Постанова

від 30.10.2007 по справі 26/518

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/518

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 жовтня 2007 р.                                                                                   № 26/518  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В.,Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Кирийчук І.М.,

відповідачатретьої особи прокуратури- Бичков А.С.,- Міщенко М.В., Старіков А.В.,- не з'явився,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

Промінвестбанку України

на  постанову  від 14.08.2007 Київського  апеляційного господарського суду

у справі№26/518

за   позовом  Промінвестбанку України

до (третя особа –за участю прокуратури м.КиєваФонду державного майна УкраїниВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез")

про стягнення 21498496 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського  суду м.Києва від 02.03.2007 (судді: Пінчук В.І., Шабунін С.В., Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського  суду від 14.08.2007 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Верховець А.А.), в позові відмовлено  у зв'язку з необґрунтованістю позовних   вимог.

Промінвестбанк України в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме незастосування ст.224 ГК України і ст.1173 Цивільного кодексу України та неправильне застосування п.п.19,46 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації», затвердженого наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України №821/55/01/204 від 04.08.1997р. (далі –Положення про порядок проведення конкурсів). Зокрема, скаржник вважає, що протиправна поведінка відповідача полягала в порушенні норм законодавства про приватизацію шляхом невключення до фіксованих умов конкурсу умови щодо погашення покупцем пакету акцій ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" заборгованості останнього перед Промінвестбанком за кредитним договором та шляхом затвердження підсумків конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез". У випадку, якщо б Фондом державного майна України не було допущено вказаних порушень та враховуючи відсутність можливості погасити заборгованість ВАТ "ЛИНОС" через перебування товариства в процедурі банкрутства та неможливість реалізації його майна, то вимоги Промінвестбанку щодо погашення заборгованості ВАТ "ЛИНОС" за кредитним договором були б включені до фіксованих умов конкурсу щодо погашення простроченої кредиторської заборгованості ВАТ "ЛИНОС" його новим власником –Підприємством з іноземними інвестиціями "ТНК-Україна" в ході виконання його інвестиційних зобов'язань.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:  

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.1997 року №1049 «Про заходи щодо погашення заборгованості ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез»за кредитом «Вестдойче Ландесбанку», який був залучений для фінансування будівництва комплексу з виробництва поліпропілену» Промінвестбанк був уповноважений здійснювати обслуговування кредиту «Вестдойче Ландесбанку», який видавався під державні гарантії.

На виконання зазначених функцій між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Лисичанськнафтооргсинтез»(далі - ВАТ «ЛИНОС») 23.10.1997р. був укладений кредитний договір № 17-1113/2.

Згідно умов вказаного договору Промінвестбанк зобов'язався надати ВАТ «ЛИНОС»кредит у сумі 5 000 000 доларів США у формі кредитної лінії з терміном погашення до 10.12.1997 року для розрахунків по зобов'язаннях перед кредиторами, а ВАТ «ЛИНОС»зобов'язався в установлений кредитним договором строк повернути кредит та сплатити 20 відсотків річних за користування зазначеним кредитом.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором № 17-1113/2 виконав в повному обсязі і надав ВАТ «ЛИНОС» кредит в сумі 5 000 000 доларів США шляхом відкриття кредитної лінії.

До вказаного кредитного договору між позивачем та ВАТ «ЛИНОС»були укладені З додаткові угоди № б/н від 04.11.1997 року, № 2 від 10.12.1997 року та № 3 від  30.12.1998 року.

Згідно умов додаткової угоди № 2 від 10.12.1997 року, остаточний строк погашення кредиту був встановлений 01.04.1998 року, а плата за користування кредитом була встановлена в розмірі 30 відсотків річних.

Разом з тим, ВАТ «ЛИНОС»свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконало.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2000р. №68 «Про перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких підлягають приватизації в 2000 році»був проведений конкурс з продажу контрольного пакета акцій ВАТ «ЛИНОС», що становить 67,41 % статутного фонду останнього.

Фіксовані умови конкурсу з продажу пакета  акцій ВАТ «ЛИНОС», які були розроблені конкурсною комісією, оформлені протоколом засідання конкурсної комісії №1 від 12-22.04.2000р., були затверджені Фондом державного майна України, а інформаційне повідомлення опубліковане в газеті «Відомості Приватизації»від 26.04.2000 року № 17(104)6.

Умови конкурсу не передбачали зобов'язання переможця конкурсу погасити заборгованість безпосередньо перед Промінвестбанком за кредитним договором.

Підсумки конкурсу, які були затверджені відповідачем після отримання протоколу про визначення остаточного переможця, також не передбачали зобов'язання переможця конкурсу, зокрема Підприємства з іноземними інвестиціями «ТНК-Україна» погасити заборгованість перед Промінвестбанком за кредитним договором № 17-1113/2 від 23.10.1997р.

Зазначені умови не були передбачені в договорі купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ЛИНОС», створеного у процесі приватизації, за комерційним конкурсом № КПП 271 від 18.07.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіним М.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 1794, що був укладений між Фондом державного майна України та підприємством з іноземними інвестиціями «ТНК-Україна».

Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що діями відповідача щодо невключення до умов конкурсу зобов'язання покупця пакета акцій ВАТ «ЛИНОС»погасити заборгованість перед Промінвестбанком, проведенням відповідачем конкурсу з численними порушеннями законодавства, що регламентує порядок проведення приватизації, були порушені законні права Промінвестбанку як кредитора ВАТ «ЛИНОС», та спричинено збитки на суму, еквівалентну сумі простроченої заборгованості останнього перед Промінвестбанком за кредитним договором.

Як стверджує позивач, вина відповідача полягає у вчиненні ним протиправної поведінки - невиконання вимог законодавства, що регулює порядок проведення приватизації, усвідомленні її наслідків - порушення прав кредиторів ВАТ "ЛИНОС".

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

Що стосується протиправної поведінки відповідача, яка виявилась, на думку позивача, в порушенні відповідачем чинного законодавства щодо невключення до фіксованих умов комерційного конкурсу умови про повне погашення кредиторської заборгованості ВАТ «ЛИНОС», то апеляційна інстанція визнала таке твердження безпідставним, оскільки відповідно до п. 19 «Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації», затвердженого наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України № 821/55/01/204 від 04.08.1997 р., фіксовані умови комерційного конкурсу розробляються конкурсною комісією згідно з рекомендаціями органу приватизації і, зокрема, включають повне або часткове погашення чи реструктуризацію простроченої кредиторської заборгованості ВАТ.

Відповідно до зазначеного Положення фіксовані умови конкурсу як раз і передбачали часткове погашення заборгованості ВАТ «ЛИНОС».

Відповідач також надав суду докази того, що під час проведення конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ «ЛИНОС»у розмірі 67,41 % статутного фонду цього товариства Фондом державного майна України не були порушені вимоги чинного законодавства і, зокрема, Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні»та «Положення про порядок проведення конкурсів з продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації», затвердженого спільним          наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України №821/55/01/204  від 04.08.1997р.

Як стверджує позивач у своїй апеляційній скарзі, погашення заборгованості ВАТ «ЛИНОС»перед Промінвестбанком за кредитним договором могло бути здійснено виключно шляхом включення до умов конкурсу зобов'язання потенційного покупця погасити вказану заборгованість, зважаючи на особливий правовий режим підприємства.

Проте, всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів того, що дією чи бездіяльністю відповідача позивачу були завдані збитки в сумі 21498496 грн.

Так, згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач, укладаючи кредитний договір з ВАТ «ЛИНОС», в якості забезпечення виконання ВАТ «ЛИНОС»своїх зобов'язань за кредитним договором, уклав з останнім відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України договір застави товарів в обороті № 17-1113/2 від 23.10.1997 р., згідно умов цього договору позивачу було передано у заставу 5000 тонн поліпропілену загальною вартістю 3 млн. доларів США., а згідно умов договору застави товарів в обороті, який був укладений між Промінвестбанком та ВАТ «ЛИНОС»01.03.1998 р., останній передав у заставу позивачу 9000 тонн поліпропілену та 4200 тонн бензину А-80 загальною вартістю 6 млн. доларів США, що не заперечується представниками позивача у судовому засіданні.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «ЛИНОС»за кредитним договором № 17-1113/2 від 23.10.1997 р. між Промінвестбанком та ЗАТ БК «Содружество»був укладений договір поруки № 17-1115/3 від 23.10.1997 р., згідно якого ЗАТ БК «Содружество»виступило поручителем по зазначеному кредитному договору і взяло на себе зобов'язання відповідати за погашення боргу на засадах солідарного боржника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що Промінвестбанк мав можливість для задоволення своїх кредиторських вимог до проведення конкурсу з продажу акцій ВАТ «ЛИНОС», а отже, дії відповідача щодо невключення до умов конкурсу зобов'язання потенційного покупця погасити вказану заборгованість не можна вважати безпосередньою причиною понесених Промінвестбанком збитків.

Згідно ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовуються державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Посилання позивача на ст.1173 Цивільного кодексу України апеляційний суд також визнав безпідставним з мотивів недоведеності того, що відповідачем було прийняте незаконне рішення, а також здійснені протиправні дії або бездіяльність останнього, внаслідок чого позивачу були завдані збитки в сумі 21498496 грн.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція встановила, що підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 21498496 грн. немає через відсутність належних доказів наявності причинного зв'язку між діями відповідача та порушенням законних прав Промінвестбанку, внаслідок чого останньому були завдані збитки, а також через відсутність з боку відповідача протиправності дій (бездіяльності), що призвело до прийняття незаконного рішення.

Касаційна інстанція погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266 - 6/492).

Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено недоведеність позивачем вищевказаних  елементів складу цивільного правопорушення, які б могли бути достатньою підставою для покладання на державний орган приватизації відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а скаржником наведені обставини не спростовано.

Жодних порушень відповідачем норм законодавства про приватизацію при проведенні конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ "ЛИНОС" судами попередніх інстанцій також не встановлено, а виходячи зі змісту ст.1173 Цивільного кодексу України правові наслідки у вигляді відшкодування шкоди настають лише у разі встановлення факту незаконності рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади при  здійсненні ним своїх повноважень.

Доводи скаржника щодо прийняття Фондом державного майна України незаконних рішень, а саме наказів про затвердження фіксованих умов конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ "ЛИНОС" та про затвердження підсумків конкурсу, взагалі мають характер припущень, оскільки з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено визнання недійсними (нечинними) чи скасування вказаних актів відповідача, як незаконних, у встановленому порядку, як і не доведено звернення банку з позовом про спонукання Фонду державного майна України включити до фіксованих умов конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ "ЛИНОС" умову щодо погашення простроченої заборгованості ВАТ "ЛИНОС" на спірну суму за кредитним договором.

Водночас порушені скаржником питання щодо прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, вищезгаданих наказів з порушенням законодавства про приватизацію можуть розглядатися виключно в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову  Київського апеляційного господарського  суду від 14.08.2007 у справі №26/518 залишити без змін, а  касаційну скаргу Промінвестбанку України –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                                                   В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                                   Є.Чернов

                                                                                                                                                              В.Цвігун