Постанова

від 08.11.2007 по справі 20-2/296

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/296

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

05 листопада 2007 року   Справа № 20-2/296

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

позивача: Гершман В.Г., дов. б/н від 02.11.07,

відповідача: Сарахман С.О., дов. № 3019 від 05.09.07,

третьої особи: Скурідін О.О., дов. б/н від 26.03.07,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 10 вересня 2007 року у справі №20-2/296

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЛ" (вул. Меньшикова, 3-52,Севастополь,99053)

до           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

 3-тя особа Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Радянська, 9,Севастополь,99000)

про зобов'язання до здійснення приватизації шляхом викупу

                                                            ВСТАНОВИВ:

    Рішенням  місцевого господарського суду від 10 вересня 2007 року  (суддя Н.Г.Шевчук) у справі №20-2/296 позов задоволено.

            Зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію шляхом викупу товариством з обмеженою відповідальністю "ЛГЛ" вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 94,8 м2, що розташоване у місті Севастополі за адресою: набережна Корнилова, буд. 7, та скласти договір купівлі - продажу об'єкту приватизації - вбудованого нежитлового приміщення, розташованого у місті Севастополі, по наб.Корнілова, 7, загально. площею 94, 8 м2.  

            Стягнуто з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЛ" державне мито в розмірі 85, 00 грн.

             Стягнуто з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на користь товариством з обмеженою відповідальністю "ЛГЛ" витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн.

   Не погодившись з вказаним судовим актом, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, постановивши нове.

У судовому засіданні, призначеному на 05 листопада 2007 року представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, що постанова господарського суду міста Севастополя прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 28 березня 1995 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ЛГЛ” (орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступник якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31 січня 2006 року є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (орендодавець) був укладений договір № 1127 оренди нерухомого майна –вбудованого приміщення, загальною площею 94,8 м2, що розташоване у м. Севастополі за адресою: набережна Корнілова, буд. 7. За умовами договору, строк його дії встановлений до  31 грудня 1998 року. Однак, як вбачається з матеріалами справи, договір був продовжений на строк до 28 листопада 2006 року. Залишкова вартість майна згідно довідки від 18 листопада 2003 року складає 13424,97 грн.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 1127 (пункт 5.2 згідно Договору від 30 листопада 2001 року) Орендар має право за згодою Орендодавця здійснювати реконструкцію, розширення, технічне переоснащення орендованого майна та інші зміни, що забезпечать збільшення його вартості.

Після проведення реконструкції та перепланування об'єкту з відповідним узгодженням, що збільшило його вартість більш ніж на 25%, за результатами розгляду заяви позивача, Рішенням ХІІІ сесії Севастопольської міської Ради № 1965 від 11 травня 2004 року до “Переліку об'єктів комунальної власності (у тому числі нежитлових будинків, приміщень та споруд, що перебувають в оренді), що підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом”, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 637 від 04 березня 2003 року, було включене вбудоване нежитлове приміщення на набережній Корнілова, 7 (рядок 182 Переліку).

Відповідно до вимог частини 1 статті 10 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” № 2171-ХІІ від 06 березня 1992 року та пункту 3.1 “Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації відносно об'єктів малої приватизації”, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1998 року № 1511, вищезазначене рішення Севастопольської міської Ради було опубліковане у газеті “Севастопольські відомості” від 22 травня 2004 року.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані приміщення підлягають приватизації шляхом викупу в строк до 21 листопада 2004 року. Колегією суддів встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача однак, відповідачем будь-які дії, спрямовані на виконання рішення Севастопольської міської Ради, здійснені не були. Листом від 06 червня 2004 року відповідач повідомив позивача про те, що із моменту прийняття рішення про включення об'єкту до Переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відносно нього набувають чинності обмеження, передбачені статтею 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Далі, листами від 27 вересня 2004 року та 21 січня 2005 року відповідач вказав, що питання про приватизацію спірного об'єкту нерухомості буде розглянуте при формуванні плану робіт на 2005 рік.  Листами від 06 грудня 2005 року № 1306 та від  жовтня 2006 року № 2204 відповідач повідомив позивача по справі про те, що будинок по набережній Корнилова, 7 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, у зв'язку з чим приватизація цього об'єкту буде можливою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”.

Статтею  1 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначено, що  приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Частиною 1 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”(далі - Закон) встановлено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приведеної норми Закону саме Севастопольська міська Рада є органом, який здійснює функції щодо розпорядження комунальною власністю. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради виступає органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12 листопада 2002 року.

Відповідно до  частини 5 статті 7 Закону, орган приватизації розглядає заяву орендаря про  включення об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу.

Статтями 22, 23 Закону закріплено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У триденний строк після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта (пункт 3.15 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації відносно об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1998 року  № 1511 –далі  Положення).

Згідно з пунктом 2 статті 8 Закону строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації. До дій, які повинен був зробити Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради з метою підготовки об'єкту до продажу після прийняття рішення про приватизацію, згідно Розділу 3 Положення, відносяться такі дії, як інвентаризація майна й проведення його експертної оцінки.

Згідно пункту 3.11 Положення, орган приватизації на підставі акту оцінки вартості майна протягом чотирнадцяти календарних днів готовить проект договору купівлі-продажу та акту передачі об'єкта, що приватизується.

Рішенням ХІІІ сесії Севастопольської міської Ради № 1965 від 11 травня 2004 року до “Переліку об'єктів комунальної власності (у тому числі нежитлових будинків, приміщень та споруд, що перебувають в оренді), що підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом”, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 637 від 04 березня 2003 рокусказала, було включене вбудоване нежитлове приміщення по набережної Корнілова,7 (рядок 182 Переліку), що орендоване позивачем.

Як встановлено судом першої інстанції   у встановлений законом термін ніяких дій щодо підготовки об'єкту до приватизації відповідачем здійснено не було. Листами № 1309 від 06 грудня 2005 року та при повторному зверненні № 2204 від 27 жовтня 2006 року відповідач  повідомив позивача про те, що будинок по набережній Корнілова,7 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим приватизація цього об'єкту буде можливою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не здійснено жодних заходів з підготовки об'єкту до приватизації та укладання договору купівлі-продажу зазначеного об'єкту до моменту набрання чинності Закону, що встановив відповідну заборону приватизації.

Тоді як вказаним Законом заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

З Закону  УРСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, що діяв на момент прийняття виконавчим комітетом Севастопольської міської ради  Рішення №11/915 від 17 липня 1990 року, Закону України “Про охорону культурної спадщини, Положення про охорону і використання пам'ятників історії та культури та Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, змісту, використання та реставрації нерухомих пам'ятників історії та культури,  слідує, що пам'ятка –це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. До об'єктів культурної спадщини відносяться визначні місця, споруди (витвори), комплексі (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. При цьому нерухомим об'єктом культурної спадщини є такий об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Законодавчі акти, що регулюють визначення пам'яток історії та культури, передбачають вичерпний перелік документів, що повинні бути складені, та заходів, які необхідно зробити для визначення об'єкту пам'яткою, а саме:

-          формування облікової картки та паспорту на об'єкт в цілому,

-          видача свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.

При цьому, пам'ятка - це об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, в зв'язку з чим лише із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини та на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Однак, зазначена у законі облікова документація на об'єкт культурної спадщини, що підтверджує факт включення об'єкта, розташованого за адресою: набережна Корнілова, 7, в місті Севастополі, в Державному реєстрі нерухомих пам'ятників України, відсутня. Будинок № 7 на набережній Корнілова у місті Севастополі у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України не міститься. На момент складання договору оренди посилання на те, що об'єкт оренди є пам'яткою архітектури відсутні. Паспорт фасаду будинку, який є пам'яткою архітектури, при складанні договору оренди, як це передбачено договором, орендарю не передався.    

      З чого слідує, що на момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був укласти договір купівлі-продажу об'єкту по набережній Корнілова, 7, в місті Севастополі, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді, проте відповідач не здійснив, передбачених законом заходів, щодо приватизації шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу, а тому орган приватизації повинен був підготувати об'єкт до приватизації шляхом викупу та укласти договір купівлі-продажу.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

    Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 вересня 2007 року у справі № 20-2/296 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  О.В. Дугаренко

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                О.Л. Котлярова