Рішення

від 28.04.2023 по справі 908/547/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/44/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2023 Справа № 908/547/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (вул. Камська, буд. 64, м. Дніпро, 49106; код ЄДРПОУ 31497076)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ" (вул. Рекордна, буд. 34-А, приміщ. 48, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 30802064)

про стягнення 247 552,20 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ" про стягнення 247 552,20 грн.

21.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/547/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 21.03.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

14.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ" до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 14.03.2023 (вх. № 5276/08-08/23 від 14.03.2023), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

20.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 15.03.2023 (вх. № 5792/08-08/23 від 20.03.2023), згідно якої позивач зазначив про необґрунтованість заперечень викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вказані документи долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 28.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 05.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ" (покупець) укладено договір постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу № 39/22/3, за умовами якого постачальник зобов`язався в зумовлені сторонами строки передати у власність (поставити) покупцеві автомобільні товари в асортименті (товар), а покупець зобов`язався прийняти та сплатити за вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Поставка товару за цим договором здійснювалась окремими партіями. На виконання умов договору, ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" поставлено, а ТОВ "ТРАНСКОМ" прийнято товар на загальну суму 570 336,00 грн. Однак, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 21.02.2023 заборгованість відповідача за поставлений товар становить 209 790,00 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань, на підставі п.п. 5.2. та 5.3 договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 15% на суму 31 468,50 грн. та неустойка у розмірі 3% на суму 6 293,70 грн. Просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "ТРАНСКОМ" заперечило проти позову зазначивши, що відповідно до п. 8.8. договору № 39/22/3 від 05.01.2022, у разі поставки товару на умовах EXW (само вивозу) відповідно до Інкотермс, оформлення видаткових накладних здійснюється тільки в паперовій формі без їх дублювання в електронному вигляді. Відповідно до всіх доданих до позову копій видаткових накладних, умовою поставки є самовивіз. Отже, видаткові накладні № 4136 від 20.01.2022 на суму 54 768,00 грн. та № 4705 від 21.01.2022 на суму 217 002,00 грн. не відносяться до вищевказаного договору, оскільки внаслідок недотримання паперової форми не містять власноручних підписів представників сторін. Також, у доданих до позовної заяви платіжних дорученнях не зазначений договір № 39/22/3 від 05.01.2022. При цьому, у платіжному дорученні № 22982 від 13.01.2022 у призначенні платежу зазначений документ від 01.12.2021, тобто датований до дати договору № 369/22/3 від 05.01.2022. Підсумовуючи викладене, правовідносини між сторонами спору не охоплюються договором № 39/22/3 від 05.01.2022. Просить суд у задоволення позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 39/22/3 від 05.01.2022, позивач здійснив на користь відповідача поставку товару на загальну суму 570 336,00 грн. Рахунки на оплату № 6323 від 19.01.2022 на суму 54 768,00 грн., № 5745 від 18.01.2022 на суму 217 002,00 грн. оплачені у повному обсязі, а рахунки на оплату № 21557 від 21.02.2022 на суму 210 354,00 грн. та № 21558 від 21.02.2022 на суму 88 212,00 грн. оплачені відповідачем частково, внаслідок чого сума заборгованості складає 209 790,00 грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на 28.04.2023 заперечень на відповідь на відзив від ТОВ "ТРАНСКОМ" до суду не надійшло.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ" (покупець, відповідач) укладено договір про постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу № 39/22/3 (далі - договір).

Розділом 1 «Предмет договору» передбачено, що:

1.1. Постачальник зобов`язується в зумовлені сторонами строки передати у власність (поставити) покупцеві автомобільні товари в асортименті (надалі - "Товар"), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями.

1.2. Кількість, найменування, одиниці виміру, загальна вартість, асортимент та ціни кожної партії Товару погоджуються сторонами в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних та/або специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною цього договору. Видаткові накладні підписуються керівниками або представниками сторін, уповноваженими на отримання й видачу Товару.

1.3. Покупець погоджується, що якість товару, який постачається відповідно до положень цього договору, відповідає необхідним нормам, стандартам, технічним умовам та/або іншій документації заводу-виробника товару, що встановлює вимоги щодо якості даного виду товару.

1.5. Вид, обсяг, комплекс та загальна вартість послуг вказується в рахунках-фактурах та/або актах виконаних робіт (наданих послуг), оформлених на підставі узгодженої сторонами усної чи письмової заявки покупця.

Згідно з п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW склад постачальника відповідно до положень Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.

Відповідно до п. 2.2 договору, зобов`язання постачальника щодо поставки (передачі) товару з цим договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю (перевізнику) та підписання останнім товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Датою поставки (передачі) товару є дата підписання покупцем (перевізником) товарно-транспортних та/або видаткових накладних.

Покупець гарантує, що особа яка здійснюватиме фактичне приймання товару й підписання товарно-транспортних та/або видаткових накладних, матиме достатні повноваження на вчинення таких дій від імені покупця. Покупець несе всі ризики, пов`язані з невиконанням цього обов`язку. Покупець повинен забезпечити падання постачальнику довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у порядку, передбаченому діючим законодавством (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору, підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує: факт передання (поставки) покупцю товару за цим договором у відповідності з визначеною кількістю та встановленою якістю, а також - всіх документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що загальна сума цього договору орієнтовно становить 5 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 833 333,33 грн. та визначається вартістю товару та/або послуг, поставленого/наданих протягом всього строку (терміну) дії цього договору.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що оплата товару та/або послуг здійснюється в порядку безготівкових розрахунків або іншим не забороненим способом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару та/або послуг за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні. Покупець, виконуючи безготівкові розрахунки, повинен в платіжному дорученні (у розділі «призначенні платежу») зазначити номер і дату цього договору. При недотримання цієї вимоги платіж, здійснений покупцем, може бути не зарахований в оплату по даному договору.

Відповідно до п. 3.3 договору ,оплата вартості товару та/або послуг здійснюється покупцем у строк не пізніше ніж 30 днів з дати поставки товару/надання послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього договору, підписаними уповноваженими особами сторін.

Згідно п. 3.5. договору, датою оплати вважається дата фактичного зарахування грошових коштів що підлягають сплаті, на поточний рахунок постачальника.

Сторони погоджуються, що у разі наявності дебіторської заборгованості покупця перед постачальником, грошові кошти, які надходять від покупця, в першу чергу зараховуються в оплату існуючої дебіторської заборгованості незалежно від призначення платежу (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, за порушення умов цього договору винна сторона несе відповідальність згідно до положень чинного законодавства та умов даного договору.

У випадку порушення строків оплати вартості товару та/або послуг покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% під суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови договору до моменту повного виконання такого зобов`язання покупцем. При цьому покупець зобов`язаний сплатити постачальнику визначену пеню протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.2 договору).

У п. 5.3 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від покупця оплати товару та 3% від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар.

Згідно п. 8.1. договору, сторони, на підставі ст.ст. 207, 627, 639 Цивільного кодексу України, Закону України «про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», дійшли згоди про можливість вчинення (укладання, підписання) в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису («КЕП») та кваліфікованої електронної печатки (за наявності) («електронна печатка») цього договору та документів, які є його невід`ємною частиною, зокрема, але не виключно: додаткових угод, протоколів розбіжностей, додатків, заявок, специфікацій, рахунків-фактур, первинної облікової документації (видаткових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актів приймання-передачі майна, актів звірки взаєморозрахунків).

У п. 8.6. договору сторони погодили, що електронні первинні облікові зобов`язання вказані в п. 8.1. цього договору, складаються постачальником датою фактичного виконання зобов`язання та надсилаються покупцю для підписання не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту здійснення господарської операції. Датою електронного документа є дата складання документа незалежно від того, коли фактично вони підписані сторонами.

Згідно п. 8.7. договору, інші документи, крім первинної облікової документації складаються з ініціативи однієї із сторін (відправника) в електронному вигляді із застосуванням КЕП та електронної печатки (за наявності) та надсилаються в системі електронного документообігу іншій стороні (одержувачу) для узгодження та підписання. Дані документи вважаються підписаними і набирають чинності з дати їх підписання і набирають чинності з дати їх підписання сторонами за допомогою КЕП та електронної печатки (за наявності).

Пунктом 8.8. договору визначено, що оформлення електронної видаткової накладної із застосуванням КЕП та електронної печатки (за наявності) здійснюється під час поставки товару покупцю на умовах CPT, FCA, DDP, DAP відповідно до положень Інкотермс. Постачальник в день передачі товару перевізнику або покупцю складає в системі електронного документообігу електронну накладну та в строк, вказаний в п. 8.6. цього договору, направляє її останньому для підписання за допомогою КЕП та електронної печатки (за наявності). Право власності на товар і ризики втрати чи пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару перевізнику (за умов CPT чи FCA) або покупцю (за умов DDP або DAP). Датою складання і оформлення електронної видаткової накладної та датою поставки товару вважається дата складання такої накладної зі сторони постачальника в системі електронного документообігу. У разі поставки товару на умовах EXW (самовивозу) відповідно до Інкторемс, оформлення видаткових накладних здійснюється тільки в паперовій формі без їх дублювання в електронному вигляді. У разі, якщо з будь-яких причин в день складання і оформлення електронної видаткової накладної передача товару перевізнику або покупцю не відбулась, постачальник зобов`язаний анулювати таку накладну в системі електронного документообігу не пізніше наступного робочого дня. Оформлення товарно-транспортної накладної у формі паперового документа є обов`язковим.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати його закінчення, дія договору продовжується на кожен наступний календарний рік, але не більше ніж на 3 (три) роки від первісної дати його підписання.

Доказів розірвання вказаного договору або визнання його недійсним сторонами суду не надано.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні на загальну суму 570 336,00 грн., а саме:

1) № 4136 від 20.01.2022 на суму 54 768,00 грн. (постачальник: ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД", покупець: ТОВ «ТРАНСКОМ», підстава: договір № 39/22/3 від 05.01.2022; умова постачання: самовивіз);

2) № 4705 від 21.01.2022 на суму 217 002,00 грн. (постачальник: ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД", покупець: ТОВ «ТРАНСКОМ», підстава: договір № 39/22/3 від 05.01.2022; умова постачання: самовивіз);

3) № 15714 від 22.02.2022 на суму 210 354,00 грн. (постачальник: ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД", покупець: ТОВ «ТРАНСКОМ», підстава: договір № 39/22/3 від 05.01.2022; умова постачання: самовивіз);

4) № 15720 від 22.02.2022 на суму 88 212,00 грн. (постачальник: ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД", покупець: ТОВ «ТРАНСКОМ», підстава: договір № 39/22/3 від 05.01.2022; умова постачання: самовивіз).

У період з 18.01.2022 по 21.02.2022 ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" були виписані ТОВ «ТРАНСКОМ» рахунки на оплату на загальну суму 570 336,00 грн., а саме:

1) № 5745 від 18.01.2022 на суму 217 002,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 36 167,00 грн. (договір № 39/22/3 від 05.01.2022);

2) № 6326 від 19.01.2022 на суму 54 768,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9 128,00 грн. (договір № 39/22/3 від 05.01.2022);

3) № 21558 від 21.02.2022 на суму 88 212,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 14 702,00 грн. (договір № 39/22/3 від 05.01.2022);

4) № 21557 від 21.02.2022 на суму 210 354,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 35 059,00 грн. (договір № 39/22/3 від 05.01.2022);

З матеріалів справи також вбачається, що у період з 13.01.2022 по 14.06.2022 ТОВ «ТРАНСКОМ» перераховано на користь ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" грошові кошти на загальну суму 360 546,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

1) № 22982 від 13.01.2022 на суму 28 776,00 грн. (призначення платежу: оплата за шини згідно РФ 52677363 від 01.12.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 4 796,00 грн.);

2) № 23502 від 21.02.2022 на суму 217 002,00 грн. (призначення платежу: оплата за шини згідно РФ 5745 від 18.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 36 167,00 грн.);

3) № 23504 від 22.02.2022 на суму 54 768,00 грн. (призначення платежу: оплата за шини згідно РФ 6326 від 19.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 9 128,00 грн.);

4) № 23548 від 20.05.2022 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу: оплата за шини згідно РФ № 21557 від 21.02.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 5 000,00 грн.);

5) № 23567 від 14.06.2022 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу: оплата за тмц згідно РФ № 21558 від 21.02.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 5 000,00 грн).

Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 247 552,20 грн., з яких: сума основного боргу - 209 790,00 грн., штраф 15% - 31 468,50 грн. та неустойка в розмірі 3% - 6 293,70 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Дійсно умови поставки Exw (Франко-завод) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) передбачають мінімальні обов`язки продавця під час виконання договору поставки, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Термін «франко- завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, на фабриці, складі і т.ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Згідно наведених умов поставки продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільше відповідає його цілям. На покупця також покладається обов`язок надати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

З матеріалів справи вбачається, що п. 8.8. договору сторони визначили обов`язковість оформлення видаткових накладних тільки у паперовій формі без їх дублювання в електронному вигляді. Оформлення товарно-транспортної накладної у формі паперового документа є обов`язковим та здійснюється тільки в паперовій формі.

Також, вищевказаним пунктом договору сторони передбачили, що у разі, якщо з будь-яких причин в день складання і оформлення електронної видаткової накладної передача товару перевізнику або покупцю не відбулась, постачальник зобов`язаний анулювати таку накладну в системі електронного документообігу не пізніше наступного робочого дня.

В порушення вимог п. 8.8. договору, на видаткових накладних № 4136 від 20.01.2022 на суму 54 768,00 грн. (умова постачання - самовивіз) та № 4705 від 21.01.2022 на суму 217 002,00 грн. (умова постачання - самовивіз) в графах «Від виконавця» та «Отримав» взагалі відсутні власноручні підписи, прізвища осіб та нескріплені печатками Товариств, у зв`язку з чим вказані видаткові накладні є окремими правочинами, вчинені у письмовій формі, проте не пов`язані з договором № 39/22/3 від 05.01.2022.

Також, у п. 3.2. договору сторонами передбачено, що покупець, виконуючи безготівкові розрахунки, повинен в платіжному дорученні (у розділі «призначенні платежу») зазначити номер і дату цього договору «…».

Дослідивши наявні в матеріалах справи платіжні доручення судом встановлено, що в порушення вищевказаних умов п. 3.2. договору в графі «призначення платежу» зазначені документи з різними реквізитами. Посилань на номер та дату договору № 39/22/3 від 05.01.2022 вказані платіжні доручення не містять, внаслідок чого суд дійшов висновку що оплата відповідних сум здійснена відповідачем також не на виконання умов договору № 39/22/3 від 05.01.2022.

Крім цього, у платіжному дорученні № 22982 від 13.01.2022 на суму 28 776,00 у розділі «призначенні платежу» зазначено про оплату за шини згідно РФ № 52677363 від 01.12.2021, в той час як дата договору № 39/22/3 - 05.01.2022.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного докази, долучені позивачем до позовної заяви та відповіді на відзив, а саме копія договору про постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу № 39/22/3 від 05.01.2022 (скріплений електронними підписами 18.01.2022), копії видаткових накладних № 4136 від 20.01.2022, № 4705 від 21.01.2022, № 15714 від 22.02.2022, № 15720 від 22.02.2022 та рахунки на оплату не є належними та допустимими доказами, які б підтверджували наявність у ТОВ "ТРАНСКОМ" заборгованості за договором про постачання товару та/або послуг на умовах відстрочення платежу № 39/22/3 від 05.01.2022.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача необґрунтовані, непідтверджені належними та допустимими доказами, є такими, що не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.