Постанова

від 14.08.2007 по справі 26/518

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/518

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.08.2007                                                                                           № 26/518

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Отрюха  Б.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача – Кирийчук І.М. – юр.

від відповідача – представник не з'явився

 від третьої особи –  Близнюк О.В. – юр.  

 від прокуратури м. Києва – Голюга В.В. – прокурор відділу

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2007

 у справі № 26/518  

 за позовом                               Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ)

 до                                                   Фонд державного майна України

 третя особа відповідача           Відкрите акціонерне товариство "Лисичанськнафтооргсинтез "

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 21498496 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2007р. у справі №26/518 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернулось з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.  

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.1997 року № 1049 «Про заходи щодо погашення заборгованості ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез» за кредитом «Вестдойче Ландесбанку», який був залучений для фінансування будівництва комплексу з виробництва поліпропілену» Промінвестбанк був уповноважений здійснювати обслуговування кредиту «Вестдойче Ландесбанку», який видавався під державні гарантії.

На виконання зазначених функцій між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Лисичанськнафтооргсинтез» (далі ВАТ «ЛИНОС») 23.10.1997 р. був укладений кредитний договір № 17-1113/2.

Згідно умов вказаного договору Промінвестбанк зобов'язався надати ВАТ «ЛИНОС» кредит у сумі 5 000 000 доларів США у формі кредитної лінії з терміном погашення до 10.12.1997 року для розрахунків по зобов'язаннях перед кредиторами, а ВАТ «ЛИНОС» зобов'язався в установлений кредитним договором строк повернути кредит та  сплатити 20 відсотків річних за користування зазначеним кредитом.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором № 17-1113/2 виконав в повному обсязі і надав ВАТ «ЛИНОС» кредит в сумі 5 000 000 доларів США шляхом відкриття кредитної лінії.

До вказаного кредитного договору між позивачем та ВАТ «ЛИНОС» були укладені 3 додаткові угоди № б/н від 04.11.1997 року, № 2 від 10.12.1997 року та № 3 від ЗО. 12.1998 року.

Згідно умов додаткової угоди № 2 від 10.12.1997 року, остаточний строк погашення кредиту був встановлений 01.04.1998 року, а плата за користування кредитом була встановлена в розмірі 30 відсотків річних.

Разом з тим, ВАТ «ЛИНОС» свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконало.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2000р. № 68 «Про перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких підлягають приватизації в 2000 році» був проведений конкурс з продажу контрольного пакету акцій ВАТ «ЛИНОС», що становить 67,41 % статутного фонду останнього.

Фіксовані умови конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ «ЛИНОС», які були розроблені конкурсною комісією, оформлені протоколом засідання конкурсної комісії № 1 від 12-22.04.2000 р. та були затверджені Фондом державного майна України, а інформаційне повідомлення, опубліковане в газеті «Відомості Приватизації» від 26.04.2000 року № 17(104)6.

Умови конкурсу не передбачали зобов'язання переможця конкурсу погасити заборгованість безпосередньо перед Промінвестбанком за кредитним договором.

Підсумки конкурсу, які були затверджені відповідачем після отримання протоколу про визначення остаточного переможця також не передбачали зобов'язання переможця конкурсу, зокрема Підприємства з іноземними інвестиціями «ТНК-Україна» погасити заборгованість перед Промінвестбанком за кредитним договором № 17-1113/2 від 23.10.1997 р.

Зазначені умови не були передбачені в договорі купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «ЛИНОС», створеного у процесі приватизації, за комерційним конкурсом № КПП 271 від 18.07.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіним М.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 1794, що був укладений між Фондом державного майна України та підприємством з іноземними інвестиціями «ТНК-Україна».

Позивач вважає, що діями відповідача були порушені законні права Промінвестбанку, внаслідок чого останньому були завдані збитки в сумі 2 1498 496 грн.

Так, зокрема, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що  діями відповідача щодо не включення до умов конкурсу зобов'язання покупця пакету акцій ВАТ «ЛИНОС» погасити заборгованість перед Промінвестбанком, проведенням відповідачем конкурсу з численними порушеннями законодавства, що регламентує порядок проведення приватизації, були порушені законні права Промінвестбанку як кредитора ВАТ «ЛИНОС», та спричинено збитки на суму еквівалентній сумі простроченої заборгованості останнього перед Промінвестбанком за кредитним договором.

Як стверджує позивач, вина відповідача полягає у вчиненні ним протиправної поведінки - невиконання вимог законодавства, що регулює порядок проведення приватизації, усвідомленні її наслідків - порушення прав кредиторів ВАТ "ЛИНОС".

Дослідивши матеріали та вислухавши пояснення представників сторін, колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст. 224 ГК України).

Відповідно до ст..623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

При цьому   для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

Що стосується протиправної поведінки відповідача, яка виявилась на думку позивача в порушенні відповідачем чинного законодавства щодо не включення до фіксованих умов комерційного конкурсу умови про повне погашення кредиторської заборгованості ВАТ «ЛИНОС», то колегія вважає таке твердження безпідставним, оскільки відповідно до п. 19 «Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації», затвердженого наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України № 821/55/01/204 від 04.08.1997 р., фіксовані умови комерційного конкурсу розробляються конкурсною комісією згідно рекомендаціями органу приватизації і, зокрема, включають повне або часткове погашення чи реструктуризацію простроченої кредиторської заборгованості ВАТ.

Відповідно до зазначеного Положення фіксовані умови конкурсу, як раз і передбачали часткове погашення заборгованості ВАТ «ЛИНОС».

Відповідач також надав суду докази того, що підчас проведення конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ «ЛИНОС» у розмірі 67,41 % статутного фонду цього товариства Фондом державного майна України не були порушені вимоги чинного законодавства і зокрема Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні» та «Положення про порядок проведення конкурсів з продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації», затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України № 821/55/01/204 від 04.08.1997 р.

Як стверджує позивач у своїй апеляційній скарзі, погашення заборгованості ВАТ «ЛИНОС» перед Промінвестбанком за кредитним договором могло бути здійснено виключно шляхом включення до умов конкурсу зобов'язання потенційного покупця погасити вказану заборгованість, зважаючи на особливий правовий режим підприємства.

Про те колегія зауважує, що всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів того, що дією чи бездіяльністю відповідача позивачу були завдані збитки в сумі 21 498 496 грн.

Так, згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач, укладаючи кредитний договір з ВАТ «ЛИНОС», в якості забезпечення виконання ВАТ «ЛИНОС» своїх зобов'язань за кредитним договором, уклав з останнім відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України договір застави товарів в обороті № 17-1113/2 від 23.10.1997 р., згідно умов цього договору позивачу було передано у заставу 5000 тон поліпропілену загальною вартістю 3 млн. доларів США., а згідно умов договору застави товарів в обороті, який був укладений між Промінвестбанком та ВАТ «ЛИНОС» 01.03.1998 р. останній передав в заставу позивачу 9000 тон поліпропілену та 4200 тон бензину А-80 загальною вартістю 6 млн. доларів США, що не заперечується представниками позивача у судовому засіданні.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «ЛИНОС» за кредитним договором № 17-1113/2 від 23.10.1997 р., між Промінвестбанком та ЗАТ БК «Содружество» був укладений договір поруки № 17-1115/3 від 23.10.1997 р., згідно якого ЗАТ БК «Содружество» виступило поручителем по зазначеному кредитному договору і взяло на себе зобов'язання відповідати за погашення боргу на засадах солідарного боржника.

Таким чином, колегія вважає, що Промінвестбанк мав можливість для задоволення своїх кредиторських вимог до проведення конкурсу по продажу акцій ВАТ «ЛИНОС», а отже дії відповідача щодо не включення до умов конкурсу зобов'язання потенційного покупця погасити вказану заборгованість не можна вважати безпосередньою причиною понесених Промінвестбанком збитків.

Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовуються державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Посилання позивача на ст. 1173 Цивільного кодексу України колегія також вважає безпідставним, оскільки доказів того, що відповідачем було прийняте незаконне рішення, а також здійснені протиправні дії або бездіяльність останнього, внаслідок чого позивачу були завдані збитки в сумі 21 498 496 грн., суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 2 1498 496 грн. немає через відсутність належних доказів наявності причинного зв'язку між діями відповідача та  причинами порушення законних прав Промінвестбанку, внаслідок чого останньому були завдані збитки, а також через відсутність з боку відповідача протиправності дій (бездіяльності), що призвело до прийняття незаконного рішення.  

За таких обставин, колегія приходить до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2007р. є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи, а отже підстав для задоволення апеляційної скарги немає.   

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2007р. у справі №26/518 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку ЗАТ «Промінвестбанк» – без задоволення.

2.          Матеріали справи №26/518 повернути Господарському суду   м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.08.07 (відправлено)