Рішення від 10.11.2022 по справі 953/1760/20

Справа № 953/1760/20

н/п 2/953/119/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Шаренко С.Л.,

при секретарі - Реуцькій Н.В.,

за участю:

представника позивача - Марченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Київського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Лариса Василівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, визнання відумерлою спадщину та витребування майна із чужого володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Лариси Василівни, Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання особи добросовісним набувачем,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Харківської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлю-продажу квартири від 21.10.2017 № 609, який виданий та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Л.В., за змістом якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Л.В., від 23.10.2017 №37694268 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , власник якої ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати відумерлу спадщину - квартиру АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, а також витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в особі ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що слідчим управлінням Національної поліції України ГУНП в Харківській області листом від 15.08.2018 № 18848/1 19-24-2018 повідомлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління ГУНП в Харківській області розслідуються кримінальні провадження № 12018220000000452 та № 12018220000000453, зареєстровані і Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.05.2018 за ч. З ст. 190 КК України за фактами шахрайських заволодінь квартирами в м. Харкові та замахів на такі заволодіння.

Так, під час досудового розслідування накладено арешт на квартири, які повинні відійти у власність територіальної громади м. Харкова, в зв`язку з тим, що власники квартир померли, а спадкоємці відсутні, зокрема, арешт накладено на квартиру АДРЕСА_1 , власник якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 17.05.2018 № 02-06/1009 судово-медичну експертизу трупа громадянина ОСОБА_3 , 1942 р. н., який було знайдено 07.08.17 р. за адресою: АДРЕСА_2 , та проведено у відділі судово-медичної експертизі трупів Харківського обласного бюро судово- медичної експертизи 08.08.2017 р. на підставі постанови про призначення експертизи слідчого Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області Азізова В.А. (реєстраційний номер ХОБСМЕ 2154-ДМ/17).

Згідно з даними Журналу реєстрації надходження та видачі речей трупів в судово-медичному морзі будь-яких документів разом із трупом гр. ОСОБА_3 доставлено не було. Поховання трупа гр. ОСОБА_3 було здійснене за рахунок бюджетних коштів комунальним підприємством «Ритуал» Харківської міської ради; лікарське свідоцтво про смерть гр. ОСОБА_3 було передане у Харківський міській відділ ДРАЦС. 29 вересня 2017 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено актовий запис № 13833 щодо померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 2154-ДМ від 27.09.2017 р., виданого ХОБСМЕ. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_3 , 1942 р. н., належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 уточнено на проспект Академіка Курчатова згідно рішення 9 сесії 24 скликання Харківської міської ради від 25.12.2002 року.

Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 198204635 від 29.01.2020 вбачається наявність на теперішній час реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 21.10.2017 № 609 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продав, а ОСОБА_1 , купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30 кв.м, житловою - 17,1 кв.м. 21 жовтня 2017 року вказаний договір був виданий та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Ларисою Василівною.

Однак, представник позивача зазначає, що на момент укладення вказаного договору ОСОБА_3 був мертвим - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому він просить суд визнати договір купівлі-продажу недійсним.

Щодо позовних вимог про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та передачі відумерлої спадщини у комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, представник Харківської міської ради в своєму позові зазначив.

Відповідно до копій поквартирних карток форма А та форма Б, наданих дільницею № 19 КП «Жилкомсервіс» вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований один у квартирі АДРЕСА_1 у період з 02.12.1977 по 01.11.2017. Постановою Харківського апеляційного суду від 05.02.2019 у справі № 640/7442/18-ц апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до Харківської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полехіна А.М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуменна А.А., ОСОБА_9 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без задоволення. Так предметом розгляду вказаної справи були вимоги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_8 щодо встановлення поважності причин пропуску строку для звернення із заявами про прийняття спадщини до нотаріусу після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2018, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05.02.2019 у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до Харківської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полехіна А.М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуменна А.А., ОСОБА_9 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Щодо підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння представник позивача зазначив, що незаконне набуття відповідачем ОСОБА_10 права власності на спадкову квартиру порушує інтереси територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, які випливають з встановленого законом порядку визнання спадщини відумерлою. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Щодо вимоги про скасування рішення державних реєстраторів прав власності на нерухоме майно представник позивача в своєму позові зазначив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2020 № 198204635 рішення про державну реєстрацію прав власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 було прийнято приватним нотаріусом Литвинюк Л.В. від 23.10.2017, індексний номер: 37694268.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 унеможливлює Харківську міську раду, у разі задоволення судом вимоги щодо визнання вказаної квартири відумерлою спадщиною, вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею та зумовлює необхідність визнання договору купівлі-продажу недійсними, скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно - в судовому порядку, тому представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом.

31.03.2020 відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила суд визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 . Відмовити Харківській міській раді у визнанні відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 та у передачі її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та відмовити Харківській міській раді у витребуванні цієї квартири із чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивачка за зустрічним позовом посилається на те, що 21 жовтня 2017 між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Литвинюк Л.В. за реєстровим № 609.

Квартиру вона знайшла за оголошенням в мережі інтернет. Після огляду квартири, ріелтор запевнила її, що квартира готова до продажу, документи перевірені, окрім того договір купівлі-продажу буде укладатись в нотаріальній конторі і нотаріус також здійснить всі необхідні перевірки в державних реєстрах.

В день укладання договору, 21.10.2017 року, вона прийшла до нотаріальної контори до приватного нотаріуса ХМНО Литвинюка Л.В. та була впевнена, що держава їй гарантує належний захист її прав, так як саме нотаріуси посвідчують права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняють інші нотаріальні дії, з метою надання їм юридичної вірогідності. Також у нотаріуса був присутній власник квартири з документами, які посвідчували його особу та документами на квартиру. Нотаріус здійснила встановлення його особи, перевірку його дієздатності, а також перевірила документи на належність йому квартири. Також позивачка за зустрічним позовом зазначила, що вона чекала в приміщенні нотаріальної контори поки нотаріус підготує всі документи та отримає витяги з державної реєстрів, однак їй жодним чином не було повідомлено, що на квартиру накладено арешт у зв`язку з відкритим кримінальним провадженням, або про те, що квартиру неможливо відчужити , так як її власник помер, або інші підстави. Крім того, було перевірено відсутність обмежень щодо розпоряджень вказаною квартирою, ,зокрема, що квартира або її частина на момент укладання договору купівлі-продажу нікому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не перебуває в іпотеці, оренді чи в безоплатному користуванні, не є предметом судового розгляду та інших спорів, не внесена до статутного капіталу юридичних осіб. Позивачка також зазначає, що станом на 21.10.2017 року в жодному реєстрі не було накладення арешту на вказану квартиру, або у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження, або у зв`язку з відкриттям справи в суді, або у зв`язку зі смертю власника квартири. Тобто, органи державної влади та правоохоронні органи нічого не зробили, щоб запобігти цій ситуації.

Крім того, позивачка за зустрічним позовом зазначає, що якщо власник квартири ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 то Державного реєстру актів цивільного стану громадян повинен був внестись відповідний запис про смерть вказаної фізичної особи, так як саме на державні органи покладається обов`язок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. після внесення запису про смерть фізичної особи, доступ до цієї інформації у вказаному реєстрі мають всі нотаріуси, оскільки саме на них покладено обов`язок перевірки дієздатності осіб перед укладенням правочинів. Згідно повного витягну з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 0023225280 від 25 червня 2019 року , актовий запис про смерть ОСОБА_3 було зареєстровано в реєстрі 29 вересня 2017 року, тобто більше ніж за 3 (три) тижні до 21 жовтня 2017 року. Крім того, органи Національної поліції, з`ясувавши факт смерті ОСОБА_3 не здійснили жодних дій, направлених на повідомлення державних органів реєстрації місця проживання фізичних осіб, про зняття померлої особи з реєстраційного обліку в спірній квартирі. При укладенні договору купівлі-продажу, позивачка сплатила продавцю кошти згідно з умовами договору купівлі-продажу, підписала договір та зареєструвала право власності на квартиру. Позивачка зазначає, що при реєстрації права власності на квартиру, їй не було повідомлено, що існують якісь підстави для відмови їй у реєстрації права власності на її квартиру, зокрема пов`язанні зі смертю попереднього власника. Тому позивачка зазначає, що таким чином, вона фактично позбавляється своєї власності , за яку повністю здійснила оплату на підставі договору купівлі-продажу в розмірі 371807 грн. Тому ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд відмовити в позовних вимогах Харківської міської ради та визнати її добросовісним набувачем спірної квартири.

02.07.2020 року представник відповідача надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 21.10.2017 № 609 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продав, а ОСОБА_1 , купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30 кв.м. житловою - 17,1 кв.м. 21 жовтня 2017 року вказаний договір був виданий та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Ларисою Василівною. Однак, з наданих Харківською міською радою доказів вбачається, що на момент укладення вказаного договору ОСОБА_3 був мертвим - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, право власності ОСОБА_3 припинилися у момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час нотаріального посвідчення договору від 21.10.2017 він не був здатний мати та здійснювати цивільні права та обов`язки у тому числі цивільні права продавця належної йому за життя квартири. За таких обставин укладення договору купівлі-продажу від 21.10.2017 № 609 здійснено всупереч вимогам ч. 1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику. З огляду на спрямованість вказаного договору на незаконне заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним в силу ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України.

Таким чином, представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що незаконне набуття відповідачем ОСОБА_10 права власності на спадкову квартиру порушує інтереси територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, які випливають з встановленого законом порядку визнання спадщини відумерлою (ст. 1277 ЦК України). Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння. Тому просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник Харківської міської ради позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з наведених у ньому підстав, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Треті особи за позовом в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, дослідивши та перевіривши надані суду докази надані в обґрунтування позовних вимог і заперечень за позовом, суд приходить до наступного наступного.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Такий висновок щодо застосування норми право сформульований у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 справа № 6-605цс16, у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 справа № 61-15602ск18.

Спірним договором купівлі-продажу від 21.10.2017, зареєстрованого приватним нотаріусом ХМНО Литвинюк Л.В., реєстраційний № 609, порушуються майнові права та інтереси Харківської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , зокрема, щодо можливості в судовому порядку визнати вказану квартиру відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 та передати її до комунальної власності територіальної громади міста Харкова у порядку статті 1277 ЦК України.

Отже, Харківська міська рада, у розуміння ч. 3 ст. 215 ЦК України є особою, що заінтересована у визнанні правочину судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно постанови Харківського апеляційного суду від 05.02.2019 року вбачається, що за інформацією наданою КП «Харківське міське БТІ» від 28.09.2018 на ім`я ОСОБА_3 проведено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 жовтня 1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного Інституту, № 1327. (а.с. 31-38).

Відомості щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 підтверджені свідоцтвом про право власності на житло, виданим 27.10.1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту, 26.10.1995р. № 1327. (том 1 а.с. 23).

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири 21.10.2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Литвинюк Л.В., ОСОБА_3 , як продавець, передав ОСОБА_1 , як покупцю, у власність однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,0 кв. м, житловою - 17,1 кв. м., за що ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 371 807 грн, гроші він сплатив, а продавець отримав ще до підписання договору. (том 1 а.с. 25-26).

23.10.2017 року вказаний договір був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Ларисою Василівною.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_2 , на час розгляду справи судом - є ОСОБА_1 . (том 1 а.с. 27-30).

Як встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 05.02.2019 у справі № 640/7442/18-ц та підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 25.06.2019, № витягу 000203225280 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 22 травня 2019 року, на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду № 520/988/19 від 15.03.2019, до актового запису про смерть внесено відомості про зміни відомостей про померлого, «ХОМІЧ» змінено на « ОСОБА_11 », місце народження замість «відомості відсутні» внесено відомості про місце народження: Україна, Донецька область, м. Костянтинівка. За даними актового запису факт смерті підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 2154-Дм від 27 вересня 2017 року, виданого Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи відділу судово-медичної експертизи трупів. Паспорт померлого не здано. 22 травня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області видано повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 .

Таким чином з наведеного вбачається, що на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири 21.10.2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Литвинюк Л.В., продавець квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , помер - дата його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється, зокрема, у разі смерті власника.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 25, п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України щодо визначення цивільної правоздатності, цивільні права та обов`язки ОСОБА_3 припинилися на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на час укладення договору купівлі-продажу від 21.10.2017 квартири АДРЕСА_1 , він не був здатний особисто здійснювати свої цивільні права та обов`язки, у тому числі права продавця належної йому за життя спірної квартири.

За таких обставин укладення договору купівлі-продажу від 21.10.2021 року здійснено всупереч вимогам ч. 1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику.

З огляду на зазначене, вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним в силу ч. ч. 1-2 ст. 228 ЦК України.

Незважаючи на те, що в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину судом недійсним не вимагається, вказана норма закону не позбавляє заінтересовану особу права звернення до суду з такою вимогою, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, підставою визнання недійсності спірного правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, а саме: відсутність реального волевиявлення продавця ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю; та невідповідність змісту договору вимогам ч.1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику.

Згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

З вищенаведеного вбачається, що договір купівлі-продажу від 21.10.2017 був укладений всупереч вимогам, які встановлені в актах цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що на день укладення спірного правочину власник квартири вже помер, внаслідок чого припинилися його правоздатність, що спричинило до відчуження спірного майна особою, яка не мала на це права, суд дійшов висновку, що перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 21.10.2017, який зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Литвинбк Л.В., за змістом якого ОСОБА_3 продав, ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 - відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання вищевказаного договору купівлі-продажу недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.

Таким чином позовна вимога про визнання недійсним договіру купівлю-продажу квартири від 21.10.2017, який зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Л.В., тазареєстрованого в реєстрі за № 609, за змістом якого ОСОБА_3 продав, ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що станомна момент укладення Договору купівлі-продажу квартири 21.10.2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Литвинюк Л.В., продавець і він же власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 -помер.

Після його смерті відкрилась спадщина.

Як встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 05.02.2019 року та підтверджується матеріалами справи, що 24.06.2009 року ОСОБА_3 складено заповіт на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , яким він заповів їм квартиру АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Полехіною А.М. за реєстровим № 1485.

05 лютого 2018 року до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гуменної А.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_9 , яка зазначила, що проживала разом із спадкоємцем однією сім`єю, інших спадкоємців не має.

23 березня 2018 року до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гуменної А.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 , який діяв від власного імені та імені ОСОБА_8 на підставі довіреності.

Постанови приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гуменної А.А. від 23 березня 2018 року, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 відмовлено у видачі на їх ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке залишилось після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на підставі того, що протягом встановленого шестимісячного строку ними не були подані відповідні заяви про прийняття спадщини, та зі спадкоємцем на час відкриття спадщини вони не проживали. Крім того, актовий запис про смерть складений на померлого ОСОБА_3 , а заповіт посвідчений від імені ОСОБА_3 . У заповіті вказано квартиру АДРЕСА_2 , а у заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину вказано квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2018, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного суду від 05.02.2019, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полехіна Алла Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуменна Анна Анатоліївна, ОСОБА_9 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Інші спадкоємці відсутні, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Відповідно до частин 1-3 статті 1277 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Харківська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Харкова, на виконання ст. 1277 ЦК України, звернулась до суду з позовною вимогою про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Харкова.

Оскільки в даній конкретній справі існує спір про право, то позивач звернувся з вимогами про визнання спадщини відумерлою саме в позовному провадженні.

Відповідно до положень ст. 278 ЦПК України суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття.

Таким чином вимога позивача про визнанняквартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Харковапідлягає задоволенню.

Щодо вимоги за позовом про скасування рішення державних реєстраторів прав власності на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 1277 ЦК України, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2020 № 198204635 відомості щодо державної реєстрації права власності наспірну квартиру за ОСОБА_1 були внесені до Реєстру приватним нотаріусом Литвинюк Л.В. 23.10.2017, індексний номер рішення: 37694268 (том 1 а.с. 28).

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , при задоволенні судом вимоги щодо визнання вказаної квартири відумерлою спадщиною, дійсно унеможливлює Харківську міську раду, вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею та зумовлює, при визнання договору купівлі-продажу недійсним необхідність, скасування рішення державного реєстратора права власності на нерухоме майно в судовому порядку.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч.1 ст.26 Закону, записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі визнання недійсними договорів, на підставі яких прийнято спірне рішення про державну реєстрацію права власності (тобто, в розумінні п.1 ч.1 ст.19 Закону не є таким, що укладений у порядку, встановленому законом), відповідне рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню, оскільки порушує гарантовані державою засади достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно (ч.2 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону, п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, позов в частині про скасування рішення державних реєстраторів прав власності на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсними з підстав невідповідності його вимогам закону, що відповідає способу захисту, визначеному ст. 16 ЦК України.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Харківська міська рада є особою, інтерес якої полягає у реалізації положень статті 1277 ЦК України та переходу спірної квартири у власність територіальної громади.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 по справі № 183/1617/16 зазначено: задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особі, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першоїстатті 388 ЦК Українизастосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

За змістом частини першоїстатті 1277 ЦК Україниу разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява при визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина другастатті 1277 ЦК УКраїни).

Оскільки відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбаченестаттею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника, а за їх відсутності до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а щодо нерухомого майна за його місцезнаходженням.

Установивши, що квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вибула із його власності поза його волею, відсутність спадкоємців померлого за заповітом і за законом, урахувавши належне позивачу Харківській міській раді право на визнання спадщини відумерлою за спливом одного року з дня відкриття спадщини та право територіальної громади на визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно, і невжиття представницьким її органом належних заходів на захист порушеного права територіальної громади, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і в частині позову про витребування спірного нерухомого майна у добросовісного набувача, та передачі його у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 754/4108/18-ц (провадження № 61-20219св19), від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17 (провадження № 61-5800св19).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободі Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Стала практика ЄСПЛ свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет відповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Задовольняючи позов про витребування спірного майна, суд виходить із того, що звернення позивача з позовом до суду спрямоване на задоволення легітимної мети, яка полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади нерухомого майна (квартири), яке незаконно вибуло на підставі договору купівлі-продажу, який визнано судом недійсним.

З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимоги про витребування від добросовісного набувача (відповідача за позовом), на підставі частини першої ст.388 ЦК України, - квартири АДРЕСА_1 , яка визнається судом відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 , та передається у власність територіальної громади м. Харкова.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В даному випадку, позивачем за первісним позовом Харківською міською радою, не оспорюється те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 . Більш того, однією з вимог позивача є витребування майна саме у добросовісного набувача в особі ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача за зустрічним позовом.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу не рухомого майна порушуються її права як добросовісного набувача (володільця) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Таким чином в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279 ЦПК України, ст.ст.16,25, 203, 215, 317, 319, 330, 346, 388, 1277 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Лариса Василівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, визнання відумерлою спадщину та витребування майна із чужого володіння - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 21.10.2017 № 609, який виданий та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Л.В. за змістом якого ОСОБА_3 продав а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Л.В. від 23.10.2017 № 37694268 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати відумерлу спадщину квартиру АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в особі ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 6306 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом до Харківської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Лариса Василівна, Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.Л. Шаренко