Рішення

від 08.05.2023 по справі 320/10059/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2023 року № 320/10059/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ»

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

провизнання протиправним дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ» із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування до позивача процедури відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що звернення позивача до суду пов`язано з протиправними діями відповідача по застосуванню до позивача процедури відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки на думку позивача підстави для таких дій у відповідача відсутні. Зазначено, що позивачу відомо, що при зверненні за призначенням пенсії пенсіонери не надавали відповідачу документів, що підтверджують атестацію робочих місць, на яких вони працювали у позивача, не надавали документів передбачених пунктом 10 Порядку затвердженого Наказом № 383 від 18.11.2005 Міністерства праці та соціальної політики України, пункту 20 Порядку затвердженого постановою №637 від 12.08.1993 КМ України. На думку позивача, це прямо вказує те, що позивач не зобов`язаний проводити будь-які відшкодування призначених відповідачем пенсій, а отже є протиправними дії відповідача щодо застосування до позивача процедури відшкодування пільгових пенсій за осіб, які не набули у позивача пільговий стаж.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого позов не визнано. Зокрема зазначено, що коли працівник виходить на пенсію на пільгових умовах, підприємство зобов`язане відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку такої пенсії до того часу, поки працівник досягне загальновстановленого пенсійного віку. Ці суми є одним із джерел наповнення бюджету Фонду. Підприємство видаючи довідку передбачену законодавством, підтверджує наявний у особи пільговий стаж, тобто період роботи, з урахуванням якого відбувається призначення і нарахування пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку та виступає гарантом щодо повернення коштів Пенсійному фонду,які Пенсійним фондом витрачено на виплату й доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Наголошено, що до заяви про призначення пенсії були додані довідки форми Ф-122, виданих ФірмоюАДІ, які і були підставою та основним і єдиним документом для зниження пенсійного віку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не вбачає в своїх діях порушення діючого Пенсійного законодавства, і вважає, що зарахування періодів роботи здійснено правомірно на підставі наявних у пенсійній справі документів.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій додатково наголошено на обгрунтованості позовних вимог та зазначено, що надані відповідачем протокол 264 від 31.05.2013 про призначення пенсії ОСОБА_2 та протокол 747 від 05.12.2008 про призначення пенсії ОСОБА_1 не містять відомостей про набуття пільгового стажу на фірмі «АДІ». В протоколах зазначено про роботу вказаних осіб за списком №1 на ЧАЕС. Позивач вважає, що позиція фірми «АДІ» цілком обґрунтована, а звернення відповідача до фірми «АДІ» з вимогами про відшкодування пільгових пенсій противоправне.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ» звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із скаргою від 09.06.2021 №47/2, в якій просив скасувати рішення, згідно якого відповідач визначив фірму «АДІ» підприємством, що зобов`язане проводити відшкодування пенсії призначеної ОСОБА_2 та надіслати копії документів щодо атестації та створення на фірмі «АДІ» робочих місць з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списом №1 виробництв, робіт, прфесій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, на яких працював ОСОБА_2 , що стало підставою для призначення пенсії за списком №1.

Листом від 08.07.2021 №100-0905-8/67761 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, що відповідач не вбачає в своїх діях порушення діючого Пенсійного законодавства. Також зазначено, що зарахування періодів роботи здійснено правомірно та на підставі наявних у пенсійній справі документів.

Незгода із застосуванням до позивача відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільговий умовах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.

Згідно частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Так, згідно п.п. 6.4, 6.5, 6.7 Інструкції суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було призначено пільгову пенсію по списку №1 з 29.10.2010 на підставі довідки, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ» 29.10.2008 №23 з урахуванням вказаних вище правових норм.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 було призначено пільгову пенсію по списку №1 з 23.01.2013 на підставі довідки, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ» 21.02.2012 №04 з урахуванням вказаних вище правових норм.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 вищевказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У свою чергу, суд зазначає, що призначення пільгової пенсії по списку №1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі довідок, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ» свідчить про обґрунтованість включення їх до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, направлених позивачу, а також про правомірність дій відповідача.

Суд відхиляє доводи позивача про відсутність у останнього робочих місць з особливо шкідливими та важкими умовами праці, на яких відповідна особа могла набути пільговий стаж, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного.

Також суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт видачі останнім довідок від 29.10.2008 №23 та від 21.02.2012 №04.

Крім того, Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою КМУ №919 від 05 липня 2006 року (далі-Порядок №919), запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та підприємствами заробітної плати за основним місцем роботи застрахованої особи та страхового стажу.

Відповідно до пункту 2 Порядку 919 заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу починаючи з 1 січня 1998 року визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, якщо особа з 01 січня 1998 року працювала офіційно, сплачувала податки зі своїх доходів до бюджету держави, роботодавець подавав персоніфіковані звіти до ПФУ, то тоді особа зможе отримати інформацію про свою заробітну плату (доходи).

В матеріалах справи наявні відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків та Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) за 1999-2021 роки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в яких містяться усі необхідні відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у визначений в ній період, а також те, страхувальником зазначених осіб є товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ» (код ЄДРПОУ 20614845).

Щодо посилань позивача, що при зверненні за призначення пенсії пенсіонери не надавали відповідачу документів, що підтверджують атестацію робочих місць, на яких вони працювали у позивача, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:

« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку N 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку N 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком N 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Відтак, доводи позивача є необгрунтованими та надуманими.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 22.01.2021 (справа № 420/4262/19).

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених судом висновків в цілому, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 72 - 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АДІ» відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.