Рішення

від 08.05.2023 по справі 320/15969/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2023 року 14 год. 05 хв.№ 320/15969/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Івоніна В.В., представника заявника Фіщука В. С., представника відповідача Тищенка А. П., свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за заявою Головного управління ДПС у місті Києві до ТОВ "Автологістикатехсервіс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у місті Києві із заявою до ТОВ "Автологістикатехсервіс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Заява Головного управління ДПС у місті Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків обґрунтована таким.

Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято наказ від 20.04.2023 № 1686-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання», згідно з Додатком 3 до якого за порядковим №3 визначено проведення фактичної перевірки ТОВ "Автологістикатехсервіс" з 03.05.2023 тривалістю 10 діб, перевіряємий період - з 01.01.2021 по 03.05.2023.

Заявник зазначає, що копію цього наказу, а також направлення на проведення фактичної перевірки від 03 травня 2023 року № 6568/26-15-09-02, № 6567/26-15-09-02 були пред`явлені Для ознайомлення, директору ТОВ «Автологістикатехсервіс», однак директор ТОВ «Автологістикатехсервіс» відмовився в отриманні та ознайомленні з копією наказу від 20.04.2023 № 1686-п з додатком та відмовився ознайомитися з направленнями на проведення фактичної перевірки, про що складено акт відмови від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та підпису у направленнях на перевірку, одночасно, повідомивши ревізорів про те, що ТОВ «Автологістикатехсервіс» не допускає посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві до проведення фактичної перевірки.

О 11 год. 58 хв. 04.05.2023 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві зафіксовано факт відмови в допуску до фактичної перевірки, про що складено відповідний акт, один примірник якого вручено директору ТОВ «Автологістикатехсервіс», в особі Горпинюк О.В.

Головне управління ДПС у місті Києві вказує, що ним було додержано всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Автологістикатехсервіс», тому відмова відповідача у допуску до проведення фактичної перевірки підприємства є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до підпункту 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

05.05.2023 року о 16 годині 50 хвилин виконуючим обов`язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Автологістикатехсервіс».

Враховуючи, що відповідно до пункту 94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось із цією заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, в порядку передбаченому статтею 283 КАС України.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів визначено ст. 283 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно ч. 7 ст. 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 05.05.2023 о 17 год. 30 хв.

Однак, у зв`язку з оголошенням в місті Києві повітряної тривоги, судове засідання було знято з розгляду та призначено на іншу дату на 08.05.2023 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 08.05.2023 о 11 год. 00 хв., з`явились представники заявника та відповідача.

ТОВ «Автологістикатехсервіс» подало відзив на заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, в якому заперечує проти заяви контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, посилаючись у своїх доводах на те, що фактичну перевірку призначено за відсутності на те законних підстав, а наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п за своєю формою та суттю не відповідає вимогам статті 81 Податкового кодексу України, а саме: в наказі не зазначена назва та інші реквізити суб`єкта перевірки, дата початку перевірки та період діяльності, який підлягає перевірці. У зв`язку з цим, на переконання відповідача, цей наказ не надавав посадовим особам ГУ ДПС у м. Києві законних підстав для проведення фактичної перевірки ТОВ «Автологістикатехсервіс», внаслідок чого працівники контролюючого органу не були допущені до перевірки.

Крім того, представник відповідача зазначив, що представники контролюючого органу не ознайомили директора ТОВ «Автологістикатехсервіс» Горпинюка О.В. з направленнями на проведення перевірки.

Також відповідач зазначив, що 05.05.2023 ним було подано до Київського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п, що свідчить про наявність між сторонами спору про право.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Автологістикатехсервіс», ідентифікаційний код 34750848, зареєстровано в якості юридичної особи 17.01.2007, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 10661020000004443.

Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 03124, м. Київ, провулок Радищева, 6.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання тривалістю 10 діб, згідно з додатками. Передбачено провести перевірки з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.

Згідно з Додатком 3 до цього наказу за порядковим №3 визначено проведення фактичної перевірки ТОВ "Автологістикатехсервіс" з 03.05.2023 тривалістю 10 діб, перевіряємий період - з 01.01.2021 по 03.05.2023.

Згідно преамбули наказу від 20.04.2023 № 1686-п перевірка призначена на підставі пп. 19-1.1.4, пп. 19-1.1.14, пп. 19-1.1.16, пп. 19-1.1.17 п. 19-1 ст. 19-1, п.п.20.1.4, п.п.20.1.6, п.п.20.1.8, п.п.20.1.9, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, п.п.20.1.12, п.п.20.1.13 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Обґрунтуванням призначення перевірки вказана доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 14.04.2023 №1189/26-15-09-02-12.

На підставі цього наказу та направлень на проведення фактичної перевірки від 03 травня 2023 року № 6568/26-15-09-02, № 6567/26-15-09-02 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві 04.05.2023 був здійсненний вихід з метою проведення фактичної перевірки ТОВ "Автологістикатехсервіс" за адресою господарської діяльності: м. Київ, провулок Радищева, 6.

Посадовими особами було пред`явлено службові посвідчення та надано копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п та направлень на перевірку від 03 травня 2023 року № 6568/26-15-09-02, № 6567/26-15-09-02 директору ТОВ "Автологістикатехсервіс" Горпинюку Олександру Васильовичу, проте той відмовився від отримання наказу та підпису у направленнях на перевірку, внаслідок чого контролюючим органом був складений відповідний акт від 04.05.2023 №2231/Ж6/26-15-09-02.

Крім того, посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві складено акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 04.05.2023 №2232/Ж6/26-15-09-02, в якому зазначено, що після ознайомлення керівника ТОВ "Автологістикатехсервіс" Горпинюка Олександра Васильовича з наказом та направленнями на перевірку посадовим особам ГУ ДПС у м.Києві було відмовлено у допуску до проведення перевірки. В якості підстав для такої відмови платник податків зазначив наступне: «Наказ на перевірку незаконний, оскільки суперечить вимогам статті 81 Податкового кодексу України. В наказі не зазначена назва та інші реквізити підприємства, також адреса. Крім того, в наказі не зазначена дата початку перевірки та період діяльності, який підлягає перевірці. Додаток до наказу складений неуповноваженою особою та не скріплений печаткою ГУ ДПС у м. Києві».

У зв`язку з вказаною відмовою у допуску до перевірки, 04.05.2023 року начальник управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у м.Києві звернувся до в.о. начальника Головного управління ДПС у м.Києві з доповідною запискою та зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Автологістикатехсервіс" на підставі п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України.

За результатом розгляду наданих документів 04.05.2023 року о 16 год. 50 хв. в.о. начальника Головного управління ДПС у м.Києві прийнято рішення №36937 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Автологістикатехсервіс".

Враховуючи, що відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно накладається рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, 05.05.2023 року о 10 год. 45 хв. Головне управління ДПС у м.Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс", накладеного рішенням від 04.05.2023.

Вирішуючи заяву контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (п.п.16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (п.п.16.1.13).

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п.20.1.4);

- доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу (п.п.20.1.13).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Статтею 80 Податкового кодексу України визначений порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно з п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пп. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п.80.2.2);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п.80.2.5).

Як було вказано вище, фактична перевірка ТОВ "Автологістикатехсервіс" призначена наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п на підставі пп. 19-1.1.4, пп. 19-1.1.14, пп. 19-1.1.16, пп. 19-1.1.17 п. 19-1 ст. 19-1, п.п.20.1.4, п.п.20.1.6, п.п.20.1.8, п.п.20.1.9, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, п.п.20.1.12, п.п.20.1.13 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Обґрунтуванням призначення перевірки вказана доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 14.04.2023 №1189/26-15-09-02-12.

У вказаній доповідній записці зазначено, що перевірку доцільно провести на виконання вимог пп. 19-1.1.4, пп. 19-1.1.14, пп. 19-1.1.16, пп. 19-1.1.17 п. 19-1 ст. 19-1, п.п.20.1.4, п.п.20.1.6, п.п.20.1.8, п.п.20.1.9, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, п.п.20.1.12, п.п.20.1.13 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС України та листа ДПС України від 05.04.2023 №7341/7/99-00-09-03-01-07 на виконання депутатського звернення народного депутата України Мазурашу Георгія.

Суд зауважує, що з аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/1864/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Як вбачається з встановлених обставин справи, а також наказу від 20.04.2023 № 1686-п, додатку №3 до зазначеного наказу, контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Наведене, у свою чергу, як було вказано вище, є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки.

Крім того, додатковим обґрунтуванням наявності підстав для проведення фактичної перевірки є наявність у контролюючого органу податкової інформації, відображеної у доповідній записці управління контролю за підакцизними товарами від 14.04.2023 №1189/26-15-09-02-12.

На підставі цього, суд дійшов висновку, що фактичну перевірку було призначено за наявності на те законних підстав, визначених Податковим кодексом України.

При цьому суд вважає непереконливими викладені у відзиві твердження відповідача про те, що в наказі від 20.04.2023 № 1686-п не зазначена назва та інші реквізити суб`єкта перевірки, дата початку перевірки та період діяльності, який підлягає перевірці.

Так, суд звертає увагу на те, що вся необхідна ідентифікуюча інформація була відображена в Додатку 3 до вищевказаного наказу, в якому зазначена повна назва відповідача, ідентифікаційний код, адреса, тривалість перевірки (10 діб), дата початку перевірки (03.05.2023), а також охоплений перевіркою період (з 01.01.2021 по 03.05.2023).

Відповідно до положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Посилання відповідача на те, що вказаний Додаток 3 був підписаний начальником Управління контролю за підакцизними товарами Олександром Морозом та не скріплений печаткою контролюючого органу суд вважає безпідставними, оскільки відповідні вимоги (підписання керівником контролюючого органу та скріплення печаткою) закріплені чинним податковим законодавством саме до наказів про проведення перевірки, а не додатків до них. При цьому, наказ від 20.04.2023 № 1686-п таким вимогам відповідає, оскільки підписаний в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві Мариною Твердохлєб та скріплений печаткою контролюючого органу.

Суд зауважує, що пунктом 2 цього наказу забезпечення проведення фактичних перевірок протягом квітня-травня 2023 року було покладено саме на начальника Управління контролю за підакцизними товарами Олександра Мороза, тобто особу, яка підписала Додаток 3.

Згідно з пунктом 11 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затверджене наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643 (з наступними змінами та доповненнями, джерело доступу - https://kyiv.tax.gov.ua/okremi-storinki/struktura/582876.html), начальник ГУ ДПС, серед іншого:

- очолює ГУ ДПС, здійснює загальне керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності (п.1);

- має право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДПС (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, у межах повноважень, визначених цим положенням та у порядку, встановленому окремим наказом ДПС, зокрема на:

підписання у межах компетенції запитів, листів, листів-відповідей, індивідуальних податкових консультацій, повідомлень, книг обліку доходів, книг обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи підприємці, довідок, податкових вимог, інкасових доручень, висновків, електронних висновків/електронних повідомлень, реєстраційних посвідчень про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, реєстрів, витягів з реєстрів, заяв до органів реєстрації та державної виконавчої служби, направлень на проведення перевірок, ліцензій (дублікатів ліцензій) та додатків до них (дублікатів додатків) на роздрібну та оптову торгівлю підакцизними товарами, зберігання пального; актів, звітів, договорів-доручень, прийняття податкових повідомлень-рішень, взяття на облік, погашення та опротестування податкових векселів, прийняття інших рішень та підписання інших документів у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, законами України, порядками, положеннями та інструкціями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та ДПС (п.18).

Відповідно до підпункту 1.1 Розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, що додаються, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04 вересня 2020 року № 470 (далі Методичні рекомендації), організація фактичних перевірок може здійснюватися працівниками апарату ДПС (за потреби із залученням фахівців територіальних органів ДПС); структурних підрозділів територіальних органів ДПС (за потреби із залученням фахівців апарату ДПС).

Відповідальні працівники за супроводження конкретної документальної перевірки, залучені фахівці структурних підрозділів апарату ДПС або фахівці апарату ДПС, відповідальні за організацію фактичних перевірок (далі - відповідальні працівники), у межах функціональних повноважень беруть участь у підготовці до проведення перевірки, спільних нарадах (у разі необхідності) та/або у межах компетенції вживають заходів для виявлення ризиків у діяльності платника податків, забезпечення повною мірою підрозділу податкового аудиту доперевірочними матеріалами, письмовими висновками, інформацією (документальним підтвердженням) щодо питань, які виникають у процесі проведення перевірки, роз`ясненнями та консультаціями органів ДПС, судовою практикою та іншою інформацією, що може бути використана у процесі проведення перевірки та при оформленні результатів.

Згідно з підпунктом 1.2.1 цього ж Розділу Методичних рекомендацій рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС. У такому наказі зазначаються дата видачі, найменування органу ДПС, який його видав, та органу ДПС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДПС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (найменування або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, а також код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), який перевіряється, та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Рішення про проведення перевірки може бути оформлено наказом відповідного територіального органу ДПС та/або ДПС, зокрема, наказом територіальних органів ДПС - для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників відповідного територіального органу ДПС, а за дорученням (погодженням) керівництва ДПС - із залученням також працівників апарату ДПС та інших територіальних органів ДПС.

Відповідно до п.п.1.2.2 п.1.2 Розділу І Методичних рекомендацій при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.

Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до структурних підрозділів інших територіальних органів ДПС або апарату ДПС (у разі їх залучення до проведення такої перевірки), координацію дій залучених до перевірки працівників таких структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів перевірки.

У разі організації проведення фактичної перевірки працівниками апарату ДПС доповідна записка (висновок) надається на розгляд Голові (його заступнику), який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, координацію дій залучених до перевірки працівників структурних підрозділів апарату ДПС та територіальних органів ДПС, а також реалізацію матеріалів перевірки.

Таким чином, призначення керівником контролюючого органу фактичної перевірки на підставі інформації, відображеної в доповідній записці, щодо платників податків, зазначених у переліку, сформованому начальником Управління контролю за підакцизними товарами, не суперечить положенням чинного податкового законодавства України.

Суд знов звертає увагу відповідача на те, що наказ від 20.04.2023 № 1686-п підписаний в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві Мариною Твердохлєб, тобто уповноваженою особою, й скріплено печаткою контролюючого органу; в тексті наказу є посилання на додаток, а в додатку - на наказ.

З огляду на наведені вище законодавчі приписи та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відповідність вищевказаного наказу вимогам статті 81 ПК України, що надавало право контролюючому органу на проведення фактичної перевірки.

Суд зазначає, що аналогічний правовий висновок при розгляді справи подібної категорії був викладений Верховним Судом у постанові від 20 травня 2022 року у справі № 826/8284/17, який підлягає обов`язковому врахуванню при вирішенні цієї справи.

Що стосується посилань відповідача на оскарження ТОВ "Автологістикатехсервіс" наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п у судовому порядку суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 109260787) досліджував спірне питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати факт оскарження наказу про проведення перевірки спором про право у розумінні частини четвертої статті 283 КАС України, а також наявності підстав для закриття провадження у разі встановлення такого факту судом першої інстанції після відкриття провадження.

У вказаному рішенні суду касаційної інстанції вказано таке:

«КАС України не виокремив конкретних заяв з переліку, який міститься у частині першій статті 283 КАС України, у яких може виникати спір про право, як і не встановив розуміння такого поняття.

Однак, у справах за зверненнями податкових органів з питання підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків це поняття не може розглядатися як оспорювання права податкового органу на проведення перевірки платника податків, яке до того ж унормовано Податковим кодексом України і є способом реалізації ним своєї компетенції.

У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.

Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень.

Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України».

На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України судова палата у вищевказаній постанові сформулювала такий правовий висновок:

«За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».

Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Слід зауважити, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним».

З огляду на вищевказане правове регулювання та обставини справи, судом відхиляються твердження відповідача стосовно відсутності підстав для допуску до проведення фактичної перевірки.

Згідно з п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Як передбачено п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

З матеріалів справи судом встановлено, що директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві під час виходу на перевірку було пред`явлено копію наказу від 20.04.2023 № 1686-п та направлень на перевірку від 03 травня 2023 року № 6568/26-15-09-02, № 6567/26-15-09-02, однак керівник відповідача відмовився від підпису у направленнях на перевірку, про що складений відповідний акт.

У судовому засіданні були допитані в якості свідків працівники контролюючого органу, які здійснювали перевірку, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідки пояснили, що 04.05.2023 вони виїхали для проведення фактичної перевірки за адресою місцезнаходження платника податків м. Київ, провулок Радищева, 6, запитали у оператора АЗС, розташованої на цій території, як можна зв`язатися з керівником підприємства, після чого оператор зв`язався по телефону з директором і той приїхав для присутності при проведенні перевірки.

Директор ТОВ "Автологістикатехсервіс" ОСОБА_3 запросив працівників контролюючого органу в офіс, де йому було пред`явлені службові посвідчення, вручено копію наказу про перевірку та пред`явлено для ознайомлення направлення на перевірку.

Свідки повідомили, що директор товариства сфотографував наказ на перевірку, відправив фотографію адвокату для проведення консультації та після отримання відповіді від адвоката заявив, що до перевірки працівники контролюючого органу допущені не будуть. При цьому свідки пояснили, що копії направлень були надані директору для ознайомлення та здійснення відповідного розпису у графі направлень, проте директор товариства відмовився від вчинення таких дій та вимагав надати копію направлень шляхом можливості зробити фотографію направлень мобільним телефоном. ОСОБА_2 повідомив, що він пояснив директору ТОВ "Автологістикатехсервіс" ОСОБА_3 про необхідність проставлення підпису в графі направлень про ознайомлення з ними та службовими посвідченнями, а також про отримання копії наказу, після чого буде надано можливість сфотографувати ці направлення із заповненими графами. Натомість, директор ТОВ "Автологістикатехсервіс" ОСОБА_3 відмовився від проставлення відповідного підпису. При цьому свідок зазначив, що директор ТОВ "Автологістикатехсервіс" Горпинюк О.В. ознайомлювався з направленнями на перевірку, зокрема, звіряв дані працівників контролюючого органу з їх службовими посвідченнями.

Таким чином, судом встановлено, що 04.05.2023 ТОВ "Автологістикатехсервіс" відмовлено у допуску до проведення перевірки посадовим особам ГУ ДПС у м. Києві з підстав відсутності законних підстав для проведення перевірки, що підтверджується актом про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки від 04.05.2023 №2232/Ж6/26-15-09-02.

Проте, згідно встановлених судом фактичних обставин справи, причина відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки не була обґрунтованою.

Так, згідно вищевказаних положень статті 81 Податкового кодексу України при проведенні фактичної перевірки контролюючий орган має надати платнику податків копію наказу на проведення перевірки, а також пред`явити для ознайомлення службові посвідчення та направлення на перевірку.

Судом встановлено, що вказані процедурні вимоги були дотримані заявником, однак незважаючи на це платник податків безпідставно не допустив працівників контролюючого органу до перевірки.

Доводи відповідача про безпідставність проведення перевірки судом відхиляються, оскільки ТОВ "Автологістикатехсервіс" вже захистило свої права шляхом не допуску посадових (службових) осіб позивача до проведення перевірки та оскарження в судовому порядку наказу від 20.04.2023 № 1686-п.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема:

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п. 94.2.3).

Згідно п. 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

За приписами п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним (п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України).

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Пунктом 94.6. статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

У відповідності з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до п. 94.11 ст. 94 Податкового кодексу України рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що за наявності обставин, передбачених пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення від 04.05.2023 №36937 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Автологістикатехсервіс".

Враховуючи, що відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно накладається рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, Головне управління ДПС у м. Києві своєчасно звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням від 04.05.2023 №36937.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків прийнято обґрунтовано та з дотриманням, встановленого порядку, відтак у суду наявні підстави для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №36937.

Відповідно до ч. 8 ст. 283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 283, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити заяву Головного управління ДПС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю"Автологістикатехсервіс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

2. Визнати обґрунтованим рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 04.05.2023 №36937 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податківТовариства з обмеженою відповідальністю"Автологістикатехсервіс" (ідентифікаційний код 34750848; 03124, м. Київ, провулок Радищева, 6).

3. Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дудін С.О.