Рішення

від 04.05.2023 по справі 214/4309/20

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4309/20

2/214/1158/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 травня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

за участю:

представника позивача Кудрявцева А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» про стягнення заборгованності з заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 20000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 вересня 2018 року позивача було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» водієм автотранспортних засобів на умовах повної зайнятості. При прийнятті на роботу, позивача було повідомлено, що його заробітна плата становитиме 5000,00 грн. на місяць. 07 грудня 2018 року позивача було звільнено із Товариства з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» за власним бажанням. Причиною звільнення стало те, що, за час роботи у відповідача, позивач не отримував заробітну плату. Заборгованість підприємства по заробітній платі, станом на 07 грудня 2018 року, склала 20000,00 грн. Факт невиплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» заробітної плати позивачу підтверджується відсутністю доказів її виплати. При цьому, позивач звертає увагу суду, що жодних документів про отримання заробітної плати за час роботи у відповідача він не підписував, а тому у випадку їх надання відповідачем він вважає їх очевидно підробленими. Так, посилаючись на те, що, в порушення ч. 1ст. 115 КЗпП Українитаст. 24 ЗУ «Про оплату праці», позивачу жодного разу не було сплачено заробітну плату за період з 18 вересня 2018 року по 07 грудня 2018 року, він вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гринем Н.Г. від 24.06.2020 року зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів довідки про суму заборгованості по заробітній платі позивача.

Ухвалою суду від 04.12.2020 року задоволено клопотання позивача та витребувано із Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) із зазначенням інформації з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2018 рік відносно позивача.

22 січня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на їх безпідставність, недоведеність та невідповідність дійсним обставинам. Так, у відзиві зазначено, що 23 червня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» було подано до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області заяву про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 185 КК Україниу зв`язку із тим, що 01 червня 2020 року під час переїзду товариства на нове місцезнаходження, у момент розвантаження вантажу, була виявлена відсутність ряду документів, зокрема: касові книги за період 2015-2020 роки; відомості нарахування та видачі заробітної плати за 2015-2020 роки; книги наказів (накази) за період 2015-2020 роки; журнал руху трудових книжок за період 2015-2020 роки; штатний розпис за 2015-2020 роки; табелі обліку робочого часу за період 2015-2020 роки, та інші документи, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості надати докази виплати заробітної плати позивачу до закінчення досудового розслідування кримінального правопорушення. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» у повному обсязі і своєчасно було сплачено позивачу заробітну плату. На думку представника відповідача, позивач жодним чином не обґрунтовує суму заборгованості, яку заявляє до стягнення та не надає доказів на підтвердження факту повідомлення його про розмір заробітної плати, яка йому була повідомлена під час прийняття на роботу. Таким чином, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

28 вересня 2021 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі розпорядження керівника апарату суду від 28.09.2021 року у зв`язку із закінченням 24 вересня 201 року строку повноважень судді Гриня Н.Г. зазначена цивільна справа надійшла у провадження судді Попова В.В.

Позивач у судове засідання не з`явився, але його представник позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» участь у судовому засіданні свого представника не забезпечило, однак з урахуванням наявного в матеріалах справи відзиву із викладенням позиції щодо пред`явлених позовних вимог, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що зважаючи на те, що представництво попереднього представника відповідача - адвоката Касьяна М.С. припинене у зв`язку із закінченням строку дії договору, а участь у судовому засіданні нового повноважного представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» не забезпечило, тому подані попереднім представником відповідача заява про виклик свідка та заява про визнання обов`язковою участі позивача у судовому засіданні підлягають залишенню без задоволення з огляду на неможливість з`ясування позиції відповідача щодо цих заяв та доцільності їх для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» на посаді водія автотранспортних засобів у період з 18 вересня 2018 року по 07 грудня 2018 року, і був звільнений за власним бажанням згідност. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я позивача та не заперечувалось представником відповідача (а.с.7).

Як убачається з матеріалів справи, 23 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» звернулось до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про кримінальне правопорушення, згідно якої 01 червня 2020 року, при переїзді товариства на нове місцезнаходження, у момент розвантаження вантажу було виявлено, що зникли документи, які знаходились у коробках та мішках вантажного автомобіля та в ході проведеної інвентаризації встановлено, що зникли документи за період 2015-2020 роки, зокрема, касові книги, авансові звіти, податкова та статистична звітність, відомості нарахування та видачі заробітної плати, книги наказів (та накази), журнал руху трудових книжок, штатний розпис, табелі обліку робочого часу (а.с.46-47).

Згідно з копією повідомлення начальника Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області на ім`я адвоката Касьяна М. за вих. №48.1/2-4521 від 24.07.2020 року, за фактом крадіжки документації фірми, 27 червня 2020 року розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12020040710000950 за ч. 1ст. 185 КК України(а.с.45).

Згідно повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» за вих. №140 від 28.12.2020 року, наданого на виконання ухвали суду від 24.06.2020 року в частині витребування доказів, позивачу, який у період з 18 вересня 2018 року по 07 грудня 2018 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» водієм автотранспортних засобів за вересень 2018 року був нарахований дохід у розмірі 1538,63 грн., а виплачено за вирахуванням сплачених податків у розмірі 1238,60 грн., за жовтень 2018 року - нараховано у розмірі 3730,00 грн. та виплачено у розмірі 3002,65 грн., за листопад 2018 року - нараховано у розмірі 3730,00 грн. та виплачено у розмірі 3002,65 грн., за грудень 2018 року - нараховано у розмірі 1345,02 грн. та виплачено у розмірі 1082,74 грн. (а.с.48).

Відповідно до інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування України про застраховану особу, наданої на виконанняухвали судувід 04.12.2020року провитребування доказів Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у відношенні позивача, за формою ОК-5 станом на 17 лютого 2023 року, зокрема за звітний період із вересня по грудень 2018 року, вбачається, що позивачу нараховувалась заробітна плата, з якої утримувались страхові внески: за вересень 2018 року у розмірі 1538,63 грн., за жовтень 2018 року у розмірі 3730,00 грн., за листопад 2018 року у розмірі 3730,00 грн. та за грудень 2018 року - у розмірі 1345,02 грн.

Відповідно дост. 55 Конституції Українитаст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначеніст. 16 ЦК УкраїнитаКЗпП України.

Відповідно до ч. 1ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 43 Конституції Українигарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.94КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1ст.1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП Україниоплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1ст.24Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно дост.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст.47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.ст.12,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомуст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом положень ст.ст.115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Згідно ч. 2ст. 21Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, устав і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до п. 11ст. 9Закону України«Про збірта облікєдиного внескуна загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» платники податків, зазначені у п. 1 ч. 1ст. 4 зазначеного Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення).

Згідно із ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Правління ПФУ №10-1 від 18.06.2014 року затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке відповідно доЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Положенням визначено форми надання інформації з Реєстру (п.6 розділу 5 Положення).

Так, довідка форми ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб. Довідка містить дані щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків. В довідці містяться відомості про всі місця роботи застрахованої особи за певний період та наводиться інформація про суму заробітку за кожний місяць окремо за кожним місцем роботи, про кількість днів страхового стажу та робиться позначка про сплату страхових внесків. Вона формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та використовується для призначення (перерахунку) пенсії, а також при нарахуванні лікарняних.

Отже, як убачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (довідки форми ОК-5), позивачу за спірний період із вересня 2018 року по грудень 2018 року нараховувалась заробітна плата, з якої страхувальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» (код 36040870) були сплачені страхові внески. При цьому, суми нарахованої заробітної плати, вказані у довідці форми ОК-5, повністю співпадають із сумами, зазначеними в довідці-повідомленні про суми нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати, наданої представником відповідача на виконання ухвали суду від 24.06.2020 року в частині витребування доказів.

Таким чином, судом установлено, що під час трудової діяльності позивача у Товаристві зобмеженою відповідальністю«Приваттранс»йому щомісячно нараховувалась заробітна плата, з якої утримувались податки і збори.

При цьому суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача на те, що при прийомі на роботу йому було встановлено заробітну плату у розмірі 5000,00 грн. на місяць та те, що причиною його звільнення стала саме невиплата йому роботодавцем заробітної плати, оскільки такі не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, оцінивши їх з точки зору їх належності, допустимості і достатності як кожний доказ окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність пред`явлених позовних вимог та як наслідок відмови у їх задоволенні.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4,12,13,19,23,77,78,81,133,137,141,263-265,268,273,354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приваттранс» (код ЄДРПОУ 36040870, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Покровська, будинок 26, квартира 84) про стягнення заборгованості з заробітної плати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.