Рішення

від 10.09.2007 по справі 20-2/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" вересня 2007 р. справа № 20-2/296

За позовом товариства с обмеженою відповідальністю «ЛГЛ»

                  (99011, м.Севастополь, вул. Меньшикова,3 кв.52)

до відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

                          (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського,5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації

                          (99011, м.Севастополь, вул.Радянська,9)

про зобов'язання до здійснення приватизації шляхом викупу.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача – Іванова А.В., довіреність б/н від 26.09.2006;

від відповідача – Михайлова О.Є., довіреність № 3019 від 05.09.2007

третьої особи –Скурідін О.А., довіреність б/н від 26.03.2007.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛГЛ»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про зобов'язання відповідача здійснити приватизацію шляхом викупу позивачем вбудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м.Севастополі за адресою: набережна Корнілова, буд.7, та скласти договір купівлі –продажу об'єкту приватизації - вбудованого нежитлового приміщення, розташованого в м. Севастополі по наб. Корнілова,7.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наявністю у нього права на приватизацію вказаного нежитлового приміщення шляхом викупу відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1965 від 11.05.2004 та вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Ухвалою суду від 28.08.2007 до участі  у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує  з посиланням на те, що нежитлові приміщення за адресою: по набережна Корнілова, буд.7 у місті Севастополі є пам'ятником архітектури та відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та вимог Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»їх приватизація обмежена.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі суд

ВСТАНОВИВ:

28 березня 1995 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛГЛ»(орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступник якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №4657 від 31.01.2006 є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (орендодавець) був укладений договір №1127 оренди нерухомого майна –вбудованого приміщення, загальною площею 94,8 м2, що розташоване у м. Севастополі за адресою: набережна Корнілова, буд. 7. Строк дії договору встановлений до 31 грудня 1998 року. Договір був продовжений на строк до 28.11.2006. Залишкова вартість майна згідно довідки від 18.11.2003 складає 13424,97 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору №1127 (п.5.2 згідно Договору від 30.11.2001) Орендар має право за згодою Орендодавця здійснювати реконструкцію, розширення, технічне переоснащення орендованого майна та інші зміни, що забезпечать збільшення його вартості.

Після проведення реконструкції та перепланування об'єкту з відповідним узгодженням, що збільшило його вартість більш ніж на 25%, за результатами розгляду заяви позивача, Рішенням ХІІІ сесії Севастопольської міської Ради №1965 від 11.05.2004 до «Переліку об'єктів комунальної власності (у тому числі нежитлових будинків, приміщень та споруд, що перебувають в оренді), що підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом», затвердженого рішенням Севастопольської міської ради №637 від 04.03.2003р., було включене вбудоване нежитлове приміщення по набережній Корнілова,7 (рядок 182 Переліку).

Відповідно до вимог частини 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»№ 2171-ХІІ від 06.03.1992 та пункту 3.1 «Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації відносно об'єктів малої приватизації», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 №1511, вищезазначене рішення Севастопольської міської Ради було опубліковане у газеті «Севастопольські відомості»22 травня 2004 року.

Вказані приміщення підлягають приватизації шляхом викупу в строк до 21.11.2004. Позивач неодноразово звертався до відповідача (листи від 13.09.2004, 04.01.2005), однак, відповідачем будь-які дії, спрямовані на виконання рішення Севастопольської міської Ради, здійснені не були. Листом від 06.06.2004 відповідач повідомив позивача про те, що із моменту прийняття рішення про включення об'єкту до Переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відносно нього набувають чинності обмеження, передбачені статтею 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Листами від 27.09.2004 та 21.01.2005 відповідач вказав, що питання про приватизацію спірного об'єкту нерухомості буде розглянуте при формуванні плану робіт на 2005 рік.

Листами від 06.12.2005 №1306 та від 27.10.2006 №2204 відповідач повідомив позивача про те, що будинок по набережній Корнілова,7 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим приватизація цього об'єкту буде можливою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»від 01.02.2005.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»№ 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Відповідно до приписів частини 1 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(далі - Закон) Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Зі змісту цієї норми випливає, що саме Севастопольська міська Рада є органом, який здійснює функції щодо розпорядження комунальною власністю. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради виступає органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002.

Як вбачається зі змісту частини 5 статті 7 Закону, орган приватизації розглядає заяву орендаря про  включення об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу.

Статтями 22, 23 Закону встановлено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У триденний строк після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта (пункт 3.15. Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації відносно об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 №1511 –далі  Положення).

Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації. До дій, які повинен був зробити Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради з метою підготовки об'єкту до продажу після прийняття рішення про приватизацію, згідно Розділу 3 Положення, відносяться інвентаризація майна й проведення його експертної оцінки.

Згідно пункту 3.11 Положення, орган приватизації на підставі акту оцінки вартості майна протягом чотирнадцяти календарних днів готовить проект договору купівлі-продажу та акту передачі об'єкта, що приватизується.

Рішенням ХІІІ сесії Севастопольської міської Ради №1965 від 11.05.2004 до «Переліку об'єктів комунальної власності (у тому числі нежитлових будинків, приміщень та споруд, що перебувають в оренді), що підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом», затвердженого рішенням Севастопольської міської ради №637 від 04.03.2003, було включене вбудоване нежитлове приміщення по набережної Корнілова,7 (рядок 182 Переліку), що орендоване позивачем.

Однак, у встановлений законом термін ніяких дії щодо підготовці об'єкту до приватизації відповідачем здійснено не було. Лише листами №1309 від 06.12.2005 та при повторному зверненні №2204 від 27.10.2006 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив ТОВ «ЛГЛ»про те, що будинок по набережній Корнілова,7 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим приватизація цього об'єкту буде можливою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»від 01.02.2005.

Таким чином, відповідачем дії щодо здійснення заходів по підготовці об'єкту до приватизації та укладення договору купівлі-продажу зазначеного об'єкту до моменту набрання чинності законом, який встановлює відповідну заборону приватизації, не здійснені.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Як зазначено у Законі УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», що діяв на момент прийняття виконавчим комітетом СМРНД Рішення №11/915 від 17.07.1990, Законі України «Про охорону культурної спадщини»№1805-ІІІ від 08.06.2000, Положенні про охорону і використання пам'ятників історії та культури та Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, змісту, використання та реставрації нерухомих пам'ятників історії та культури, пам'ятка –це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

До об'єктів культурної спадщини відносяться визначні місця, споруди (витвори), комплексі (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

При цьому нерухомим об'єктом культурної спадщини є такий об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Законодавчі акти, що регулюють визначення пам'яток історії та культури, передбачають вичерпний перелік документів, що повинні бути складені, та заходів, які необхідно зробити для визначення об'єкту пам'яткою, а саме: формування облікової картки та паспорту на об'єкт в цілому, видача свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки. При цьому, пам'ятка - це об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, в зв'язку з чим лише із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини та на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Однак, зазначена у законі облікова документація на об'єкт культурної спадщини, що підтверджує факт включення об'єкта, розташованого за адресою: набережна Корнілова, 7, в місті Севастополі, до Державного реєстру нерухомих пам'ятників України, відсутня. Будинок № 7 на набережній Корнилова у місті Севастополі у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України не міститься. На момент складання договору оренди посилання на те, що об'єкт оренди є пам'яткою архітектури відсутні. Паспорт фасаду будинку, який є пам'яткою архітектури, при складанні договору оренди, як це передбачено договором, орендарю не передався.    

Таким чином, на момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був укласти договір купівлі-продажу об'єкту по набережній Корнілова, 7, в місті Севастополі, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді, але відповідач не здійснив, передбачених законом заходів, щодо приватизації шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу, а тому орган приватизації повинен був підготувати об'єкт до приватизації шляхом викупу та укласти договір купівлі-продажу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

        На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 49, 82, 84-85  Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію шляхом викупу товариством з обмеженою відповідальністю «ЛГЛ»(м. Севастополь, вул.Меньшикова,3-52, код у ЕДРПОУ 20694973) вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 94,8 м2, що розташоване у м. Севастополі за адресою: набережна Корнілова, буд.7, та скласти договір купівлі –продажу об'єкту приватизації - вбудованого нежитлового приміщення, розташованого у м. Севастополі, по наб. Корнілова,7, загальною площею 94,8 м2.

3.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м.Севастополь,   вул. Луначарського, 5,  код  ЕДРПОУ  25750044,  р/р  37188003000416  УДКУ м. Севастополя, МФО 824509) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛГЛ»(м. Севастополь, вул.Меньшикова,3-52, ЕДРПОУ 20694973, р/р 26000254069001 у СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) державне мито в розмірі 85,00 грн.

4.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м.Севастополь,   вул. Луначарського, 5,  код  ЕДРПОУ  25750044,  р\р  37188003000416  УДКУ м. Севастополя, МФО 824509) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛГЛ»(м. Севастополь, вул.Меньшикова,3-52, ЕДРПОУ 20694973, р/р 26000254069001 у СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

 Суддя                                                                                                       Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 11.09.2007.