Ухвала

від 05.05.2023 по справі 404/8507/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/11/23

ун. № 404/8507/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

за участю секретаря судового засідання Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва судді П`ятничук І.В. перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року відкрито провадження по даній справі.

29.03.2023 року відповідачем за основним позовом ОСОБА_1 було подано до суду клопотання, яким просить закрити провадження у цивільній справі № 404/8507/18 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що місце проживання дитини ОСОБА_3 змінилось, а тому посилаючись на правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17.08.2022 року у справі № 613/1185/19 про застосування норм Гаазької Конвенції 1996 року просить закрити провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення заявленого клопотання.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з такого.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У статті третій Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованій Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Україна є учасницею Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (надалі - Гаазька конвенція 1980 року) на підставі Закону України про приєднання до конвенції від 11 січня 2016 року № 3303-IV та Гаазької конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року на підставі Закону України про приєднання до конвенції від 14 вересня 2006 року № 136-V (надалі - Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року).

Метою Гаазької конвенції 1980 року є забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, та забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.

Незважаючи на положення статті 12 Гаазької конвенції 1980 року, судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. b) статті 13 Гаазької конвенції 1980 року).

Водночас відповідно до статті 19 Гаазької конвенції 1980 року вищевказана Постанова Суду Великої Інстанції м. Нім (палата із сімейних питань) від 04 жовтня 2016 року не може розглядатися як встановлення обставин будь-якого питання про піклування і не позбавляє суб`єктів батьківської відповідальності звертатися до суду для вирішення питання про права опіки і піклування дитиною і, зокрема, право визначати місце проживання дитини.

Питання набуття, здійснення, припинення чи обмеження батьківської відповідальності, а також її делегування, права опіки, у тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини, охоплюються предметною сферою застосування Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.

Відповідно до статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року юрисдикція щодо застосування заходів, які спрямовані на захист особи чи майна дитини, належить судовим або адміністративним органам Договірної Держави звичайного місця проживання дитини; з урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Враховуючи цю норму закону і те, що станом на грудень 2018 року, тобто на момент відкриття Святошинським районним судом м. Києва провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини, позивач разом з дитиною все ще були зареєстровані в м. Києві і зміна їх звичайного місця проживання відбулася пізніше, то вказана справа підпадає під юрисдикцію судів України.

Частина перша статті 15 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року визначає, що під час здійснення своєї юрисдикції органи Договірних Держав застосовують своє національне право.

Положеннями статті 255 ЦПК України передбачений вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд закриває провадження у справі.

У зв`язку з чим, заява відповідача за основним позовом ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

За вимог ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Таким чином, законодавцем передбачена можливість суду вирішити питання про участь учасників цивільного процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що сторона не може бути присутня в судовому засіданні, а його пояснення є необхідними для повного та всебічного розгляду справи, також з метою забезпечення оперативності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, ст.ст. 75, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 212, 260, 353 ЦПК України,суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача за основним позовом ОСОБА_1 про закрити провадження у цивільній справі № 404/8507/18 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Доручити Господарському суду Кіровоградської області забезпечити проведення відеоконференції та участь у ній представника ОСОБА_4 у судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відеоконференції 06 червня 2023 року о 14 год. 30 хв., в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва за адресою: 03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа буд.27-А зал № 17.

Копію даної ухвали направити до Господарського суду Кіровоградської області (25022, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32).

Призначити справу до судового розгляду на 06 червня 2023 року на 14 годину 30 хвилин у приміщенні Святошинського районного суду м. Києва (м. Київ вул. Якуба Коласа 27-А зал. №12).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.В. П`ятничук