Рішення

від 07.06.2023 по справі 404/8507/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 404/8507/18

пр. № 2/759/11/23

07 червня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за основним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 07.12.2018 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, яким просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 704,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 13.04.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб. В період шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Вважає, що визначення місця проживання доньки разом з нею відповідатиме її інтересам, оскільки позивачка має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повного мірою займатися вихованням доньки.

14.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа: третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького про визначення місця проживання дитини з батьком, яким просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на даний час йому безпідставно перешкоджають бачити свою доньку ОСОБА_5 , вчиняють сварки та знаходять безліч причин щоб відмовити йому у побаченні з донькою та роблять все можливе аби позбавити його батьківських прав відносно доньки. Крім того, зазначив, що відповідач не може дати дитині нормальних та безпечних для здоров`я дитини умов проживання, а у нього наявне власне житло. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити на підставі обставин викладених у позові, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення основного позову, посилаючись на його необґрунтованість, просив задовольнити зустрічний позов з підстав викладених у позові.

Третя особа Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду висновок № 1539/49-05-24 відповідно до якого вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Третя особа Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Третя особа Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши сторони, допитавши в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суд прийшов до висновку, що основний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони 13.04.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що свідчить актовий запис № 169 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві (т. 1 а.с. 24).

В період спільного проживання у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 цього Кодексу передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини» не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

В той же час, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

Як зазначається у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Матеріалами справи засвідчується, що позивач за основним позовом ОСОБА_3 забезпечена житлом, про що свідчить договір дарування квартири від 14.02.2019 року, відповідно до якого позивачу ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 154-159).

Відповідно до висновку виконавчого комітету міської ради м. Кропивницького від 29.03.2019 року № 1539/49-05-24 визначено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 (т. 6 а.с. 98).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання посвідченого начальником відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_9 , позивачем ОСОБА_3 для дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 створені належні умови проживання (т.1 а.с. 161).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили обставини викладені ОСОБА_3 у поданій позовній заяві.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2022 року по цивільній справі № 759/4616/19 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві держадміністрації, Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задовольнити частково, зобов`язано ОСОБА_3 перешкоджати батькові ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення побачень з донькою: перші три місяці з дня набрання чинності даним судовим рішенням законної сили - кожний четвер тижня з 16:30 години до 17:30 години та кожну суботу тижня з 15:00 години до 16:00 години, з врахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_3 та психолога, забезпечення участі якого покласти на батька дитини, зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 для проведення спільних побачень (контактів) з батьком дитини ОСОБА_2 у присутності матері дитини ОСОБА_3 та психолога; після спливу трьох місяців з дня набрання даним судовим рішенням законної сили зобов`язати ОСОБА_3 забезпечити виконання такого графіку побачень батька з донькою: кожний четвер тижня з 16:00 години до 19:00 години, з врахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_3 ; перша, третя субота кожного місяця з 11-00 години до 17-00 години, з врахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_3 ; у день народження дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 кожного року з 15-00 години до 19-00 години з врахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_3 ; початок побачень батька з донькою відбувається за місцем проживання дитини; зобов`язати ОСОБА_3 повідомляти ОСОБА_2 про місце проживання дитини, або про зміну місця проживання дитини, якщо таке відбулось.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Рішенням Верховного Суду від 14.06.2021 року відділу у справах сім`ї Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії встановлено, що ОСОБА_2 несе серйозний ризик фізичної або психічної шкоди як для доньки ОСОБА_5 , так і для ОСОБА_3 , що було встановлено національними та іноземними судами (т. 6 а.с. 45-62).

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом установлено, що між сторонами у справі загострились взаємовідносин, така ситуація в їх особистих відносинах не давала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання дитини, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку, в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на визначення місця проживання дитини передбачений сімейним законодавством України.

За встановлених судом обставин, малолітня донька сторін проживає разом з матір`ю, матір здійснює за донькою постійний догляд, піклується про неї, забезпечує всім необхідним.

При вирішенні даної справи, суд виходить з того, що за обставин що склались, дитина сторін має більшу прихильність до матері, як до особи, яка постійно проживає з нею, здійснює щоденний догляд та турботу.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, за яких проживання дитини з матір`ю могло б негативно впливати на неї. При цьому позивач за зустрічним позовом належним чином виконує свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню доньки, піклується про неї, створив належні умови для проживання.

З огляду на викладене, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своєї дитини, враховуючи ставлення сторін до доньки, участь кожного з них у її вихованні, більшу прихильність дитини до матері, яка створила належні умови для виховання та розвитку дитини, яка має стійкі соціальні зв`язки, із урахуванням віку дитини, суд виходячи з якнайкращих інтересів дитини, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини сторін з матір`ю в ситуації, що склалась на час розгляду справи, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини сторін.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення основного позову та визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_3 та у свою чергу відмовити у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького про визначення місця проживання дитини з батьком.

Також відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76,81, 141, 263, 265, 273, 280-282, 354, 365 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Основний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. П`ятничук