Постанова

від 11.04.2023 по справі 295/248/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/248/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 76 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №295/248/23за позовом ОСОБА_1 доПоліського Державногопідприємства геодезії,картографії такадастру простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні, за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районногосуду м.Житомира від24січня 2023року, ухвалене підголовуванням судді Лєдньова Д.М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з 25 липня 2011 року обіймала посаду геодезиста в Поліському Державномупідприємстві геодезії,картографії та кадастру. 23 вересня 2013 року була звільнена на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Вказує, що в день звільнення відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі у розмірі 32275 грн. 53 коп., яка у подальшому була стягнута на її користь на підставі судового наказу, виданого Богунським районним судом м. Житомира 22 січня 2014 року.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2020 року стягнуто з Поліського Державногопідприємства геодезії,картографії та кадастру на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 вересня 2013 року по 17 вересня 2019 року у розмірі 183981,30 грн.

ОСОБА_1 також вказує, що заборгованість по заробітній платі сплачена відповідачем частково. Так, в ході примусового виконання судового рішення, 17 вересня 2019 року, останній сплатив кошти у розмірі 7058,30 грн., а 28 грудня 2022 року у сумі 25190,92 грн. Всього на її картковий рахунок надійшло 32249,30 грн.

В зв`язку з тим, що заборгованість по заробітній платі не була сплачена в повному обсязі, позивачка просила стягнути з Поліського Державногопідприємствагеодезії,картографіїта кадастру на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 102 007 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

На обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначає,що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні Поліське Державнепідприємствогеодезії,картографії нарахувало, проте не виплатило їй заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2020 року стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 183981,30 грн.

Зазначає, що відповідач частково погасив заборгованість по заробітній платі. Зокрема, перерахував на її картковий рахунок кошти у розмірі 32249 грн 30 коп. Інша сума заборгованості залишилась невиплаченою.

Стверджує, що заборгованість по заробітній платі в повному обсязі й досі не виплачена. Відповідач відмовляється добровільно виконувати судове рішення, що є підставою для звернення до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 з 25 липня 2011 року було прийнято на посаду геодезиста в Поліському Державномупідприємстві геодезії,картографії та кадастру.

Наказом в.о. директора Поліського Державногопідприємства геодезії,картографіїта кадастру від 23 вересня 2013 року № 121 к, позивачку звільнено із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Як свідчать матеріали справи, судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2018 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 32275,53 грн.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2020 року з Поліського Державногопідприємства геодезії,картографії та кадастру стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 вересня 2013 року по 17 вересня 2019 року у сумі 183081, 30 грн., без урахування податків та обов`язкових платежів.

Наявні в матеріалах справи довідки Акціонерного товариства «ПриватБанк» від 23 вересня 2019 року та від 03 січня 2023 року містять інформацію, про те що 17 вересня 2019 року на банківський рахунок позивачки здійснено зарахування заробітної плати у розмірі 7058,38 грн., а також 28 грудня 2022 року у розмірі 25190 грн. 92 коп.

Отже, загальна сума заборгованості, яка була виплачена позивачці, становить 32249 грн. 30 коп., решта боргу складає 26 грн. 23 коп.

Саме у зв`язку з наявністю цієї заборгованості позивачка й просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 102007 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначенні в статті.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути йому виплачені в день звільнення цього працівника. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. При цьому, Верховний Суд зауважив, що при вирішенні такого питання необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки ( прострочення) виплати такої заборгованості, та з чим була пов`язана її тривалість з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід враховувати вищезазначені обставини та керуватися загальними принципами цивільного права принципами розумності, справедливості та пропорційності.

Саме такі критерії були взяті судом до уваги при вирішені даного спору.

Як свідчать матеріали справи, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 вересня 2013 року по 17 вересня 2019 року у розмірі 183981 грн. 30 коп. був стягнутий на користь позивачки на підставі рішення суду. Отже, відповідач поніс передбачену трудовим законодавством відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати. У подальшому 32249 грн. 30 коп. боргу по заробітній платі були сплачені ОСОБА_1 . На час її звернення до суду з даним позовом залишок заборгованості по заробітній платі становив 26 грн. 23 коп.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення,а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2023 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді: