Ухвала

від 25.01.2023 по справі 368/1282/17

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1282/17

провадження № 1-кп/368/8/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кагарлик Київської області "25" січня 2023 р.

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Суддя - ОСОБА_1

При секретарі - ОСОБА_2

За участю учасників процесу:

Сторона обвинувачення:

Прокурор - ОСОБА_3

Сторона захисту:

Обвинувачений - ОСОБА_4

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області клопотання прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017110190000447 від 16.08.2017 року за ч. 1 ст. 121 КК України у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого, - 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання, якому в рамках даного кримінального провадження 19.09.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, - заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу, у відношенні якого 16.09.2022 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, (на підставі ухвали суду від 08.12.2022 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.02.2023 року, включно), -

- перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку:

- прокурора ОСОБА_3 , яка клопотання підтримала;

- обвинуваченого ОСОБА_4 , який вирішення питання поклав на розсуд суду;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 , який підтримав позицію свого підзахисного, суд, -

В С Т А Н О В И В :

25.01.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 наступного змісту:

- ОСОБА_4 11.08.2017 приблизно о 22 годині спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебував на території домогосподарства свого товариша ОСОБА_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , під час чого він ремонтував автомобіль власника домогосподарства, в той час, як інші вищевказані особи проводили своє дозвілля, розпиваючи алкогольні напої. В ході спільного застілля, ОСОБА_7 запропонував неповнолітній доньці ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вжити алкогольні напої, на що остання відповіла відмовою. Факт такої пропозиції обурив батька неповнолітньої, але свої претензії з приводу цього він ОСОБА_11 не озвучив.

11.08.2017 близько 23 години 10 хвилин ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , попередньо домовившись про необхідність дозаправки баку автомобіля пальним, - сіли до автомобіля марки «Опель Кадет», 1986 р.в., червоного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_8 , та який ним і здійснював керування, після чого поїхали на автозаправочну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Не знаючи про факт від`їзду ОСОБА_8 з власного домогосподарства, ОСОБА_13 , розшукуючи його, звернувся до доньки останнього, - ОСОБА_14 , яка розповіла йому про від`їзд батька спільно з ОСОБА_15 , та поскаржилася на останнього, з приводу його пропозиції до неї щодо розлиття алкогольних напоїв, що викликало у ОСОБА_16 обурення. Будучи розгніваним на дії ОСОБА_17 , він вирішив заподіяти йому тілесні ушкодження, аби покарати за негідну пропозицію щодо доньки свого товариша.

11.08.2017 о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_13 сів за кермо автомобіля марки «Москвич 412», червоного кольору, державний номерний знак «з НОМЕР_2 », та поїхав в напрямку АЗС з метою пошуків ОСОБА_17 , та подальшого заподіяння йому тілесних ушкоджень.

По приїзду на автозаправочну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , він побачив на її території ОСОБА_17 , після чого, діючи умисно, на грунті раптово виниклих у зв`язку протиправними на його думку, діями ОСОБА_17 неприязних відиосии, підійшов до останнього.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_13 , діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_15 , маючи на меті заподіяти шкоду здоров`ю останньому шляхом спричинення тілесних ушкоджень, наніс йому три удари кулаком правої руки в голову, завдавши йому фізичного болю, від чого ОСОБА_12 впав на землю, після чого, наніс 3 удари правою ногою в передню частину тулубу ОСОБА_17 , а саме в область живота, спричинивши йому при цьому тілесні ушкодження, після чого сів до салону автомобіля марки «Москвич 412», червоного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_3 » та поїхав до місця проживання ОСОБА_8 .

Згідно з висновком експерта № 31 від 15.09.2017, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи, за даними наданої медичної документації у ОСОБА_17 , 1985 р.н., було виявлене тілесне ушкодження. За даними наданої медичної документації у ОСОБА_17 був виявлений розрив селезінки в ділянці її нижнього полюсу (морфологічні особливості якого не вказані). Беручи до уваги наявні в постанові обставини справи та записи в медичній документації, вірогідно, міг мати місце двомоментний розрив селезінки - спочатку підкагісулярний розрив тканини селезінки (з крововиливом під капсулу) та відтермінований подальший розрив власне капсули органу. Розрив селезінки призвів до виникнення внутрішньочеревної кровотечі (об`ємом на момент операції близько 700 мл). Ушкодження виникло в результаті дії тупого предмету (тупих предметів), індивідуальні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженні не відобразились, або внаслідок удару (ударів) об такий предмет (такі предмети). Наявне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя потерпілого за звичайного його перебігу. Зазначений розрив селезінки обумовив необхідність її видалення хірургічним шляхом і, таким чином, став причиною втрати даного органу. Конкретний екземпляр травмую чого предмету за наявними даними встановити неможливо. Виявлене у ОСОБА_17 тілесне ушкодження могло утворитися «у вказаний у постанові час при вказаних обставинах» - а саме після 23 год.30 хв. 11.08.2017 в результаті нанесення потерпілому сторонньою особою трьох ударів ногою в ділянку живота.

Обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, що містяться у:

- Показами потерпілого ОСОБА_17 , який показав, що 11.08.2017 він з ОСОБА_18 вживали спиртне, оскільки в нього народилася дитина. Потім вживали спиртне у ОСОБА_19 . Близько 23 год. він з ОСОБА_20 поїхали на АЗС. В автомобілі вони посварилися, оскільки ОСОБА_20 почав висловлювати претензії, що він нібито пропонував спиртне його неповнолітній доньці. Він відповів, що не пропонував. ОСОБА_20 поїхав. Коли він ще знаходився на території АЗС через 20 хв. приїхав ОСОБА_20 та окремо ОСОБА_21 . ОСОБА_21 спочатку наніс йому удар кулаком в обличчя, від чого він впав. Потім ОСОБА_21 наносити удари в передню частину тулуба. ОСОБА_20 почав їх розбороняти. Йому стало погано і він викликав швидку допомогу. В ЦРЛ зробили рентген і ребра були цілі і він з ОСОБА_18 поїхали додому в с. Стави. Через декілька днів йому стало погано він знову стало погано і він викликав знову швидку, йому зробили операцію та видалили селезінку. В лікарню ОСОБА_21 не приходив, коштів не надавав, однак з ним примирився. Позбавлення волі не вимагає.

- Показами свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що 11.08.2017 бачив, як ОСОБА_13 приблизно 3 рази вдарив ОСОБА_17

- Показами свідка ОСОБА_6 який повідомив, що 11.08.2017 він з потерпілим розпивали спиртне, оскільки в нього народилася донька. ОСОБА_20 поїхав з ОСОБА_15 і повернувся сам. Потім поїхав і через деякий час до нього зателефонував ОСОБА_12 і повідомив, що його побив ОСОБА_21 . Коли він приїхав на АЗС, ОСОБА_12 викликав швидку. Його повезли в ЦРЛ, зробили рентген, ребра були цілі і він відвіз ОСОБА_17 додому. Через декілька днів йому зробили оперативне втручання та видалили селезінку.

- Показами свідка ОСОБА_22 яка повідомила, що працює касиром на АЗС в с. Стави. Влітку 2017 на ДЗС був конфлікт де місцевий житель ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження. Самих ударів вона не бачила, лише бачила, як він лежав на асфальті та приїжджала швидка допомога.

- Протоколом прийняття заяви про злочин від 15.08.2017, заява ОСОБА_17 від 15.08.2018 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_16

- Протоколом огляду місця події від 15.08.2017 с. Стави територія АЗС.

- Висновком експерта № 31 від 15.09.2017, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи, за даними наданої медичної документації у ОСОБА_17 , 1985 р.н., було виявлене тілесне ушкодження. За даними наданої медичної документації у ОСОБА_17 був виявлений розрив селезінки в ділянці її нижнього полюсу (морфологічні особливості якого не вказані). Беручи до уваги наявні в постанові обставини справи та записи в медичній документації, вірогідно, міг мати місце двомоментний розрив селезінки - спочатку підкапсулярний розрив тканини селезінки (з крововиливом під капсулу) та відтермінований подальший розрив власне капсули органу. Розрив селезінки призвів до виникнення внутрішньочеревної кровотечі (об`ємом на момент операції близько 700 мл). Ушкодження виникло в результаті дії тупого предмету (тупих предметів), індивідуальні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженні не відобразились, або внаслідок удару (ударів) об такий предмет (такі предмети). Наявне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя потерпілого за звичайного його перебігу. Зазначений розрив селезінки обумовив необхідність її видалення хірургічним шляхом і, таким чином, став причиною втрати даного органу. Конкретний екземпляр травмуючого предмету за наявними даними встановити неможливо. Виявлене у ОСОБА_7 тілесне ушкодження могло утворитися «у вказаний у постанові час при вказаних обставинах» - а саме після 23 год. 30 хв. 11.08.2017 в результаті нанесення потерпілому сторонньою особою трьох ударів ногою в ділянку живота.

- Протоколами проведення слідчого експерименту від 08.09.2017, з відеозаписом.

19.09.2017 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120171 10190000447 щодо ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України направлено до суду для розгляду по суті.

Однак, розглянути по суті кримінальне провадження не представляється можливим, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 24.10.2017, 07.05.2018, 22.06.2018, 06.07.2018, 20.07.2018, 07.09.2018, 01.10.2018, 22.10.2018 в судове засідання не з`являвся про причини неявки суду не повідомляв.

Підставою для застосування щодо обвинувачуваного ОСОБА_16 запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави стороні обвинувачення вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 сг. 177 КІІК України.

Так, згідно вимог ст. ст. 177 та 181 КІІК України, метою і підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:

1. Переховуватися від органів досудового слідства та суду.

Обвинувачений ОСОБА_23 24.10.2017, 07.05.2018, 22.06.2018, 20.07.2018, 07.09.2018, 01.10.2018, 22.10.2018 в судове засідання не з`являвся про причини неявки суду не повідомляв.

Вказані обставини дають достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_13 переховувався від суду.

2. Вчинити інше кримінальне правопорушення:

Обвинувачений ОСОБА_13 раніше судимий, а саме: 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання.

Отже, маючи не зняту та непогашену судимість ОСОБА_13 11.08.2017 знову вчинив умисний злочин, що дає підстави вважати, що ОСОБА_13 може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КІІК України обставинами, що враховуються при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу є:

1. Вагомість наявних доказів про вчинене обвинуваченим кримінального правопорушення.

Сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів дає достатні підстави обвинувачувати у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_16 .

2. Тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні.

ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

3. Даних щодо неможливості утримання обвинуваченого через вік чи стан здоров`я в умовах позбавлення волі (СІЗО, ITT) немає.

4. Міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

ОСОБА_13 неодружений, утриманців не має.

5. Наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання.

ОСОБА_13 не працює та не навчається.

6. Репутацію обвинуваченого.

ОСОБА_13 за місцем проживання характеризується посередньо.

10. Наявність судимостей у обвинуваченого.

10.09.2015 Кагарлицьким районним судом ОСОБА_13 засуджений за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбаченого у ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_13 перебуваючи на волі переховується від суду, перешкоджає розгляду кримінального провадження по суті, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому жоден з більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 переховувався від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, керуючись вимогами ст. ст. 36, 131, 132, 176 - 178, 179, 184, ст. 194, 315 КПК України, - прокурор просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якого:

- Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого, - 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та утримувати в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2023 року, прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 своє клопотання підтримала та просила його задовільнити.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2023 року, обвинувачений ОСОБА_4 вирішення питання щодо задоволення клопотання прокурора, - поклав на розсуд суду.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2023 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , - адвокат ОСОБА_5 , - підтримав позицію свого підзахисного та вирішення питання прокурора - поклав на розсуд суду.

Суд, вислухавши клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, вислухавши думку обвинуваченого та його захисника, які вирішення питання поклалали на розсуд суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, які стосуються запобіжного заходу, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Що стосується задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд зазначає наступне:

Суд зазначає, що клопотання прокурора подане у повній відповідності до вимог ст. 331, та глави 18 КПК України, - так клопотання подане щодо обвинуваченого ОСОБА_4 окремим процесуальним документом у повній відповідності до ч. 4 ст. 184 КПК України, подане у строки, передбачені чинним КПК України.

Відповідно, процесуально прокурор подав таке клопотання у повній відповідності до вимог чинного КПК України.

По - друге, прокурор в судовому засіданні здійснював посилання на докази, які дають суду змогу вважати, що є обгрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 121 КК України.

Суд зазначає, що такі докази на наявність обгрунтованої підозри вчинення обвинуваченим ОСОБА_24 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 121 КК України, прокурором надано ще в судовому засіданні, яке відбувалося 13.05.2021 року, - під час обрання обвинуваченому ОСОБА_24 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках даного кримінального провадження, окрім того, такі докази досліджені в ході слухання даного кримінального провадження по суті, та, - при дослідженні таких доказів, - обгрунтованість обвинувачення підтверджується в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Отже, суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні докази, які вказують на ту обставину, що в діях обвинуваченого ОСОБА_24 міститься обгрунтована підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд наголошує, що обгрунтована підозра у вчиненні злочину є однією із необхідних підстав для застосування до обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження, які передбачені в ст. 131 КПК України, зокрема, - запобіжних заходів.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, не доведе, що:

1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдловують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Що стосується п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, то, як судом зазначено вище, - прокурором надано достатньо доказів щодо наявності обгрунтованої підозри на вчинення орбвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

Так, санкція ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років.

Згідно положень ч. 5 ст. 12 КК України злочин, який передбачено ч. 2 ст. 121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

У відновідності до ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення кого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , - відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно, суд вважає, що в даному випадку наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, який згідно ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, - є достатньою правовою підставою для застосування чи продовження застосування до обвинуваченого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, - запобіжного заходу у такому вигляді, як тримання під вартою, з урахуванням, звісно ж, положень ст. 177 та 178 КПК України.

Що стосується п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, то потреби судового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Так, зважаючи на особливу небезпечність злочину, у вчиненні якого є обгрунтована підозра про вчинення їх обвинуваченим, враховуючи особистністні характеристики обвинуваченого, (раніше притягувався до кримінальної відповідальності), та враховуючи суспільний інтерес до покарання за вчинення вищевказаного злочину, суд вважає, що в даному випадку суспільний інтерес до розкриття тяжкого злочину, та, відповідно, покарання винного у вчиненому злочині, - значно превалює над правами і свободами обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, - правами та свободами ОСОБА_4 .

Отже, за наявності фактичних та юридичних підстав для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які, на думку суду, - в даному випадку мають місце, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 (тримання під вартою), судом враховуються положення ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, та норми Європейського права, які є джерелом права у вітчизняному кримінально - процесуальному законодавстві.

Що стосується застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 177, 178 КПК України, то суд зазначає наступне.

Отже, що стосується фактичних обставини справи, які впливають на вирішення питання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то суд зазначає наступне.

Враховуючи, що строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_24 спливає 06.02.2023, суд вважає, що строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою повинен бути продовжений ще на 2 місяці (шістдесят днів) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Слід зазначити, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким і за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 177 КПК України, а саме мету і підстави застосування запобіжного заходу, а також вимоги ст. 178 КПК України щодо обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та ст. 183 КПК України щодо обрання запобіжного заходу, суд з урахуванням вимог, зазначених у вказаних статтях КПК України, вбачає наступні мету, підстави та обставини, за яких обвинуваченому ОСОБА_4 для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, потрібно продовжити термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд зазначає, що на даному етапі судового слідства, ризики, які послугували обранню у відношенні обвинуваченого самого суворого виду запобіжного заходу, - тримання під вартою, - не зникли, не змінилися, - про що і було наголошено прокурором в судовому засіданні під час вирішення питання щодо продовження терміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 .

Отже, що стосується п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, то вважаю, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 наявні ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, та вони не змінилися з моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Так, що стосується ризиків, то суд зазначає наступне:

- Так, що стосується ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового слідства та суду, на існуванні якого наполягає сторона обвинувачення, то вважаю, що такий ризик наявний в діях обвинуваченого, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що намір переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, як свідчить практика застосування судами міри запобіжних заходів, можуть свідчити такі дії підозрюваного (обвинуваченого), як, - придбання проїзних документів, зняття з різного роду реєстраційних обліків, раптове звільнення з роботи, розпродаж майна, тощо.

Причому, слід наголосити на тому, що одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжних заходів обставин про те, що підозрюваний не виконає покладених на нього процесуальних обов`язків, а також намагається чи намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи вчиняти інші дії, спрямовані на протидію розслідування, - недостатньо.

Зазначене повинне підтверджуватися відповідними матеріалами, які має дослідити слідчий суддя, суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, з урахуванням характеру вчиненого злочину, особи підозрюваного (обвинуваченого) в кожному конкретному кримінальному провадженні, причому, таке врахування повинно здійснюватися з максимальною індивідуалізацією кожного кримінального провадження, з максимальним віддаленням від загальноприйнятих фраз юридичного характеру, тому зглядаючись на обставини справи, які зазначені вище, поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 свідчить, на думку суду, про наявність ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - можливість переховуватися від органів досудового слідства та/або суду.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, - обвинувачений ОСОБА_4 під час слухання даного кримінального провадженні в суді першої інстанції неодноразово не з`являвся на судові засідання, будучи при цьому належним чином провідомлений судом про день, час та місце слухання справи, окрім того, - обвинувачений ОСОБА_4 під час слухання кримінального провадження в суді першої інстанції на підставі ухвали суду від 22.10.2018 року оголошений в розшук, та затриманий на підставі ухвали суду лише 15.09.2022 року, - майже по сплину 4 (чотирьох) років.

Відповідно, позиція сторони обвинувачення, яка полягає в тому, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається ризик, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - є обгрунтованою, та яка підтвердилася в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченков проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

Відповідно, оцінивши всі чинники, якеі перелічені у вищевказаному рішенні Європейського суду, - суд вважає, що ризик переховуватися від суду в діях обвинуваченого ОСОБА_4 , - наявний.

- Так, що стосується ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає, що такий ризик наявний в діях обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_13 раніше судимий, а саме: 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання.

Отже, маючи не зняту та непогашену судимість, обвинувачений ОСОБА_13 11.08.2017 знову вчинив умисний злочин, - по сплину лише пів - року після звільнення з місць позбавлення волі, що дає суду підстави вважати, що ОСОБА_13 може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Далі, згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно, суд вважає, що в даному випадку прокурор довела в судовому засіданні обставини, що передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема, - довела, що застосування більш м`якого виду запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 , - неможливе, сторона обвинувачення належним чином обгрунтувала дану обставину, надавши належні та допустимі докази на підтвердження такої обставини.

Суд вважає, що застосування більш м`якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з огляду на обставини справи, які встановлені в судовому засіданні, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 на час судового розслідування, адже суд вважає, що існують ризики того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно, з огляду на обставини кримінального провадження, які встановлені в судовому засіданні, немає підстав для застосування положень ч.ч. 2 - 4 ст. 194 КПК України.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених під час судового засідання, та з огляду на вимоги ст. 194 КПК України, суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, та, відповідно, необхідності продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Відповідно, при продовженні запобіжного заходу у виді арешту суд керувався положенням ч. 4 ст. 176 КПК України, згідно з яким запобіжні заходи, які передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, розташовані у порядку від найбільш м`якого, - особистого зобов`язання, до найбільш суворого - тримання під вартою.

Крім того, законодавець імперативно покладає обов`язок на слідчого, прокурора під час звернення до слідчого судді, суду, обґрунтувати потребу у застосуванні певного запобіжного заходу.

Отже, вищевказаний обов`язок є винятковим, який зобов`язує слідчого та прокурора надати слідчому судді, суду дані, з яких із певною вірогідністю (найбільш вірогідною) стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки затриманого, підозрюваного чи обвинуваченого, відповідно, не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства, яке входить в поняття кримінальної репресії.

Для обрання та застосування запобіжного заходу у кожному кримінальному провадженні, без вийнятку, потрібна система фактичних підстав:

- докази вчинення підозрюваним (обвинуваченим) злочину;

- докази наявності ризиків, які передбачені положенням ч. 1 ст. 177 КПК України, та які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вичинити нові злочини чи протидіяти розслідуванню шляхом зникнення з місця проживання, незаконного впливу на сторін кримінального провадження, тощо;

- доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, причому, як вказувалося судом вище, обов`язок такого доведення імперативно лежить на стороні обвинувачення, - слідчому, прокурору.

Також при вирішенні питання щодо продовження застосування до обвинуваченого лимара ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було враховано також положення ст. 178 КПК України.

Так, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З огляду на положення ст. 178 КПК України, суд зазначає наступне:

1. Вагомість наявних доказів про вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення.

Стороною обвинувачення надано в достатньому обсязі докази на наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, - такі докази перелічені прокурором в його клопотанні, та практично всі вони були досліджені в судовому засіданні, так як обвинувачений ОСОБА_4 зник фактично перед судовими дебатами в даному кримінальному провадженні.

2. Тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим кримінальному правопорушенні.

ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

3. Міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців.

Встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично міцних соціальних зв`язків не має.

4. Даних, щодо неможливості утримання обвинуваченого через вік чи стан зторов`я в умовах позбавлення волі (СІЗО, ІТТ):

В матеріалах кримінального провадження міститься довідка, видана лікарською установою, що протипоказань для тримання ОСОБА_4 в умовах СІЗО чи ІТТ - немає.

5. Наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання.

Обвинувачений ОСОБА_4 ніде офіційно не працює, не навчається.

6. Репутацію підозрюваного.

За місцем фактичного проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується посередньо.

7. Наявність судимостей у підозрюваного.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання, а тому на час вчинення нового злочину був такою особою, яка мала кримінально - правовий статус раніше судимої.

Зглядаючись на вищевикладене, суд приходить до остаточного висновку, що:

- в діях обвинуваченого ОСОБА_4 міститься достаній об`єм ознак, який свідчить про наявність в його діях ризиків, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- прокурор в судовому засіданні довів, що зазначені у клопотанні про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказують на наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинуваченого, так як обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення;

- відповідно, суд вважає, що прокурор в судовому засіданні правомірно ініціював питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , так як в даному випадку є підстави, які передбачені КПК України, зокрема, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.. 177 КПК України, та які вказано вище, -

- що є вичерпною підставою для задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з точки зору ризиків, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що для обрання запобіжного заходу потрібна наявність хоча б одного ризику, який перелічений в ч. 1 ст. 177 КПК України, а не їх сукупність.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, зокрема, - на домашній арешт (в деннний час доби чи в нічний час доби), - для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні прокурора у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , та які встановлено судом в судовому засіданні, - не буде обґрунтованим з точки зору Закону, зокрема, КПК України.

Окрім того, при продовженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 було враховано також норми Основного Закону, - Конституції України, та норми Європейського права.

Так, згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для продовження дії такого найтяжчого, найсуворішого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 .

Проте, кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду, як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою Європейського суду, фіксація точних даних про затримання, як і підстави затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей, передбачених ст. 5 Європейської конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно, враховуючи ту обставину, що у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 є достатня підозра вважати, що він вчинив злочин із застосуванням насильства, то суд приходить до висновку щодо невизначення застави обвинуваченому ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, ч. 1 ст. 121 КК України, ст..ст. 177, 178, 180, 183, 193, 194, 196, 197, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора, - задовольнити.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого, - 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання, якому в рамках даного кримінального провадження 19.09.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, - заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу, у відношенні якого 16.09.2022 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, (на підставі ухвали суду від 08.12.2022 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.02.2023 року, включно), -

- у виді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», (строк дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - до 06.02.2023 року, включно), - продовжити на шістдесят днів, тобто, - до 20.03.2023 року, включно.

Ухвала суду про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 21.03.2023 року.

Заставу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Ухвала підлягає до негайного виконання після проголошення.

Ухвала на підставі п. 1 ч. 1 ст. 395, п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом семи днів з моменту проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1