ч. 2 ст. 73, ст. ст. 76-79 ГПК України суд прийняв як належний і допустимий доказ в підтвердження наявності вини відповідача пояснення директора Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» ОСОБА_2 про те, що договором не передбачено охорону лісу;

- оскільки відповідач як лісокористувач має право на відшкодування завданої злочинними діяннями третьої особи шкоди, вина якого підтверджується лише Вироком суду, то місцевий господарський суд неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, що зумовило порушення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України;

- суд першої інстанції порушив принципи притягнення до відповідальності особи з підстав доведення її вини і вважав, що в даному випадку можливо таке притягнення до цивільно-правової відповідальності без вини, а на підставі покладених обов`язків охорони лісу, встановлених законом, на лісокористувача;

- за умови наявності договірних відносин з третьою особою, яка виконувала послуги із завалювання лісу на підставі умов договору, що підтверджується актом виконаних робіт від 05.08.2020, відсутній факт протиправної бездіяльності відповідача, що має наслідком незаконну вирубку лісу третіми (невстановленими) особами, а отже і задоволення вимог на підставі ст. 1166 ЦК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від прокурора надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція», а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, прокурор зазначає таке:

- місцевий господарський суд на підставі вірної оцінки наявних у справі доказів встановив, що відповідач внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу;

- станом на час підписання акта виконаних робіт від 05.08.2020 уповноважена особа відповідача вже повинна була встановити, що замість вибіркової санітарної рубки згідно лісорубного квитку та польової відомості для здійснення рубки 32 дерев, проведено суцільну рубку лісових насаджень у кількості 101 дерево;

- за змістом приписів ст. ст. 19, 86 Лісового кодексу України на постійного лісокористувача покладається обов`язок із забезпечення збереження не призначених для порубки дерев, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

- згідно приписів ст. 105 Лісового кодексу України відповідач як постійний лісокористувач несе відповідальність за порушення лісового законодавства щодо незаконної вирубки лісу.

Інші учасники справи не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Руденко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1695/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 апеляційну скаргу Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі № 911/1695/21 залишено без руху на підставі п. 3. ч. 3 ст. 258 ГПК України оскільки до апеляційної скарги не додано докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі, а саме позивачу-1 - Ковалівської сільської ради та позивачу-2 - Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2022; закінчено проведення підготовчих дій; повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 18.01.2023; явку учасників справи визнано не обов`язковою; роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.01.2023; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.01.2023.

Розгляд справи відкладався, у зв`язку з військовою агресією проти територіальної цілісності України та забезпечення збереження безпекових умов для учасників провадження і працівників суду судові засідання не відбувалися та переносилися.

Склад суду, що здійснював розгляд апеляційної скарги змінювався.

Зокрема, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1695/21.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Руденко М.А.

Розгляд клопотань

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтованим тим, що судове рішення в кримінальному провадженні може вплинути на права та обов`язки відповідача і третьої особи в разі доведення вини останнього у незаконній порубці дерев, а тому існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства до вирішення справи № 362/274/21, що розглядається Васильківським міськрайонним судом Київської області за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 246 КК України.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з відповідачем і останній не залучений потерпілим у кримінальному провадженні, а тому стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, в порядку регресу стане неможливим.

За наведеного, апелянт просить на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 362/274/21.

Колегія суддів протокольною ухвалою від 05.04.2023 відмовила в задоволенні клопотання відповідача, оскільки апелянтом не наведено достатньо обґрунтованих мотивів доцільності зупинення провадження у даній справі в розумінні приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення кримінальної справи, так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Явка представників сторін

Представники позивачів та третьої особи в судове засідання 05.04.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідку про надсилання засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти позивача-1, вказаної ним в позовній заяві та довідку про доставку електронного документа до електронного кабінету позивача-2, а також довідку про надсилання засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти третьої особи.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Згідно з частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів та третьої особи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.04.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовільнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні 05.04.2023 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 383822 від 03.04.2006 Національний аграрний університет є постійним користувачем земельної ділянки площею 1123,7705 га, яка розташована в адміністративних межах Пшениченської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування господарських будівель і проведення наукових досліджень та ведення навчально-виробничих процесів.

Згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 383823 від 26.06.2007 Національний аграрний університет є постійним користувачем земельної ділянки площею 4,5592 га, яка розташована в с. Пшеничне, Васильківського р-н. Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування господарських будівель і проведення наукових досліджень та ведення навчально-виробничих процесів.

Відповідно до розділу 3 Статуту НУБіП України структурні підрозділи університету створюються відповідно до вимог законодавства України та головних завдань Університету та проводять свою діяльність згідно положень про них.

Структурні підрозділи, що входять до складу університету мають право на прийняття самостійних рішень у межах повноважень, наданих їм законодавством та Статутом університету згідно із затвердженими положеннями про структурні підрозділи.

За рішенням університету та у відповідності до вимог законодавства України вони можуть мати окремі права фінансово-господарської самостійності, самостійний баланс, власні рахунки в органах центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та в установах банків, печатку.

До складу університету входить такий структурний підрозділ як Агрономічна дослідницька станція.

Відповідно до положення про Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція», Агрономічна дослідна станція є відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України. Місцезнаходження відокремленого підрозділу: с. Пшеничне, Васильківський район, Київська область.

Основними напрямами діяльності Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» є, зокрема, здійснення заходів щодо охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів (п. 1.7 положення про Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція»).

Згідно листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 02.04.2021 № 04-48/547, ділянка лісу розташована за GPS координатами 50.0985235.30.2146829 на території Ковалівської сільської ради Васильківського району (до реорганізації шляхом приєднання територія Пшениченської сільської ради - рішення №15-1-VІІ від 05.01.2019) перебуває в постійному користуванні ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція».

Комісією у складі провідного інженера-лісопатолога відділу діагностики ДСЛП «Київлісозахист» ОСОБА_3, директора ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» ОСОБА_2, головного агронома ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» ОСОБА_4 проведеного санітарно-лісопатологічне обстеження окремих насаджень ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція», з метою визначення виду заходів з поліпшення санітарного стану лісів в 2019 році, про що складеного акт санітарно-лісопатологічного обстеження насаджень ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» від 12.04.2019, відповідно до якого комісія рекомендує згідно Санітарних правил в лісах України призначити у вибіркову санітарну рубку 1,7 га, в тому числі по Пшеничненській сількій раді 1,7 га.

Згідно нумераційної відомості дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки, а також польової відомості переліку дерев, взятих на облік для призначення вибіркової санітарної рубки від 12.04.2019 визначено 32 дерева, з яких 29 породи «Клен», 2 породи «Яблуня», 1 породи «Горіх».

На підставі матеріалів лісовпорядкування та санітарно-лісопатологічного обстеження видано лісорубний квиток № 517204, яким надано дозвіл ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» рубати в рахунок заходів з формування і оздоровлення лісів, в т.ч. на земельній ділянці площею 0,3 га в кварталі 1 виділі 9 ділянці 2, загальною кубічною масою 80 метрів кубічних.

Між Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» (далі замовник) та ФОП ОСОБА_1 (далі виконавець) укладено договір надання послуг від 15.07.2019 № 92-07/19 (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався самотужки, власними або орендованими засобами (інструментами, матеріалами, механізмами) надати замовникові послуги зі звалювання, розкрижування на сортименти дерев, трелювання, вивезення із ділянки деревини та прибирання залишків рубки (далі послуги), а замовник зобов`язався отримати послуги від виконавця та оплатити їх на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що різновид, асортимент, загальна кількість та інші характеристики (у випадку необхідності або доцільності), в тому числі ціна послуг та сумарна вартість в конкретному випадку передбачається додатками, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно акта прийому-здачі виконаних робіт від 05.08.2020 № 1, який підписаний між Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» та ФОП ОСОБА_1, виконавцем виконані роботи по крижуванню деревини у кварталі 1 виділи 8, 9, 10 та трелювання деревини на ділянках у кварталі 1 виділи 6, 7, 8, 9, 10 на загальній площі 3,2 га згідно лісорубних квитків.

Старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області Труновим Ю.А., в межах кримінального провадження № 12020110000000210 від 01.04.2020, за участі представника Ковалівської сілької ради ОСОБА_6, державного інспектора з ОНПС Столичного округу ОСОБА_5 та у присутності двох понятих складено протокол від 29.04.2020 огляду місця події, а саме земельної ділянки, яка розташована на території Пшениченської сільської ради Васильківського району Київської області, на якій знаходились лісозахисні насадження, загальною площею 0,3 га, GPS координати 50.0985235.30.2146829, кварталу № 1 виділ № 9, в ході огляду якого виявлено суцільну рубку лісових насаджень у кількості 101 дерева, перелік який зазначено у вказаному протоколі місця події від 29.04.2020.

Згідно пояснень директора Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» ОСОБА_2 наданих керівнику Київської обласної прокуратури на питання прокурора: яким чином здійснювався контроль за виконанням ФОП ОСОБА_1 умов договору від 15.07.2019 № 92-07/2019 та чи складались після його закінчення акти виконаних робіт, директор відповідача надав наступну відповідь: Контроль за рубкою ФОП ОСОБА_1 дерев у кварталі 1 виділі 9 ділянці 2, площею 0,3 га, ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» не здійснювався, оскільки договором від 15.07.2019 № 92-07/2019 цього не було передбачено. На підставі цього договору були підписані акти виконаних робіт орієнтовно в липні - серпні 2020 року. Також зазначено, що в січні 2020 року з ФОП ОСОБА_1 було підписано ще один договір про надання послуг, згідно якого ФОП ОСОБА_1 повинен був завершити розкрижування зрубаних дерев, їх тралювання та прибирання залишків рубання. Акти виконаних робіт по цьому договору були підписані також в липні - серпні 2020 року. Частина зрізаних дерев у кварталі 1 виділі 9 ділянці 2, площею 0,3 га ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» на даний час зберігається на складі ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція», а частина дерев була передана ФОП ОСОБА_1 в якості оплати за надані послуги за вказаними договорами.

На підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області Трунова Ю.А. від 22.06.2020 про призначення експертизи у кримінальному провадженні № 12020110000000210, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 03.08.2020 № 16761/20-48, відповідно до якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки 101 дерева різних порід та різного якісного стану на території кварталу 1 виділу 9 ВП НУБіП «Агрономічна дослідна станція» в с. Пшеничне Васильківського району Київської області, становить 1075411,36 грн., з яких за вирубку сироростучих дерев у кількості 59 одиниць 791736,76 грн., за вирубку сухостійних дерев у кількості 42 одиниць 283674,60 грн.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури посилаючись на те, що внаслідок незаконної вирубки 59 сироростучих дерев на земельній ділянці площею 0,3 га в кварталі 1 виділі 9 ділянці 2 (GPS координати 50.0985235.30.2146829), яка перебуває в постійному користуванні відповідача, який не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а оскілки відповідач за вказаних обставин має нести матеріальну відповідальність, він звернувся до суду з даним позовом про стягнення з шкоди в розмірі 791736,76 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор посилається на незаконну вирубку дерев на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні відповідача, який не забезпечив охорону і збереження лісового фонду, чим спричинено матеріальну шкоду яку він має відшкодувати.

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» заперечує проти позовних вимог прокурора з підстав, які зводяться до того, що він не вчинив жодних неправомірних дій чи бездіяльності, наслідком яких стала би вирубка лісу невстановленими особами, про яку зазначає прокурор в позовній заяві. Вирубку лісу вчинила особа ФОП ОСОБА_1, відносно якого порушено кримінальне провадження. Відповідач стверджує про відсутність його вини у вчиненні незаконної вирубки дерев. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкоджені дерев і чагарників. Разом з тим, відповідач діяв в межах своїх повноважень, здійснив заходи, направлені на охорону лісу, вирубка лісу вчинена не третіми (невстановленими) особами, а конкретною особою ФОП ОСОБА_1, який надав відповідачу послуги на підставі договору від 15.07.2019, порушив умови договору, вина ФОП ОСОБА_1 може бути доведена або спростована вироком суду. Прокурор звертаючись з даним позовом не надав суду доказів встановлення будь-чиєї вини у вчиненні незаконної вирубки, встановлено лише факт такої вирубки, а тому відповідач вважає позов прокурора передчасним і необґрунтованим.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, які передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Згідно статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Так, заперечуючи проти задоволення позову у цій справі, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він не заперечує факт перебування в його користуванні земельної ділянки, на якій було зафіксовано факт незаконної вирубки дерев. Однак, звертає увагу на те, що вказана земля є полезахисною лісовою смугою, яка у відповідності до законодавства не є лісовою ділянкою, а тому він не є постійним лісокористувачем та особою, до якої може бути застосована відповідальність.

На вказані доводи, апеляційною інстанцією встановлено наступне.

Так, у відповідності до протоколу огляду місця події від 29.04.2020 Старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області Труновим Ю.А. за участі представника Ковалівської сільської ради ОСОБА_6, державного інспектора з ОНПС Столичного округу ОСОБА_5 та у присутності двох понятих встановлено суцільну рубку лісових насаджень у кількості 101 дерев на земельній ділянці загальною площею 0,3 га, GPS координати 50.0985235.30.2146829, кварталу № 1 виділ № 9, на якій знаходились лісозахисні насадження.

В обліково-технічній картці захисних лісонасаджень на земельній ділянці кварталу № 1 виділ № 9 значиться: вид насаджень - полезахисна лісова смуга; категорія земель - лісові культури лісовідновлювальні.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на час встановлення факту вирубки) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Вищенаведена редакція цієї норми набула чинності 01.01.2019 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VІІІ, яким також доповнено Земельний кодекс України статтею 37-1 «Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив».

Колегія суддів звертає увагу на те, що прийняття вказаного нормативно-правового акта мало на меті упорядкування земель сільськогосподарського призначення задля забезпечення належного та раціонального їх використання, адже у відповідності до вимог ч. 2 ст. 22 ЗК України вони поділяються на сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Водночас, не усі полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження можуть бути віднесені до несільськогосподарських угідь, а лише ті за допомогою яких здійснюється ефективне використання саме сільськогосподарських угідь, тобто ті що обмежують сільськогосподарський масив.

Наведене, узгоджується з приписами абзацу 8 частини першої статті 1 Закону України «Про землеустрій», згідно якого масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).

Отже, земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, не є землями лісного фонду. Це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення.

Відповідач, наполягаючи на тому, що полезахисна лісова смуга, на якій зафіксовано факт вирубки дерев, не належить до земель лісового призначення, до матеріалів справи не надав доказів того, що така земельна ділянка належить до несільськогосподарських угідь та обмежує сільськогосподарський масив. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що наведену вище земельну ділянку віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення згідно відомостей Державного земельного кадастру.

Відсутність вищенаведеної доказової бази виключає можливість дійти беззаперечного висновку про належність земельної ділянки, загальною площею 0,3 га, GPS координати 50.0985235.30.2146829, кварталу № 1 виділ № 9 ділянка 2, до земель сільськогосподарського призначення. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що відповідач є постійним лісокористувачем в розумінні приписів Лісового кодексу України, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій йому території.

Також не приймаються до уваги і посилання відповідача на те, що він не може бути постійним лісокористувачем згідно приписів ч. 1 ст. 17 ЛК України, адже правомірність чи неправомірність надання в постійне користування тієї чи іншої категорії земель належному користувачу не входить в предмет доказування у даній справі.

Статтями 13, 66 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону. Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно статті 39-1 цього Кодексу з метою охорони та збереження пралісів, квазіпралісів та природних лісів у них забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів (крім догляду за лінійними об`єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та служби лісової охорони).

За змістом статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на відповідних ділянках лісу, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до акта санітарно-лісопатологічного обстеження насаджень ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» від 12.04.2019, комісією було рекомендовано відповідачу згідно Санітарних правил в лісах України призначити у вибіркову санітарну рубку. Згідно нумераційної відомості дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки, а також польової відомості переліку дерев, взятих на облік для призначення вибіркової санітарної рубки від 12.04.2019 визначено 32 дерева, з яких 29 породи «Клен», 2 породи «Яблуня», 1 породи «Горіх».

На підставі матеріалів лісовпорядкування та санітарно-лісопатологічного обстеження видано лісорубний квиток № 517204, яким надано дозвіл ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» рубати в рахунок заходів з формування і оздоровлення лісів, в т.ч. на земельній ділянці площею 0,3 га в кварталі 1 виділі 9 ділянці 2, загальною кубічною масою 80 метрів кубічних.

На виконання вищенаведених рекомендацій щодо санітарної рубки дерев між відповідачем та третьою особою укладено договір надання послуг від 15.07.2019 № 92-07/19, зокрема, із звалювання, розкрижування на сортименти дерев, трелювання, вивезення із ділянки деревини та прибирання залишків рубки.

В підтвердження факту виконання третьою особою вказаного договору до матеріалів справи надано акт прийому-здачі виконаних робіт від 05.08.2020 № 1, зі змісту якого слідує, що третьою особою, зокрема, на ділянці квартал 1 виділ 9 виконано роботи по крижуванню та трелюванню деревини. Тобто вказаний акт не підтверджує факту здійснення третьою особою саме рубки дерев, так як фіксує виконання робіт з розпилу та переміщення вже зрізаної деревини.

Як вже зазначалось, в ході здійснення огляду місця події, що зафіксовано в протоколі від 29.04.2020, Старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області Труновим Ю.А. за участі представника Ковалівської сільської ради ОСОБА_6, державного інспектора з ОНПС Столичного округу ОСОБА_5 та у присутності двох понятих встановлено суцільну рубку лісових насаджень у кількості 101 дерев на земельній ділянці загальною площею 0,3 га, GPS координати 50.0985235.30.2146829, кварталу № 1 виділ №9.

Згідно наявних у справі пояснень, відібраних Прокурором відділу представництва у сфері охорони навколишнього природного середовища у директора відповідача ОСОБА_2, контроль за здійсненням ФОП ОСОБА_1 рубки на земельній ділянці квартал № 1 виділ № 9 ділянка № 2 ані керівником, ані іншою уповноваженою особою відповідача не здійснювався. Про те, що проведено суцільну вирубку директор дізнався у березні 2020 року, у зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою до відділу поліції. Ким була здійснена вирубка, директор повідомив, що він не знає.

Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, а відтак і не забезпечив належне виконання покладених на нього законодавством і статутом обов`язків щодо забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду. Наведене, як підставно зауважено місцевим господарським судом, спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, яка підлягає відшкодуванню відповідачем як постійним лісокористувачем.

Водночас, відповідач як в суді першої інстанції, так під час апеляційного перегляду справи, наполягає на відсутності його вини, адже на вказаній земельній ділянці рубку лісу здійснювала третя особа на підставі договору, а також відносно цієї особи порушено кримінальну справу, що наразі розглядається в суді.

Колегія суддів відхиляє вищенаведені аргументи апелянта, оскільки у відповідності до норм чинного законодавства саме на відповідача як постійного лісокористувача покладено обов`язок із забезпечення охорони і захисту лісів, що полягає, зокрема, у здійсненні ним комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок. Тобто відповідач, допустивши до виконання робіт із санітарної рубки третю особу, зобов`язаний був переконатися в належному виконанні останнім договірних зобов`язань, зокрема, в момент надання інформації щодо дозвільних документів на знесення деревини, що в обов`язковому порядку повинна була бути надана замовником задля забезпечення дотримання природоохоронного законодавства. При цьому, ані договір, ані інші наявні у справі документи не підтверджують факт надання третій особі такої інформації.

Відсутність в договорі умов щодо здійснення замовником контролю безпосередньо під час рубки дерев не звільняє його від обов`язку забезпечувати належну охорону та захист лісових насаджень, що унормовано чинним законодавством. Так само не звільняє від вказаного обов`язку і можливо допущенні третьою особою порушення при виконанні договірних зобов`язань із знесення дерев.

Посилання відповідача на те, що директор ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» звертався до поліції по факту вже здійсненої незаконної вирубки, як доказ відсутності обставин протиправної бездіяльності сторони, оцінюються судом критично, адже не доводять здійснення уповноваженою особою відповідача усіх необхідних дій аби не допустити рубку деревини як то третьою особо, або невідомою особою.

Також не заслуговують уваги і твердження апелянта про те, що незаконна рубка була проведена саме ФОП ОСОБА_1, адже наявний у справі акт від 05.08.2020, на який посилається сторона як доказ виконання третьою особою договірних зобов`язань, не доводить виконання нею робіт саме з рубки дерев. Відтак у суду відсутня можливість встановити які саме дерева були знесені чи взагалі зносились третьою особою.

Відносно посилань апелянта на порушення місцевим господарським судом принципу притягнення до відповідальності особи без доведення її вини колегія суддів зазначає, що наявність між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині регулювання норм цивільного кодексу, за змістом ч. 2 ст. 1166 якого особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, відсутність вини зобов`язана доводити особа, яка завдала таку шкоду. Отже, особливістю цивільно-правової відповідальності є презумпція вини заподіювача шкоди.

Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Беручи до уваги те, що відповідачем належними і допустимими доказами в порядку ст. 74 ГПК України не доведено відсутності його вини в незабезпеченні охорони лісових насаджень від незаконних рубок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, з огляду на встановлення усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: відповідач допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком протиправної бездіяльності відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

При цьому, розмір шкоди визначений прокурором на підставі висновку інженерно-екологічної експертизи від 03.08.2020 № 16761/20-48, згідно якого експерт у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" від 23.07.2008 року № 665 та з урахуванням індексу споживчих цін, визначив розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного вирубку сироростучих дерев у кількості 59 одиниць в сумі 791736,76 грн.

Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженість предметом позову; неможливість розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо.

Так, обґрунтовуючи звернення з клопотанням про зупинення сторона вказувала на те, що відповідач як лісокористувач має право на відшкодування завданої злочинними діянням третьої особи шкоди, вина якого підтверджується лише Вироком суду, то розгляд даної господарської справи неможливий до результатів розгляду кримінальної справи.

Проте, наведені доводи не можуть бути підставою для зупинення провадження у справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки не доводять об`єктивної неможливості вирішення цього спору. Натомість, вирішення відповідачем питання відшкодування йому третьою особою шкоди лежить в площинні розгляду спору про неналежне виконання вказаною особою договірних зобов`язань та не стосується спірних правовідносин, що розглядаються у цій справі.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи апелянта в цій частині, так як порушень місцевим господарським судом норм процесуального закону в даному випадку не вбачається.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, аргументація апеляційної скарги про те, оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2022 у справі №911/1695/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2022 у справі №911/1695/21 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2022 у справі №911/1695/21 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 05.05.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді М.А. Руденко

О.О. Євсіков