Рішення

від 08.05.2023 по справі 281/220/21

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 281/220/21

Провадження № 2/279/660/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2023 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №281/220/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Промінь" в особі ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, права на відповідь,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Промінь" в особі ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, права на відповідь. В обгрунтування позовних вимог вказала, що у громадсько-політичний газеті Поліських районів Житомирської області від 17.04.2020 року №16 (наклад номера (тираж)-1445 примірників), редактор ОСОБА_2 , на сторінках 2 та 3 газети, було роміщено інформацію під заголовком: "Служба у справах дітей чи злочинне угрупування у складі Лугинської РДА" (автор ОСОБА_3 ", дрежело - Житомир-онлайн), в якій було поширено недостовірну інформацію про неї та Службу у справах дітей Лугинської РДА, яку вона очулювала із жовтня 2016 року по лютий 2021 року, а саме: "Служба у справах дітей чи злочинне угрупуваня в складі Лугинської РДА" ; "Її не зупиняло навіть те, що дитині, яку ОСОБА_4 відправила у буднок малютки..."; "...яку, ОСОБА_5 так прагне позбавити батьківських прав."; " ОСОБА_1 відкрито заявила на засіданні, що мама там у коридорі і її можна заслуховувати."; "Але більше всього вразило те, що так поспішала ОСОБА_1 позбавити маму батьківських прав,..."; "Хоча така безграмотність ніколи не заважала отримувати заробітну плату ОСОБА_1 з державного бюджету та ще й надбавки і премії. А можливо це таке собі "ноу-хау" по таргонські: премії, багаторазві матеріальні допомоги та надбавки за інтенсивність за безграмотність і порушення закону, людині, яка має інвалідність першої групи?"; "... незаконний та налагоджений потік відібрання дітей службою у справах дітей Лугинської РДА...".

У зв`язку розміщеннямвказаної інформації вонадвічи зверталасьдо редакторагромадсько-політичноїгазети Поліськихрайонів Житомирськоїобласті " ОСОБА_6 (21.04.2020року та18.12.2020року)про спростуванняпоширених відомостей(інформації),які єнедостовірними таперекрученими, невідповідають дійсності,принижують їїчесть тагідність,ділову репутацію. Проте, відповідь на свої звернення вона не тримала, інформація спростована не була.

Розміщена інформація про неї та Службу у справах дітей, яку вона очолювала, є такою, що порушує її особисті немайнові права, а саме: принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію. Інформація виражена у посиланні на конкретні факти та події та виражена у категоричній стверджувальній формі, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і як наслідок може бути визнана недостовірною, опублікована інформація не підпадає під ознаки критики, в ній відсутня оцінка дій, суб`єктивна думка, переконання і погляди Відповідача, припущення, а також мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алігорія, сатира) тощо, тому вона не є оціночним судженням, і може бути спростована. Поширена відповідачем інформація за своїм характером та змістом грунтується на твердженнях про причетність Позивача до вчинення злочинів. Відповідач поширив недостовірно інформацію про неї на невизначене коло осіб, яка складає негативне враження у суспільстві про неї як про людину, яка своїми діями порушує права інших людей. Поширена інформація є негативною, оскільки її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити егативні наслідки для неї, поставити під сумнів дотримання нею законодавства України та її моральних якостей.

Оспорювальна інформація не відповідає дійсності, оскільки не підтверджена доказами, є негативною, створює негативні уявлення про неї та безпосередньо порушує її особисті немайнові права і завдає шкоди її честі, гідності та діловій репутації, аа тому підлягають визнання такими, що не відповідають дійсності.

Просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права інформацію, поширену у громадсько-політичній газеті Поліських районів Житомирської області "Промінь" від 17.04.2020 року №16 під заголовком "Служба у справах дітей чи злочинне угрупування у складі Лугинської РДА" із джерела Житомир-онлайн, автором якого є ОСОБА_3 , про неї як людину та начальника служби у справах дітей Лугинської РДА, яку вона очолювала із жовтня 2016 року по лютий 2021 року, а саме: "...-документи складені з численими порушеннями. Якщо точніше, то папірці, що створювались на "скору руку" керівником служби у справах дітей ОСОБА_1 . У справі, яку формавала сама ОСОБА_1 безліч нестикань, починаючи від фотографій, які ліпили" для підшивки і закінчуючи поданими останніми документами начальником служби у справах дітей."; "Її не зупиняло навіть те, що дитині, яку ОСОБА_4 відправила у буднок малютки..."; "...яку, ОСОБА_5 так прагне позбавити батьківських прав."; "... про який так писала у висновках Таргонська,..."; "Мабуть пані ОСОБА_4 та деякі члени комісії вважають, що їм зійде р зук той факт, коли зайшовши в будинок матері дітей, одна з членів комісії нахабно вивернула зі столу смажену картоплю з печінкою і розсипала все це на підлогу. А після цього стали фотографувати створений самими "бруд"."; " ОСОБА_1 відкрито заявила на засіданні, що мама там у коридорі і її можна заслуховувати.. Після таких слів ОСОБА_4 стало зрозуміло, що все вже вирішено,..."; "Але більше всього вразило те, що так поспішала ОСОБА_1 позбавити маму батьківських прав,..."; "Хоча така безграмотність ніколи не заважала отримувати заробітну плату ОСОБА_1 з державного бюджету та ще й надбавки і премії. А можливо це таке собі "ноу-хау" по таргонські: премії, багаторазві матеріальні допомоги та надбавки за інтенсивність за безграмотність і порушення закону, людині, яка має інвалідність першої групи?"; "...як Таргонська, майже, по "півроку" перебувала у відпустках."; "... незаконний та налагоджений потік відібрання дітей службою у справах дітей Лугинської РДА...".

Зобов`язатиТОВ "Редакціягазети "Промінь"в особідиректора ОСОБА_2 протягом 5(п`яти)календарних днівз днянабрання судовимрішенням уданій справізаконної силиспростувати недостовірнуінформацію,поширену у громадсько-політичній газеті Поліських районів Житомирської області "Промінь" від 17.04.2020 року №16 під заголовком "Служба у справах дітей чи злочинне угрупування у складі Лугинської РДА" шляхом розміщшення тексту спростування на сторінках громадсько-політичної газети Поліських районів Житомирської області "Промінь" спростування наступного змісту: "Спростування. Я, ОСОБА_2 , редактор громадсько-політичної газети Поліських районів Житомирської області "Промінь" повідомляю, що інформація, поширена у громадсько-політичній газеті Поліських районів Житомирської області "Промінь" від 17.04.2020 року №16 під заголовком під заголовком "Служба у справах дітей чи злочинне угрупування у складі Лугинської РДА" є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню в частині тверджень про ОСОБА_1 , жительку смт.Лугини Житомирської області, яка із жовтня 2016 року по лютий 2021 року очолювала слубжу у справах дітей Лугинської райдержадміністрації, а саме: ...-документи складені з численими порушеннями. Якщо точніше, то папірці, що створювались на "скору руку" керівником служби у справах дітей ОСОБА_1 . У справі, яку формавала сама ОСОБА_1 безліч нестикань, починаючи від фотографій, які ліпили" для підшивки і закінчуючи поданими останніми документами начальником служби у справах дітей."; "Її не зупиняло навіть те, що дитині, яку ОСОБА_4 відправила у буднок малютки..."; "...яку, ОСОБА_5 так прагне позбавити батьківських прав."; "... про який так писала у висновках Таргонська,..."; "Мабуть пані ОСОБА_4 та деякі члени комісії вважають, що їм зійде р зук той факт, коли зайшовши в будинок матері дітей, одна з членів комісії нахабно вивернула зі столу смажену картоплю з печінкою і розсипала все це на підлогу. А після цього стали фотографувати створений самими "бруд"."; " ОСОБА_1 відкрито заявила на засіданні, що мама там у коридорі і її можна заслуховувати. Після таких слів ОСОБА_4 стало зрозуміло, що все вже вирішено,..."; "Але більше всього вразило те, що так поспішала ОСОБА_1 позбавити маму батьківських прав,..."; "Хоча така безграмотність ніколи не заважала отримувати заробітну плату ОСОБА_1 з державного бюджету та ще й надбавки і премії. А можливо це таке собі "ноу-хау" по таргонські: премії, багаторазві матеріальні допомоги та надбавки за інтенсивність за безграмотність і порушення закону, людині, яка має інвалідність першої групи?"; "...як Таргонська, майже, по "півроку" перебувала у відпустках."; "... незаконний та налагоджений потік відібрання дітей службою у справах дітей Лугинської РДА...".

Зобов`язати ТОВ "Редакція газети "Промінь" в особі директора ОСОБА_2 , розмістити в громадсько-політичній газеті Поліських районів Житомирської області "Промінь" власної точки зору ОСОБА_1 щодо поштреної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною, у визначений законодавстом термін.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, про день розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подано.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір про захист особистого немайнового права, що забезпечує соціальне буття фізичної особи право на повагу до гідності та честі, недоторканість ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

17.04.2020 року вийшла громадсько-політична газета Поліських районів Житомирської області "Промінь" №16 (8820), яка містила статю під назвою " Служба у справах літей чи злочинне угрупування у складі Лугинської ДРА" автором якого є ОСОБА_3 , джерело - Житомир-онлайн, яка містить наступні висловлювання: "...-документи складені з численими порушеннями. Якщо точніше, то папірці, що створювались на "скору руку" керівником служби у справах дітей ОСОБА_1 . У справі, яку формавала сама ОСОБА_1 безліч нестикань, починаючи від фотографій, які ліпили" для підшивки і закінчуючи поданими останніми документами начальником служби у справах дітей."; "Її не зупиняло навіть те, що дитині, яку ОСОБА_4 відправила у буднок малютки..."; "...яку, ОСОБА_5 так прагне позбавити батьківських прав."; "... про який так писала у висновках Таргонська,..."; "Мабуть пані ОСОБА_4 та деякі члени комісії вважають, що їм зійде р зук той факт, коли зайшовши в будинок матері дітей, одна з членів комісії нахабно вивернула зі столу смажену картоплю з печінкою і розсипала все це на підлогу. А після цього стали фотографувати створений самими "бруд"."; " ОСОБА_1 відкрито заявила на засіданні, що мама там у коридорі і її можна заслуховувати.. Після таких слів ОСОБА_7 стало зрозуміло, що все вже вирішено,..."; "Але більше всього вразило те, що так поспішала ОСОБА_1 позбавити маму батьківських прав,..."; "Хоча така безграмотність ніколи не заважала отримувати заробітну плату ОСОБА_1 з державного бюджету та ще й надбавки і премії. А можливо це таке собі "ноу-хау" по таргонські: премії, багаторазві матеріальні допомоги та надбавки за інтенсивність за безграмотність і порушення закону, людині, яка має інвалідність першої групи?"; "...як Таргонська, майже, по "півроку" перебувала у відпустках."; "... незаконний та налагоджений потік відібрання дітей службою у справах дітей Лугинської РДА...".

Звертаючись до суду з позовом позивач надав суду копію вказаної газети із зазнчано статею.

Відповідачами не заперечено факту розміщення зазначеної позивачем інформації та зазначеного ним змісту.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на териорії України, гарантується свобода пересування, вильний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34 Конституції України).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим, статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст.275,297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, ділової репутації, які є недоторканими, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації. Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків.

Предметом доказування в даному спорі є: по-перше, факт поширення відповідачем негативної інформації, по-друге, недостовірність поширеної відповідачем інформації.

Честь це суспільна оцінка моральних і духовних якостей людини, гідність це самооцінка людиною своїх моральних і духовних якостей, ділова репутація це набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Крім цього, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до вказаних вище положень Закону саме на відповідача покладаються обов`язки: переконатися у достовірності поширеної ним інформації; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності видалити та спростувати її.

Інформація, яку оспорює позивач відповідач опублікував в громадсько-політичній газеті "Промінь", тобто довів її до відома більше ніж однієї особи, що вважається поширенням інформації в контексті ч.1 ст.277 ЦК України та узгоджується з висновкамивикладеними в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Згідно ізстаттею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язкамиі відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитетуі безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленнямчи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майжене надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик(політичний діяч) є ширшою, ніж щодо приватної особи.На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v.UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі№607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняноз іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної владиє значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».

Інформація,яку оспорюєпозивач: "...-документи складені з численими порушеннями. Якщо точніше, то папірці, що створювались на "скору руку" керівником служби у справах дітей ОСОБА_1 . У справі, яку формавала сама ОСОБА_1 безліч нестикань, починаючи від фотографій, які ліпили" для підшивки і закінчуючи поданими останніми документами начальником служби у справах дітей."; "... про який так писала у висновках Таргонська,..."; " ОСОБА_1 відкрито заявила на засіданні, що мама там у коридорі і її можна заслуховувати.. Після таких слів Таргонської стало зрозуміло, що все вже вирішено,..."; "Хоча така безграмотність ніколи не заважала отримувати заробітну плату ОСОБА_1 з державного бюджету та ще й надбавки і премії. А можливо це таке собі "ноу-хау" по таргонські: премії, багаторазві матеріальні допомоги та надбавки за інтенсивність за безграмотність і порушення закону, людині, яка має інвалідність першої групи?"; "...як Таргонська, майже, по "півроку" перебувала у відпустках."; "... незаконний та налагоджений потік відібрання дітей службою у справах дітей Лугинської РДА...", є фактичними, а не оціночними, твердженнями, оскільки містить фактичні дані, істинність яких може бути перевірена, тому суд прийшов до висновку, що факт поширення такої інформації Відповідачем знайшов своє об`єктивне підтвердження в суді.

Відповідачем вказана інформація була оприлюднена у громадсько-політичній газеті Поліських районів Житомирської області "Промінь" від 17.04.2020 року №16 під заголовком "Служба у справах дітей чи злочинне угрупування у складі Лугинської РДА", тобто доведено її до відома більше ніж однієї особи, що вважається поширенням інформації в контексті ч.1 ст. 277 ЦК України.

Відповідно до вказаних вище положень Закону саме на відповідача покладаються обов`язки: переконатися у достовірності поширеної ним інформації; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності видалити та спростувати її.

Положення національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов`язок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та її джерела.

Враховуючи зміст поширеної відповідачем вищевказаної інформації щодо позивача не доведеність її достовірності, суд дійшов висновку, що така інформація є недостовірною, негативною, такою, що принижує та порочить честь позивача в очах оточуючих - громадськості, читачів. Дана інформація створює у оточуючих викривлене уявлення про позивача, її діяльність, в тому числі і як законослухняного громадянина, тому суд в цій частині позов задовольняє.

При цьому, суд вказує, що якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

А відтак, суд вважає, що в даному випадку, спростування має здійснюватися шляхом оприлюднення резолютивної частини тексту рішення суду.

Що стосується спростування іншої частини інформації зазначеної позивачем в позові, то із урахуванням наведених норм матеріального права, з урахуванням усталеної практики Європейського судуз прав людини, не є поширенням недостовірної інформації, інформація є оціночними судженнями, які не містять фактичних даних, та лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації, не містить лайки, нецензурних слів, не зачипає особистого життя позивача, не посягає на його честь, гідність та ділову репутацію, відтак не потребує судового захисту, тому у задоволенні вимог щодо спростування іншої частини інформації поширеної відповідачем, суд відмовляє.

Разом з тим, суд зауважує, що Законодавством України передбачено порядок спростування недостовірної інформації та право особи на відповідь. Основною відмінністю спростування недостовірної інформації від права на відповідь є те, що спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь надає особа, щодо якої поширено інформацію.

Щодо зобов`язання відповідача забезпечити позивача право на відповідь, суд вважає що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не наведена відповідь у прохальній частині позову, у той час як судом визнано недостовірним лише декілька речень із всієї статті.

Позовні виммоги в частині стягнення з відповідача судовий збір, задоволенню не підлягають, оскільки, позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачувала, так як відсплати судового збору звільнена на підставі п.10 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно дост.ст.12,81ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до положнь ст. 141 ЦПК України.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4,12,81,141,263-265ЦПК України,ст.ст.3,32,33,34,68Конституції України,ст.ст.275,297,299ЦК України, ст.10 Конвенції з прав людини,Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи»від 27лютого 2009року №1,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю"Редакціягазети "Промінь"в особі ОСОБА_2 прозахист честі,гідності,ділової репутації,спростування недостовірноїінформації,права навідповідь - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію розміщену у громадсько-політичнийгазеті Поліськихрайонів Житомирськоїобласті від17.04.2020року №16(накладномера (тираж)-1445примірників)"Промінь",редактор ОСОБА_2 ,на сторінках2та 3газети,б підзаголовком:"Службау справахдітей чизлочинне угрупуванняу складіЛугинської РДА",а саме: "...-документи складені з численими порушеннями. Якщо точніше, то папірці, що створювались на "скору руку" керівником служби у справах дітей ОСОБА_1 . У справі, яку формавала сама ОСОБА_1 безліч нестикань, починаючи від фотографій, які ліпили" для підшивки і закінчуючи поданими останніми документами начальником служби у справах дітей."; "... про який так писала у висновках Таргонська,..."; " ОСОБА_1 відкрито заявила на засіданні, що мама там у коридорі і її можна заслуховувати.. Після таких слів ОСОБА_4 стало зрозуміло, що все вже вирішено,..."; "Хоча така безграмотність ніколи не заважала отримувати заробітну плату ОСОБА_1 з державного бюджету та ще й надбавки і премії. А можливо це таке собі "ноу-хау" по таргонські: премії, багаторазві матеріальні допомоги та надбавки за інтенсивність за безграмотність і порушення закону, людині, яка має інвалідність першої групи?"; "...як Таргонська, майже, по "півроку" перебувала у відпустках."; "... незаконний та налагоджений потік відібрання дітей службою у справах дітей Лугинської РДА...".

Зобов`язати Товариство зобмеженою відповідальністю"Редакціягазети "Промінь"в особі ОСОБА_2 спростувати вищевказану недостовірну інформацію шляхом розміщення на шпальтах громадсько-політичноїгазети Поліськихрайонів Житомирськоїобласті "Промінь" резолютивну частину рішення, не пізніше місяця з дня набрання цим рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариство зобмеженою відповідальністю"Редакціягазети "Промінь"в особі ОСОБА_2 на користь держави 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень понесених судових витрат.

Рішенняможе бутиоскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ТОВ «Редакція газети «ПРОМІНЬ» в особі Двуреченського Валерія Павловича, місце знаходження: 11301, смт. Лугини, вул. Кірова, 13, Житомирська область.

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом