Постанова

від 08.05.2023 по справі 280/5376/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5376/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2022

в адміністративній справі №280/5376/22

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про припинення ОСОБА_1 виплати житлової субсидії з 01.04.2022.

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району поновити ОСОБА_1 виплату житлової субсидії з 01.04.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є внутрішньо перемішеною особою, зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 . Після переміщення до м. Запоріжжя позивачка придбала житло за адресою: АДРЕСА_2 . За рішенням комісії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району позивачка отримувала житлову субсидію до квітня 2022 року. З квітня 2022 року житлову субсидію припинено з тих підстав, що на підставі абз. 2 п. 22 Положення про порядок призначення житлових субсидій від 21.10.1995 № 848 позивачка повинна бути зареєстрованою за адресою, за якою отримує житлову субсидію. Позивачка вважає зазначені відповідачем підстави незаконними, окрім того, зазначає, що наявністю відмітки про реєстрацію в смт. Старомихайлівка позивачка прагне не втратити своє майно та доступу до родичів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району від 06.04.2022 про припинення ОСОБА_1 виплати житлової субсидії з 01.04.2022.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району поновити ОСОБА_1 виплату житлової субсидії з 01.04.2022.

За встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка має право на призначення житлової субсидії, оскільки підпадає під припис п.22 Положення про порядок призначення житлових субсидій (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно якому житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства: які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. Відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених у п.14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, за яких житлова субсидія не призначається.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що у випадку коли особа має статус внутрішньо перемішеної особи та звертається за призначенням житлової субсидії на приміщення, власником якого вона є, до такої особи не може застосовуватися абз.4 п. 22 Положення про порядок призначення житлових субсидій від 21.10.1995 № 848, а застосовується абз.2 цього пункту, тобто особа повинна бути зареєстрована за адресою, за якою звертається за призначенням житлової субсидії. Враховуючи, що позивачка є власником житлового приміщення, за яким має намір отримувати субсидію та не зареєстрована в ньому, у відповідача відсутні законні підстави для призначення субсидії.

Позивачка подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване. Позивачка наполягає на наявності у неї права на отримання житлової субсидії, зазначає, що відмовляючи у призначенні субсидії з підстав не передбачених вимогами законодавства, відповідач грубо порушив право позивачки на отримання такої субсидії. Відповідачем не надано доказів, що позивачці призначена субсидія за іншою адресою, або той факт, що проживання позивачки у власному будинку є тимчасовим. Відповідачем в апеляційній скарзі наведені пояснення, які зазначені у відзиві на позовну заяву, яким суд першої інстанції дослідив та надав належну правову оцінку.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 є громадянкою України, згідно паспортних даних місцем її реєстрації є АДРЕСА_1 .

З 29.10.2019 позивачка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.10.2019 № 2303-5000220938.

22.07.2020 позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про призначення житлової субсидії як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання.

Згідно протоколу комісії від 10.08.2020 позивачці рішенням від 11.08.2020 призначено житлову субсидію з липня 2020 року по квітень 2021 року включно як внутрішньо переміщеній особі, яка не зареєстрована в житловому приміщені, але фактично в ньому проживає.

31.05.2021 позивачка звернулась до Управління вдруге із заявою про призначення та надання житлової субсидії за адресою АДРЕСА_2 , до якої додано Декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, в якій відсутні відомості щодо наявного в неї житлового приміщення.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 03.06.2021 № 482 рішенням від 29.06.2021 позивачці призначено житлову субсидію з травня 2021 року по квітень 2022 року включно.

В той же час згідно договору Дарування житлового будинку, посвідченого 05.09.2017 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1103781023101, позивачка є власником будинку за адресою АДРЕСА_2 . Відповідна інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням від 06.04.2022 позивачці припинено житлову субсидію з квітня 2022 року.

На запит позивачки відповідач листом від 27.07.2022 № 07-07/3430 повідомив з урахуванням роз`яснення Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (лист від 02.08.2021 № 3870/07-29), що припинення житлової субсидії відбулось з тих підстав, що позивачка не зареєстрована за адресою, за якою звертається за призначенням житлової субсидії.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Спір у цій справі виник з приводу права внутрішньо переміщеної особи на отримання житлової субсидії за місцем її проживання у власному житловому приміщенні без реєстрації.

Відносини щодо призначення житлової субсидії врегульовані, зокрема, Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848.

Відповідно до абз.1 п. 3 Положення № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.

Отримання житлових субсидій не пов`язане і не тягне за собою зміни форми власності житла (абз.2 п. 3 Положення № 848).

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках) п.4 Положення № 848.

Відповідно до п.5 Положення № 848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії».

Призначення житлових субсидій здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи (абз.1 п.9 Положення № 848).

Відповідно до п.22 Положення № 848 в редакції на час виникнення спірних правовідносин, на який посилаються сторони, житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства:

які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку);

які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги;

які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.

Виходячи з наведених норм, житлова субсидія призначається мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги. Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Одночасно пунктом 14 Положення № 848 визначено підстави, за наявності яких житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), і в спірному випадку визначені відповідачем обставини під дію наведеної норми не підпадають, що відповідачем не заперечується.

Приймаючи оскаржуване рішенні про припинення виплати позивачці житлової субсидії з 01.04.2022, відповідач виходив з аналізу п.22 Положення № 848, зробивши висновок, якщо особа має статус внутрішньо переміщеної особи і звертається за призначенням житлової субсидії на приміщення, власником якого вона є, до такої особи не може бути застосовуватись абз.4 п.22 Положення № 848, а застосовується абз.2 п.22 Положення № 848, умовою якого є факт реєстрації особи в житловому приміщенні за адресою, за якою вона звертається за призначенням житлової субсидії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість такого висновку, оскільки, як встановлено вище, позивачка має статус внутрішньо переміщеної особи, а умови надання житлової субсидії таким особам визначені саме абз.4 п.22 Положення № 848, який не містить жодних застережень щодо власника житлового приміщення та/або обов`язкової реєстрації місця проживання в такому приміщенні.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» в редакції на час виникнення спірних правовідносин особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відповідно до п. 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, що діяла до 14.03.2022, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Також з 14.03.2022 за загальним правилом відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором.

На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Отже, наведеною нормою абз.2 п.4 Порядку № 265 передбачено право, а не обов`язок реєстрації місця свого фактичного проживання осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що за визначенням в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст.4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до п.1 якого довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити інформацію про заявника, в тому числі, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як встановлено судом, у виданій позивачці довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.10.2019 № 2303-5000220938 зазначено фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , і саме за вказаною адресою (місцем фактичного проживання) позивачка просить призначити житлову субсидію.

При цьому за вказаною адресою позивачка не зареєстрована, оскільки місцем її реєстрації є АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою територією, внаслідок чого виключається будь-яка можливість одночасного призначення позивачці житлової субсидії за зареєстрованим місцем проживання.

Фактичне та дійсне проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_2 , засвідчено також актами обстеження матеріально-побутових умов сім`ї 10.08.2020 та 03.06.2021, доказів, що позивачка фактично проживає за іншою адресою ніж та, що зазначена у Довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.10.2019 № 2303-5000220938, відповідачем не подано, в матеріалах справи відсутні. .

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачка має право на призначення житлової субсидії відповідно до абз.4 п.22 Положення № 848.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 в адміністративній справі №280/5376/22 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко