Ухвала

від 07.05.2023 по справі 910/21049/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21049/17 (910/11413/22)

провадження № 2519/2023

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" - арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. - головуючий, Отрюха Б.В., Сотнікова С.В.

у справі № 910/21049/17 (910/11413/22)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума"

про стягнення заробітної плати та компенсації завданої моральної шкоди

в межах справи №910/21049/17

за заявою Фізичної особи-підприємця Боровика Григорія Йосиповича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нирти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума"

про банкрутство,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018, перебуває справа № 910/21049/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (далі - ТОВ "Автопластгума"). Обов`язки ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Усачов О.М.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 в межах справи № 910/21049/17 про банкрутство ТОВ "Автопластгума" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Автопластгума" 2 596,26 грн заробітної плати та 100 000,00 грн компенсації завданої моральної шкоди.

16.01.2023 рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/21049/17 (910/11413/22) у задоволенні позову відмовлено повністю.

13.03.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/21049/17 (910/11413/22) скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Автопластгума" на користь ОСОБА_1 2 596,26 грн заборгованості по заробітній платі та 10 000,00 грн моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Автопластгума" в дохід Державного бюджету України 2 481,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3 721,50 грн. - за подання апеляційної скарги.

18.04.2023 (згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) ліквідатор ТОВ "Автопластгума" - арбітражний керуючий Усачов О.М. в електронній формі звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 910/21049/17 (910/11413/22) та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Також скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення Верховним Судом.

18.04.2023 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В.І., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/21049/17 (910/11413/22) з огляду на таке.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 дійшла висновку, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо;

2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Згідно з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/97/20, визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у справі № 910/21049/17 (910/11413/22), поданого в межах справи № 910/21049/17 про банкрутство ТОВ "Автопластгума", є стягнення 2 596,26 грн заробітної плати та 100 000,00 грн компенсації завданої моральної шкоди, що загалом менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2022 році (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Отже, справа №910/21049/17 (910/11413/22) є малозначною в силу статті 12 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

У касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "Автопластгума" - арбітражний керуючий Усачов О.М. зазначає, що суд апеляційної інстанції упереджено прийняв доводи позивача та подані ним з порушенням процесуального порядку докази, водночас, не прийняв докази, подані ліквідатором, не дослідив ці докази та не дав їм відповідної оцінки, що є підставою для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 910/21049/17 (910/11413/22) у відповідності до частини третьої статті 310 ГПК України.

Частинами першою і другою статті 300 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Автопластгума" - арбітражного керуючого Усачова О.М. Верховним Судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та враховано межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

При цьому, колегією суддів встановлено, що у даному випадку вказана касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених апеляційним судом обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи та до переоцінки доказів, яка була здійснена судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Автопластгума" - арбітражного керуючого Усачова О.М. немає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Автопластгума" - арбітражного керуючого Усачова О.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 910/21049/17 (910/11413/22), оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 910/21049/17 (910/11413/22), клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не розглядається.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" - арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 910/21049/17 (910/11413/22).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк