Рішення

від 03.05.2023 по справі 183/646/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/646/23

№ 2/183/1885/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської сільської ради, ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товарної біржі «Українська товарна біржа», Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, про:

- визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомості, укладеного 23 грудня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрованого на Товарній біржі «Українська товарна біржа» за реєстраційним № 127194 та зареєстрований в Новомосковському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 3 за реєстраційним № 376 від 25 грудня 2000 року;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку А1, загальною площею 63.3 м2, житлової площею 36,6 м2, прибудова а2, сараю Б1, літньої кухні В1, підвалу з шийкою Г1, колодязю К1, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4, 1947-1968 років побудови, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 грудня 2000 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 за 6520 грн житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці сільської ради, про що між ними укладено відповідний договір купівлі-продажу, який відповідно до ст. 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», зареєстровано на Товарній біржі «Українська товарна біржа» під реєстровим № 127194. Вищезазначений будинок належав продавцеві ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 січня 2000 року, посвідченого Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за № 1-169 та зареєстрованого Новомосковським БТІ в реєстровій книзі № 3 під № 376 від 25 грудня 2000 року. Сторонами угоди досягнуто згоди щодо істотних умов договору та відбулося повне виконання договору. Відповідно до технічного паспорту, складеного 15 лютого 1988 року, вищезазначений житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: житлового будинку А1, загальною площею 63.3 м2, житлової площею 36,6 м2, прибудова а2, сараю Б1, літньої кухні В1, підвалу з шийкою Г1, колодязю К1, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4, 1947-1968 років побудови. З часу придбання будинку ОСОБА_1 користується ним, утримує його, а ОСОБА_3 виїхала та не проживала в ньому. З метою реалізації свого права на розпорядження вищезазначеним нерухомим майном, в січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з метою посвідчення договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , однак отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 січня 2023 року з підстав невідповідності правовстановлюючого документа вимогам чинного законодавства, оскільки останній не посвідчено нотаріально. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 , з метою укладення з ОСОБА_3 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, здійснював її пошук, однак дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилась спадщина, яку прийняла ОСОБА_2 спадкоємець померлої за заповітом. ОСОБА_2 не заперечує право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки їй відомо про продаж цього будинку її спадкодавцем на користь останнього. Однак, здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу сторони позбавлені можливості в силу смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до положень укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належного продавцеві на праві власності нерухомого майна, сторонами договору усі умови останнього виконані. Згідно з вищевказаним договором зазначена нерухомість продана, при цьому спадкоємцем продавця ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на таке нерухоме майно не заперечуються, права останньої не порушені, а тому позивач вважає за можливе у судовому порядку визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, оскільки сторони угоди повністю виконали її умови, договір купівлі-продажу нерухомості не визнавався недійсним за життя ОСОБА_3 , як і не заперечується її спадкоємцем ОСОБА_2 , позивач вважає, що він на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» набув права власності на такий об`єкт нерухомості і правомірно володіє ними. Передбачених законом підстав для не визнання дійсними неоспорених договорів в судовому порядку не має.

Ухвалою судді від 23 січня 2023 року позов залишено без руху.

Ухвалою судді від 26 січня 2023 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та витребувано докази у справі у виді спадкової справи після ОСОБА_3 . Докази отримано 06 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року замінено співвідповідача у цивільній справі: Вільненську сільську раду на її правонаступника Губиниську селищну раду.

У підготовчому засіданні 19 квітня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У підготовчому засіданні представник позивача позов підтримала. 03 травня 2023 року представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи у відсутність сторін та про підтримання вимог позову.

Від представника відповідача-1 03 травня 2023 року надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, згідно з якої, також, Губиниська селищна рада просить суд вирішити питання на власний розсуд. Відзив на позов не подано.

Відповідач-2 у підготовчому засіданні не заперечила проти позову. В наступному, 19 квітня 2023 року подала суду заяву, в якій визнала вимоги позову та просила суд про розгляд справи у її відсутність.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, підстав неявки не повідомили, пояснень не надавали. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши вимоги позову та перевіривши обґрунтування позову наданими сторонами та витребуваними судом доказами, суд приходить до таких висновків.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 23 грудня 2000 року придбав у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці сільської ради, який належав продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Новомосковською райдержнотконторою 21 січня 2000 року за реєстром № 1-169, зареєстрованого в Новомосковському БТІ за № 376 Д 11, стор.113. Об`єкт нерухомості проданий за 6 520,00 грн /а.с.11/. Договір зареєстровано Новомосковською філією Товарної біржі «Українська товарна біржа» під реєстровим № 127194 23 грудня 2000 року. Згідно з відміткою в договорі, Право власності на житловий будинок, відчужений за договором, зареєстровано КП «Новомосковське БТІ» та зареєстровано в реєстрову книгу № 3 за № 373 23 травня 2000 року. В договорі вказано, що вищезазначений житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: житлового будинку А1, житлової площею 36,6 кв.м з надвірними побудовами: сараю Б, сіней а, літньої кухні В, підвалу з шийкою Г, колодязю К, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла /а.с.19/.

З отриманої судом копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 убачається, що спадкоємцем всього майна ОСОБА_3 за заповітом є ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_3 на момент смерті /а.с.38-45/.

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з метою посвідчення договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , однак отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 січня 2023 року з підстав невідповідності правовстановлюючого документа вимогам чинного законодавства, оскільки останній не посвідчено нотаріально /а.с.18/. В постанові вказано, зокрема, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власні на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , форма власності: приватна, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, р. №127194, посвідчений 23.12.2000 року, Українською товарною біржою.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

За ст. 153 ЦК УРСР в редакції 1963 року, яка діяла на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин (надалі ЦК 1963 року), договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 227 ЦК 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 23 грудня 2000 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На виконання постанови КМУ від 18 лютого 1998 року № 192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839. Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року № 36 у зв`язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

За пунктами1.5,1.6вказаної Інструкціїпро порядокдержавної реєстраціїправа власностіна об`єктинерухомого майна,що перебуваютьу власностіюридичних тафізичних осіббуло передбачено,що Державнуреєстрацію прававласності наоб`єктинерухомого майназдійснюють державнікомунальні підприємства-бюро технічноїінвентаризації.Державна реєстраціяправа власностіна об`єктинерухомого майнав бюротехнічної інвентаризаціїє обов`язковоюдля власників,незалежно відформи власності.За пунктами2.1,2.4,2.5Інструкції,реєстрація провадитьсяна підставіправовстановлювальних документів(додаток1)у такомупорядку:а)заявник подаєдо бюротехнічної інвентаризаціїдва примірникиправовстановлювального документа(оригіналта копію);б)відповідальний працівникбюро технічноїінвентаризації вивчаєзаконність таповноту документіві напідставі їхробить відповіднийзапис уреєстрову книгу;в)адреса об`єкта,що реєструється,записується валфавітний журналадрес;г)прізвище,ім`ята побатькові фізичнихосіб -власників нерухомогомайна вноситьсяв алфавітнийжурнал абокартку картотекивласників;д)на оригіналіправовстановлювального документаробиться реєстраційнийнапис.Якщо направовстановлювальному документінемає місцядля реєстраційногонапису,то видаєтьсяреєстраційне посвідчення,яке єневід`ємноючастиною такогодокумента.Після проведенняпервинної реєстраціїправа власностіна об`єктнерухомого майнабюро технічноїінвентаризації повинноздійснювати державнуреєстрацію всіхзмін управовому станіцього об`єкта,тобто проводитипоточну реєстрацію.Поточна реєстраціяправа власностіна об`єктинерухомого майна-це реєстраціяпереходу прававласності відодних власниківдо інших.Правовстановлювальний документ,що свідчитьпро перехідправа власностіна об`єктнерухомого майна,не можебути зареєстрованийв бюротехнічної інвентаризації,якщо непроведена первиннареєстрація прававласності нацей об`єкт.Відповідно дододатку №1до Інструкції,до перелікуПправовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна вказаною Інструкцією віднесено Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею (п.9 Додатку до Інструкції)

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлює, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункти 1.1, 1.3).

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі продажу від 23 грудня 2000 року вбачається, що даний договір укладений відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Новомосковською філією Товарної біржі «Українська товарна біржа», подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб - підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Так, судом раніше встановлено, що право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 . Новомосковським БТІ на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2000 року. На теперішній час позивачу стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідності підтвердження її дійсності у судовому порядку, оскільки при оформленні сторонами договору купівлі-продажу не були виконані вимоги ст. 227 ЦК України, в частині нотаріального оформлення зазначеної угоди.

Отже, отримавши державну реєстрацію в КП «Новомосковське БТІ» права власності на вказаний житловий будинок, придбаний за договором купівлі-продажу від 23 грудня 2000 року, що зареєстроване товарною біржею, держава цим самим визнала право власності позивача на спірний житловий будинок, як таке, що виникло на незаборонених законом підставах.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння у 2000 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

В цьому контексті суд приходить до висновку, що немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу від 23 грудня 2000 року, що зареєстрований Новомосковською філією Товарної біржі «Українська товарна біржа». Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу від 23 грудня 2000 року, що зареєстрований Новомосковською філією Товарної біржі «Українська товарна біржа», дійсним.

Разом з тим, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні реєстраційної дії вбачається, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власні на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджено право власності на спірне майно за позивачем.

Оскільки ОСОБА_1 набув у власність нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 23 грудня 2000 року, який зареєстрований Новомосковською філією Товарної біржі «Українська товарна біржа» за р. № 127194, та який судом визнано, постановою нотаріуса від 07 січня 2023 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав невідповідності документів, наданих для вчинення реєстраційної дії вимогам ст. 47 Закону України «Про нотаріат», а тому підлягають захисту права власності ОСОБА_1 , шляхом визнання за ним права приватної власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставівикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, укладений 23 грудня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Товарній біржі «Українська товарна біржа» за реєстраційним № 127194 та зареєстрований в Новомосковському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 3 за реєстраційним № 376 від 25 грудня 2000 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 травня 2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач-1 Губиниська селищна рада; код ЄДРПОУ 04338457; місцезнаходження за адресою: 51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район смт Губиниха, вул. Шевченка, буд. 16;

відповідач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа-1 Товарна біржа «Українська товарна біржа»; код ЄДРПОУ 314003407; місцезнаходження за адресою: 04127, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 17;

третя особа-2 Перша Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ: 02891109; місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Паланочна, буд. 5.

Суддя Д. О. Парфьонов