Рішення

від 08.05.2023 по справі 910/1616/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2023Справа № 910/1616/23

За позовом Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПСТОУН УКРАЇНА"

про стягнення 10 000,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ТРАНСКАРГО" (далі - позивач, ПП "ТРАНСКАРГО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариста з обмеженою відповідальністю "АПСТОУН УКРАЇНА" (далі - відповідач, ТОВ "АПСТОУН УКРАЇНА") про стягнення 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач на підставі за Договору транспортного експедирування № 08/08-2019 від 19.08.2019 надав відповідачу послуги, пов`язані з перевезенням вантажу відповідно до заявки № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, які відповідач оплатив лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 позовну заяву ПП "ТРАНСКАРГО" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

10.02.2023 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 10.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 позовну заяву ПП "ТРАНСКАРГО" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1616/23, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано позивача невідкладно направити до суду копію претензії № 654 від 23.12.2022 (додаток № 9 до позовної заяви).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/1616/23.

Шляхом повідомлення засобами поштового зв`язку та на офіційну електронну адресу відповідача upstoneukraine@gmail.com відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 про відкриття провадження у справі № 910/1616/23, а також повідомлення про доставку електронного листа до електронної скриньки відповідача 15.02.2023.

Враховуючи наведене, представники позивача та відповідача вважаються належним чином повідомленими, а вказана ухвала врученою сторонам в порядку ст. 120, 242 ГПК України.

30.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач зазначив, що у додатку № 9 до позовної заяви було допущено технічну помилку та неправильно вказано дату та номер документа, у зв`язку з чим позивач просить вважати правильною назвою додатка №9 до позовної заяви - копія претензії №645 від 22.12.2022.

24.04.2023 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про стягнення судових витрат, яке зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 21.04.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті спору та з процесуальних питань та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

19.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПСТОУН УКРАЇНА" (клієнт, відповідач) та Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" (виконавець, позивач) був укладений Договір № 08/08-2019 транспортного експедирування (далі - Договір або Договір № 08/08-2019 від 19.08.2019), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Відповідно до п. 2.2.7. Клієнт зобов`язаний вчасно оплачувати послуги та штрафні санкції за понаднормовий простій контейнерів в порту, місці завантаження і кінцевому місці призначення (демерредж, детеншн, зберігання) за тарифами судноплавної лінії і порту призначення та додаткові заходи контролю (зважування, рентген, огляд) за тарифами відповідного терміналу, на підставі рахунків Виконавця.

Згідно з п. 4.1. Договору вартість послуг зазначається в рахунку виконавця.

Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом на умовах повної попередньої оплати до початку виконання робіт. Рахунки, що пред`являються Виконавцем за цим Договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком, за допомогою поштових служб, або вручаються особисто представнику Клієнта. (п. 4.3. Договору).

Відносини сторін щодо Договору регламентуються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV від 01.07.2004 р. (з наст. змін. та доповн.), Цивільним і Господарським кодексами України та іншими нормативно-правовими актами України (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.2.12. після надання виконавцем послуг, передбачених цим Договором, клієнт приймає та підписує акт надання послуг. Один примірник оригіналу акту виконаних робіт, наданий (надісланий) виконавцем клієнту, підлягає після підписання клієнту поверненню виконавцю не пізніше 3 (трьох) календарних днів після фактичного його підписання. Якщо протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання клієнт не повертає оригінал акту виконаних робіт, акт вважається таким, що узгоджений клієнтом, а робота (послуги) прийнятими без зауважень.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення дії Договору не надішле письмове повідомлення другій стороні про його розірвання (п. 8.1 Договору).

Відповідно до п. 8.3. Договору необхідні додатки до цього Договору доповнюють особливості перевезень конкретного вантажу, а також розмір належних платежів.

Згідно з Додатком №1 до Договору сторони погодили Заявку №1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до якої визначили, що виконавець має організувати перевезення вантажу (мармурових плит) в контейнері №TGHU3857329.

В ході організації перевезення вантажу клієнта, виконавець надав послуги, зокрема зберігання контейнера №TGHU3857329, демередж контейнера №TGHU3857329 та понаднормове використання автотранспортного засобу з контейнером №TGHU3857329, а клієнт прийняв надані виконавцем послуги, що підтверджується рахунком на оплату №1852 від 08.10.2019 у розмірі 13 151,12 грн та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1852 від 08.10.2019 (далі - Акт).

19.11.2019 позивачем було направлено акт відповідачу через програму "M.E.Doc", однак відповідач не підписав його та не заявив ніяких зауважень. Відповідно до п.2.2.12. Договору це свідчить про те, що акт вважається таким, що узгоджений клієнтом, а робота (послуги) прийнятими без зауважень.

20.01.2020 відповідач частково сплатив рахунок №1852 від 08.10.2019 у розмірі 3 151,12 грн, що підтверджується довідкою банку №36172165 від 23.12.2022.

Гарантійним листом відповідач зобов`язався компенсувати позивачу повну суму, яка виникне за зберігання в порту та понаднормове використання контейнерного обладнання №TGHU3857329.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із претензією № 645 від 22.12.2022 про сплату грошових коштів, відповідно до якої просив відповідача протягом 3 (трьох) днів здійснити оплату заборгованості за надані послуги згідно з Договором №08/08-2019 від 19.08.2019 транспортного експедирування в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію № 645 від 22.12.2022 не надав, заборгованість у розмірі 10 000,00 грн не сплатив.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, факт укладення з позивачем у межах Договору вказаної заявки і виконання позивачем по ній наданих послуг належним чином та у повному обсязі не заперечив, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем сплати заборгованості.

Спір у справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг за Договором № 08/08-2019 транспортного експедирування, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 10 000,00 грн.

Позивачем на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин з перевезення вантажу надано суду Договір №08/08-2019 від 19.08.2019, заявка №1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, рахунок на оплату № 1852 від 08.10.2019 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1852 від 08.10.2019.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно абз. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно абз. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Додатка №1 до Договору сторони погодили Заявку №1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування.

На виконання Заявки № 1, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1852 від 08.10.2019 на загальну суму 13 151,12 грн в т.ч. ПДВ 212,52 грн. В подальшому, 19.11.2019 позивачем направлено відповідачу Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1852 від 08.10.2019, за яким підтверджено вартість наданих послуг та відсутність претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг).

Як встановлено судом, відповідно до довідки № 36172165 від 23.12.2022 відповідачем було сплачено лише частину вартості експедиційних послуг в розмірі 3 151,12 грн. Іншу частину варстості експедиційних послуг за Заявкою № 1 та Договором № 08/08-2019 від 19.08.2019 в розмірі 10 000,00 грн. (13 151,12 грн - 3 151,12 грн = 10 000,00 грн) станом на час розгляду справи відповідачем сплачено не було.

Отже, станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача по Заявці № 1 та Договору № 08/08-2019 від 19.08.2019 складає - 10 000,00 грн.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заборгованість відповідача в сумі 10 000,00 грн, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПСТОУН УКРАЇНА" суми заборгованості у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копії Договору про надання правової допомоги від 21.12.2022, Додаткову угоду № 1 від 22.12.2022 до Договору про надання правової допомоги від 21.12.2022, Акт про надання правової допомоги у справі №910/1616/23, Детального опису робіт та витрат від 20.04.2023, рахунку на оплату № 002004 від 20.04.2023 на суму 10 000,00 грн.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідний висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, при цьому матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу відповідача клопотання про стягнення судових витрат.

Водночас суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Суд бере до уваги, що ціна позову у справі № 910/1616/23 становить 10 000,00 грн, дана справа є справою незначної складності, визнаною судом малозначною.

Судом також враховано, що окрім позовної заяви та заяви про усунення недоліків, позивачем не подавались жодні інші заяви по суті спору, зокрема відповідь на відзив, заперечення.

Витрати позивача на підготовку та подання заяви про усунення недоліків позову (п. 5 Детального опису робіт та витрат, п. 5 Акту про надання правової допомоги у справі № 910/1616/23) не є виправданими, оскільки позовна заява має бути подана з додержанням вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення. Тобто, подаючи заяву про усунення недоліків, позивач, який отримує професійну правничу допомогу, приводить подану ним позовну заяву у відповідність до норм ГПК України і витрати позивача на вчинення таких дій не можуть бути покладені на відповідача, тобто не є виправданими.

Витрати позивача на складання заяви про ухвалення додаткового рішення (п. 7 Детального опису робіт та витрат, п. 7 Акту про надання правової допомоги у справі № 910/1616/23) не є обгрунтованими, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення позивачем не подавалась, фактично позивачем до постановлення рішення у даній справі подане клопотання про стягнення судових витрат з доказами на підтвердження таких витрат.

Суд також бере до уваги, що матеріали позовної заяви не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, з огляду на предмет позову у справі № 910/1616/23.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), ціну позову, принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПСТОУН УКРАЇНА" (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 72; ідентифікаційний код 42818360) на користь Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" (Україна, 67500, Одеська обл., Лиманський р-н, селище міського типу Доброслав, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 56 А; ідентифікаційний код 32088966) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору та 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 08.05.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА