Рішення

від 19.04.2023 по справі 916/1211/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1211/22Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Томатін" (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Чорноморська, буд. 1, офіс 1, код ЄДРПОУ 38794428)

про стягнення 1224741,35 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Чакір В.О., діє в порядку положень про самопредставництво

від відповідача: Білак Н.І., адвокат, діє на підставі ордеру

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Одеська митниця Держмитслужби звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томатін" про стягнення 1224741,35 грн. збитків, з яких: 1208741,35 грн. вартості втраченого від нестачі майна, переданого на зберігання, та 16000 грн. вартості проведення незалежної оцінки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної інвентаризації, інвентаризаційною комісією Одеської митниці ДФС виявлено нестачу товарів, переданих на відповідальне зберігання ТОВ "Томатін", чим на думку позивача відповідачем порушено умови договору №74/2018 від 13.06.2018 про надання послуг відповідального зберігання. За результатами незалежної оцінки ринкова вартість втраченого від нестачі майна склала 1208741,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1211/22; визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.07.2022 о 10:45.

У підготовчому засіданні 12.07.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 01.08.2022 об 11:30. У підготовчому засіданні 01.08.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 15.08.2022 о 14:30.

15.08.2022 за вх.№16285/22 до суду від позивача надійшло клопотання про заміну первісного позивача на правонаступника - Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005631). В обґрунтування поданого клопотання позивач вказав, що наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №40-Г передано активи та зобов`язання, інше майно, майнові права та обов`язки Одеської митниці Держмитслужби до Державної митної служби України та наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 розпочато роботу митниць як відокремлених підрозділів Державної митної служби України. Таким чином, на даний час Одеська митниця як відокремлений підрозділ Держмитслужби здійснює покладені на неї функції і повноваження з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства питань митної справи в межах своєї компетенції, а відтак дана обставина є підставою для заміни первісного позивача - правонаступником.

У підготовчому засіданні 15.08.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 31.08.2022 о 15:00.

31.08.2022 за вх.№18053/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- відповідач зазначає, що строк дії договору №74/2018 визначено до 31.12.2018 або в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами в частині оплати, разом з тим, із листа Одеської митниці від 25.08.2022 №7.10-1/10-01/8.19/14373, наданого на адвокатський запит, вбачається, що на виконання умов розділу IV договору Одеською митницею ДФС було здійснено у повному обсязі оплату за надані послуги відповідального зберігання, згідно виставлених рахунку та акту наданих послуг, що підтверджується платіжним дорученням №2648 від 22.12.2018, з огляду на зазначене можна стверджувати про те, що строк дії договору закінчився 31.12.2018; при цьому, після закінчення строків дії договору позивачем не було вжито заходів, передбачених умовами договору (зокрема, п.6.3.4 договору) щодо організації заходів по повернення переданих на відповідальне зберігання товарів, розпорядження ними або ж продовження дії договору чи укладення нового;

- відповідач вказує, що проведення інвентаризації на складі відповідача та фіксування факту розбіжностей (яке мало місце 18.06.2019) було здійснено в той час, коли договір між позивачем та відповідачем вже не діяв; щодо посилання позивача на положення договору про те, що "закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення", слід зазначити, що в даному випадку мова йде про порушення, які могли бути допущенні під час дії договору, а не після того, коли він припинив дію, також відсутність діючого договору на відповідальне зберігання з відповідачем додатково підтверджено інвентаризаційною комісією у висновках протоколу інвентаризації (п.7);

- відповідач вказує, що в позові митницею вказано, що факт нестачі товару (в частині товару - шини) підтверджено інвентаризаційним описом матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання 18.06.2019 та протоколом інвентаризації від 21.06.2019, водночас сама форма інвентаризаційного опису матеріальних цінностей, затверджена, наказом Мінфіну від 17.06.2015 №572 засвідчує, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності здано в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності оприбутковано, а ті що вибули - списано, однак, не зважаючи на те, що позивач достовірно знав, що факт видачі товарів його власнику зі складу відбувся ще 21.02.2019, митницею було сформовано інвентаризаційний опис матеріальних цінностей без відображення видаткових операцій, що призвело до необґрунтованого фіксування нестачі матеріальних цінностей;

- відповідач звертає увагу, що позивачу було відомо про видачу товарів власнику та вилучення документів правоохоронними органами, про що свідчать дані, вказані в протоколі інвентаризації, звернення митницею до військової прокуратури щодо видачі копій бухгалтерських документів, а також лист-відповідь на адвокатський запит від 25.08.2022 №7.10- 1/10-01/8.19/1437, в якому вказано на наступне: "21.02.2019 під час оформлення та видачі зі складу відповідача товарів ТОВ "Трак Корд", вилучених за протоколом про порушення митних правил №2708/50000/18 від 04.09.2018, співробітниками Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління ДБР у м. Миколаєві, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201961010000068 від 19.02.2019 було проведено огляд місця події, в результаті якого у інспектора Одеської митниці ДФС в якості речових доказів було вилучено Акт прийому-передачі від 21.02.2019 в 3 примірниках та товарна накладна для видачі товару №21 від 21.02.2019 в 2 примірниках на підтвердження чого видана копія протоколу огляду місця події від 21.02.2019";

- відповідач зазначає, що у листі-відповіді на адвокатський запит від 25.08.2022 №7.10-1/10- 01/8.19/1437 митницею зазначається, що "відомості щодо наявних підписів, які підтверджують факт передачі товарів представником відповідача з відповідального зберігання представнику митниці, його подальшої видачі та одержання представником ТОВ "Трак Корд" Ткачьовим Д.В. в протоколі огляду місця події від 21.02.2019 відсутні", водночас відповідач звертає увагу на те, що не зазначення в протоколі огляду місця події про наявність підписів на видаткових документах, як і сам факт вилучення правоохоронними органами документів, не може бути підставою для встановлення нестачі матеріальних цінностей та вини в цьому відповідача; якщо припустити, що документи не були підписані, та або із урахуванням обставин їх вилучення, позивачем повинно було перед фактичною видачею товарів їх власнику вжито заходів щодо повторного виготовлення та підписання необхідних для зняття з обліку матеріальних цінностей документів, видача матеріальних цінностей зі складу відповідача його власнику здійснювалась на підставі рішення суду за попереднім письмовим погодженням позивача, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, інвентаризаційний опис не може бути взятий до уваги судом, як належний доказ, що підтверджує факт нестачі товарів на складі відповідача;

- щодо тверджень позивача відносно протоколу інвентаризації, як доказу підтвердження факту нестачі, відповідач звертає увагу на наступне, що в даному протоколі інвентаризації комісією вказано на обставини, які не відповідають дійсності, а саме щодо: встановлення факту нестачі товару - шин пневматичних гумових, торгівельної марки Compasal, типу T385/65R22.5-20PRCPS21 160L -114 шт, та шин пневматичних гумових, торгівельної марки Compasal, типу 385/65R22/5-20PRCPT76 160L - 80 шт, на загальну суму 899098,22 грн., водночас в наступному абзаці протоколу комісія вказує на з`ясування наступних фактів: згідно пояснень відповідальної особи відповідача ОСОБА_1 , 21.02.2019 вищевказаний товар в повному обсязі був виданий представнику ТОВ "Трак Корд" Ткачьову Д.В., оформлення передачі товару здійснював головний державний інспектор відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріально-технічного забезпечення та розвитку інфраструктури Одеської митниці ДФС Лисенко В. В., під час оформлення видачі товару, після його передачі представнику ТОВ "Трак Корд" в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201961010000068 від 19.02.2019 відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві було проведено огляд місця події від 21.02.2019, в результаті якого у інспектора Одеської митниці ДФС було вилучено Акт прийому-передачі від 21.02.2019 та товарну накладну на переданий товар. Також відповідач вказує, що окрім цього, в тексті протоколу інвентаризації зазначено, що "комісії надано копію листа Одеської митниці ДФС від 11.06.2019 №607/5/15070-03-05-26 до Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України щодо прохання надати до митниці завірені копії документів по вищезазначеному." На переконання відповідача, зазначене підтверджує, що фіксування нестачі було необґрунтованим, та відповідно відповідачем не порушувались договірні зобов`язання, переданий товар належно зберігався та був виданий його власнику інспектором митниці на підставі рішення суду, з огляду на зазначене, протокол інвентаризації не є документом, що підтверджує нестачу щодо цього товару, а навпаки обставини, зазначені в ньому, свідчать про те, що товари були видані його власнику;

- відповідач акцентує увагу на висновки інвентаризаційної комісії, вказані в протоколі інвентаризації, який затверджено в.о. начальником митниці відносно відповідача. Так, згідно п.6 протоколу - Управлінню матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури в строк до 08.07.2019 доручено надати до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності відповідні, завірені належним чином копії документів, підтверджуючі видачу товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил №2708/5000.718 від 04.09.2018 власнику зі складу TOB "Томатін" для списання з обліку митниці. Водночас, є очевидним той факт, що такі дії вчинені не були, а натомість безпідставно проведено експертизу (оцінку) начебто втрачених матеріальних цінностей, направлено претензію та подано позов до суду;

- відповідач вказує, що факт видачі товару, який безпідставно проведено в статус "нестача" підтверджується листом ТОВ "Трак Корд" від 25.08.2022 за вих.№02/2508/22, таким чином відповідач доходить до висновку, що в даному випадку має місце не нестача, а відсутність у митниці документів на підставі яких повинно було відбутись списання матеріальних цінностей з обліку митниці та замість вчинення відповідних дій щодо витребування у правоохоронних органів, митниця неправомірно та безпідставно зафіксувала факт нестачі на складі відповідача матеріальних цінностей, провела відповідну експертизу та звернулась з вимогами до суду про стягнення з відповідача коштів за товар, який в установленому МК України та Порядком роботи складу митного органу №627, затвердженим наказом Мінфіну від 30.05.2012, за згодою митниці, на підставі рішення суду було видано його власнику, при цьому, така видача здійснювалась за погодженням митниці та саме працівником митниці;

- щодо встановлення нестачі в частині продуктів харчування та хімії відповідач зазначає, що даний товар будо розміщено на підставі акту прийому-передачі №15 від 02.07.2019 року у кількості 2090,4 кг на загальну суму 290840 грн.; в протоколі інвентаризації вказано на те, що "з отриманих пояснень від матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 щодо виявленої нестачі, комісією з`ясовано, що листом від 19.12.2018 №05/12 (від 19.12.219 №9560/10-29) відповідач повідомив митницю про велику популяризацію щурів на складі відповідача, де розміщено ряд товарів з Ізраїлю, серед яких є продукти харчування, що може привести до пошкодження та просили їх вивести (або знищити) товари продуктової групи та мийних засобів, засобів для прання, гігієни та клінінгу осель"; листом від 19.06.2019 №15/06 відповідач повідомив митницю про прийняття заходів щодо утилізації товарів, строк зберігання яких закінчився з урахуванням збільшення кількості щурів та відсутності реакції митниці на попередні звернення (зокрема лист від 19.12.2018 №9560/10-29) з проханням вивезти або знищити товар, водночас цей лист не надано до суду, хоча він є додатком до матеріалів інвентаризації, а членами інвентаризаційної комісії не надано належної оцінки наданим поясненням; відповідач неодноразово звертався до митниці щодо вжиття заходів щодо вивезення даного товару, однак жодних дій вчинено не було; також не враховано, що фактично усі товари цієї групи, які виставлено в нестачу ще при розміщенні на склад згідно акту приймання-передачі мали термін придатності, який вже давно сплив, тобто, ці товари при розміщенні вже були не придатні для споживання та підлягали знищенню; товар відповідачем не було умисно втрачено, а відповідач вживав усі можливі заходи щодо його збереження довгий час, проте його пошкодження мало місце від незалежних причин;

- відповідач звертає увагу, що митниця наділена повноваженнями щодо розпорядження майна та з цією метою утворюється спеціальна комісія, яка в установлені строки повинна вживати заходи щодо розпорядження майна (реалізація, безоплатна передача, знищення та руйнування), яке зберігається на складах митного органу (в тому числі, на складі відповідача). Таким чином, замість вжиття відповідних заходів комісією з розпорядження майном в межах наданих повноважень щодо знищення товарів (проведення оцінки, заключення договору, оплати послуг знищення), позивачем протиправно виставлено нестачу за товар, який підлягав знищенню та безпідставно зберігався на відповідальному зберіганні;

- відповідач зауважує, що товари, які виставлено в нестачу, не мають повної інформації про їх характеристики (зокрема, щодо країни виробництва, торгівельної марки та інших суттєвих для визначення їх ринкової вартості даних); при розміщенні товарів на склад вказується примірна (умовна) вартість товарів, окрім цього, при проведені експертизи не враховано, що термін придатності товарів закінчився ще до розміщення на склад, зразки чи фото не робились та на експертизу не надавались, тож, на думку відповідача, оцінка збитків та визначення ринкової вартості товарів мала здійснюватися із урахуванням закінчення строків придатності, що свідчить про неможливість достовірного встановлення вартості товарів експертом, у зв`язку з чим, витрати понесені на проведення досліджень також не підлягають стягненню;

- відповідач зазначає, що претензію відповідачем отримано не було, доказів її направлення також не надано; позивачем не наведено належних доказів порушення зі сторони відповідача умов договору, або/та підтверджень винної поведінки, окрім цього, згідно п.п. 8.12, 8.13 договору сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо сталось не з її вини (умислу чи необережності) сторона вважається невинною і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе в установленому законом порядку, що вжила усіх заходів від неї залежних щодо належного виконання договору.

13.09.2022 за вх№19291/22 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів. В поданому клопотанні відповідач просив витребувати з Овідіопольського районного суду Одеської області оригінали одного із трьох примірників акту прийому-передачі від 21.09.2019 та товарної накладної, вилучені співробітниками другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві під час проведення огляду місця події від 21.02.2019 у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.12.2019 відносно ОСОБА_2 . В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує, що акт прийому-передачі від 21.09.2019 та товарна накладна є важливими доказами у справі, оскільки підтверджують факт передачі товару, визнаного як нестачу, представнику ТОВ "ТРАК КОРД" та за його наявності митниця може провести списання частини суми нестачі.

Ухвалою суду від 13.09.2022 відкладено підготовче засідання на 27.09.2022 о 09:30.

16.09.2022 за вх.№19829/22 до суду від відповідача надійшли докази перебування керівника ТОВ "Томатін" на військовій службі, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 27.09.2022 клопотання позивача за вх.№16285/22 від 15.08.2022 про заміну первісного позивача правонаступником задоволено; замінено позивача - Одеську митницю Держмитслужби його правонаступником - Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці у справі №916/1211/22; клопотання відповідача за вх№19291/22 від 13.09.2022 про витребування доказів задоволено; витребувано у Овідіопольського районного суду Одеської області у строк до 11.10.2022 належним чином засвідчені копії акту прийому-передачі від 21.02.2019 та товарної накладної, вилучених співробітниками другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві під час проведення огляду місця події від 21.02.2019 у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019 відносно ОСОБА_2 ; відкладено підготовче засідання у справі №916/1211/22 на 11.10.2022 о 15:00.

Ухвалою суду від 11.10.2022 відкладено підготовче засідання у справі №916/1211/22 на 25.10.2022 о 15:10.

21.10.2022 за вх.№23414/22 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: відповіді на адвокатські запити, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.10.2022 відкладено підготовче засідання у справі №916/1211/22 на 09.11.2022 о 12:50.

09.11.2022 за вх.№25399/22 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: відповіді на адвокатські запити від Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та листа від Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 09.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №916/1211/22; призначити справу №916/1211/22 до розгляду по суті в засіданні суду на 01.12.2022 об 11:45.

10.11.2022 за вх.№25523/22 до суду від позивача надійшли додаткові документи, а сам: лист Одеської митниці від 23.08.2022 про повернення документів, лист Одеської митниці від 11.06.2019 про надання документів, лист ТУ ДБР у Миколаївської області від 06.09.2022, договір №170/2020, лист військового прокурора від 26.06.2019 та лист Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 25.10.2022, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.12.2022 відкладено розгляд справи на 14.12.2022 о 16:30.

02.12.2022 за вх.№27353/22 до суду від відповідача надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Судове засідання 14.12.2022 о 16:30 не відбулось у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Одеської області. Ухвалою суду від 22.12.2022 судове засідання призначено на 25.01.2023 о 12:55. Ухвалою суду від 25.01.2023 відкладено розгляд справи на 17.02.2023 о 14:15. Ухвалою суду від 17.02.2023 відкладено розгляд справи на 01.03.2023 о 09:30. У судовому засіданні 01.03.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 15.03.2023 о 10:20. У судовому засіданні 15.03.2023 оголошено перерву до 04.04.2023 о 10:40.

04.04.2023 за вх.№10851/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: оригінал листа ТОВ "Трак Корд" від 25.08.2022, який залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.04.2023 оголошено перерву до 19.04.2023 о 15:20.

12.04.2023 за вх.№11973/23 до суду від Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов лист-відповідь щодо витребуваних судом документів, який залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 19.04.2023 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/1211/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судовому засіданні 19.04.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 04.05.2023 у зв`язку з наслідками введення в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

13.06.2018 між Одеською митницею ДФС (нині - Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці) (поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Томатін" (зберігач, відповідач) укладений договір №74/2018, відповідно до якого у 2018 році сторони домовились вчинити наступний правочин: зберігач зобов`язується надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які відповідно до ст. 238 Митного кодексу України зберігаються поклажодавцем; конкретний перелік та види товарів, які передаються на відповідальне зберігання, буде визначений в окремих актах прийому-передачі товарів на відповідальне зберігання; поклажодавець зобов`язується оплатити послуги.

Відповідно до п.п. 1.2-1.5 договору найменування послуг згідно класифікатору робіт та послуг за кодом Державної класифікації - ДК021:2015 код 63120000-6 "Послуги зберігання та складування"; товари зберігаються на території зберігача, або в орендованих приміщеннях; з моменту фактичної передачі його поклажодавцем зберігачу, на останнього покладається обов`язок по збереженню товарів в первинному вигляді; право власності на товари до зберігача не переходить, вони не можуть бути задіяні в господарському обороті зберігача, бути переданими на зберігання, переміщеними у інше приміщення або виданими третім особам без відома та письмового дозволу поклажодавця; встановити, що вартість товарів переданих на зберігання визначаються митницею шляхом проведення попередньої оцінки або товарознавчої експертизи у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.п. 2.1-2.2 договору зберігач повинен надати поклажодавцю послуги, зазначені у розділі І цього договору, якість яких відповідає стандартам та вимогам встановленим нормативно-правовими актами, які діють на території України та регулюють порядок надання таких послуг. Приміщення складу повинно відповідати вимогам згідно Розділу ІІ Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.05.2012 №627.

За п.3.1 договору загальна ціна цього договору на 1 (один) рік становить: 120 грн. (сто двадцять грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ 20 грн. (20 грн. 00 коп.) відповідно розділу V Податкового кодексу України та Протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1), який с невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.4.1 договору оплата за надані послуги здійснюється поклажодавцем не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, згідно виставлених актом, наданих послуг та рахунком на оплату, що складаються зберігачем у 2 (двох) примірниках по 1 (одному) для кожної із сторін.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору послуги надаються зберігачем після підписання договору та погоджуються сторонами окремо в кожному випадку. Місце надання послуг за адресами: Одеська обл., Великодолінський р-н, пгт. Великодолинське. вул. Транспортна, 9 (згідно договору оренди від 28.05.2018, склад літ. "Ж", складська площа на 474,1 кв.м.).

Згідно з п.6.1 договору поклажодавець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, крім п.4.6; приймати надані послуги згідно з актом надання послуг та рахунком, які підписуються матеріально-відповідальною особою зберігача і уповноваженими представниками поклажодавця; передавати товари на зберігання в порядку, визначеному договором із складанням документів, передбачених Порядком №627; до передачі товарів на відповідальне зберігання письмово повідомляти зберігача про певні властивості товарів, які можуть створити небезпеку або взагалі заподіяти шкоду довкіллю, безпосередньо зберігачу; під час передачі товарів на відповідальне зберігання повідомляти зберігача про всі виявлені недоліки товарів із зазначенням їх у відповідному акті приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання.

За п.6.3 договору зберігач зобов`язаний, зокрема: забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 11 договору; забезпечити повне збереження переданих на відповідальне зберігання товарів та вживати заходи, необхідні для забезпечення їх схоронності, а після закінчення відповідального зберігання повернути поклажодавцю ті самі товари; у разі виявлення нестачі, пошкоджень або псування товарів складати акт та повідомляти про це поклажодавця письмово та засобами зв`язку; при наданні послуг за договором суворо дотримуватись його вимог, а також вимог чинного законодавства; при неможливості в передбачений договором строк надати послуги, невідкладно в цей же день письмово повідомити про це поклажодавця; у разі проведення поклажодавцем інвентаризацій товарів, що знаходиться на зберіганні, забезпечити безперешкодний доступ до нього членів інвентаризаційної комісії поклажодавця; заборонити здійснювати відносно товарів будь-які дії, не погоджені з поклажодавцем, в тому числі його знищення, передачу іншим особам, в тому числі і на підставі судових рішень; за недотримання вимог п.6.3.20 зберігач несе відповідальність в розмірі вартості товарів, вилучених відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116 (із змінами); здійснювати під час зберігання товарів їх поверхневий огляд з метою встановлення пошкоджень або псувань, з обов`язковим складенням про це відповідного акту. При виявленні пошкоджень та псувань товарів, переданих на зберігання зобов`язується у триденний термін інформувати поклажодавця.

У відповідності до п.7.2 договору по кожному окремому факту передачі товарів на відповідальне зберігання зберігачеві поклажодавець складає у 2 (двох) примірниках та підписує і засвідчує круглою печаткою зі свого боку акт приймання-передачі товарів на зберігання (надалі - акт), зберігач підписує і засвідчує круглою печаткою 2 (два) примірника акту, 1 (один) з яких повертає поклажодавцю.

Згідно з п.7.3 договору в акті обов`язково зазначаються: перелік товарів (із зазначенням їх кількості, характеристики, властивостей, необхідних для ідентифікації товарів); недоліки, дефекти, пошкодження товарів (у випадку їх виявлення та/або попередження про них поклажодавцем); вартість кожного окремого виду товарів, яке передається на відповідальне зберігання.

Відповідно до п.п. 7.4-7.5 договору повернення товарів поклажодавцю здійснюється за першою письмовою вимогою останнього, шляхом укладання відповідного акту прийому-передач і товарів на підставі письмової вимоги поклажодавця, заявленої до закінчення строку дії договору, або у випадку закінчення строку дії договору; товари повинні бути повернуті поклажодавцю в такому стані, в якому вони передавалися на відповідальне зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей; повернення товарів поклажодавцю здійснюється при закінченні строку дії договору в такому стані, в якому воно передавалося на відповідальне зберігання зберігачу в охоронному вигляді; при цьому товари мають бути повернуто до закінчення терміну дії договору.

За п.п. 8.1-8.3 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність, визначену договорам та чинним законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Зберігач несе відповідальність згідно частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за зберігання товарів, переданих поклажодавцем та зобов`язаний повернути його у схоронності. Вартість товару переданого на зберігання визначається відповідно до вимог статті 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням товарів, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) товарів - у розмірі його вартості, у разі пошкодження товарів у розмірі суми, на яку знизилася їх вартість. Також якщо внаслідок пошкодження товару його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цих товарів і вимагати від зберігача відшкодування їх вартості.

У відповідності до п.п. 8.5.3, 8.6, 8.7 договору зберігач несе відповідальність за порушення умов зберігання (порушення температурного режиму, вологості повітря та інше згідно норм умов зберігання, передбачених законодавством), а також за не дотримання строків зберігання (придатності) товарів. Зберігач несе відповідальність за пошкодження товарів, які призвели до погіршення споживчих якостей настільки, що використання того за призначенням стало неможливим - у розмірі повної вартості пошкоджених товарів, розмір якого ви значено до пункту 1.5. За інші пошкодження - у розмірі суми, на яку знизилася вартість товарів. Зазначені суми встановлюються відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116 (із змінами) та підлягають відшкодуванню на рахунок поклажодавця. За неналежне виконання умов договору, в тому числі порушення п.6.3.20 несе відповідальність в розмірі вартості товарів, розмір якої визначено згідно п.1.5 договору.

Згідно з п.п. 8.12-8.13 договору у випадку порушень однієї зі сторін зобов`язань за договором інша сторона вправі вимагати усунення недоліків, що виникли внаслідок відступу від умов договору. Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). При цьому відсутність вини має бути доведено у встановленому законом порядку. Сторона вважається невинною і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе в установленому законом порядку, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договору. Поклажодавець зобов`язаний інформувати зберігача про зміну вартості майна, переданого на відповідальне зберігання.

Відповідно до п.11.1-11.2 договору договір набуває чинності відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2018 і діє до 31.12.2018 або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Додатком №1 до договору №74/2018 від 13.06.2018 сторонами узгоджено вартість послуг відповідального зберігання згідно п.1.1.1 договору.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі №15 від 02.07.2018, відповідно до якого посадова особа управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Одеської митниці ДФС Юзбашян Т.Р. в період з 27.06.2018 по 02.07.2018 передав визначені в акті товари для розміщення на склад митниці ТОВ "Томатін" відповідно договору відповідального зберігання від 13.06.2018 за №74/2018, як такі, що до закінчення встановлених статтею 204 МКУ строків тимчасового зберігання товарів під митним контролем не були задекларовані власником або уповноваженою особою до відповідного митного режиму, за адресою: Одеська обл., Великодолинський р-н, пгт. Великодолинське, вул. Транспортна, 9. Загальна вартість - 290840 грн.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі від 12.09.2018, відповідно до якого посадова особа управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Одеської митниці ДФС Лисенко В.В. передав визначені в акті товари для розміщення на склад митниці ТОВ "Томатін" відповідно до договору відповідального зберігання від 13.06.2018 за №74/2018, як такі, що були затримані по справі про ПМП №2708/50000/18 від 04.09.2018, за адресою: Одеська обл., Великодолинський р-н, пгг. Великодолинське, вул. Транспортна, 9. Загальна вартість - 899098,22 грн.

Також в матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання ТОВ "Томатін" від 18.06.2019, відповідно до якого було проведено зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні станом на 01.06.2019; вказаний опис підписаний посадовими особами позивача та матеріально відповідальною особою ТОВ "Томатін" та містить інформацію: найменування постачальника, інвентарний/номенклатурний номер, фактична наявність (кількість та вартість), за даними бухгалтерського обліку (кількість та вартість), дата приймання цінностей на зберігання та місце зберігання. Разом за описом: загальна кількість одиниць (фактично) - двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто сім (26997); вартість фактична - чотириста сорок дев`ять тисяч дев`яносто гривень (449090 грн.); загальна кількість одиниць (за даними) - двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят один (29281); вартість за даними бухгалтерського обліку - один мільйон триста шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто дві гривні 22 копійки (1369092,22 грн).

21.06.2019 посадовими особами позивача складено протокол інвентаризаційної комісії, в якому викладено наступні обставини, зокрема:

- інвентаризаційною комісією №1 проводилась інвентаризація майна, вилученого, прийнятого на зберігання, конфіскованого та іншого товару і транспортних засобів, що перейшли у власність держави, які зберігаються на складах митниць (власних та/або орендованих) станом на 01.06.2019;

- встановлено факт розбіжностей між фактичними даними та даними бухгалтерського обліку на складі відповідального зберігання ТОВ "Томатін" (договір від 13.06.2018 №74/2018), а саме: нестача товару в кількості 2090,4 кг на загальну суму 20904 грн., розміщеного на склад по акту прийому-передачі №15 від 02.07.2018;

- з отриманих письмових пояснень від матеріально відповідальної особи ОСОБА_1 щодо виявленої нестачі, комісією з`ясовано, що листом від 19.12.2018 №05/12 ТОВ "Томатін" повідомило Одеську митницю ДФС про велику популяцію щурів на складі, де розміщено ряд товарів з Ізраїлю серед яких є група продуктів харчування, що може призвести до пошкодження та просили негайно вивести (або знищити) товари продуктової групи та мийних засобів, засобів для прання, гігієни та клінінгу осель;

- встановлено факт розбіжностей між фактичними даними та даними бухгалтерського обліку майна, а саме: нестача товару - шин пневматичних гумових, торгівельної марки Compasal, типу 385/65R22.5-20PRCPS21 160L -114 шт, та шин пневматичних гумових, торгівельної марки Compasal, типу 385/65R22/5-20PRCPT76 160L - 80 шт, на загальну суму 899098,22 грн., видучених за протоколом про порушення митних правил №2708/50000/18 від 04.09.2018;

- з отриманих письмових пояснень від матеріально відповідальної особи Панасюка Д.М. щодо виявленої нестачі, комісією з`ясовано, що 21.02.2019 вищезазначений товар в повному обсязі був виданий представнику ТОВ "Трак Корд" Ткачьову Д.В., оформлення передачі товару оформлював головний державний інспектор відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Одеської митниці ДФС Лисенко В.В.;

- під час оформлення видачі товару, після його передачі представнику ТОВ "Трак Корд", в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 19.02.2019, співробітником другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві було проведено огляд місця події від 21.02.2019, в результаті якого у інспектора Одеської митниці ДФС було вилучено акт прийому передачі від 21.02.2019 та товарну накладну на переданий товар; також комісії надали копію листа Одеської митниці ДФС від 11.06.2019 №607/5/15-70-0-05-26 до Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України щодо прохання надати до митниці завірені копії документів;

- комісією встановлено, що в митниці відсутні договори відповідального зберігання на 2019 рік з підприємствами, а майно продовжує зберігатись на підприємствах, зокрема, ТОВ "Томатін" (договір від 13.06.2018 №74/2018);

- за результатами інвентаризації за ТОВ "Томатін" встановлено, зокрема, нестачу майна на суму 20904 грн. та 899098,22 грн.;

- за результатами інвентаризації встановлені пропозиції, зокрема, управлінню матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, управлінню фінансування, бухгалтерського обліку та звітності: вжити заходи щодо проведення незалежної оцінки збитків від нестачі відповідно до вимог Порядку визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей; розглянути питання щодо направлення до органів досудового розслідування матеріалів щодо встановленої нестачі; надати завірені належним чином копії документів, підтверджуючих видачу товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил №2708/50000/18 від 04.09.2018 власнику, зі складу ТОВ "Томатін" для списання з обліку митниці; враховуючи відсутність діючого договору на відповідальне зберігання з ТОВ "Томатін" та наявності нестачі майна, вирішити питання про переміщення майна на склади інших підприємств з яким митницею укладений відповідний договір.

На підтвердження суми збитків позивач також надано:

- звіт ТОВ "Актив Інвестмент" з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого та виявленого як нестача майна у кількості 56 одиниць переважно продовольчої групи із простроченим або невизначеним терміном придатності, в якому визначено, зокрема: характеристика об`єкта оцінки - представлене для оцінки втрачене майно складається з продуктів харчування, побутової хімії та шин пневматичних гумових, оцінюване майно (крім №№1,2 - шин пневматичних гумових) на дату оцінку має термін придатності протермінований або невизначений, у випадку невизначено терміну придатності товару приймається допущення, що товар протермінований, шини (п/п №№1,2) до втрати приймаються у стані "нові"; вид вартості - ринкова; дата оцінки - 18.06.2019; дата складання звіту - 18.10.2019; строк дії звіту - 6місяців від дати оцінки; ринкова вартість об`єкта оцінки - 1208741,35 грн.;

- рецензію на звіт з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого та виявленого як нестача майна у кількості 56 одиниць переважно продовольчої групи із простроченим чи невизначеним терміном придатності, в якому, зокрема, визначено, що звіт кваліфікується як такий, що відповідає вимогам нормативно-правових акті з оцінки майна, у звіті є зауваження редакційного характеру, які не вплинули на достовірність отриманого результату;

- договір №158/2019 про надання послуг з оцінки майна від 20.09.2019 з додатками; акт прийому-передачі послуг №1 за договором №158/2019, в якому визначено вартість наданих послуг з оцінки у розмірі 16000 грн.;

- платіжне доручення №2245 від 05.11.2019 на суму 16000 грн.

Також в матеріалах справи наявні документи щодо реорганізації Одеської митниці, а саме: акт прийому-передачі №1 від 28.12.2019; додаток №2 до акту від 28.12.2019 - рахунок позабалансового обліку 07 "Списані активи"; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи також наявні листи, відповіді на адвокатські запити стосовно спірного договору, а також щодо акту прийому-передачі від 21.02.2019 та товарної накладної у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019, які мають значення для даної справи, а саме:

- лист ТОВ "Томатін" від 19.12.2018 за вих.№05/12 до в.о. начальника Одеської митниці ДФС, в якому повідомлено, що терміни зберігання продуктів харчування, а також мийних засобів, засобів для прання та гігієни станом на 17.12.2018 закінчилися; для недопущення пошкодження інших товарів ТОВ "Томатін" просить Одеську митницю ДФС розглянути питання стосовно негайного вивезення (або зниження) товарів продуктової групи та мийних засобів, а також засобів для прання, гігієни та клінінгу осель зі складського приміщення у найкоротші терміни;

- лист ТОВ "Томатін" від 19.06.2019 за вих.№15/06 до голови інвентаризаційної комісії Одеської митниці ДФС, в якому повідомлено, що в ході інвентаризації з`ясувалася нестача певних продуктів харчування та мийних засобів, які повинні були зберігатися на складі згідно договору про надання послуг відповідального зберігання №74/2018 від 13/06/18р. та акту прийому-передачі №15; виявлена інвентаризаційною комісію нестача відбулася внаслідок того, що після розміщення ряду товарів з Ізраїлю серед яких, в тому числі є група продуктів харчування, на орендованому нами у ФОП Циганок М.М. складі з`явилася велика популяція щурів; на початку грудня 2018 року було отримано листа від ФОП Циганок М.М. та у зазначеному листі повідомляється, що у результаті проведених ним заходів по боротьбі зі щурами він зазнав чималих фінансових втрат, а боротьба з гризунами не закінчилася успіхом; терміни зберігання зазначених продуктів харчування, а також мийних засобів, засобів для прання та гігієни станом на 17.12.2018 закінчилися; враховуючи зазначену ситуацію, та для недопущення пошкодження інших товарів ТОВ "Томатін" звернувся до Одеської митниці ДФС із листом від 19.12.2018, в якому просив розглянути питання стосовно негайного вивезення (або зниження) товарів продуктової групи та мийних засобів, а також засобів для прання, гігієни та клінінгу осель зі складського приміщення, однак ніякої реакції митниці на зазначений лист ТОВ "Томатін" отримано не було; для врегулювання негативних наслідків зазначеної ситуації нами були прийняті міри для утилізації зазначених товарів, внаслідок чого вони були відсутні на момент проведення інвентаризації, яка відбувалася 18.06.2019;

- лист ТОВ "Томатін" від 19.06.2019 за вих.№16/06 до голови інвентаризаційної комісії Одеської митниці ДФС, в якому повідомлено, що в ході інвентаризації з`ясувалася нестача шин пневматичних гумових, торгівельної марки Compasal, типу T385/65R22.5-20PRCPS21 160L -114 шт, та шин пневматичних гумових, торгівельної марки Compasal, типу 385/65R22/5-20PRCPT76 160L - 80 шт; виявлена інвентаризаційною комісію нестача відбулася внаслідок того, що мною, згідно розпорядження Одеської митниці ДФС, 21.02.2019 було видано представнику ТОВ "Трак Корд" Ткачьову Д.В. вказані шини пневматичні гумові, які зберігались на складських приміщеннях; оформлення передачі вказаного товару здійснював головний державний інспектор, відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Одеської митниці ДФС Лисенко В.В.; під час оформлення видачі товару, після його передачі представнику ТОВ "Трак Корд", в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019 співробітниками другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві, було проведено огляд місця подій від 21.02.2019, в результаті якого у інспектора Одеської митниці ДФС Лисенко В.В. було вилучено акт прийому-передачі від 21.02.2018 та товарна накладна на переданий товар;

- лист заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону від 26.06.2019 за №587/5-25 до Одеської митниці ДФС, в якому повідомлено, що надати копії накладної №21 від 21.02.2019, яка арештована та визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019 не вбачається за доцільне, оскільки може зашкодити інтересам досудового розслідування;

- відповідь Одеської митниці від 25.08.2022 за №7.10-1/10-01/8.19/14374 на адвокатський запит адвоката Білак Н.І. про надання документів, в якій зокрема, зазначено про неможливість подання акту прийому-передачі від 21.02.2019 та товарну накладну на товар - шини пневматичні гумові у зв`язку із вилученням даних документів співробітником другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві під час оформлення та видачі товару було проведено огляд місця події, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019;

- відповідь Одеської митниці від 25.08.2022 за №7.10-1/10-01/8.19/14373 на адвокатський запит адвоката Білак Н.І. про надання інформації та документів, в якій зокрема, зазначено, що 21.02.2019 під час оформлення та видачі зі складу TOB "Томатін" товарів ТОВ "Трак Корд", вилучених за протоколом про порушення митних правил №2708/50000/18 від 04.09.2018, співробітником Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019, було проведено огляд місця події, в результаті якого у інспектора Одеської митниці ДФС в якості речових доказів було вилучено акт прийому-передачі від 21.02.2019 в трьох примірниках та товарна накладна для видачі товару №21 від 21.02.2019 в двох примірниках, на підтвердження якого видана копія протоколу огляду місця події від 21.02.2019; відомості щодо наявних підписів, які підтверджують факт передачі товару представником ТОВ "Томатін" з відповідального зберігання представнику митниці, його подальшої видачі та одержання представником ТОВ "Трак Корд" Ткачьовим Д.В. в протоколі огляду місця події від 21.02.2019 відсутні; з метою продовження договірних відносин відповідального зберігання Одеської митниці Держмитслужби з ТОВ "Томатін" було укладено договір №170/2020 про надання послуг відповідального зберігання від 30.11.2020; Одеська митниця звернулась до ТУ ДБР у місті Миколаєві з питання повернення вилучених речових доказів;

- лист ТОВ "Трак Корд" від 25.08.2022 за №02/250822 про надання інформації, в якому повідомлено, що від інспектора Одеської митниці ДФС, який діяв за погодженням керівника Одеської митниці ДФС, ТОВ "Трак Корд" був отриманий належний підприємству товар, а саме: шини пневматичні гумові, торгівельної марки COMPASAL типу 385/65R22.5-20PR CPS21 160L код УКТ ЗЕД 4011, у кількості 114 шт. та шини пневматичні гумові торгівельної марки COMPASAL типу 385/65R22.5-20PR СРТ76 160L код УКТ ЗЕД 4011, у кількості 80 шт., правові підстави для повернення якого власнику були визначені постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.11.2018 по справі №521/16038/18, яка була залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31.01.2019; весь вказаний товар був облікований у бухгалтерському обліку підприємства, як придбаний у нерезидента; при цьому згаданий у запиті акт прийому-передачі від 21.09.2019 та товарна накладна щодо передачі товару у нашого підприємства відсутні, оскільки товариству не передавались, але нам відомо, що в рамках кримінального провадження №42019161010000068 вказані документи можливо були вилучені у інспектора Одеської митниці ДФС співробітником Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві після повернення зазначеного товару;

- лист в.о. керівника другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 26.08.2022 за №16-05-12356-22 до Одеської митниці ДФС, в якому повідомлено, що для отримання оригіналів документів, які являються речовими доказами у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019, необхідно звернутись до Овідіопольського районного суду Одеської області або до Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону;

- лист заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 29.08.2022 за №5-4-2951ВИХ-22 про надання інформації та отримання копій документів, які перебувають у матеріалах кримінального провадження №42019161010000068 від 19.02.2019, в якому повідомлено, що запитувані документи долучені при розгляді кримінальної справи та отримати їх можливо за зверненням до Овідіопольського районного суду Одеської області;

- лист Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.10.2022, в якому повідомлено, що документи (акт прийму-передачі від 21.09.2019 та товарної накладної) в матеріалах кримінального провадження №42019161010000068 відсутні, прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону не надавались;

- лист керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 12.10.2022 за №5-4-3708ВИХ-22 до Одеської митниці ДФС, в якому повідомлено, що до прокуратури акт прийому-передачі від 21.02.2019 та товарна накладна для видачі товару від 21.02.2019 не надходили;

- лист керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 20.10.2022 за №5-4-3797ВИХ-22, в якому повідомлено, що до прокуратури акт прийому-передачі від 21.02.2019 та товарна накладна від 21.02.2019 не надходили, окрім цього, прокуратурою 19.10.2022 скеровано лист до ТУ ДБР щодо надання речових доказів у кримінальному провадженні №42019161010000068;

- лист керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 20.10.2022 за №5-4-3799ВИХ-22 до ТУ ДБР у м. Миколаїв про надання речових доказів у кримінальному провадженні №42019161010000068 до прокуратури, в якому зокрема, викладено, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.04.2019 клопотання слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, Фатєєва А.В. задоволено; накладено арешт на речі і документи, які були виявлені та вилучені 21.02.2019 під час проведення огляду місця події: ділянки місцевості біля магазину "Продукти", що розташований у житловому комплексі « 5 Перлина», за адресою: Одеська область, Овідіолольський район, с. Лиманка, вул. Перлинна, 3, а саме, зокрема: на документи та речі, які перебували у прозорому файлі: акт прийому-передачі шин пневматичних у кількості 194 шт. у 3 екземплярах, кожний на 1 арк. усього на 3 арк.; накладну №21 від 21.02.2019 про видачу директору ТОВ "Трак Корд" шин пневматичних у кількості 194 шт. Одеської митниці ДФС у двох екземплярах, кожний на 1 арк., усього на 2 арк.

В матеріалах справи наявний протокол огляду місця події від 21.02.2019.

Також в матеріалах справи наявний договір №170/2020 про надання послуг відповідального зберігання від 30.11.2020, укладений між Одеською митницею Держмитслужби та Товариством з обмеженою відповідальністю "Томатін", відповідно до якого у 2020 році сторони домовились вчинити наступний правочин: зберігач зобов`язується надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які відповідно до ст. 238 Митного кодексу України зберігаються поклажодавцем.

В матеріалах справи наявна претензія позивача до відповідача від 17.02.2022 за №7.10-1/10/13/5104, в якій заявлено про необхідність відшкодування відповідачем на користь позивача збитків у розмірі 1224741,35 грн.

Несплата відповідачем зазначених у претензії збитків (докази такої сплати в матеріалах справи відсутні) стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ч.1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності до ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

За ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2019 у справі №904/1081/18).

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. (такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №902/803/17).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Як встановлено господарським судом, між Одеською митницею ДФС (нині - Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці) (поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Томатін" (зберігач, відповідач) укладений договір №74/2018 від 13.06.2018 про надання послуг відповідального зберігання. На виконання умов укладеного договору відповідачем було прийнято на зберігання відповідний товар, що підтверджується актами прийому-передачі №15 від 02.07.2018 та від 12.09.2018.

Господарський суд вказує, що заявляючи вимоги про стягнення з відповідача збитків позивачем вказано на нестачу товарів, прийнятих відповідачем на зберігання, яка була виявлена під час здійснення інвентаризації та вказані обставини зафіксовані у протоколі інвентаризаційної комісії. В якості доказів розміру завданих збитків позивачем надано звіт з ТОВ "Актив Інвестмент" з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого та виявленого як нестача майна у кількості 56 одиниць переважно продовольчої групи із простроченим або невизначеним терміном придатності, складання якого завершено 18.10.2019, а дата оцінки -18.06.2019. Господарський суд не приймає до уваги в якості доказів на підтвердження суми збитків вказаний звіт, оскільки у самому звіті визначено строк його дії, а саме 6 місяців від дати оцінки, а тому в даному випадку цей доказ не може вважатись належним та допустим на підтвердження суми завданих збитків.

Господарський суд зазначає, що заперечуючи проти позову відповідачем вказано на обставини видачі товарів власнику - ТОВ "Трак Корд", складання відповідних документів, а саме: акту прийому-передачі від 21.02.2019 та товарної накладної, які були вилучені слідчим у кримінальному провадженні №42019161010000068 від 19.02.2019. Разом з тим, вказані документи в матеріалах справи відсутні, натомість посилання на вказані документи містяться у наявних в матеріалах справи листах слідчих органів, прокуратури та митниці. Господарський суд зауважує, що посилання на обставини вилучення акту прийому-передачі від 21.02.2019 та товарної накладної також міститься в протоколі інвентаризаційної комісії від 21.06.2019 та в листі ТОВ "Трак Корд" від 25.08.2022.

Так, враховуючи положення статей 22 ЦК України та 224 ГК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. В цьому випадку на позивача покладено обов`язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем належними доказами не доведено самого факту завдання позивачу відповідачем збитків, суму збитків у визначеному розмірі та протиправності поведінки відповідача, а надані відповідачем докази на спростування обставин завдання збитків (нестачі) та докази на підтвердження обставини видачі за участю позивача товару, вартість якого позивач визначає як збитки, є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на підтвердження обставин завдання йому збитків, тобто недоведеність позивачем факту вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання та завдання таким правопорушенням позивачу збитків не створює підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності та застосуванням господарської санкції у вигляді відшкодування (стягнення) збитків, а тому відповідно позовні вимоги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці в повному обсязі.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують та не створюють підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 травня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля