Постанова

від 08.05.2023 по справі 904/2321/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2321/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. (суддя Фещенко Ю.В., повний текст складено 22.02.2023р.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Чуба Володимира Володимировича (м. Дніпро)

до Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича (м. Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юді-Груп" (м. Дніпро)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (м. Дніпро)

та за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (м. Дніпро)

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в сумі 95 700 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець Чуб Володимир Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича (далі - відповідач) суму попередньої оплати у розмірі 95 700 грн. 00 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару на суму 95 700 грн. 00 коп., за який позивачем було здійснено попередню оплату. Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем товар не поставлено, вимогу позивача щодо повернення попередньої оплати також не виконано, у зв`язку з чи він звернувся до суду із позовом про стягнення суми сплаченої попередньої оплати за товар, який не було поставлено.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. задоволено у повному обсязі позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чуба Володимира Володимировича. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича на користь Фізичної особи-підприємця Чуба Володимира Володимировича 95 700 грн 00 коп. - безпідставно набутих грошових коштів та 2481 грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа - підприємець Калінін Станіслав Вікторович, в якій просить рішення суду від 21.02.2023р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що ухвалене судом першої інстанції рішення постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування всіх обставин по справі, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що між Позивачем та Відповідачем 11.10.2021р. було досягнуто згоду про укладання Договору поставки №11-10-21 у спрощеній формі, та цей Договір був укладений шляхом прийняття до виконання замовлень із виготовлення кондитерської продукції, та відбулось виконання цього Договору шляхом оплати цих замовлень Позивачем на рахунок Відповідача, та виготовлення кондитерської продукції на замовлення Позивача. Виготовлена кондитерська продукція відпущена Позивачу.

Скаржник вважає, що заявки з боку Позивача на виготовлення кондитерської продукції, оплата Позивачем коштів в рахунок виготовлення такої продукції, отримання такої продукції Позивачем (перевізником) свідчать про виконання Договору поставки від 11.10.2021р. та про помилковість висновків суду щодо відсутності договірних відносин між сторонами.

Скаржник звертає увагу на те, що після відвантаження продукції Відповідач надавав Позивачу пакет супроводжувальних товарно - транспортних документів, які в подальшому не були повернуті із підписами про отримання товару, і вказані обставини підтверджуються заявами свідків, які наявні в матеріалах справи.

Скаржник вказує, що посилання суду першої інстанції на те, що свідки пов`язані/були пов`язані трудовими або цивільними правовідносинами з відповідачем, а тому не можуть бути визнані судом достовірними та об`єктивними суперечать приписами ч. 1 ст 89 ГПК України, оскільки за нормами вказаної статті свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Оскільки свідки для допиту судом не викликались, вважати їх свідчення не достовірними лише з підстав наявності трудових відносин із відповідачем, на думку Скаржника, є порушенням зазначеної норми процесуального права.

Скаржник наголошує на тому, що суд не надав належної оцінки листу від ПрАТ «ЗМК «УКРСТАЛЬ ДНІПРО», з яким ФОП Калініним С.В. 30.09.2021р. був укладений Договір про надання послуг із забезпечення пропускного режиму на орендованій території, яким підтверджується факт вивозу із території кондитерської фабрики вантажних автомобілів із навантаженою для Позивача продукцією за вказаними у апеляційній скарзі заявками (пропуск на виїзд авто, товарно - транспортна накладна).

Скаржник вважає, що оскільки отримання Відповідачем коштів від Позивача було наслідком укладання у спрощеній формі Договору поставки, на виконання Договору відбулась його оплата, та відбулось повне його виконання, то відсутні підстави вважати отримані кошти без достатньої правової підстави, а отже застосування до цих правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є помилковим.

Від Скаржника надійшло клопотання, в якому він просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів судової справи, протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 23.02.2023р. у кримінальному провадженні №12022041690000942 від 17.09.2022р. та протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 23.02.2023р. у кримінальному провадженні №12022041690000942 від 17.09.2022р. та вказує, що вказані докази фізично з`явились після ухвалення спірного рішення, що унеможливлювало надання таких доказів раніше, прошу суд долучити до матеріалів справи пояснення свідків, які додаються до клопотання.

Скаржник посилається на те, що з пояснень цих допитаних в якості свідків осіб з`ясовуються обставини, які мають важливе значення для правильного та об`єктивного вирішення справи. Скаржник зазначає, що письмові пояснення, зазначених осіб, спростовують предмет і підставу позовних вимог та свідчать про те, що Позивач сплачував Відповідачу кошти для оплати ремонту приміщення в підприємстві, оренди приміщення та комплектації приміщення різним обладнанням для виготовлення кондитерських виробів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законними та обгрунтованими, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.

В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає на відсутності підстав вважати, що сторонами укладався договір у спрощений спосіб, а саме, що Позивач направляв Відповідачу оферту, шо Відповідач вчинив дії з прийняття та виконання пропозиції Позивача. Матеріали справи містять квитанції, відповідно до яких Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти у загальній сумі 95700,00 грн. з призначенням платежу «За кондитерські вироби згідно Договору 11-10-21 від 11.10.21». Відповідачем не подано доказів, що Позивач повідомляв Відповідача про зміну призначення платежу. Позивач вважає, що з викладеного вбачається, що між сторонами спору мав бути укладений Договір в формі єдиного документу.

Позивач погоджується с висновками суду першої інстанції щодо критичного ставлення до заяв свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в частині відомостей про розміщення ФОП Чубом В.В. попередніх замовлень на виготовлення продукції, її виробництва та подальшого отримання ним, зокрема й через те, що вони перебувають/ перебували з Відповідачем у трудових відносинах, тобто у службовій залежності від Відповідача.

Скаржник звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів отримання Відповідачем від Позивача попередніх замовлень на виготовлення продукції (копій перепусток ФОП Чубу В.В. на територію, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП Калінін С.В., з огляду на наявність Договору про надання послуг із забезпечення пропускного режиму №401/10-21 від 30.09.2021 між ним та ПрАТ «ЗМК «УКРСТАЛЬ ДНІПРО», у разі надання замовлення усно, роздруківки телефонний дзвінків, скріншотов переписки у месенджері «VIBER» у разі надання замовлення за допомогою телекомунікаційних засобів зв`язку тощо), які є підставою для формування Відповідачем Заявок на виготовлення продукції №10039 від 11.10.2021р. №10339 від 14.10.2021, №10631 від 21.10.2021, №10984 від 27.10.2021р., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, Позивач вказує на те, що категорично заперечував під час розгляду справи в суді першої інстанції розміщення таких попередніх замовлень на виготовлення продукції, та вказував, що Заявки на виготовлення продукції та пропуски від ФОП Калінін В. не можуть слугувати належними та допустимими доказами замовлення та подальшої поставки продукції Відповідачем Позивачу, оскільки є внутрішніми документами ФОП Калінін С.В. та їх створення залежить лише від його волі.

Позивач також вказує на те, що Відповідачем до суду першої інстанції взагалі не були надані докази можливості виробництва вказаної у Заявках на виробництво номенклатури продукції у визначеній в них кількості (наявності на бухгалтерському обліку ФОП Калініна С.В. необхідного виробничого обладнання, штатний розпис найнятих працівників, технологічних карт виробництва номенклатури продукції, залишок сировини, необхідної для виробництва продукції, облік виготовленої продукції за даними складського обліку тощо) за фактично один робочий день.

Позивач також вважає, що Відповідачем не доведено, що ПрАТ «ЗМК «УКРСТАЛЬ ДНІПРО» здійснено перевірку відповідності навантаженої у транспортні засоби, що виїжджають з території підприємства, продукції товарно-транспортним документам за кількістю та найменуванню. Відповідь ПрАТ «ЗМК «УКРСТАЛЬ ДНІПРО» на адвокатський запит від 19.08.2022р., на думку Позивача, не є належним та допустим доказом, здатним підтвердити фактичні обставини в цій справі.

Позивач наголошує на тому, що твердження Відповідача про поставку ним виготовленої продукції на адресу ФОП Чуб В.В. за допомогою/ через автомобільного перевізника ТОВ «ЮДІ-ГРУП» не відповідають дійсності та не підтвердженими належними та допустимими доказами здійснення таких перевезень.

При цьому, Позивач вважає такими, що не відповідають дійсності й твердження ФОП Калініна С.В. про надання ним після нібито відвантаження продукції ФОП Чубу В.В. пакету супроводжувальних товарно-транспортних докумунтів, які в подальшому не були повернуті із підписами про отримання товару. Матеріали судової справи не містять доказів звернення ФОП Калініна С.В. на адресу ФОП Чуба В.В. з вимогою про повернення підписаних з боку останнього других примірників видаткових та товарно - транспортних накладних на поставлену продукцію.

Позивач наголошує, що всупереч наведеним Відповідачем у апеляційній скарзі доводам та аргументам, Договір поставки кондитерських виробів №11-10-21 від 11.10.21 фактично не є укладеним, та, відповідно виконаним, продукція за ним ФОП Чуб В.В. від Відповідача не отримувалася. Відтак, грошові кошти (передплата за кондитерські вироби) в розмірі 95700,00 грн зберігаються ФОП Калініним С.В. безпідставно та підлягають на підставі ст. 1212 ЦК України стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Подане Відповідачем до суду апеляційної інстанції клопотання, про долучення доказів від 27.03.2023р. Позивач посить залишити без задоволення та не брати до уваги Протоколи допиту свідка, що долучені до нього, оскільки воно не містить ані відомостей щодо наявності такого дозволу, наданого слідчим або прокурором, ані безпосередньо копії дозволу у письмовому виді серед додатків до нього. Копії Протоколів допиту свідка, Апелянтом, всупереч наведеним вимогам законодавства та положень ДСТУ 4163:2020, Правил організації діловодства, належним чином не засвідчені, а відтак, на думку Позивача, є недопустимими доказами у цій справі.

Позивач звертає увагу на те, що до клопотання долучені докази надсилання доказів Позивачу по справі, водночас, доказів надсилання доказів іншим учасникам справи - третім особам без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮДІ-ГРУП», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано, що на переконання Позивача, є порушенням Відповідачем вимог вищезазначеного припису процесуального законодавства, а відтак, з огляду на зазначене, такі докази не повинні братися судом апеляційної інстанції до уваги.

Поряд з цим, Позивач вказує на те, що всі докази, які підтверджують заперечення проти позову, мають бути подані відповідачем одночасно із відзивом на позовну заяву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.

Позивач зазначає, що громадяни України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є учасниками справи №904/2321/22, не викликались також судом першої інстанції для надання показань в ній у якості свідків. Повідомлені ними органу досудового розслідування відомості стосувались безпосередньо їх взаємовідносин, як суб`єктів господарської діяльності з Фізичною особою - підприємцем Калініним С.В., що не є предметом дослідження та доказування в цій судовій справі.

Водночас, Позивач вважає, що відомості, повідомлені органу досудового розслідування Чубом Володимиром Володимировичем та Котивцем Вадимом Петровичем, Позивачем та Третьою особою 2 в цій справі відповідно, жодним чином не протирічать підставі та предмету позовних вимог ФОП Чуба В.В. до ФОП Калініна С.В. та не підтверджують, всупереч заявам Відповідача, факту отримання продукції кондитерської продукції із виробничого цеху Апелянта.

Треті особи не скористалися своїм правом, відзиву на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від13.03.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2321/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 у справі №904/2321/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

17.03.2023р. матеріали справи № 904/2321/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

В жовтні 2021р. Фізична особа-підприємець Чуб Володимир Володимирович (Покупець) та Фізична особа-підприємець Калінін Станіслав Вікторович (Постачальник) мали намір укласти Договір поставки №11-10-21 від 11.10.2021р. кондитерських виробів (Продукція), у зв`язку з чим, ФОП Калініну С.В. було надано для підписання два примірника договору, підписаного з боку Позивача.

Однією із істотних умов Договору, який в подальшому не відбувся, Сторонами було погоджено, що Продукція відвантажується Постачальником на адресу Покупця на умовах 100 відсоткової передплати.

ФОП Чуб В.В. перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача передплату за Продукцію: квитанції № 0.0.2296422424.1 від 11.10.2021р., на суму 25 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.8 у томі 1); квитанції № 0.0.2305681739.1 від 18.10.2021р., на суму 26 500 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.9 у томі 1); квитанції № 0.0.2317106243.1 від 25.10.2021р., на суму 21 700 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.8 у томі 1); квитанції № 0.0.2323853165.1 від 01.11.2021р., на суму 22 500 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.8 у томі 1).

Всього ФОП Чуб В.В. було здійснено попередню оплату продукції на загальну суму 95700,00 грн., однак, Договір поставки укладений не був: примірник Договору, підписаного зі сторони ФОП Калініна С.В., на адресу Позивача не повернуто.

30.06.2022р. Позивачем на адресу Відповідача направлено лист-вимогу про повернення суми попередньої оплати за продукцію, в розмірі 95 700,00 грн., проте, станом на дату подання позовної заяви зазначена вимога з боку ФОП Калініна С.В. залишилась невиконаною.

Неповернення ФОП Калініна С.В. означеної суми коштів стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову Фізичної особи - підприємця Чуба Володимира Володимировича господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

До апеляційної скарги додано додаткові докази - пояснення свідка у кримінальному проваджені Семененко С. А від 23.02.2023 р.; пояснення свідка у кримінальному проваджені Чуб В. В від 23.02.2023 р.; пояснення свідка у кримінальному проваджені Семененко В. В від 23.02.2023 р.; пояснення свідка ОСОБА_1 від 21.03.2023р..

З матеріалів справи слідує, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення надані відповідачем докази не існували.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України, незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додані відповідачем під час апеляційного перегляду копії пояснень свідків у кримінальному проваджені, як додаткові докази колегією суддів не приймаються, оскільки їх не існувавло на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів, перерахованих Позивачем.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача передплати, у розмірі 95 700 грн. 00 коп., є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що підлягає задоволенню з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між сторонами було досягнуто домовленості щодо укладення договору поставки кондитерських виробів № 11-10-21 від 11.10.2021р., яким передбачалася поставка товару на умовах попередньої оплати.

На виконання умов вказаного договору, позивач - Фізична особа - підприємець Чуб Володимир Володимирович перерахував на користь відповідача - Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича передоплату за продукцію, в загальній сумі 95 700 грн. 00 коп. відповідно до наступних квитанцій: квитанції № 0.0.2296422424.1 від 11.10.2021р., на суму 25 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.8 у томі 1); квитанції № 0.0.2305681739.1 від 18.10.2021р., на суму 26 500 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.9 у томі 1); квитанції № 0.0.2317106243.1 від 25.10.2021р., на суму 21 700 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.8 у томі 1); квитанції № 0.0.2323853165.1 від 01.11.2021р., на суму 22 500 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за кондитерські вироби згідно з договором 11-10-21 від 11.10.2021р." (а.с.8 у томі 1).

Заперечень Відповідача щодо факту отримання грошових коштів, в загальній сумі 95 000,00 грн., матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У ст. 643 ЦК України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (ч. 2 ст. 644 ЦК України).

Викладеного в письмовій формі та підписаного обома сторонами договору поставки № 11-10-21 від 11.10.2021р. матеріали справи не містять.

Як зазначав позивач та не заперечувалось Відповідачем, договір поставки укладений не був, оскільки з надісланих відповідачу підписаних зі сторони ФОП Чуба В.В. двох примірників договору, примірник договору, підписаний зі сторони ФОП Калініна С.В. на адресу позивача повернуто не було. Більше того, зі спливом тривалого часу укладення договору поставки втратило для позивача інтерес, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача із листом-вимогою від 29.06.2022р., в якому вимагав повернути попередню оплату, в сумі 95 700 грн. 00 коп., протягом 7 днів з дати отримання вимоги (а.с.12-15 у томі 1). Докази направлення вказаного листа наявні в матеріалах справи (а.с.16-17 у томі 1).

З огляду на встановлені обставини, які не заперечуються сторонами, відносно того, що договір № 01-10-21 від 01.10.2021р. укладено не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав вважати, що сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору поставки - предмету поставки (асортименту, кількості, якості товару), строків поставки, ціни товару та строку дії договору.

Отже, обставини справи свідчать про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави.

Посилання Скаржника на те, що ним на суму попередньої оплати було здійснено постачання товару, колегією суддів колегією суддів відхиляється, як необгрунтовані та безпідставні, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам ст. 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту поставки товару позивачу, до матеріалів справи відповідачем були надані наступні докази: заявка на виготовлення продукції (ЦЕХ) № 10039 від 11.10.2021, складена позивачем (а.с.55 у томі 1); перепустка на автомобіль Mercedes-Bens з державним номерним знаком НОМЕР_1 , видана позивачем (а.с.56 у томі 1); видаткова накладна № 10039 від 11.10.2021 на суму 25 007 грн. 21 коп., підписана тільки зі сторони відповідача (а.с.57 у томі 1); рахунок на оплату № 10038 від 11.10.2021 на суму 25 007 грн. 21 коп. (а.с.58 у томі 1); товарно-транспортна накладна № Р10039 від 11.10.2021, в якій вантажовідправником вказаний ФОП Калінін Станіслав Вікторович, вантажоодержувачем зазначено ФОП Чуба Володимира Володимировича, але яка підписана лише зі сторони вантажовідправника, а також містить підпис водія - Котивця Валерія Вадимовича (а.с.59 у томі 1); заявка на виготовлення продукції (ЦЕХ) № 10339 від 14.10.2021, складена позивачем (а.с.60 у томі 1); перепустка на автомобіль Volswagen з державним номерним знаком НОМЕР_2 , видана позивачем (а.с.61 у томі 1); видаткова накладна № 10339 від 18.10.2021 на суму 26 506 грн. 40 коп., підписана тільки зі сторони відповідача (а.с.62 у томі 1); рахунок на оплату № 10338 від 18.10.2021 на суму 26 506 грн. 40 коп. (а.с.63 у томі 1); товарно-транспортна накладна № Р10339 від 18.10.2021, в якій вантажовідправником вказаний ФОП Калінін Станіслав Вікторович, вантажоодержувачем зазначено ФОП Чуба Володимира Володимировича, але яка підписана лише зі сторони вантажовідправника, а також містить підпис водія - Котивця Вадима Петровича (а.с.64-65 у томі 1); заявка на виготовлення продукції (ЦЕХ) № 10631 від 21.10.2021, складена позивачем (а.с.66 у томі 1); перепустка на автомобіль Volswagen з державним номерним знаком НОМЕР_2 , видана позивачем (а.с.67 у томі 1); видаткова накладна № 10631 від 25.10.2021 на суму 21 708 грн. 13 коп., підписана тільки зі сторони відповідача (а.с.68 у томі 1); рахунок на оплату № 10631 від 25.10.2021 на суму 21 708 грн. 13 коп. (а.с.69 у томі 1); товарно-транспортна накладна № Р10631 від 25.10.2021, в якій вантажовідправником вказаний ФОП Калінін Станіслав Вікторович, вантажоодержувачем зазначено ФОП Чуба Володимира Володимировича, але яка підписана лише зі сторони вантажовідправника, а також містить підпис водія - Котивця Вадима Петровича (а.с.70 у томі 1); заявка на виготовлення продукції (ЦЕХ) № 10984 від 27.10.2021, складена позивачем (а.с.71 у томі 1); перепустка на автомобіль Mercedes-Bens з державним номерним знаком НОМЕР_1 , видана позивачем (а.с.72 у томі 1); видаткова накладна № 10984 від 01.11.2021 на суму 22 478 грн. 26 коп., підписана тільки зі сторони відповідача (а.с.73 у томі 1); рахунок на оплату № 10973 від 01.11.2021 на суму 22 478 грн. 26 коп. (а.с.74 у томі 1); товарно-транспортна накладна № Р10984 від 01.11.2021, в якій вантажовідправником вказаний ФОП Калінін Станіслав Вікторович, вантажоодержувачем зазначено ФОП Чуба Володимира Володимировича, але яка підписана лише зі сторони вантажовідправника, а також містить підпис водія - Котивця Валерія Вадимовича (а.с.75-76 у томі 1); копію заяви свідка ОСОБА_5 , в якій вона зазначила, що працювала на посаді бухгалтера у ФОП Калініна С.В. та підтвердила факт отримання ФОП Чубом В.В. в період з 11.10.2021р. по 01.11.2021р. з території фабрики позивача шляхом самовивозу через автомобільного перевізника товару на загальну суму 95 700 грн. 00 коп. (а.с.77-79 у томі 1); Наказ про прийняття на роботу ОСОБА_5 з 01.10.2020р. (а.с.80 у томі 1); Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_5 з 01.10.2020 з квитанціями (а.с.145-148 у томі 1); копію заяви свідка ОСОБА_6 , в якій вона зазначила, що працювала на посаді комірника готової продукції у ФОП Калініна С.В. та підтвердила факт отримання ФОП Чубом В.В. в період з 11.10.2021 по 01.11.2021 з території фабрики позивача шляхом самовивозу через автомобільного перевізника товару на загальну суму 95 700 грн. 00 коп. (а.с.81-83 у томі 1); Наказ про прийняття на роботу ОСОБА_6 з 06.02.2020 (а.с.84 у томі 1); копію заяви свідка Худотеплої Олени Валентиновни, в якій вона зазначила, що працювала на умовах цивільно-правового договору у ФОП Калініна С.В. та підтвердила факт отримання ФОП Чубом В.В. в період з 11.10.2021 по 01.11.2021 з території фабрики позивача шляхом самовивозу через автомобільного перевізника товару на загальну суму 95 700 грн. 00 коп. (а.с.85-87 у томі 1); договір про надання послуг з виробництва кондитерських виробів від 01.01.2021, рішення єдиного засновника № 1 від 06.10.2021, Наказ про прийняття на роботу Худотеплої Олени Валентиновни від 06.10.2021 (а.с.90 у томі 1); адвокатський запит до ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" щодо надання інформації про пропускний режим із обліку в`їзду - виїзду транспортних засобів, а також перелік запитуваних транспортних засобів (ас.93-95 у томі 1); лист ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" з інформацією про те, що на території, де розташовані приміщення, орендовані ФОП Калініним В.В. та ТОВ "Кондитерська фабрика "Ласощі ням-ням", в`їжджали та виїжджали транспортні засоби, навантажені продукцією відповідно до супутніх товарно-транспортних документів (а.с.92 у томі 1); договір про надання послуг із забезпечення пропускного режиму № 401/10-21 від 30.09.2021 (а.с.96-97 у томі 1); договір оренди нерухомого майна № 253/8-20 від 01.10.2020 (а.с.98-103 у томі 1); лист від 25.07.2021, підписаний представником мережі магазинів "Конфетка" (а.с.104 у томі 1); запит від 09.07.2021 ФОП Калініна С.В. до до ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" на видачу постійних перепусток, зокрема водію Котивцю Валерію Вадимовичу та ОСОБА_1 (а.с.105 у томі 1); запит від 13.07.2021 ФОП Калініна С.В. до до ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" на видачу постійних перепусток вантажникам (а.с.106 у томі 1); запит від 16.07.2021 ФОП Калініна С.В. до до ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" на видачу постійних перепусток (а.с.107 у томі 1).

Проте, вказані докази не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, що підтверджують факт передачі товару позивачеві, оскільки видаткові накладні № 10039 від 11.10.2021р., № 10339 від 18.10.2021р., № 10631 від 25.10.2021р., № 10984 від 01.11.2021р., не містять підпису особи (Покупця), яка прийняла товар, а товарно-транспортні накладні №Р10039 від 11.10.2021р., № Р10339 від 18.10.2021р., № Р10631 від 25.10.2021р., №Р10984 від 01.11.2021р. не містять відтисків печатки позивача та його особистого підпису або підписів уповноважених осіб, які б засвідчували факт отримання товару.

Не можуть бути прийняті судом в якості доказів, які б підтверджували факт поставки товару позивачу на спірну суму, і залучені відповідачем інші документи - заявки, перепустки, рахунки на оплату, з огляду на те, що жоден з цих документів не містить підпису позивача та не підтверджує факт здійснення господарських операцій саме з Позивачем.

Судом також критично розцінюються надані відповідачем докази наявності перепусток у водіїв Котивця В.В. та Котивця В.П., а також відомості щодо заїзду/виїзду транспортних засобів, навантажених продукцією відповідно до супутніх товарно-транспортних документів, на/з території ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро", на якій розташовані приміщення орендовані ФОП Калініним В.В. та ТОВ "Кондитерська фабрика "Ласощі ням-ням", оскільки факт заїзду/виїзду автомобілів на територію ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро", навіть якщо припустити, що автомобілі дійсно були завантажені тим обсягом товару, що зазначений у товарно-транспортних накладних, не свідчить, що вказаний товар було відвантажено та отримано саме позивачем.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заяви свідків ОСОБА_5 (бухгалтера у ФОП Калініна С.В.), ОСОБА_6 (комірника готової продукції у ФОП Калініна С.В.) та Худотеплої Олени Валентиновни (яка працювала на умовах цивільно-правового договору у ФОП Калініна С.В.), оскільки за умови відсутності в матеріалах справи інших беззаперечних доказів наявності факту поставки товару на суму 95 700 грн. 00 коп., відомості осіб, які пов`язані/були пов`язані трудовими або цивільними правовідносинами з відповідачем, не можуть бути визнані судом достовірними та об`єктивними.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідно до положень ст. 78 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021р. р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Отже, враховуючи, що між сторонами відсутні двосторонньо складені первинні документи, а також матеріали справи не місять жодного іншого доказу, який би переконливо свідчив про факт поставки відповідачем позивачу товару, факт складання та наявності первинних документів позивач заперечує, суд першої інстанції, з урахуванням впровадженим у господарський процес стандарт доказування "вірогідність", дійшов вірного висновку, що жоден із наданих відповідачем доказів окремо, а також за результатами оцінки всіх наданих останнім доказів в їх сукупності, не підтверджується факт здійснення відповідачем поставки товару для позивача, у період з 11.10.2021р. по 01.11.2021р., на суму 95 700,00 грн..

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Тобто, зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019р. у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019р. у справі № 910/20926/16.

Приписами ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із листом-вимогою від 29.06.2022р., в якій вимагав повернути попередню оплату, в сумі 95 700 грн. 00 коп. протягом 7 днів з дати отримання вимоги (а.с.12-15 у томі 1). Докази направлення вказаного листа наявні в матеріалах справи (а.с.16-17 у томі 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк повернення грошових коштів в сумі 95 700 грн. 00 коп. є таким, що настав.

Доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у сумі 95 700 грн. 00 коп. позивачу матеріалди справи не містять.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору поставки, недоведеності фактичної поставки товару, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в сумі 95 700 грн. 00 коп., перераховані відповідно до квитанцій від 11.10.2021р., 18.10.2021р., 25.10.2021р. та від 01.11.2021р., підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів ст. 1212 ЦК України та згідно з приписами ст. 1213 ЦК України підлягають поверненню останньому.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 904/2321/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Фізичну особу - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус