Ухвала

від 08.05.2023 по справі 922/1724/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"08" травня 2023 р. м ХарківСправа № 922/1724/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Хім Торг" (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СВ" (62332, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Руська Лозова, вул. Польова, буд. 11) про стягнення 62599,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Хім Торг" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СВ", згідно вимог якої позивач просить суд стягнути з відповідача ціну позову, що складається у сумі 62599,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати орган державної влади, що має форму ВДВС, в тому числі особу приватного виконавця, який проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу (позики), що складається у суму грошових коштів із 30988,50 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки №10/12/00020 від 10.12.2020 в частині здійснення оплати вартості поставленого товару.

Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог пункту 2, 8 частини 3 статті 162, частини 1 статті 162, частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), про що зазначає наступне.

Вимогами пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем визначено власну адресу місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 2

Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Хім Торг": 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1. При цьому зазначена адреса також відображена у доданому до матеріалів позовної заяви Статуті позивача.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Приписами частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, зазначена у позовній заяві адреса місцезнаходження позивача різниться із адресою, що відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З підстав наведеного, позивачу на виконання вимог пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України необхідно усунути встановлений недолік позовної заяви шляхом визначення (уточнення) належної адреси місцезнаходження позивача.

Крім того, вимогами пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Натомість у даному разі, позовна заява не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Так, предмет позову - це об`єкт спірних правовідносин щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Статтею 238 ГПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Таким чином, предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви та повинна викладатися чітко й безумовно.

Із прохальної частини позовної заяви судом вбачається, що позивач заявляє матеріально-правову вимогу до відповідача про стягнення, зокрема, "ціну позову, що складається у сумі 62599,00 грн."

Водночас з описової частини позовної заяви судом вбачається, що позивачем обґрунтовується та заявляється вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 30988,50 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 251,00 грн., 25 % річних у розмірі 8176,00 грн., пеня у розмірі 15776,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7407,25 грн.

Таким чином, позивачу необхідно привести прохальну частину позовної заяви у відповідність до вимог частини 1 статті 162, пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України шляхом чіткого та окремого визначення кожної із заявлених до стягнення з відповідача сум коштів, а також визначення їх правової природи.

Окрім того, статтею 73 ГПК України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині 2 цієї статті, зокрема, письмовими доказами.

Згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною 1, 2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 статті 91 ГПК України унормовано, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, норма частини 4 статті 91 ГПК України є бланкетною та зумовлює необхідність урахування позивачем стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144.

Пунктом 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

З огляду на наведене, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені відповідно до вище вказаних вимог, оскільки не містять зазначення імені та прізвища особи, яка засвідчує копію.

Отже, вказані документи не можуть вважатися доданими до позовної заяви належними доказами, оскільки додані документи не є ні оригіналами, ні належним чином засвідченими копіями.

Суд звертає увагу, що копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 та від 14.09.2021 у справі №916/2024/20).

Таким чином, позивачу необхідно надати суду належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви з огляду на наведені вище вимоги.

Відповідно до статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу з всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.

4. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб- адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 08.05.2023 р.

Суддя Г.І. Сальнікова