Рішення

від 08.05.2023 по справі 911/382/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2023Справа № 911/382/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36029, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 6) доТовариства з обмеженою відповіда льністю "Стальпро" (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12)простягнення 389 836 грн 80 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.02.2023 до господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 03.02.2023 (вх. № суду 343/23) Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпро" про стягнення 389 836 грн 80 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № СП 22/071 від 22.07.2022 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару належної якості, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 307 200 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 30 720 грн 00 коп. штрафу за поставку товару неналежної якості, 21 96 грн 80 коп. пеню за прострочення виконання зобов`язання по заміні товару та 30 720 грн 00 коп. штрафу за прострочення виконання зобов`язання по заміні товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2023 матеріали позовної заяви від 03.02.2023 (вх. № суду 343/23) Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпро" про стягнення 389 836 грн 80 коп., передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

10.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/382/23, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.03.2023 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0105493996718, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12) було направлено ухвалу від 13.03.2023, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 20.03.2023.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 вручена відповідачу 24.03.2023

Станом на 27.04.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 13.03.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповіда льністю "Стальпро" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022 між Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальпро" (постачальник за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № СП 22/07-1, відповідно до умов якого, на умовах, в порядку та строки, визначені цим договором, постачальник зобов`язується протягом терміну дії договору поставляти й передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати майно, а саме: металопрокат (далі - товар), перелік і кількість якого визначаються специфікаціями, які з моменту підписання сторонами й проставляння печаток сторін (при наявності), є невід`ємною частиною цього договору

Згідно з пунктом 1.2. договору якість, комплектація, упаковка і маркування товару, що поставляється, повинні відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами цього договору, включаючи вимоги паспортів на товар заводу виробника.

У відповідності до пункту 2.1 договору загальна сума договору визначається сумарною вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій. Ціна товару, що поставляється покупцю є договірною і вказується для кожної позиції в специфікаціях. Вартість товару погоджена сторонами в специфікації включає вартість пакування, маркування та транспортування, згідно умов поставки передбачених договором. Загальна вартість товару, що постачається за цим договором згідно зі всіма специфікаціями, не може перевищувати 500 000,00 гривень з урахуванням ПДВ.

Оплата партії товару, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку, на умовах та строки визначені такою специфікацією (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата партії товару здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури , оформленого у відповідності пункту 3.3 даного договору.

Згідно пункту 2.4 договору зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту списання коштів з поточного рахунку покупця.

У відповідності до пункту 3.1 договору поставка партії товару, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку, на умовах, та в строки визначені такою специфікацією. Дострокова поставка та поставка частинами допускається за погодженням сторін.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцеві у вищезазначеному пункті поставки за умови точної відповідності поставленого товару договору та відповідній специфікації по строкам, номенклатурі і обсягу, що підтверджується підписаним Актом вхідного контролю зі сторони покупця.

22.07.2022 між сторонами підписано Специфікацію №1 до договору № СП22/07-1 від 22.07.2022, відповідно до умов якої поставці підлягає наступний товар: лист 100x2000x1000 ст. 12Х1МФ, у кількості 1,6 т, ціна за одиницю складає 192000,00 грн. без ПДВ, загальна вартість складає 307200,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 1 специфікації сторони погодили, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати партії товару, визначеної цією специфікацією, протягом 5 календарних днів з дня підписання специфікації на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до наявного в матеріалах справи копії платіжного доручення №1128 від 27.07.2022, позивачем здійснено попередню оплату за товар в сумі 307 200 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставки приймання товару проводиться відповідною комісією на транзитному складі покупця відповідно до звичаїв ділового обороту. Під звичаями ділового обороту сторони розуміють перевірку дотримання Постачальником умов цього договору відносно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари й/(або) пакування товару відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарі народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (зі змінами й доповненнями) та "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (зі змінами й доповненнями), у частині, що не суперечить умовам цього договору. Приймання товару за кількістю здійснюється за товаросупроводжувальними документами, за якістю - за документами, що підтверджують якість товару. Приймання товару може проводитись у присутності представників постачальника.

У відповідності до пункту 4.2 договору комісія покупця здійснює приймання товару шляхом вибіркового суцільного контролю, про що робиться відповідна позначка в Акті вхідного контролю товару. У випадках передбачених законодавством України, комісією може встановлюватись інший метод приймання товару, вид, зміст та підстави застосування якого зазначається в Акті вхідного контролю товару.

Результати перевірки товару вносяться до Акту вхідного контролю товару. У випадку невідповідності товару по кількості, якості, додатково до Акту вхідного контролю товару складається акт невідповідності товару по кількості та якості (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору у разі встановлення комісією невідповідності товару хоча б одному із критеріїв (кількості, якості), приймання товару зупиняється, про що невідкладно, але не пізніше наступного дня після виявлення недоліків, повідомляється постачальник. Процедура приймання товару зупиняється та постачальнику пропонується направити уповноважену особу до місця приймання товару для продовження проведення огляду та складання документів про прийняття/неприйняття товару.

Відповідно до пункту 4.5 договору поставки при неявці або відмові від прибуття представника постачальника після належного повідомлення (електронною поштою або по факсу) у триденний строк від дати направлення виклику, приймання товару по якості та/або кількості, а також складання актів про нестачу, некомплектність, неякісність, проводиться на розсуд покупця за участю представника незалежного експерта або односторонньо покупцем. За результатами приймання товару, який не відповідає умовам договору оформлюється відповідним актом, складеним покупцем у довільній формі.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що постачальник, протягом 20 календарних днів з моменту підписання або одержання від покупця (при неявці представника постачальника) акту вхідного контролю товару, складеного в процесі приймання товару, за свій рахунок, на вибір покупця, зобов`язаний допоставити (доукомплектувати) товар або замінити товар неналежної якості на умовах поставки DDP - місцезнаходження покупця.

У випадку не поставки (поставки не в повному обсязі) партії товару в строк більше ніж 30 календарних днів з дати поставки визначеної договором або ненадання товаросупроводжувальних документів, визначених пунктом 3.3 договору, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від партії товару, визначеною відповідною специфікацією, а також вимагати повернення сплаченого авансу. Постачальник зобов`язаний протягом 7 календарних днів з моменту одержання відповідної вимоги покупця, повернути суму отриманого авансу (пункт 6.5 договору).

У відповідності до пункту 6.6 договору у разі поставки товару неналежної якості, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10% від вартості неякісного товару. Сплата штрафу, передбаченого даним пунктом, або застосування покупцем до постачальника інших видів санкцій, передбачених договором, не позбавляє постачальника обов`язку щодо усунення недоліків неякісного товару або заміни його новим.

Згідно з пунктом 6.7 договору у випадку прострочення виконання постачальником зобов`язань по заміні або здійсненню ремонту товару, постачальник сплачує покупцю договірну санкцію в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожний день прострочення. При простроченні виконання постачальником зобов`язань по заміні або здійсненні ремонту товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець має право за своїм вибором:

- замінити (усунути дефекти) товар самостійно або із залученням третіх осіб, при цьому постачальник зобов`язаний протягом 20 календарних днів від дня одержання відповідної вимоги відшкодувати покупцеві всі понесені витрати, а також сплатити покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості товару;

- в односторонньому порядку відмовитися від товару, при цьому постачальник зобов`язаний протягом 20 календарних днів від дня одержання відповідної вимоги повернути покупцеві кошти сплачені за товар, а також сплатити покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості товару. Витрати пов`язані з поверненням товару - за рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2022, згідно видаткової накладної №СТ- 05992 від 03.07.2022 та товарно-транспортної накладної №ТТН-028 від 03.07.2022, на склад позивача надійшов товар. В ході перевірки товару комісією Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" встановлено невідповідність товару по якості, а саме: згідно видаткової накладної розмір складає лист 100x2000x1000 ст.12Х1МФ, тоді як згідно специфікації №1 від 22.07.2022 до договору розмір має складати 100x2000x1000 ст.12Х1МФ, а фактичний розмір складає 110x1540x1100; фактична марка сталі - 20.

Також, в ході перевірки товару комісією встановлено невідповідність товару по кількості, а саме: фактична вага складає 1480 кг,0 тоді як згідно специфікації №1 від 22.07.2022 до договору вага має складати 1.6 тон.

За вищезазначеними фактами складено Акт вхідного контролю товару по кількості та якості від 04.08.2022 та Акт невідповідності товару по кількості та якості від 04.08.2022 та прийнято рішення про зупинення прийняття товару.

10.08.2022 засобами поштового зв`язку на адресу відповідача направлено виклик від 05.08.2022 з метою прибуття представника постачальника (уповноваженої особи) для проведення спільного огляду та складання документів про неприйняття товару.

За твердженнями позивача, станом на 15.08.2022 представник постачальника (уповноважена особа) до місяця прийняття товару (м. Полтава, вул. Зіньківська, 6) не прибув, про причини своєї відсутності не повідомив.

У подальшому, 15.08.2022 позивачем, керуючись пунктом 4.5 договору, прийнято товар в односторонньому порядку, про що складено Акт вхідного контролю товару невідповідної кількості та якості.

У відповідно до пункту 4.8 договору, позивачем 17.10.2022 направлено відповідачу Акт вхідного контролю товару по кількості та якості від 04.08.2022, Акт невідповідності товару по кількості та якості від 04.08.2022, Акт вхідного контролю товару невідповідної кількості та якості від 15.08.2022 та Лист №12/16-003326 з вимогою протягом 20 календарних днів з моменту отримання листа та додатків до нього здійснити заміну товару неналежної якості та кількості на такий, що передбачений договором та специфікацією, а також, керуючись пунктом 6.6 договору, сплатити штраф у сумі 30 720 грн 00 коп.

Зазначений лист та додатки до нього відповідачем отримано 26.10.2022.

Оскільки відповідач свій обов`язок щодо заміни товару неналежної якості у строк, передбачений пунктом 4.8 договору не виконав, позивачем, керуючись пунктом 6.7 договору, на адресу відповідача направлено вимогу №12/16-003978 від 16.12.2022 щодо повернення сплачених коштів за товар у сумі 307 200 грн 00 коп.; сплати договірної санкції у сумі 9 523 грн 20 коп. у зв`язку з простроченням зобов`язання по заміні товару за період з 16.11.2022 по 16.12.2022; сплати штрафу за прострочення виконання зобов`язання по заміні товару у сумі 30 720 грн 00 коп.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що, за твердженням позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару належної якості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів сплачених за товар в розмірі 307 200 грн 00 коп., штрафу за поставку товару неналежної якості в розмірі 30 720 грн 00 коп., пені за прострочення виконання зобов`язання по заміні товару в розмірі 21 96 грн 80 коп., нарахованої за період прострочення з 16.11.2022 по 23.01.2023, та штрафу за прострочення виконання зобов`язання по заміні товару в розмірі 30 720 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з статтею 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 1 статті 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частини 1, 3 статті 672 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за поставлений товар за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару в кількості та в асортименті, що визначені специфікацією № 1 від 22.07.2022 до договору, та доказів повернення сплаченої за нього грошової суми, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини суду не надано, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 307 200 грн 00 коп. боргу за договором підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно пункту 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 6.7. договору.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару в кількості та в асортименті, що визначені специфікацією № 1 від 22.07.2022 до договору № СП 22/071 від 22.07.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 523 грн 20 коп. пені нарахованої за прострочення зобов`язання по заміні товару за період з 16.11.2022 по 16.12.2022 та 30 720 грн 00 коп. штрафу за прострочення виконання зобов`язання по заміні товару, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, з урахування встановленого судом факту порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару в кількості та в асортименті, що визначені специфікацією № 1 від 22.07.2022 до договору, суд зазначає, що заявлені позивачем вимог про стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості в розмірі 30 720 грн 00 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів поставки позивачем товару неналежної якості.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "Стальпро" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 12, ідентифікаційний код 44655531) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36029, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 6, ідентифікаційний код 00110792) заборгованість в розмірі 307 200 (триста сім тисяч двісті) грн 00 коп., 9 523 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять три) грн 20 коп. пені за прострочення зобов`язання по заміні товару, 30 720 (тридцять тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп. штрафу за прострочення виконання зобов`язання по заміні товару та 5 211 (п`ять тисяч двісті одинадцять) грн 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька